Мова людства/Китайська

Матеріал з Вікіпідручника
< Мова людства(Перенаправлено з Китайська мова)
Перейти до: навігація, пошук

<<КАЗАХСЬКА | МОВА ЛЮДСТВА| ТАТАРСЬКА>>

УРОКИ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ

Абетка[ред.]

Автентичної абетки в китайській мові немає. Для запису китайської мови використовують ієрогліфи (з грецької - святознаки) або 汉子 (hàn-zi, ха.нь-цзи тобто ханські знаки), тобто знаки, які позначають не букви (як в сучасній українській абетці) і не буквосполучення (як напр. у деванагарійській абетці для хінді) а цілі поняття.

Кожне слово записується одним або декількома святознаками. Для того, щоб читати тексти записані святознаками потрібно знати як їхню вимову так і їхнє значення. Через це вивчення китайської мови є дещо більш складним завданням, ніж вивчення мов, у яких "як пишеться так і читається". У середині 20 століття за сприяння західних спеціалістів була створена звукова транскипція на базі латинської абетки, відома як піньїнь (拼音 pīnyīn), яку нині широко використовують і самі китайці.

Дещо більш зручною для центральноєвразійського читача стало б використання кириличної абетки (напр. української). І хоч проект запису китайської мови кирилівкою був запропонований ще на початку XX ст. відомим руським дослідником Палладієм, проте через різноманітні (в т.ч. політичні) причини, він використовується не так часто як би цього хотілося. Його трохи видозмінений варіант можна напр. знайти при поясненні звучання піньїнської абетки в сучасних російсько-китайських словниках. Проте як буде показано нижче, використовуючи українську (кирилічну) абетку, а також розділові знаки, цілком можливо записувати звучання китайських слів українською мовою, порівняно близьке до оригіналу.

Вимова[ред.]

Вимова в різних регіонах Китаю і світу, в різних говірках китайської мови може дещо відрізнятися, про це варто пам'ятати. В сучасній діловій китайській прийнятою є вимова, в якій голосні звуки можуть вимовлятись п'ятьма основними тонами (інтонаціями). Існують дві основні точки зору на вивчення тонів - одна вказує на те, що без знання тонів зрозуміти китайську неможливо, в той час як інша - що навпаки, сучасні китайці в більшості випадків можуть порозумітися, навіть неправильно вимовляючи тони в деяких випадках, тому вчити їх на початковому етапі необов'язково, краще зробити наголос на святознаках, словниковому запасі і грамматиці (службових словах). Але очевидно, що рано чи пізно тони прийдеться вчити, пам'ятаймо про це.

Щоб приблизно пояснити китайські тони пересічній україномовній людині, можна використати україноруські розділові знаки. Також україноруські розділові знаки зручно використовувати для запису китайських слів україноруською абеткою (напр. при роботі на компьютері). Тоді китайські тони для голосних звуків приблизно будуть звучати так:

  1. ā як а: - 1-й тон для звуку а, подовження звуку, ніби довгий звук а;
  2. á як а! - 2-й тон для звуку а, зростання висоти звуку, ніби звук а, після якого стоїть знак оклику;
  3. ǎ як а? - 3-й тон для звуку а, змінна висота звуку, ніби звук а, після якого стоїть знак питання;
  4. à як а. - 4-й тон для звуку а, спадання висоти звуку, ніби звук а, після якого стоїть крапка (подібно до української вимови звуків у кінці розповідного речення);
  5. a як а - просто звук а;

Тоді напр. китайське привітання 你好 (пінйінь - nǐ hǎo, в перекладі - ти хороший, зі значенням - привіт) буде звучати схоже на україноруське звучання звукосполучення ні?хао?.

Мовотвір[ред.]

В мовах Китаю слова, які визначаються одним чи кількома ієрогліфами позначають певні поняття. Поділ на частини мови, як і в інших аналітичних мовах, сдійснюється за функцією слова у реченні. Часто іменник, прикметник та дієслово графічно не відрізняються, але через фіксованну структуру речення частина мови кожного слова завжди очевидна.

Зауваження, щодо порядку слів.

  • В китайській мові прикметник передує іменнику чи заіменнику, а означення стоїть перед означуваним словом (підметом чи додатком). Тобто, якщо ієрогліф 工 позначає роботу, а ієрогліф 人 - людину, то запис 工人 позначає поняття "робітник" (робота + людина), а запис 人工 - "ручна робота" (людина + робота).
  • Порядок слів у речення - Підмет-Присудок-Додаток. Тобто, коли треба сказати "я їм кашу" (我(я)吃(їсти)粥(каша)), китайською завжди кажуть "я їм кашу" і ніколи "я кашу їм" чи "кашу їм я". Залежно від типу питального речення (загальне, альтернативне чи спеціальне), питання формується додаванням питального слова або ускладненням присудка.

Деякі займенники[ред.]

  1. 我 (wǒ - во?) - я
  2. 你 (nǐ - ні?) - ти
  3. 您 (nín - ні!нь) - Ви
  4. 他 (tā - та:) - він
  5. 它 (tā - та:) - вона
  6. 这 (zhè - чже.) - цей, той, ця, та, ці, ті
  7. 我们 (wǒmen - во?мен, во?мин) - ми, я і всі.
  8. 您 (nín - ні!нь) - ви
  9. 他们 (tāmen - та:?мен, та:?мин) - вони, він-усі, він і всі

Деякі дієслова[ред.]

有 (yǒu) - мати, бути при, належати. 没有 (méiyǒu) - не мати, не належати.

Наприклад: 他有一本书 (та: йо?у йі: běn шу:) - він має (один корінь) книгу, у нього є книга

是 (shì) - бути, являтись. 不 (bù) або 不是 (bùshì) - не бути, не являтись.

Наприклад: 他是人 (та: ші. же!нь) - він є людина, він людина. 他不是女 (та: бу. ші. ню?) - він не жінка. 他是不是人? - він людина чи ні? (чи людина він?).

了 (ле) - показник завершеності дії (минулого часу). можна порівняти з українським закінченням дієслів минулого часу - сказав, сказала, сказали.

Наприклад: 他吃 (та: чі:) - він їсть (він їдящий), 他吃了 (та: чі: ле) - він їв, він поїв, він з'їв (він з'ївший).

Джерела[ред.]

Повернутися до змісту

<<КАЗАХСЬКА | МОВА ЛЮДСТВА| ТАТАРСЬКА>>