Автотрофне людство/Шестиденка

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шестиденка – досвід послідовника Порфирія Іванова при виконанні ідеї Іванова терпіти шестиденки без їжі протягом місяця.

Історія[ред.]

Іванов Порфирій Корнійович (Ош) є автор системи автотрофного живлення. Його учень мав досвід терпіння без їжі і води чотири доби поспіль, а три доби вживав їжу щотижня. У 1982 р. Учитель Іванов сказав учню усно про автотрофну систему: «Терпіти без їжі чотири дні недостатньо, треба бути без їжі шість діб, треба їсти на сьому добу. Так пробувати терпіти без їжі два тижні, потім пробувати терпіти без їжі місяць. Пробуй ходити без сорочки, ти у мене збоку». Іванов сказав учню: «Розказуй усім про мене, про мій досвід». Учень обіцяв Учителю розказати про його досвід, коли сам зрозуміє. Багато років пройшло, поки учень зрозумів науку Іванова. У 2018 році учень зрозумів вчення Іванова як практику автотрофного людства, яка починалася Івановим в 30-х роках минулого століття. У 30-х роках академік Вернадський Володимир Іванович створив теорію цієї науки, його стаття має назву Автотрофність людства. Теорія Вернадського і практика Іванова є дві частини однієї науки Автотрофне людство. Про це мріяв Іванов, він просив учених, щоб з його практики загартування створили теорію, тоді практика буде доведена, і наука буде визнана всіма. Коли учень зрозумів суть науки Автотрофне людство, він отримав мотивацію, він почав виконувати благословення Іванова проводити шестиденки протягом місяця. Автотрофні люди, які називаються праноїди, також роблять свій внесок в розвиток науки Автотрофне людство.

Система автотрофного живлення[ред.]

Іванов написав у праці про автотрофну систему і що це дасть людству: «Нам доведеться їсти у тиждень в одну неділю протягом одного місяця, досвідом його треба завоювати, потім так терпіти протягом шести місяців, і слідом за цим протягом року терпіти за шестиденками, і зовсім розпрощатися із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилось і робиться на указаному місці, там де всі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо жити вічно. Це буде наше діло». 8302-91. «У кожної людини є найдорожча ідея бути без усякої потреби. Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна».

Іванов говорить. 8204-164: «Ми не будемо вживати їжу й воду всі шість днів, жити доведеться за рахунок однієї неділі. Це період життя буде такий». Іванов писав у 1983 році: «Тепер час настав такий, треба їсти в тиждень раз в неділю. Це є щастя одне в житті – любити природу, як матір рідну». 8302-89. Якщо люди не вживають їжу рослинну, тваринну від природу – це любов до природи на ділі. Природа полюбить Вас за таку любов.

Синонім автотрофного живлення є незалежність від їжі. Іванов вживає поняття незалежність від їжі і залежність від їжі. Він прийшов до висновку, що незалежність від їжі веде людей до життя вічного, а залежність від їжі веде людей до смерті.

Іванов пропонує жити без їжі на райському місці в Луганській області, де він народився, де є всі умови бути без потреб. Іванов обрав, освятив це місце, назвав його райським, благословив усіх людей жити без їжі навколо райського місця. Всі люди, які мають автотрофне живлення, зберуться на райському місці від Бога. Люди зроблять умови, соціальну систему, яка буде сприяти автотрофним людям. Мабуть в іншому місце автотрофні люди не будуть мати успіху. Іванов не дав будь-кому права не допускати до райського місця кого-небудь жити без їжі, кожній людині дозволено бути на райському місці. 8102:158. «Паршек є за те місце, за ті умови, за ту можливість, що знайшов на Чувілкіному бугрі, куди чоловік із своїм бажанням прийде і буде жити без усякої потреби життям вічного характеру. Ось, що треба нам, усім людям, – життя вічного характеру всім».

Спочатку шестиденне голодування треба проводити під наглядом послідовника, який успішно робив шестиденне голодування.

Досвід шестиденок учня Ош[ред.]

Досвід сухого голодування шість діб в тиждень, вживав їжу тільки в кожну неділю. Шестиденки робив без перерви, слідом за першою починав другу і так далі. Критерій автотрофного стану є постійна вага тіла протягом дня. Вага тіла вимірюється чотири рази на добу: 6, 12, 18, 24 години.

Перша, друга шестиденка. Вони пройшли важко, автотрофний стан не спостерігався шість діб, вага тіла кожен день зменшувалася приблизно на один кілограм.

