Арабська мова/Мовотвір

Матеріал з Вікіпідручника

<< АБЕТКИ | АРАБСЬКА МОВА| ПРИКЛАДИ >>

МОВОТВІР АБО ГРАМАТИКА АРАБСЬКОЇ МОВИ, ЧАСТИНИ МОВИ, БУДОВА СЛІВ І РЕЧЕНЬ

Частини мови[ред.]

Стародавні арабські вчені виділяли три види слів в арабській мові — іменники (ім'я сутності), дієслова (ім'я дії) і службові слова. Прикметники, дієприкметники й займенники також відносили до іменників.

Утворення слів в арабській мові, так само як і в інших семітських мовах дещо в інший спосіб ніж в українській мові. В українській мові переважає "зовнішня" словозміна, тобто нові слова утворюються від існуючих шляхом додавання різноманітних приставок (префіксів і суфіксів) зовні слова. В арабській мові переважає "внутрішня" словозміна, тобто нові слова утворюються від існуючих шляхом вставок і замін звуків всередині слова. Таким чином, якщо в українській мові коренем слова, тобто тою частиною, яка несе основний зміст і залишається незмінною при утворенні нових слів, називають групу приголосних і голосних звуків всередині слова, то в арабській мові корнем слова, його незмінною частиною при утворенні нових слів є група з 2, 3 або 4 приголосних звуків.

Нові слова від існуючих коренів утворюються за одними й тими ж зразками (моделями). Наприклад, розглядаючи українську мову можна казати, що слово "читач" утворене від слова "читати" за зразком утворення слова "діяч" від слова "діяти". Подібним чином, в арабській мові слово "катіб" (писар) утворене від слова "катаба" (писав) за зразком "фаъіл" (діяч) від слова "фаъала" (діяв).

Зразки утворення слів в арабській мові найчастіше позначають і називають словами, утвореними від слова "діяти". Напр. "діяч", "діяння", "подія", "місце дії", "час дії", "засіб дії", "спосіб дії" і т.д.

Зразки словотвору[ред.]

Таким чином знання зразків словотвору, поряд із знанням значень коренів слів, відіграє важливе значення для розуміння арабської мови. Нові поняття і слова, які їх позначають утворюються від базового поняття, яке виражається в арабській мові за допомогою кореня, основою якого є кістяк з 3 або рідше 2 чи 4 приголосних. Для зручності україномовних читачів, в даній таблиці арабські букви позначені великими кириличними буквами, огласовки — малими.

Оскільки завершений (минулий) час дієслова 1-шої форми III особи однини в арабській мові записується лише за допомогою букв, які входять до складу кореня, то саме цю форму прийнято за основну, від якої утворюються інші поняття. Її позначають відповідною формою слова "діяти" - ФЪЛ (ФаЪаЛа, ФаЪіЛа, ФаЪуЛа), тобто "він подіяв, він виконав, він зробив". Таким чином форма довершеного часу 1-шої форми дієслова III особи однини утворена від кореня слова розглядається як тотожня кореню слова.

Іменник (ім'я сутності)[ред.]

До імені (іменника) в арабській мові відносять іменники (назви сутностей), прикметники (назви сутностей за їх ознаками), дієприкметники (назви сутностей пов'язані за діями, в яких вони беруть участь) та займенники (слова, які заміняють імена сутностей).

Стан[ред.]

Іменник в реченні може перебувати в двох станах - визначеному і невизначеному. Ці стани відображають чи є в даному контексті сутність визначеною (певна, дана сутність) чи вона є невизначеною (якась, деяка сутність, одна з сутностей даного типу). Стан визначається тим, є чи ні перед іменником визначник (артикль) А'аЛ-, який є ознакою визначеного стану, а також є чи немає закінчення -н, яке є ознакою невизначеного стану. Наприклад:

БаЙТун — один дім, деякий дім, якийсь дім

А'аЛБаЙТу — цей дім, той дім

Рід[ред.]

В арабській мові іменники можуть чоловічого або жіночого роду. Деякі слова можуть набувати ознак чоловічого або жіночого роду в залежності від контексту. Рід іменника переважно визначається сутністю, яку позначає дане слово. Іменники, які позначають особи людей чи тварин чоловічого роду мають чоловічий рід, жіночого - жіночий.

