Андре Ленотр

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монумент на честь Андре Ленотра в парку Шантійї, Франція.

Андре Ленотр (12 березня 1613 — 15 вересня 1700 ) — уславлений французький дизайнер садів і садівник, що створив закінчений тип регулярного декоративного саду (парку) французького типу.

Передісторія[ред.]

Жак Андруе Дюсерсо старший. Замок-палац Мульне (Maulnes) і регулярний сад. 1579 р.

На стан розвитку французького декоративного садівництва вплинуло декілька факторів. Французькі королі на зламі 15-16 ст. розпочали так звані Італійські війни на теріторіях Аппенін. Перебування в Італії надало можливість знайомства з розкошами палаців італійських князів (церковних і світсьих) та з культурою садівництва доби італійського відродження та маньєризму. Декоративні сади Італії настільки сподобались, що принципи їх розпланування та технології були перенесені у Францію, перш за все у королівські сади. Новим поштовхом для французького садівництва була практика облаштування власних садів королевами з італійського роду Медічі. Набула практика і посилання французьких садівиків у Італію на навчання та стажування (Жак Андруе Дюсерсо старший, Філібер Делорм, та інші ).

Сади і парки при палацах в Італії зазвичай розташовані на крутих схилах пагорбів та поблизу від джерел чи ручаїв, останні використовували для створення німфеїв і фонтанів.

Рельєф у Франції дещо інший. Садівники були вимушені розплановувати припалацові сади і парки на пласких ділянках поблизу лісів або гаїв. Ухил ділянок був невеликим і цю особливість ландшафту почали використовувати для розкриття перспектив у даличину. Могутні впливи національної середньовічної архітектури не здавали позицій і архітектори Франції десятиліттями використовували кам'яні паркани, рови сухі і рови з водою, блюстради, мережі сходинок, малі фонтани. Лише королівські особи та наближені до королівського двору багатії могли дозволити собі великі партери, садову скульптуру, фонтани, штучні ставки, розділ садів на плодові та на окремо декоративні.

Біографія. Родина[ред.]

Точних фактів з раннього життя родини і предків не збережено. За припущеннями його дід П'єр Ленотр був постачальником насіння та органічних добрив для садів королеви ранції Марії Медічі. Відомо, що П'єр Ленотр оримав посаду садівника при палаці Тюїльрі в Парижі.

Жан Ленотр, батько Андре, теж був садівником і працював під керівництвом Клода Молле(1563—1650), опікуючись часткою садової ділянки при палаці Тюїльрі. В роки правління короля Луї ХІІІ він вже отримав посаду головного садівника.

Ранні роки[ред.]

Андре Ленотр народився 12 березня 1613 року в Парижі. Хрестини провели у той же день в церкві св. Роха. Родина була близька до садівників, тому хрещеними батьками були дружина садівника Клода Молле та управитель королівських садів Андре Берар. Будинок родини Ленотр був розташований неподалік Тюїльрі, тому андре змалку бачив, як порались у саду працівники, сам призвичаювся до їх праці. Згодом неподалік королівського палацу заснували художню школу, куди на навчання влаштували і Андре. По закінченні школи він влаштувався на навчання у майстерню художника Симона Вуе, майстра, що стажувався у Італії, представника холодного і офіційного академізму. Серед співучнів у Вуе був і майбутній художник Шарль Лебрен. Первісно Андре Ленотр планував стати художником.

Серед знайомих цього періоду — високо обдарований архітектор Франсуа Мансар.

Праця в садибі Во-ле-Віконт[ред.]

Володарем садиби був Ніколя Фуке, особа з комерційними та авнтюрними здібностями. Серед знайомців і покровителів Ніколя Фуке був сам кардинал Мазаріні. Надзвичайно великі кошти, отримані з фінансових афер, Ніколя Фуке витрачав на облаштування садиби Во-ле-Віконт, розкішний спосіб життя зі святами тощо.

Окрім всього, Ніколя Фуке був меценатом і підтримував низку діячів французького мистецтва, серед котрих були Мольєр, Андре Ленотр, Луї Лево, Шарль Лебрен, Жан Лафонтен та ін. Але підтримка була з міркувань користі для себе, всі актори, архітектори, перукарі, кухарі, художники і садівники повинні були забезпечувати його пишний спосіб життя.

Садибу Во-ле-Віконт облаштовували архітектор Луї Лево (1612-1670), художник Шарль Лебен (1619-1690), армія служок та постачальників. Андре Ленотр, що скористався широкими можливостями володаря, розпланував та реалізував небачений до цього регулярний сад.

1656 року будівництво замку Во закінчили. Палац мав три поверхи і відкривався на під'їздний шлях парадним двором (курдонером). Сам палац побудували на терасі, яку оточують рови з водою, як згадка про давні, середньовічні замки Франції. Але в замку Во рови з водою — це лише ще одна з атракцій, що вже втратила захисну функцію. Дивний парк розпланували по-за палацом на невеличкому схилі до річки. Парк займав площу близько 100 га і переходив в мисливські угіддя. Аби нічим не псувати чисту перспективу парку, Фуке наказав переселити селище з мешканцями і навіть змінити природний напрямок невеличкої річки.