Третя шестиденка. 5 – 10 лис. Вона пройшла легше. Автотрофний стан появився в четвер зранку, вага тіла не змінювалася. У суботу зранку проявився автотрофний стан, вага тіла стала стабільна 52,5 кг протягом 10 годин. Це автотрофний стан, це вперше радісно переживати. Мета здійснюється, до якої ми всі йдемо все життя – бути без потреби їжі. Гетеротрофне живлення організму зменшується, а автотрофне живлення за рахунок флори збільшується з кожною шестиденкою. Така шестиденка є вже не сухе голодування, а живлення флорою кишечника. Так легко робити, але треба звикнути. На нашу думку, кожен може їсти тільки в неділю легко, якщо він частину тижня буде на автотрофному живленні. Так можна жити і їсти одну добу в неділю рік або більше і зовсім проститися з їжею. Це поступовий перехід з гетеротрофного на автотрофне живлення для людства, це доступно для кожного і для всіх.

Четверта шестиденка. 12 – 17 лис. Автотрофний стан проявився в п’ятницю. Цікава закономірність виявилася. Після сну вага тіла різко зменшується. Очевидно, сон нічний впливає погано на організм, його енергія, вага тіла падає після нічного сну. Про це часто попереджав нас Учитель у своїх працях. Вплив сну на гетеротрофний організм після їжі не можна помітити, тому люди звичайні не знають про це. А вплив сну на організм проявляється, якщо організм на автотрофному живленні.

П’ята шестиденка. 19 – 24 лис. Автотрофний стан був у вівторок, середу, п’ятницю. Виявився ще один ворог людини нічний сон. Він є причиною старіння організму, смерті. Учитель Іванов говорить, що сон убиває героя. Такий досвід є щодо тривалості сну. Кожному спати корисно перші 15 хвилин, організм сам просинається через 15 хвилин від початку. Краще сон провести по 15 хв. декілька раз, ніж спати всю ніч 7 або 8 годин безпробудно.

Вихід із шестиденки. Їжа повинна бути рослинна сира свіжа. Вживати сік із фруктів або овочів, які доступні, наприклад, яблук, моркви. Ковтати маленькими ковтками, добре перемішуючи із слиною. Можна жувати фрукти, наприклад, яблука, сік ковтати, тверду масу викидати. Так робити доти, поки кишечник не почне працювати і сам почне очищатися. Спочатку буде твердий кал з чорним виділенням жовчного міхура, потім буде рідке виділення з кишечника. Це відбувається через декілька години від початку прийому їжі. Після цього можна вживати тверду їжу, протерті фрукти і овочі. Більше клітковини, без білка Потім можна каші, зварити 100 г. крупи рисової або гречаної.

Організм отримує достатню кількість води при сухому голодуванні. Зайва вода виводиться літрами з сечею в перші дні, із третього дня вода виводиться із сечею близько півлітра за добу. Вода виводиться не структурована, яка не властива для клітин. На її місце в організм вводиться структурована вода з повітря через дихання, через шкіру. Значна частина води вводиться в організм через шкіру, тому Учитель сам ходив без сорочки і рекомендував учням бути без сорочки, щоб пори шкіри дихали. Вода виділяється всередині організму при перетворенні білка в енергію.

Спочатку голодування можна робити з водою протягом 20 – 30 діб, потім переходити на сухе голодування по шість діб. Так робила Зінаїда Баранова, вона жила без їжі й води багато років.

Дихальна вправа від почуття голоду[ред.]

Коли при голодуванні виникає почуття голоду і біль у шлунку, це означає, що у шлунку виділяється шлунковий сік. Щоб шлунковий сік не пошкоджував стінки шлунку, треба проштовхнути його в кишечник. Для цього треба робити таку дихальну вправу. Стати, рот закрити. Розправити груди, підняти плечі, щоб живіт втягнувся, потім робити вдих з висоти через гортань до відмови, проковтнути. Розслабити груди і живіт, у животі буде бурчання повітря, яке іде по кишечнику. Просити в Учителя здоров’я. Повторити вправу 10 раз. Почуття голоду зникає, виникає ситість. Робити вправу декілька раз на день.

Прощатися з їжею доводиться важко[ред.]

Прощатися з їжею важко і непросто. Для цього треба час, треба свідомість для переходу на автотрофне живлення, мотивація. Треба поступово переходити, для цього треба місяць, півроку або рік повторювати шестиденки. Дуже сильна звичка жити з їжею щодня, вічна звичка. Це зробити без відповідної свідомості неможливо, вона дає мотивацію. Треба щодня читати всі праці Учителя Іванова, їх близько 200, це дасть свідомість, це велика допомога. Треба знати, для чого ви це робите.