МуДаРРіСун — вчитель (чол.)

МуДаРРіСаТун — вчителька (жін.)

Відмінки[ред.]

В арабській мові існують три відмінки, які лише наближено відповідають відмінкам української мови - називний, родовий і орудний. Відмінок, у якому знаходиться ім'я в реченні визначається контекстом або огласовками (у випадку їх зазначення в тексті). Ознакою називного відмінка є як правило закінчення імені на -ун (невизначений стан) або -у (визначений стан), ознакою родового -ін або -і і ознакою орудного -ан або -а відповідно. В сучасній арабській мові в процесі вимови закінчення відмінків часто опускають.

МуДаРРіСун — вчитель

МуДаРРіСін — вчителя

МуДаРРіСан - вчителя, вчителю

Число[ред.]

В арабській мові іменники можуть бути у формі однини - позначати одну сутність, двоїни - позначати дві сутності або множини - позначати багато сутностей. Важливе значення в арабській мові відіграє особлива форма множини — розбита, внутрішня множина, форма іменника, яка показує як ознаки однини так і множини і якій в українській мові відповідають іменники, які позначають сукупності (ліс, боярство, лицарство, земляцтво і т. д.).

Звичайна множина[ред.]

Звичайна множина іменників чоловічого роду як правило утворюється додаванням закінчення -УНа (назив. відмінок) або -ІНа (родов. чи орудн. відмінки). Наприклад:

МуДаРРіСун (вчитель) — МуДаРРіСУНа, МуДаРРіСІНа (вчителі)

Звичайна множина іменників жіночого роду як правило утворюється додаванням закінчення -АТ. Наприклад:

МуДаРРіСаТун — МуДаРРіСАТун (вчительки)


Форми імен сукупностей[ред.]

Займенник[ред.]

أنا (АНА) — я

АНТА — ти (чол.)

АНТі — ти (жін.)

ХуВа — він, той (чол.)

ХіЙа — вона, та (жін.)

نحن (НаХНу) — ми

АНТуМу, АНТуМ — ви (чол.)

АНТуНна — ви (жін.)

ХуМу — вони (чол.)

ХуНна — вони (жін.)

Прикметник[ред.]

Прикметник є різновидом іменника і має всі ті ж ознаки — стан, рід, число. Прикметники в реченні як правило ставляться після іменників. Тобто в арабській мові прийнято казати "місто велике", "море синє", а не "велике місто" чи "синє море".

Дієслово (ім'я дії, процесу)[ред.]

Вид дії[ред.]

В арабській мові дієслово може передавати два види дії — завершену і незавершену. Форми дієслова, які передають незавершену дію, по аналогії з європейськими мовами інколи називають теперішнім часом, а форми дієслова, які передають завершену дію — минулим часом. Нижче подана таблиця форм змін дієслів незавершеного і завершеного виду у зв'язку з особами.

Незавершена дія[ред.]

  • Однина

1 ос.од. АНа АФЪаЛу — я дію, я діяв, я працюючий.

2 ос.од. АНТа ТаФЪаЛу — ти дієш, ти діяв, ти працюючий.

2 ос.од. АНТі ТаФЪаЛіНа — ти діюча, ти діяла, ти працююча.

3 ос.од. ХуВа ЙаФЪаЛу — він діє, він діяв, він працюючий.

3 ос.од. ХіЙа ТаФЪаЛу — вона діє, вона діяла, вона працююча.

  • Двоїна

2 ос.дв. АНТуМАа ТаФЪаЛАа — ви (двоє) дієте, ви діяли, ви працюючі.

3 ос.дв. ХуМАа ЙаФЪаЛАа — вони (двоє) діють, вони діяли, вони діючі.

  • Множина

1 ос.мн. НаХНу НаФЪаЛу — ми діємо, ми робили, ми працюючі.

2 ос.мн. АНТуМу ТаФЪаЛУу'А — ви дієте, ви діяли, ви працюючі чоловіки.

2 ос.мн. АНТуНна ТаФЪаЛНа — ви дієте, ви діяли, ви працюючі жінки.

