Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо/ЧАСТКИ
Матеріал з Вікіпідручника
Зміст |
[ред.] ЧАСТКИ
[ред.] Ж, же, а, бо, но
Частка ж (або, якщо попереднє слово кінчається на приголосну, же) в одних випадках відповідає російській частці же як ось, приміром, у приказці: «3а моє жито мене ж і бито», в інших - ні. Скажім, у фразі «Та ти ж сам бачив» частка ж більше відповідає російському слову ведь: «Да ведь ты сам видел». Бувають випадки, коли в українській фразі краще поставити сполучник а, хоч у відповідній російській фразі стоїть частка же: «Братья работали, я же сидел» - «Брати Працювали, а я сидів».
Частка ж (же) часто надає фразі підсильного пояснювального (або виправдувального) характеру: «Я ж не хотів цього»; «Я ж не думав, що так воно обернеться», - хоч ліпше «Та я не хотів...»; «Та я не думав...».
Інколи російській частці же відповідає українське бо: «Та йди-бо сюди!»; «Та годі-бо тобі!», - або частка но: «Сядь-но та розкажи»,
[ред.] Лише, тільки, лиш, лишень
Дехто з сучасних журналістів і молодих письменників так уподобав слово лише, що забув про близьке тільки і, нехтуючи навіть стилістичні вимоги, раз у раз тулить це лише, як в оцій фразі: «Він помітив їх лише тоді, як вони вибігли на узлісся; лише в одного з них теліпався за спиною автомат».
Істотної різниці між словами тільки й лише (або лиш) нема, але не треба збіднювати мову й користуватись завжди одним словом. Наша класика й народне мовлення не дають переваги якомусь одному, а, в міру потреби, користуються обома словами: «Тільки тоді і полегша, як нишком заплачу» (І. Котляревський); «Хотів говорити і не міг. Лише дивився» (М. Коцюбинський); «Усі дівки прийшли води набирати, лиш моєї милої не пускає мати» (народна пісня).
Близькою за звучанням, а інколи й значенням до слова лише (лиш) є частка лишень: «А покажи лишень, скільки в тебе грошей?» (Г. Квітка-Основ'яненко). Але здебільшого ця частка стоїть із дієсловом у наказовому, способі й відповідає російській частці -ка (смотри-ка, скажи-ка): «Стривай лишень! Чи чуєш? Щось плаче за ворітьми» (Т. Шевченко); «Куди вам! Підіть лишень умиитесь!» (М. Номис). Через те, що для першого значення цієї частки є аж три синоніми, краще користуватись нею тільки в другому значенні: «Дай лишень прикурити»; «Скажи лишень, де ти вчора була?».
[ред.] Не то, не то - чи то, чи...
Часто трапляється помилка навіть у сучасних художніх творах типу: «Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче». Такого вислову нема в українській мові - його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: «Не то действительно хотел спать, не то делал вид, что хочется». По-українському відповідником до російського вислову не то - не то буде чи то - чи, наприклад: «Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! Мені так любо, любо стало» (Т. Шевченко); «Одна з таких чи то каменюк, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега» (Ю. Шовкопляс).
Отже, й у фразі, наведеній на початку, треба було написати: «Чи то справді хотів спати, чи тільки вдавав, що хоче».
[ред.] Не бійсь - надісь, мабуть, певно
«Не бійсь, уже хильнув десь зранку?» - пише автор оригінального оповідання й думає, що він висловивсь по-українському. Простий український читач, якщо він негаразд знає російську мову, де трапляється частка небось, може й не добрати глузду в вислові не бійсь, бо українською мовою такий вислів означає тільки заперечення з дієсловом у прямому значенні: «Не бійсь, Ольго, нічого, все буде добре!»
Відповідниками до російської частки небось маємо в українській мові частку надісь («Люди дивуються, що я весела: надісь, горя-біди не знала». - Марко Вовчок), прислівники мабуть («Скулився як! Мабуть, уже змерз, як той цуцик?» -Із живих уст) і певно («Уже, певно, візьме її за себе». - Г. Квітка-Основ'яненко).
3 цього видно, що й авторові оповідання треба було написати: «Надісь (або мабуть чи певно), уже хильнув десь зранку».
[ред.] Ні-ні та й... - гляди та й... - коли-не-коли
«Ні-ні та й піде на базар щось продати», - читаємо в одному перекладі з художньої літератури, а інколи такий самий вислів бачимо й в ориґінальній українській сучасній літературі: «Ні-ні та й вип'є чарчину, а тоді - другу, третю... і пустився чоловік берега». У кого є чуття мови - а воно буває й природжене, й вироблене внаслідок самовдосконалення, - той зразу відчує буквалістичність перекладу й неприродність вислову ні-ні в контексті українського твору: його скальковано з російського вислову типу: «Нет-нет да и соврет опять».
Заперечення ні в українській мові може бути повторене тільки для того, щоб передати особливо піднесений емоційний стан людини, наприклад: «Ні, ні, не хочу цього! Не дам згоди на це!» А там, де треба передати російський вислів «нет-нет да и...», є інші українські відповідники: гляди («То не хотів їхати, а то, гляди, вже й у дорогу зібрався». -З живих уст), коли-не-коли {«Артем на заводі. Коли-не-коли провідає матір». - А. Головко). Повторення дієслова з запереченням може також бути відповідником до наведеного російського вислову: «Не йде, не йде та й прийде стовбичити цілий день» (із живих уст).
Отож у перших помилкових фразах слід було б написати: «Коли-не-коли та й піде на базар», - або: «Гляди, й піде на базар»; «Не п'є, не п'є та й вип'є чарчину, а тоді - другу, третю...».
