Бодгічар'яаватара

"Бодгічар'яаватара" ("Вступ до практики Бодгісаттви") – це один із найулюбленіших та найвпливовіших текстів у буддійській традиції Махаяни, особливо в тибетському буддизмі. Створений індійським буддійським майстром та вченим Шантідевою у VIII столітті, цей поетичний трактат є не просто філософським текстом, а глибоко практичним посібником для тих, хто прагне йти шляхом Бодгісаттви – шляхом пробудження заради блага всіх живих істот.

"Бодгічар'яаватара" складається з десяти розділів, кожен з яких майстерно розкриває певний аспект практики Бодгісаттви. Шантідева поєднує глибоку філософську мудрість з емоційною проникливістю, роблячи складні концепції доступними та натхненними для читача.

Основні теми та зміст:

Пробудження Бодгічітти (Розділ 1): Текст починається з підкреслення надзвичайної цінності пробудження бодгічітти – прагнення до просвітлення не лише для власного звільнення, а й заради блага всіх істот. Шантідева майстерно описує переваги цього благородного наміру, порівнюючи його з найціннішим скарбом.

Покаяння та Очищення (Розділ 2): Перш ніж вирушити в подорож шляхом Бодгісаттви, необхідно очистити свій розум від негативних кармічних слідів. Шантідева пропонує потужні практики покаяння та визнання своїх помилок.

Прийняття Думки про Просвітлення (Розділ 3): Цей розділ детально описує процес прийняття обітниць Бодгісаттви та розвиток непохитної рішучості йти цим шляхом.

Усвідомленість та Пильність (Розділ 4): Шантідева наголошує на важливості постійної усвідомленості своїх думок та емоцій як основи для ефективної практики. Пильність допомагає запобігати виникненню негативних станів розуму.

Захист Усвідомленості (Розділ 5): Цей розділ надає практичні поради щодо того, як протистояти негативним емоціям, таким як гнів та прив'язаність, та зберігати ясність розуму.

Терпіння (Розділ 6): Один із найвідоміших розділів, де Шантідева глибоко досліджує цінність терпіння у подоланні гніву та роздратування. Він наводить переконливі аргументи на користь розвитку цієї чесноти.

Старанність (Розділ 7): Шантідева підкреслює необхідність невтомної старанності у практиці чеснот та уникненні лінощів. Він заохочує до постійного зусилля на шляху.

Медитація (Розділ 8): Цей розділ зосереджується на практиці медитації, зокрема на розвитку односпрямованого зосередження (шаматха) та проникливого бачення (віпассана).

Мудрість (Розділ 9): Кульмінаційний розділ, де Шантідева розкриває філософську основу шляху Бодгісаттви – розуміння порожнечі (шуньята). Він пояснює, як усвідомлення відсутності самостійного існування явищ звільняє від страждань та сприяє розвитку співчуття.

Присвячення Заслуг (Розділ 10): Текст завершується розділом про присвячення всіх накопичених заслуг благу всіх живих істот, що є важливою практикою на шляху Бодгісаттви.

"Бодгічар'яаватара" протягом століть надихала мільйони практикуючих буддистів. Його практичні поради, поетична мова та глибока мудрість роблять його актуальним і сьогодні. Текст є обов'язковим для вивчення в багатьох буддійських монастирях та центрах, а його окремі вірші часто цитуються та використовуються для медитації.

"Бодгічар'яаватара" буде корисним для:

• Всіх, хто цікавиться буддійською філософією та практикою.

• Тих, хто прагне розвинути співчуття та альтруїзм.

• Практикуючих медитацію та усвідомленість.

• Шукачів духовного шляху, які прагнуть до глибшого розуміння себе та світу.

"Бодгічар'яаватара" – це не просто книга, а живий путівник на шляху до пробудження. Його мудрість є вічною, а його практичні поради – безцінними. Читання та розмірковування над цим текстом може стати потужним імпульсом для розвитку внутрішньої доброти, мудрості та прагнення до служіння іншим, освітлюючи шлях кожного, хто ступає на шлях Бодгісаттви.

