Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо/ВИГУКИ
Матеріал з Вікіпідручника
Зміст |
[ред.] ВИГУКИ
[ред.] Їй-право, далебі, справді, справді-бо, бігме, таки так
Відповідно до російських вигуків ей-ей, ей-же-ей є чимало українських слів, але останнім часом багато авторів і промовців уподобало рідкісне їй- право: «ій-право, я нічого не знав». Цей вислів помітно витискує такі відомі здавна слова, як далебі («Далебі, не знаю, що й діяти». - І. Нечуй-Левицький), справді («Справді, нічого не знаю». - З живих уст), справді-бо («Кажу вам, справді-бо, нічого не чув і не бачив». - Із живих уст), бігме («Бігме, я не брав твоєї сокири». - Словник за редакцією А. Кримського), таки так («Таки так, не було його там». - Із живих уст). Звісно, краще користуватись не рідкісними, а внормованими в літературній мові словами.
[ред.] Лéле, лéлечко, от біда, ой горе, ой лúхо (ой лúшечко, ой лúшенько)
Вигук лéле дедалі рідше чується в сучасній українській мові, поступаючись перед вигуками от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько). Але наша класика и народне мовлення широко послугуються цим вигуком, що передає захоплення або подив («Леле, лелечко мені!» - М. Номис) чи гіркоту («Ой леле! Даремні питання!» - Леся Українка). Будучи відповідником до російського увы, вигук леле не є абсолютним синонімом вигуків ой біда («Ой біда мені з тобою, не знаю, що й робити!» - 3 живих уст), ой горе («Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі». - Народна пісня), ой лихо, ой лишечко, ой лишенько («Ой лишечко! Хто іде!» - Т. Шевченко). Ці вигуки передають почуття більшого жалю, ніж вигук леле, за яким чути легкий смуток чи невдоволення: «Леле, я таки не встиг дочитати книжки - забрали її в мене» (з живих уст); «Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко!» (П. Чубинський).
[ред.] Слава - браво - ура
Слово слава здебільшого виступає в функції іменника: «Гей ну, хлопці, до зброї - на герць погуляти, слави здобувати!» (історична пісня). Але це слово буває й вигуком, що відповідає російським вигукам ура («Як упав же він з коня та й на білий сніг, - Слава! Слава! - докотилось і лягло доніг. - П. Тичина), браво («Хорові Вірьовки та його керівникові Авдієвському слава!» - 3 живих уст). Слід пам'ятати й цей давній український вигук слава, щоб користуватись ним під час різних урочистих моментів - на мітингax, концертах, виставах і зборах, коли хочеться висловити свій захват.
