Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо/ЧИСЛІВНИКИ
Матеріал з Вікіпідручника
Зміст |
[ред.] ЧИСЛІВНИКИ
[ред.] Узгодження іменників із числівниками
Як відомо, з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку, іменники теж стоять у називному відмінку множини: «Як у дівчини тієї славні трудодні, так вона чотири літа сниться все мені» (А. Малишко); з числівниками, починаючи від п'яти, іменник стоїть у родовому відмінку множини:«П'ять маленьких діток сплять» (переклад Лесі Українки); «Оженила старших п'ятьох синів, поставила кожному нову хату» (І. Нечуй-Левицький). Із дробовими числівниками іменники стоять у родовому відмінку однини: «Оживали образи, подїі, які, здавалось, повинні були стертись за півтора десятка років» (0. Копиленко). Зі складеними числівниками відмінок іменника залежить від останнього числа, цебто коли останнє число - два, три, чотири, тоді буде називний: сто сорок два карбованці, з останніми числами - п'ять і далі - родовий відмінок множини: двісті сорок п'ять карбованців.
Коли числівники два, три, чотири показують не точну кількість, а тільки приблизну, тоді відповідний іменник треба ставити перед ними в родовому відмінку множини: років чотири не бачив я брата; пробуду в місті днів зо два.
[ред.] Узгодження прикметників з іменниками при числівниках
Для багатьох людей, що навіть добре володіють українською мовою, часто постає питання, як правильно сказати по-українському: два вихідні дні чи вихідних дні? Адже відомо, що з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку множини, належні до них іменники також стоятимуть у тім же відмінку, але чи узгоджуються так само й прикметники з іменниками при відповідних числівниках?
Аналізуючи твори наших класиків, бачимо, що обидва варіанти мають пpaвo на існування, цебто прикметник може стояти в називному й родовому відмінках множини. У Лесі Українки читаємо: «Уже минуло з того часу аж три довгі роки», бачимо, прикметник у називному відмінку множини використовує І. Нечуй-Левицький: «3найшла два невеличкі горщечки». Але в Марка Вовчка знаходимо вже родовий відмінок прикметника: «Два-три далеких постріли давали відчувати цю тишу»; те саме бачимо в І. Тобілевича: «Два невідомих мені товстющих пана приїхали з оцим листом, кажуть, з Кракова».
Отже, ці обидві форми є паралельні; кожний може користуватись ними відповідно до вподоби. У своїй белетристиці й публіцистиці я волію ставити в таких випадках прикметник у називному відмінку множини: «Чотири вірні товариші не зрадили його й тут».
[ред.] Збірні числівники
В українській мові часто вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, дванадцятеро тощо.
Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: «А ідіть лишень сюди; та йдіть обоє» (Т. Шевченко); «обоє рябоє» (приповідка). До числівників двоє, троє, десятеро звертаються, коли кажуть про людей: «У салоні їх дожидало троє людей» (Леся Українка), - а також коли вони поєднується з особовими займенниками: «Нас було четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я» (Марко Вовчок), - та з іменниками, що мають тільки множину:«Нащо тобі аж троє ножиць?» (із живих уст).
[ред.] Кількісні й порядкові числівники часу
I досі ще багато хто не знає, як треба точно означити час, і питає: «Скільки зараз годин?», - замість - «Котра година?». Чуємо інколи: «3араз година ночі», - замість - «3араз перша година ночі» тощо. Навіть в Українсько-російському словнику АН УРСР натрапляємо на паралельні вислови: «не пізніше трьох годин» і «не пізніше третьої години», а вислів «о другій годині дня» перекладається «во втором часу дня» і «в два часа дня».
Такий паралелізм у справі означення часу, де має бути абсолютна точність, - недопущенна річ. Тут конче треба твердо стати на бік якоїсь одної форми вислову й ставити на означення часу доби або кількісні числівники («Я встав у сім годин ранку»), або порядкові («Я встав о сьомій годині ранку»). Наша мовна традиція стоїть за порядкові числівники: «0 п'ятій годині виїхали ми з монастиря» (М. Коцюбинський); «3автра об одинадцятій на мене чекатиме інженер» (Ю. Смолич). У цих фразах порядкові числівники п'ятій, одинадцятій означають не проміжок часу між двома годинами - четвертою й п'ятою, десятою й одинадцятою, як у російських висловах в пятом часу, в одиннадцатом, а точно визначену годину, що по-російському буде: в пять часов, в одиннадцать часов. На доказ цього можна навести ще одну фразу з творів М. Коцюбинського: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню». Виходячи з цього, треба питати не «Скільки годин?», а - «Котра година?», казати не «одна година ночі», а - «Перша година ночі» тощо.