З радістю перекладу для вас перший розділ "Бодгічар'яаватари", який називається "Переваги Бодгічітти" або "Пробудження Думки про Просвітлення":

1: Переваги Бодгічітти

Шаную Будд, що володіють тілом істини (Дхармакая), Усіх Бодгісаттв, і всіх гідних поклоніння.

Цим шляхом, що є сутністю Будд, Я спробую коротко пояснити, як стати їхніми дітьми.

Маючи людське народження, важко здобуте, І тепер маючи здатність пізнавати добро і зло, Якщо я не прагну блага для себе зараз, Коли ж ще ця здатність з'явиться знову?

Подібно до блискавки, що в темну хмару спалахує, На мить освітлюючи все довкола, Так само, завдяки силі Будди, Іноді в світі з'являється думка про благо.

Але ця думка про благо завжди слабка, Постійно затьмарювана сильними силами зла. Інші ж істоти, що постійно прагнуть чеснот, Рідкісніші за зірки на світанковому небі.

Хто ж може повністю повірити в це? Джерело всього щастя в живих істотах, Засіб усунення всієї їхньої скорботи, Що інше може бути ціннішим за це?

Якщо лише думка про принесення блага іншим Перевершує Будд і стає об'єктом шанування, То що вже казати про безмежні діяння, Спрямовані на повне щастя всіх істот?

Навіть якщо хтось просто бажає позбутися болю власної голови, Він не знайде спокою, доки не вгамує її. Так само, як хтось прагне позбутися всіх страждань, Чому він не пробуджує думку про просвітлення?

Мати, батько, дружина, син, друзі та вороги, Не здатні принести безмежне щастя. Але думка про просвітлення, породжена єдиний раз, Приносить безмежну радість навіть ворогам.

Якщо звичайний метал, доторкнувшись до алхімічного еліксиру, Перетворюється на безцінне золото, То чому ж людське тіло, торкнувшись думки про просвітлення, Не перетвориться на безцінного Будду?

Ліки, що зцілюють усі хвороби світу, Джерело, що усуває всю бідність, Засіб, що вгамовує всі страждання, Що інше може зрівнятися з цим скарбом?

Думка про просвітлення – це найвища панацея, Що усуває втому на шляху мандрівників життя. Це неперевершений нектар, що вбиває смерть, І невичерпний скарб, що збіднілих збагачує.

Це головний провідник для мандрівників, Що прагнуть перетнути жахливі пустелі сансари. Це сила, що усуває всі страждання та втому, І радість, що веде до найвищого блаженства.

Для тих, хто потрапив у безодні існування, Бажаючи звільнитися від жахливих страждань, Це могутня сила, що підіймає їх, На вершини радості та блаженства.

Це сонце, що розсіює темряву невігластва, Що затьмарює світ розуму. Це місяць, що вгамовує жар страждань, Що мучать живих істот.

Це могутнє дерево, що дає притулок втомленим мандрівникам, Які довго блукали шляхами сансари. Це міст, що переводить через жахливі прірви, До берегів звільнення та щастя.

Це гострий меч, що відсікає коріння страждань, І могутній захисник від усіх страхів. Це скарбниця всіх добрих якостей, І джерело всієї радості.

Тож, куди ж поділися ті мудрі, Що прагнуть звільнитися від усіх страждань? Чому вони не плекають цю найвищу думку, Що приносить безмежне щастя?

2: Визнання та Очищення Гріхів

Оскільки я сам, у безмежному потоці перероджень, Завжди завдавав шкоди всім живим істотам, І ця шкода продовжує зростати й зараз, Я сповідаю всі свої руйнівні діяння.

Під впливом невігластва я порушував обітниці, Дані Тим, Хто досяг Блаженства, А також обітниці Бодгісаттв, І ті, що я сам собі давав.

Я не шанував своїх батьків, А також духовних наставників та інших гідних поваги. Я діяв безрозсудно під впливом гніву, І не слухався їхніх мудрих порад.

Під владою пристрасті я насолоджувався злом, І не відчував жодного сорому. Радіючи гріху, я чинив зло, І не мав жодного страху перед наслідками.

