Історія/Царство Ординське
Царство Ординське - багатонаціональна держава і наддержавне утворення, яке формально існувало з XIII до XX ст. В часи найбільшого розквіту його громадянами (підданими) були жителі земель від сучасної України до Китаю. Саме з виникненням, розвитком і занепадом ординського суспільства тісно пов'язана історія виникнення і розвитку козацтва у XIII-XX ст.
Однією з причин створення царства Ординського, з точки зору його офіційної історіографії була руйнація основ суспільного ладу, які існували в суспільстві степовиків Великого Євразійського Степу ще стародавніх часів, епохи Скіфії, Болгарії і Хазарії. В часи утворення Ординського царства в Степу під патронатом сусідніх держав массово засновувалися міста, відбувалася жорстока і насильницька колонізація степів, порушувалися права степовиків на свободу віри, мови, способу життя і т.д., степовиків массово уганяли в рабство, постійні війни спустошували край, сім'ї залишалися без годувальників, жінки, діти, старі та немічні люди залишалися без суспільного захисту і т.д. З точки зору офіційної ординської історіографії це стало причиною того, що степовик на ім'я Темуджин, зібравши загін однодумців, вирішив покласти край неподобству, відновити справедливість, права і свободи, а також створити справедливе суспільство для всіх жителів Великого Степу, з рівними правами для кожного його вільного громадянина, зокрема правом на соціальний захист. Саме той, невеличкий Чингізів загін став основою для могутньої, відомої на весь світ Орди, всесвітньовідомого війська усіх часів і народів, гаранта миру і безпеки і одночасно основи аппарату насилля в Ординському царстві.
Зміст |
Назви [ред.]
Орда, Ординське царство, Монгольська імперія, Монгольський улус, Велика Орда, Велика Степова імперія.
Віра [ред.]
Від самого початку його заснування в Ординському царстві на державному рівні була проголошена свобода віросповідання. Коли нащадки Чингізхана через кілька століть почали її порушувати, нав'язуючи своїм підданним ті чи інші віровчення (в першу чергу іслам, який сповідувала значна частина представників ординського царського дому) - Ординське царство розпалося на велику кількість різноманітних державних утворень різних розмірів, зокрема українські землі потрапили до складу земель Ногайської і Кримської орд, козацьких військ Запорізького і Донського, а також Литовського і Московського князівств - державних утворень, в яких принцип свободи віросповідання було скасовано на користь того чи іншого панівного віровчення.
У складі ординського суспільства можна було знайти представників практично всіх відомих на той час віровчень світу, зокрема християнства, мусульманства, іудаїзму, буддизму, індуїзму, багатобожжя, безбожжя, різноманітних релігійно-філософських шкіл, таких як конфуціанство, даосизм та інші, тощо.
Так з приводу відношення до віри при дворі перших ординських царів відомий руський історик Сергій Михайлович Соловйов пише наступне: "Во время пребывания в Орде у великого хана Плано-Карпини заметил необыкновенную терпимость последнего относительно чуждых вероисповеданий; терпимость эта была предписана законом: в самом семействе хана были христиане; на собственном иждивении содержал он христианских духовных греческого исповедания, которые открыто отправляли свое богослужение в церкви, помещавшейся перед большою его палаткою. Другой западный путешественник, минорит Рубруквис, сам был свидетелем, как перед ханом Мангу совершали службу сперва христианские несторианские духовные, потом муллы магометанские, наконец языческие жрецы. Рубруквис описывает также любопытный спор, происходивший по ханскому приказанию между проповедниками трех религий — христианской, магометанской и языческой. Рубруквис, защищавший христианство против языческого жреца, позван был после того к хану, который сказал ему: «Мы, татары, веруем во единого бога, которым живем и умираем; но как руке бог дал различные пальцы, так и людям дал различные пути к спасению: вам бог дал писание, и вы его не соблюдаете; нам дал колдунов, мы делаем то, что они нам говорят, и живем в мире». По уставу Чингисхана и Октая, подтвержденному впоследствии, служители всех религий были освобождены от платежа дани."
Господарство [ред.]
Військо [ред.]
Державно-адміністративний устрій [ред.]
При перших ординських царях, на самому початку свого існування царство Ординське являло собою унітарне державне утворення, царство на чолі з самодержавним царем. Але разом з тим, фактично вже після смерті першого ординського царя Чингізхана в його родині почалися міжусобиці і боротьба за царський престол, конфлікт між родиною його сина Джучі і іншими його нащадками, що через століття призвело до фактичного поділу Ординського царства на кілька незалежних утворень, при збереженні його формальної єдності, що виражалося в тому, що кожен з правителів цих утворень титулував себе царем всього Ординського царства, вотчини діда Чингізхана. Одною з таких держав-царств стала західна, східноєвропейська частина Ординського царства, до якої ввійшли землі древньої Русі, а отже і сучасної України, відома як уділ Джучі і в пізнішій історичній літературі інколи хибно називаєма Золота Орда (насправді назва всього Ординського царства в цілому, досить поширена в документах уділу Джучі того періоду).
Таким чином, вже через 100 років по смерті засновника царства і першого царя ординського Чингізхана, воно фактично перетворилося на квазіфедеративне державне утворення, військо-державу і союз військ-держав, кероване кількома царями з роду Чингіза. Всі інші представники роду Чингіза мали титул ординських царевичів і розглядались як потенційні спадкоємці престолу, як окремих ординських уділів так і царства в цілому. Незважаючи на значні відмінності ця система в основних своїх рисах нагадувала систему управління, поширену в той час по всьому світу, зокрема в Європі, а також у Великому князівстві Руському за часів Рюриковичів.
Система освіти [ред.]
В ці часи, часи царства Ординського, система освіти значно відрізнялася від тої, яку ми знаємо нині. Важливою особливістю освіти було те, що навчання відбувалося переважно за допомогою устної мови і наочних прикладів, знання передавалися безпосередньо від батька до сина, від вчителя до учня, від бувалої людини до новака. Серед більшості степовиків тих часів, людей досить практичних, книжництво і книжна наука як правило були в меншій пошані у порівнянні з практичними знаннями з основ релігій, психології, іноземних мов, військової справи, торгівлі, ремесел і сільського господарства (рослинництва і тваринництва), народної медицини, архітектури і фортифікації тощо.
Система соціального забезпечення [ред.]
Система соціального забезпечення Ординського царства залишається все ще малодослідженою і тому досить суперечливою. Її особливості залежали від періоду і регіону. Можна говорити про те, що в часи Ординського царства продовжили свій розвиток стародавні системи соціального забезпечення, які виникли в державах, що ввійшли до його складу в більш ранні періоди часу. Так, після сторічного занепаду, тобто з XIV ст., на землях Русі і України почала своє відродження і розвиток система соціального забезпечення під патронатом християнської церкви. В ці часи відновлюється будівництво церков і монастирів - традиційних центрів соціального захисту і реабілітації того періоду. Розвивається суспільне життя і системи соціального захисту у рамках сільських і козацьких громад.