Якщо треба сказати не про точно означений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, відповідно до російських висловів в пятом часу, в одиннадцатом, тоді слід ставити перед порядковим числівником прийменник на: «Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю» (С. Гулак- Артемовський). Отож російську фразу «Я приду в пятом часу» треба сказати по-українському: «Я прийду на п'яту годину», а не «Я прийду о п'ятій годині», - бо це означає вже точний, а не приблизний час.
Дробові числівники часу передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю, - з прийменниками на або до, коли буде половина години: пів на сьому, або пів до сьомої як це ми вже бачили в фразі з твору М. Коцюбинського, чи з прийменниками до або за, коли перейшло вже за половину години: за чверть сьома, або чверть до сьомої цебто: чверть години залишилось до сьомої або за чверть години буде сьома. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, треба ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.
Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь роботу чи дію, тоді слід користуватись кількісними числівниками: «Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив» (І. Котляревський); «От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин» (із живих уст).
[ред.] ЗАУВАЖЕННЯ ДО ДЕЯКИХ ЧИСЛІВНИКІВ
[ред.] Один, одні, самий, самі
В українській мові числівники один, одна, одне, одні мають або кількісне значення: «3 одного вола двох шкур не деруть» (прислів'я); «Ой одна ж я, одна, як билиночка в полі» (Т. Шевченко), - або значення займенника якийсь: «В одній долині під горою високий явір зеленів» (Л. Глібов). Але ці числівники не мають значення займенників самий, сама, саме, самі, як у російській мові: «Он выбежал в одном белье». Однак трапляється читати не тільки в сучасних газетних і журнальних статтях, а навіть у художніх творах: «Вона вийшла в одному жакеті», «Одні старі залишилися в ceлі».
Українська класична література й народне мовлення в таких випадках користувалися здебільшого займенниками самий, сама, саме, самі: «Самий борщ та борщ, без нічого як щодня їсти, то хіба наїсися?» (казка); «3осталися самі вишкварки» (М. Номис); «Самі діти в хаті сидять, а батьки кудись пішли» (з живих уст). Отож авторам наведених вище двох фраз слід було написати: «Вона вийшла в самому жакеті», бо фраза з висловом в одному жакеті дає змогу припускати, що жінка носить часом і по два-три жакети; «Самі старі залишилися в селі», бо тут ідеться не про кількість людей, що залишилися в селі, а про їхній вік.
[ред.] Дpyгий та інший
Слово другий буває українською мовою порядковим числівником («А в другий раз пройшла не глянувши на нього». - Леся Українка) або, зрідка, синонімом займенника інший («Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись», - М. Коцюбинський). У сучасній українській мові повелося вживати цього слова тільки як порядкового числівника, користуючись для другого значення займенником інший: «Війна є продовження політики іншими засобами». Часом цим займенником надуживають і ставлять його там, де без числівника другий не обійтись: «Від цього берега до іншого буде не більше як двадцять метрів; невже не перепливеш?» Тут неодмінно треба поставити слово другий: «Від цього берега до другого...», - бо в річки два береги - один і другий. Займенник інший інколи надає фразі характеру віддаленості: «Де на інших берегах і ростуть кущі, а тут, у нас, - голісінько» (з живих уст).
[ред.] Пара й кілька
«Позич мені на пару днів гроші»; «Зустрінемося через пару днів», - чуємо інколи в розмовах, а зрідка читаємо й на сторінках сучасних художніх творів. Так сказати по-українському не можна, а слід: «Позич мені на кілька день (днів) (на два-три дні, на які два дні) гроші»; «Зустрінемось через кілька день (днів)(через два-три дні, через які два дні)».
Числовий іменник пара треба ставити при іменниках, що позначають однакові речі - пара чобіт , пара білизни («Йому Дідона підослала... штани і пару чобіток». - І. Котляревський), людей, чимось між собою пов'язаних («Цвіт лине, лине і закриває закохану пару». - Леся Українка) , худобу («Ой на тобі пару волів лисих». - «Материалы и исследования» П. Чубинського).