Тепер, охоплений жалем, я визнаю Всю свою руйнівну поведінку. Перед Захисниками та перед усіма живими істотами, Я щиро сповідаю всі свої провини.

Нехай Захисники приймуть моє визнання, Моїх численних гріхів, що накопичилися в минулому. Які я чинив під впливом невігластва, Починаючи з цього безкінечного коловороту буття.

З цього моменту я буду утримуватися Від усіх руйнівних дій. Нехай Захисники та всі живі істоти Пробачать мені мої минулі гріхи.

Я ніколи більше не буду насолоджуватися Діями, що суперечать Триратному Коштовності. Я буду діяти з усією старанністю, Щоб утримуватися від будь-якого зла.

Усі ті руйнівні діяння, що я чинив Своїм тілом, мовою та розумом, Під впливом невігластва та омани, Я сповідаю їх усі без залишку.

Мої гріхи численні, як порошинки землі, І їхній тягар нестерпний. Хто ж, окрім Захисників, зможе мене звільнити Від цієї жахливої темряви?

Оскільки я так сильно шкодував іншим, І так довго нехтував їхнім благом, Нехай усі страждання, що я їм завдав, Тепер впадуть на мене одного.

Нехай усі хвороби та страждання живих істот, Нехай вони всі впадуть на мене. І нехай, завдяки моїм чеснотам, Усі істоти знайдуть радість та щастя.

Нехай лише мить страждання спіткає мене, Але нехай усі живі істоти навіки звільняться від болю. Завдяки силі моєї чесноти, Нехай усі істоти знайдуть безмежне щастя.

Нехай зів'яне слава та добра репутація, Нехай інші звинувачують мене та завдають болю. Нехай на мене впадуть усі страждання світу, Але нехай усі живі істоти будуть щасливі.

О Захисники, могутні та співчутливі, Прийміть моє щире визнання. Я сповідаю всі свої минулі гріхи, І обіцяю більше їх не чинити.

Силою мого жалю та моєї обіцянки, Нехай очистяться всі мої руйнівні діяння. І нехай, завдяки цьому очищенню, Я зможу швидко досягти стану Будди.

3: Прийняття Думки про Просвітлення

Як тільки в розумі зародилася ця думка про просвітлення, Що є незрівнянним скарбом, Я запрошую всіх живих істот, Радіти цьому безмежному благу.

Ті, хто, страждаючи від бідності у світі, Знайшли невичерпний скарб, Нехай вони знайдуть безмежну радість, Бо думка про просвітлення вже з'явилася.

Ця думка про просвітлення знищує всі страждання живих істот, Вона приносить радість та щастя. Тому я ніколи не відмовлюся від неї, І буду плекати її з усією старанністю.

Я буду ставитися до неї з повагою, Більшою, ніж до власного тіла. Я буду охороняти її постійно, Не допускаючи жодної шкоди.

Я буду другом для всіх живих істот, Я буду їхнім захисником та провідником. Я розділю з ними всі їхні страждання, І допоможу їм досягти звільнення.

Я буду садом радості для тих, хто страждає, Я буду ліками для хворих. Я буду провідником для тих, хто заблукав, І світлом для тих, хто в темряві.

Я буду ложем для втомлених, Я буду слугою для тих, хто потребує допомоги. Я буду кораблем для тих, хто перетинає океан буття, І мостом для тих, хто йде шляхом звільнення.

Я буду дорогоцінним каменем, що виконує бажання, Я буду невичерпним скарбом. Я буду могутньою силою, що усуває страждання, І сонцем, що розсіює темряву невігластва.

Подібно до землі, води, вогню та вітру, А також трав, лісів та дерев, Я буду завжди корисним для живих істот, Різними способами підтримуючи їхнє життя.

Я буду подібним до простору, безмежним та всеосяжним, Підтримуючи існування незліченних світів. Я буду опорою для всіх живих істот, Доки всі вони не досягнуть просвітлення.

Я прийму на себе всі страждання живих істот, І нехай вони всі будуть щасливі. Нехай усі істоти досягнуть Буддства, Завдяки моїм чеснотам та зусиллям.