Підготовчий період[ред.]

Іванов готував людей поступово до життя без потреб, тобто без їжі тощо. Перехід на автотрофне живлення є поступовий, покроковий, починається з підготовки. Це є вегетаріанство, сироїдіння, вживання соків, оздоровлення за системою Іванова, очищення організму від шлаків і паразитів, отримання свідомості від вчення. Мета підготовки – детоксикація організму. Після цього можна починати виконувати систему автотрофного живлення по крокам. Голодування треба повторювати багато разів, поки вага тіла не буде зменшуватися без їжі. Якщо на голодуванні вага тіла зменшується, то це означає, що відбувається голодування організму, тобто гинуть хворі клітини, а автотрофне живлення не наступило. Якщо організм довго мав гетеротрофне живлення, то і його флора була відповідна гетеротрофна. Гетеротрофну флору треба вивести, а автотрофну флору зберегти, на це треба багато часу терпіння, приблизно рік. Суть сухого голодування в тому, щоб без їжі й води гинула патогенна, шкідлива, гетеротрофна флора, хворі клітини, а здорова флора і клітини залишалися. Гетеротрофні люди, які вживають тваринну і рослинну їжу, мають відповідну гетеротрофну флору, між організмом і флорою нема симбіозу. У автотрофного організму існує відповідна автотрофна флора, між організмом і флорою є симбіоз, її треба берегти, як око. Не можна добавляти в кишечник флору чужу. Треба не забувати, що організм людини виник у процесі еволюції разом із своєю рідною флорою мільйони років тому, і вона залишилась тепер, її треба підтримувати, оберігати. Критерій автотрофного стану людини є постійна вага тіла без їжі тривалий час. Ми повинні вимірювати вагу тіла щодня декілька раз. Вимиванням токсинів служить очищення товстого кишечника природним пташиним способом власною сечею щодня вранці, щоб не попала в кишечник патогенна флора. При очищенні кишечника сечею часто виділяється з кишечника чорна слизиста маса, це очищується жовчний міхур, це свідчить, що вимивання пройшло правильно. Очищення можна закінчувати. Можна терпіти довго за такою схемою: 2,5 доби вживати їжу від неділі до вівторка, 4,5 доби не живати їжі і води, це допомагає підготуватися до шестиденок.

Мінімальна допустима вага тіла[ред.]

Коли організм починає жити без їжі, він живе за рахунок запасу глікогену перші 2 – 3 доби. Потім організм живе за рахунок запасів жиру, це починається голодування, потім він живе за рахунок клітин. Прийнята нормальна вага тіла чоловіків або жінок дорівнює числу росту мінус сто в кілограмах. За нашим висновком, мінімальна допустима вага тіла повинна бути не менше 80 – 85 % від нормальної ваги тіла, щоб не зашкодити здоров’ю. Кожен повинен знати свою мінімальну вагу і робити так, щоб вага реальна не була менша цього числа. Симптомами цього стану є погане самопочуття, ритм серця збільшується. Якщо вага тіла стає менше мінімальної, то треба припинити шестиденки і через вживання чистої, корисної їжі зробити вагу тіла нормальною. Після цього можна продовжити шестиденки.

Продукти, корисні для мікрофлори[ред.]

Праноїди, які на автотрофному живленні, рекомендують вживати. Банани, яблука, часник, цибуля, капуста, морква, буряк, горіхи, насіння соняха, арахіс, квасоля, горох, різні крупи, топінамбур, пшенична мука, висівки. Не рекомендується вживати цукор, хліб на дріжджах, він псує корисну флору, чай, кофе, продукти тваринного походження: м'ясо, рибу тощо.

Автотрофне живлення і здоров’я[ред.]

Автотрофне живлення не є лікувальним засобом від усякої хвороби, але здоров’я людини залежить від нього. Дослідження на рівні природи. Учитель Іванов говорить, що коли ми свідомо не вживаємо їжу, це є любов до природи, ми не поїдаємо живу природу, а її бережемо. Таких людей природа любить і береже, не карає хворобами. Але природа є не медичний лікар. Люди переходять на автотрофне живлення, а перед цим сильно засмітили організм токсинами, від яких неможливо очистити організм, то природа не може оздоровити таких людей. Так було в Іванова з хворою ногою, в яку лікарі ввели токсин уколом. У такому разі автотрофне живлення не оздоровлює, старі хвороби залишаться, а нової хвороби не буде. Автотрофне живлення запобігає всякій хворобі.