3 ос.мн. ХуМу ЙаФЪаЛУу'А — вони діють, вони діяли, працюючі чоловіки.

3 ос.мн. ХуННа ЙаФЪаЛНа — вони діють, вони діяли, вони працюючі жінки.

Завершена дія[ред.]

  • Однина

1 ос.од. АНа ФаЪаЛТу — я подіяв

2 ос.од. АНТа ФаЪаЛТа — ти подіяв

2 ос.од. АНТі ФаЪаЛТі — ти подіяла

3 ос.од. ХуВа ФаЪаЛа — він подіяв

3 ос.од. ХіЙа ФаЪаЛаТ — вона подіяла

  • Двоїна

2 ос.дв. АНТуМАа ФаЪаЛТуМАа — ви (двоє) подіяли

3 ос.дв. ХуМАа ФаЪаЛАа — вони (двоє) подіяли

3 ос.дв. ХуНна ФаЪаЛаТАа — вони (двоє) подіяли

  • Множина

1 ос.мн. НаХНу ФаЪаЛНАа — ми подіяли

2 ос.мн. АНТуМу ФаЪаЛТуМ — ви подіяли

2 ос.мн. АНТуНна ФаЪаЛТуНна — ви подіяли

3 ос.мн. ХуМу ФаЪаЛУу'А — вони подіяли

3 ос.мн. ХуННа ФаЪаЛНа — вони подіяли

Форми дієслів[ред.]

В арабській мові виділяють близько 15-ти форм дієслів, які утворюються від базової форми (кореня слова).

ФаЪаЛа, ФаЪіЛа, ФаЪуЛа[ред.]

1-ша, основна форма дієслова. Був, існував, подіяв, зробив дію, брав участь у дії, був виконавцем, мав певну ознаку.

Найпоширенішою є форма ФаЪаЛа, яку можна розглядати як утворену від слова зразка ФаЪаЛ, який використовується в арабській мові переважно для позначення дії. Тобто КаТаБ (писання, процес писання), а КаТаБа - написав, взяв участь в процесі писання.

Форму ФаЪіЛа можна розглядати, як пов'язану з словами зразка ФаЪіЛ, який використовується в арабській мові для позначення діяча, того, хто виконує дію. Тобто КаТіБ - писар, а КаТіБа можна перекласти як був писарем, працював писарем, писарював. Подібним чином — ЪаЛіМа (взнав, став знаючим) від ЪаЛіМ (знаючий). Форму ФаЪуЛа можна розглядати, як пов'язану з словам зразка ФаЪуЛ, який використовується для позначення ярко вираженої ознаки предмета. Наприклад КаБуР - великий, грандіозний, а КаБуРа - став великим, був великим.

ФаЪЪаЛа[ред.]

Спричинив дію, примусив виконувати дію, утворив, оголосив про виконання дії.

КаТТаБа (записав), ЪаЛЛаМа (навчив)

ФаАЪаЛа[ред.]

Задіяв, долучився до дії, спробував подіяти.

КаАТаБа (списався, обмінявся листами), НаАЗаЪа (спробував забрати).

'АаФЪаЛа[ред.]

спричинив дію

'АДжЛаСа (посадив)

ТаФаЪЪаЛа[ред.]

був задіяний, був підданий дії, був утворений

ТаФаРРаКа (розбився, був розбитий)

ТаФаАЪаЛа[ред.]

був задіяний, був прилучений до дії, була спроба подіяти

ТаДаАРаБа (був побитий, побився)

А'іНФаЪаЛа[ред.]

був підданий дії, був утворений

А'іНКаСаРа (був розламаний)

А'іФТаЪаЛа[ред.]

був задіяний

А'іДжТаМаЪа (зібрався, долучився)

Службові слова[ред.]

  • في (фі) — в, всередині
  • من (мін) — з, від, назовні
  • على (аля, ала) — до, в напрямку
  • بين (байна) — між, серед
  • بعد (ба'да) — після
  • مثل (міслі) — начебто, подібно, подібний
  • مع (ма'а) — з, разом

Будова речень[ред.]

<< АБЕТКИ | АРАБСЬКА МОВА| ПРИКЛАДИ >>