Нехай світ стане вільним від страждань, Нехай усі істоти знайдуть спокій та радість. Нехай вони завжди мають можливість Чути Дхарму та практикувати її.

Я буду охороняти скарб бодгічітти, Як зіницю свого ока. Я ніколи не дозволю їй згаснути, І буду постійно її підтримувати.

Я буду навчатися у духовних наставників, Які є втіленням бодгічітти. Я буду слідувати їхнім настановам, І прагнутиму наслідувати їхній приклад.

Я буду оточувати себе друзями, Які також прагнуть до просвітлення. Я буду навчатися у них, І підтримувати їх на їхньому шляху.

Я буду уникати тих, Хто перешкоджає розвитку бодгічітти. Я буду триматися подалі від них, Щоб не втратити свій благородний намір.

Я буду пам'ятати про переваги бодгічітти, І постійно плекатиму її в своєму серці. Я буду надихати інших на її пробудження, І радітиму їхньому прогресу.

Таким чином, прийнявши думку про просвітлення, Я буду йти шляхом Бодгісаттви. Я буду прагнути до блага всіх живих істот, Доки всі вони не досягнуть повного просвітлення.

4: Пильність

Завершивши таким чином зміцнення думки про просвітлення, Я тепер прагну належним чином практикувати пильність. Бо розум, що не має пильності, не здатний Здійснити жодну благу справу.

Подібно до того, як вітер коливає листя, Так само й негативні емоції легко руйнують Розум того, хто не має пильності, Навіть якщо він розвинув благий намір.

Тому я ніколи не відводитиму погляду Від стану свого розуму. У будь-який момент я ретельно досліджуватиму, Чи не з'явилася якась негативна емоція.

Якщо в моєму розумі виникає гордість, Або прив'язаність, або гнів, Або будь-яка інша руйнівна емоція, Я негайно усуватиму її.

Подібно до того, як людина, що має біль в оці, Оберігає його з великою обережністю, Так само я постійно оберігатиму свій розум, Щоб негативні емоції не завдали йому шкоди.

Якщо випадково з'являється негативна думка, Я негайно відкидатиму її, Згадуючи настанови свого духовного наставника, І силу своєї рішучості.

Якщо я не застосуватиму ліки Проти отрути негативних емоцій, То навіть якщо я прагнутиму блага протягом тисячі епох, Страждання ніколи не закінчаться.

Звідки ж з'являються ці руйнівні вороги – Прив'язаність, гнів та інші? Вони не мають ні тіла, ні розуму, Тож як вони можуть мені шкодити?

Вони є лише ментальними проявами, Без жодної реальної сили. Проте, через мою необачність, Вони так довго завдавали мені страждань.

Якщо ці ментальні вороги є безтілесними, І позбавлені будь-якої реальної сили, Чому ж тоді вони так легко Полонять мій розум?

Тому що я не плекаю пильність, І не підтримую силу протиотрути. Якщо пильність постійно присутня, Навіть найсильніші вороги не зможуть зашкодити.

Подібно до того, як герой, озброєний мечем, Не боїться навіть оточення багатьох ворогів, Так само й той, хто озброєний пильністю, Не боїться жодних негативних емоцій.

Тому я ніколи не випускатиму з рук Зброю пильності. Я буду постійно тримати її напоготові, Щоб знищувати ворогів – негативні емоції.

Спочатку важко приборкати розум, Який так довго був некерованим. Але завдяки пильності та усвідомленості, Його можна поступово навчити.

Немає нічого, що не можна було б подолати Завдяки постійним зусиллям та пильності. Тому я з усією старанністю Плекатиму пильність.

Ті, хто прагнуть захистити себе, З великою увагою оберігають свої рани. Так само й той, хто прагне йти шляхом Бодгісаттви, Повинен постійно оберігати свій розум.

Не слід відводити погляду від свого розуму, Навіть на мить. Бо якщо пильність послаблюється, Негативні емоції можуть завдати шкоди.

Зосереджуючись на своєму тілі, Я повинен постійно перевіряти його положення. Так само я повинен постійно досліджувати свій розум, Щоб уникнути негативних станів.