Крах кар'єри Ніколя Фуке[ред.]

До влади давно придивлявся молодий принц Людовик. Війна з бунтівниками-дворянами привчила його до підозрілого ставлення як до дворянства, так і до фінансистівЮ серед котрих був і Ніколя Фуке.

Останній вирішив створити свято на честь короля у власній садибі Во-ле-Віконт. Розкоші палацу з картинами і гобеленами, парадний палац, небачений регілярний парк неприємно вразили гордовитого і підозрілого короля через те, що навіть він не мав нічого подібного. Рішення було стрімким. Через три тижні молодий корль видав наказ арештувати Ніколчя Фуке, його майно та садибу Во-ле-Віконт конфіскувати, провести розслідування фінансовї діяльності Фуке.

Його майно було опечатане, і замок Бель-Іль здався королівським військам без опору. У числі паперів, знайдених у Фуке, була скринька з величезною кількістю листів, що відкрили перед королем всю мережу придворних інтриг і план опору. Найближчі співробітники і прихильники Фуке теж були заарештовані і притягнені до відповідальності, родичі і друзі — віддалені від двору.

Процес Фуке тягнувся три роки. Суддів призначив сам король; головну роль серед них грали закляті вороги Фуке — Сег'е і Талон. Суспільство спочатку було в захваті від арешту Фуке, але тривалість процесу і пристрасть ворогів Фуке схилили мало-помалу громадську думку на його користь. Родичі і друзі прагнули добитися королівського помилування, але король залишався непохитним. У грудні 1664 року зачитали вирок: більшістю 13 голосів проти 9, що подали голос за страту, Фуке було присуджено до вічного вигнання і конфіскації майна. Король вважав вирок дуже м'яким і замінив вічне вигнання довічним засланням.

Крах кар'єри Ніколя Фуке ніяк не погіршив стану садівника і дизайнера Андре Ленотра, архітектора Луї Лево та художника Шарля Лебрена. всі вони отримали запрошення на службу до короля Франції, котрий напланував створити пишну власну резиденції у селі Версаль. Умовою було створити палац і парк найбільші у Франції, але такі ж розкішні, як садиба і палац Во-ле-Віконт.

Головні проекти Андре Ленотра[ред.]

Смерть[ред.]

Андре Ленотр помер літньою людиною у віці 87 років. Панахида відбулася в церкві Сен-Жермен-л'Осеруа, а поховання — в церкві св. Роха в Парижі.

Учні Андре Ленотра[ред.]

Великий авторитет та чимала кількість замовлень спричинили появу учнів у Ленотра. Подейкують, що він не полюбляв партери і частково цю роботу виконували учні. Серед них :

  • Лакінтіні (нар. 1626 р.)
  • Дего
  • Дезале Держанвіль
  • Д. Житар

Приємною особливістю учнів Андре Ленотра була неповторність, індивідуальність художніх манер. Відомо, що ніхто з учнів Ленотра не став повторювати нібито успішний зразок парку в Версалі. Копіювали Версальські плани здебільшого в Німеччині. Але дослідники вважають, що задумів Ленотра в Німеччині так і не збагнули, копіювання було суто зовнішнім і фіксованим на деталях.

Дезале Держанвіль до того ж став автором найкращого на той час підручника зі створення регулярних садів «La theorie et la pratique du jardinage». Малюнки до підручника створив Жан Батіст Александр Леблон. Коли той після смерті Людовика XIV залишиться без замовлень, його запросить на роботи в новоспоруджений Петербург цар Московії Петро І. Так немолодий Леблон перебрався до Петербурга, де пропрацював три роки й помер. Але він встиг надзвичайно підняти рівень креслень регулярних садів в Петербурзі. Похований в Петербурзі, могила не збережена.

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]

Джерела. Список рекомендованих джерел (recommended reading)[ред.]

  • Горохов В. П. Лунц Л. Б. «Парки мира», М, Стройиздат,1985 (рос)
  • Michael Brix: Der barocke Garten. Magie und Ursprung. André Le Nôtre in Vaux le Vicomte. Arnold, Stuttgart 2004, ISBN 3-89790-199-4.
  • Ganay, Ernest de: André Le Nostre 1613-1700. Paris 1962
  • Frank Hamilton Hazlehurst: Gardens of Illusion. The Genius of André Le Nostre. Nashville. Vanderbilt University Press, 1980, ISBN 0-8265-1209-7.
  • Bernard Jeannel: André Le Nôtre. Birkhäuser, Basel/ Boston/ Berlin 1988, ISBN 3-7643-1888-0.
  • Thierry Mariage: The World of André Le Nôtre. University of Pennsylvania Press, 1999, ISBN 0-8122-2136-2.
  • Érik Orsenna: Portrait eines glücklichen Menschen. Der Gärtner von Versailles André le Nôtre 1613–1700. dtv, München 2004, ISBN 3-423-20684-5.
  • Patricia Bouchenot-Déchin: André Le Nôtre. Paris 2013