Не слід без потреби озиратися навколо, Але постійно підтримувати усвідомленість. У будь-якій ситуації я повинен Зберігати пильність щодо свого розуму.

Таким чином, з усією старанністю Я буду плекати пильність. Я ніколи не дозволю своєму розуму Блукати безконтрольно.

5: Захист Пильності

Якщо я постійно пильную свій розум, То який сенс пильнувати своє тіло? Подібно до того, як пильність щодо розуму Захищає і тіло, і все інше.

Якщо в моєму розумі виникає прив'язаність До чогось приємного, Я повинен негайно зупинити цей потік думок, Згадуючи про страждання, що виникають через прив'язаність.

Якщо мій розум прагне помсти До того, хто завдав мені шкоди, Я повинен згадати про переваги терпіння, І таким чином усунути бажання помсти.

Коли мій розум стає гордим Через свої досягнення або багатство, Я повинен згадати про непостійність усього складеного, І таким чином приборкати свою гордість.

Якщо мій розум починає заздрити Чеснотам інших, Я повинен розвивати радість їхнім досягненням, І таким чином усунути заздрість.

Коли мій розум потрапляє під вплив лінощів, І я не хочу робити благі справи, Я повинен згадати про важливість старанності, І таким чином пробудити свою енергію.

Якщо мій розум прагне розваг І блукає без мети, Я повинен зосередити його на усвідомленості дихання, Або на іншому благому об'єкті.

Коли мій розум стає балакучим І прагне до беззмістовних розмов, Я повинен зберігати мовчання І зосередитися на внутрішньому спокої.

Якщо мій розум потрапляє під вплив прив'язаності До свого тіла, Я повинен роздумувати про його нечисту природу, І таким чином зменшити свою прив'язаність.

Коли мій розум стає зарозумілим І зневажає інших, Я повинен згадати про рівність усіх живих істот, І таким чином приборкати свою гордість.

Якщо мій розум стає злим І бажає завдати шкоди іншим, Я повинен розвивати співчуття до них, І таким чином усунути свою злобу.

Коли мій розум потрапляє під вплив сумнівів Щодо Дхарми або Вчителів, Я повинен спиратися на віру, І таким чином зміцнити свою переконаність.

Якщо мій розум стає прив'язаним до мирських благ І прагне до багатства та слави, Я повинен роздумувати про їхню непостійність, І таким чином зменшити свою прив'язаність.

Коли мій розум стає розсіяним І не може зосередитися, Я повинен повернути його до об'єкта медитації З наполегливістю та терпінням.

Таким чином, постійно досліджуючи свій розум, Я буду захищати свою пильність. Я не дозволю негативним емоціям Захопити владу над моїм розумом.

Той, хто пильнує свій розум, Захищає всі свої обітниці та практики. Тому я з усією старанністю Плекатиму пильність.

Подібно до пастуха, який уважно стежить за своїми вівцями, Щоб вони не потрапили в небезпечні місця, Так само я постійно пильнуватиму свій розум, Щоб він не потрапив під вплив негативних емоцій.

Пильність – це корінь усіх чеснот, І основа для досягнення просвітлення. Тому я ніколи не нехтуватиму нею, І буду плекати її з усією старанністю.

6: Терпіння

Оскільки через гнів руйнуються всі чесноти, Накопичені протягом тисячі епох, Немає більшого зла, ніж гнів, І немає більшої аскези, ніж терпіння.

Усі вороги прагнуть лише одного – Щоб моє тіло відчувало біль. Але гнів, що виникає в моєму розумі, Миттєво руйнує мої чесноти.

Вороги не здатні завдати мені такої шкоди, Як гнів, що я сам породжую. Тому я повинен з усією старанністю Боротися з гнівом.

Навіть якщо мої вороги завдають мені болю, Це не є їхньою провиною. Вони діють під впливом своїх негативних емоцій, Подібно до того, як я дію під впливом своїх.

Якщо я розгніваюся на них, То чому я не гніваюся на свій власний гнів? Адже саме він є справжнім винуватцем страждань, І він є більш руйнівним, ніж мої вороги.

Чому я ціную своє тіло так сильно, Якщо воно є джерелом стільки страждань? Якщо я прив'язаний до цього непостійного тіла, То чому я гніваюся, коли йому завдають болю?

Якщо біль є невідворотним наслідком карми, То чому я гніваюся на того, хто її спричиняє? Подібно до лікаря, що лікує хворобу, Він лише виконує свою роботу.

Якщо ж біль не має жодної причини, То чому я так сильно страждаю від нього? Нерозумно гніватися на те, Що виникає без будь-якої причини.

Тому я повинен з усіх сил Плекати терпіння. Я не дозволю гніву Захопити владу над моїм розумом.

Якщо хтось критикує мене або ображає, Це не завдає шкоди моїм чеснотам. Мої чесноти залежать від мого власного розуму, І ніхто не може їх у мене забрати.

Навіть якщо хтось загрожує моєму життю, Це не є достатньою причиною для гніву. Адже смерть є неминучою для всіх, І гнів лише прискорить її прихід.

Той, хто прагне досягти просвітлення, Повинен плекати терпіння. Гнів є найбільшою перешкодою на шляху, І його необхідно подолати.

Я повинен розглядати своїх ворогів Як дорогоцінних вчителів. Саме вони дають мені можливість Практикувати терпіння.

Якщо б не було тих, хто завдає мені шкоди, Як би я міг розвинути терпіння? Тому я повинен бути вдячним своїм ворогам, За те, що вони допомагають мені на шляху.

Навіть якщо хтось завдає мені сильного болю, Я не повинен відповідати гнівом. Бо якщо я відповім гнівом на гнів, То страждання лише зростуть.

Той, хто прагне перемогти гнів, Повинен постійно роздумувати про його недоліки. Гнів руйнує щастя, спокій та здоров'я, І призводить до негативних наслідків.

Той, хто плекає терпіння, Навпаки, знаходить щастя, спокій та добробут. Терпіння є могутньою зброєю, Що захищає від усіх страждань.

Тому я з усією старанністю Плекатиму терпіння. Я не дозволю гніву Затьмарити мій розум.

7: Старанність

Після розвитку терпіння таким чином, Я тепер прагну плекати старанність. Бо без старанності жодна чеснота Не зможе бути доведена до досконалості.

Подібно до того, як вогонь без палива згасає, Так само й чесноти без старанності слабнуть. Тому я повинен з усією енергією Розпалювати полум'я старанності.

Старанність – це радість у благих діяннях, І постійне прагнення до чеснот. Вона є протиотрутою від лінощів, І основою для всіх досягнень.

Лінощі бувають трьох видів: Прив'язаність до лінощів, Захопленість марними справами, І зневіра у власні сили.

Прив'язаність до лінощів – це небажання Займатися благими справами, Відкладання їх на потім І пошук виправдань для бездіяльності.

Захопленість марними справами – це витрачання часу На беззмістовні розмови, ігри та розваги, Замість того, щоб зосередитися На розвитку чеснот.

Зневіра у власні сили – це думка про те, Що я не здатний досягти просвітлення Або здійснити великі благі діяння, Що призводить до апатії та бездіяльності.

Я повинен подолати ці три види лінощів За допомогою сили протиотрут. Проти прив'язаності до лінощів – Роздуми про непостійність життя та важливість часу.

Проти захопленості марними справами – Усвідомлення марності мирських насолод І зосередження на справжній цінності Духовних досягнень.

Проти зневіри у власні сили – Віра у свій потенціал Будди, Натхнення прикладами великих практиків І розуміння сили зусиль.

Початок старанності – це сильне бажання Здійснити благі діяння. Потім – непохитна рішучість Не зупинятися на півдорозі.

Далі – радість у процесі практики, Насолода від розвитку чеснот. І нарешті – відсутність втоми, Постійна енергія та ентузіазм.

Подібно до того, як слон, що потрапив у багно, З великою наполегливістю намагається вибратися, Так само й практикуючий повинен З усією старанністю долати перешкоди.

Якщо я почну робити благі справи, Але потім зупинюся через лінощі, То мої зусилля будуть марними, І я не досягну жодного результату.

Тому я буду діяти з постійною старанністю, Не дозволяючи лінощам оволодіти мною. Я буду радіти кожному кроку на шляху, І черпати в цьому нову енергію.

Старанність – це крила, що несуть нас До вершини просвітлення. Без них ми залишимося прив'язаними до землі Страждань сансари.

Тож, розбудивши в собі старанність, Я буду невпинно йти вперед. Я не дозволю жодним перешкодам Зупинити мій рух до Буддства.

8: Медитація

Тепер, прагнучи розвинути односпрямоване зосередження, Я з усією старанністю плекатиму медитацію. Бо розум, що блукає, подібний до полум'я на вітрі, Не може ясно бачити істину.

Спочатку я відмовлюся від світу, Від усього, що викликає прив'язаність та відволікає. Я житиму у спокійних місцях, Де немає шуму та метушні.

Звільнившись від мирських турбот, Я очищу свій розум від негативних думок. З радістю та старанністю Я зосереджуватимуся на об'єкті медитації.

Спочатку розум буде блукати, Подібно до мавпи, що не може всидіти на місці. Але завдяки постійним зусиллям, Його можна буде поступово приборкати.

Я буду прив'язувати свій розум до об'єкта медитації, Подібно до того, як прив'язують слона до стовпа. Якщо розум почне блукати, Я м'яко повертатиму його назад.

Якщо в моєму розумі виникають лінощі або сонливість, Я повинен розвіяти їх, Роздумуючи про переваги медитації І про важливість пробудження.

Якщо мій розум стає збудженим або неспокійним, Я повинен заспокоїти його, Зосереджуючись на спокійному диханні Або на образі Будди.

Я буду поступово збільшувати час медитації, Не перенапружуючи свій розум. З терпінням та наполегливістю Я досягну стійкого зосередження.

Коли мій розум стане спокійним та зосередженим, Я зможу побачити істину такою, якою вона є. Я зможу проникнути в суть явищ І звільнитися від омани.

Існує п'ять перешкод для медитації: Лінощі, збудження, сумніви, Прив'язаність до чуттєвих насолод І злість.

Я буду боротися з цими перешкодами За допомогою сили протиотрут. Проти лінощів – старанність та натхнення. Проти збудження – спокій та зосередження.

Проти сумнівів – віра та розуміння. Проти прив'язаності – роздуми про непостійність. Проти злості – любов та співчуття.

Завдяки постійній практиці медитації, Я очищу свій розум від усіх забруднень. Я розвину мудрість та співчуття, І наближуся до стану Будди.

Медитація – це основа для розвитку мудрості. Без неї неможливо осягнути порожнечу. Тому я з усією старанністю Плекатиму практику медитації.

Подібно до того, як добре наточений ніж Може легко розрізати твердий предмет, Так само й гострий розум, розвинений медитацією, Може проникнути в суть реальності.

Тож, заспокоївши та зосередивши свій розум, Я прагнутиму осягнути істину. Я медитуватиму з наполегливістю та терпінням, Доки не досягну повного просвітлення.

9: Мудрість

Усі ці гілки практики, що були описані, Будуть марними без мудрості. Тому, прагнучи звільнення, Я повинен розвивати мудрість.

Не слід чіплятися ні до чого, Ні до існування, ні до неіснування. Розум, що не має опори, Звільняється від крайнощів.

Усе це страждання виникає Через чіпляння до "я". Але це "я" не існує реально. Тож навіщо чіплятися до того, чого немає?

Подібно до того, як віз не існує окремо від своїх частин, І як "я" не існує окремо від скандх, Так само й інші явища Не мають власного незалежного існування.

Якщо б існувала природа речей, То вона не могла б бути змінена. Але оскільки все є взаємозалежним, Воно є порожнім від власного існування.

Немає ні того, хто діє, ні того, хто відчуває, Немає ні народження, ні смерті. Усі явища подібні до сновидіння, Ілюзорні та позбавлені сутності.

Коли розум не прив'язаний ні до чого, Він звільняється від страху. Усвідомивши порожнечу всіх явищ, Хто буде боятися чогось у цьому ілюзорному світі?

Немає ні "я", ні "моє", Немає ні того, хто отримує, ні того, що дають. Усе це – лише умовні позначення, Створені нашим розумом.

Подібно до того, як полум'я свічки Залежить від вітру для свого руху, Так само й "я" та "моє" Залежать від омани.

Коли омана зникає, Зникає й чіпляння до "я". Розум стає вільним та спокійним, Немов полум'я без вітру.

Не слід розглядати тіло як чисте, Але як сповнене нечистот. Не слід чіплятися до відчуттів як до приємних, Але бачити їхню минущість та сутність страждання.

Не слід вважати "я" реально існуючим, Але бачити його як ілюзію. Не слід чіплятися до явищ як до постійних, Але усвідомлювати їхню порожнечу.

Розвиваючи мудрість таким чином, Розум звільняється від усіх пут. Зникають страх, гнів та прив'язаність, І настає стан спокою та звільнення.

Мудрість – це око, що бачить істину. Без неї ми блукаємо в темряві невігластва. Тому я з усією старанністю Плекатиму мудрість.

Роздумуючи про порожнечу, Розум стає вільним від чіпляння. Співчуття до всіх живих істот зростає, Бо ми бачимо їхню ілюзорну природу.

Мудрість та співчуття – це два крила, Що несуть нас до просвітлення. Без одного з них політ буде неможливим. Тому я буду розвивати їх обох.

Таким чином, осягнувши порожнечу, І плекаючи безмежне співчуття, Я досягну стану Будди, На благо всіх живих істот.

10: Присвячення Заслуг

Завдяки всій чесноті, що була накопичена мною Цим твором та іншими благими діяннями, Нехай усі живі істоти без винятку Досягнуть стану Будди.

Нехай усі, хто страждає від болю, У будь-якому куточку всесвіту, Швидко звільняться від своїх страждань, Завдяки цій моїй заслузі.

Нехай хворі знайдуть зцілення, І ті, хто перебуває у полоні, – звільнення. Нехай ті, хто бояться, перестануть боятися, І нехай усі істоти знайдуть притулок.

Нехай бідні знайдуть скарби, А слабкі – силу. Нехай усі, хто страждає, знайдуть радість, І їхні надії здійсняться.

Нехай ті, хто подорожують, будуть у безпеці, І досягнуть своїх цілей без перешкод. Нехай ті, хто пливуть на кораблях, Щасливо досягнуть берега.

Нехай ті, хто заблукав у пустелях, Знайдуть прохолодну тінь та чисту воду. Нехай ті, хто заблукав у горах, Знайдуть безпечні стежки.

Нехай беззахисні знайдуть захист, А ті, хто не має опіки, – опікунів. Нехай ті, хто самотні, знайдуть друзів, І нехай усі істоти будуть щасливі.

Нехай усі, хто відчуває біль, Перестануть страждати. Нехай усі, хто мають радість, Ніколи її не втратять.

Нехай розум тих, хто прагне чеснот, Завжди зростає. Нехай вони легко досягають Стану мудрості та співчуття.

Завдяки цій заслузі, нехай усі живі істоти Очистять свої негативні карми. Нехай вони звільняться від страждань І швидко досягнуть просвітлення.

Нехай я завжди буду джерелом блага Для всіх живих істот, Усуваючи їхні страждання І приносячи їм щастя.

Доки існує сансара, Нехай я ніколи не відмовлюся Від прагнення допомагати всім істотам, Залишаючись у світі заради їхнього блага.

Нехай мої слова та дії Завжди приносять користь іншим. Нехай я завжди буду сповнений любові та співчуття, І ніколи не завдам шкоди жодній істоті.

Нехай, завдяки силі моєї бодгічітти, Усі перешкоди на шляху до просвітлення зникнуть. Нехай я швидко досягну стану Будди, Щоб могти ефективно допомагати всім.

Таким чином, присвячуючи всі свої заслуги Благу всіх живих істот, Нехай усі істоти знайдуть щастя та звільнення, І досягнуть найвищого просвітлення.