Васильковська Тамара Дмитрівна

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лермонтовський проспект, де художниця мала майстерню.

Васильковська Тамара Миколаївна (Васильковская Тамара Николаевна 1926 г.р.) — російська художниця другої половини 20 ст., переважно портретистка. Відома також під іменем Амайя.

Біографія[ред.]

Дитинство провела в Прибалтиці, що відбилося в мові як прибалтийський акцент. Перебралась у Ленінград. Працювала декотрий час на Ленінградській кіностудії художником з костюмів. Зналася на орнаментах, тканинах та їх фактурі.

Через декотрий час відкрила для себе обличчя людини як тему для власної творчості. Почала створювати портрети і виявились, що вона непогано відтворювала індивідуальні риси моделей, а потрети її роботи не втрачали схожесті. Полюбляла техніку пастель, котра дозволяла неодноразово доробляти і переробляти створені фрагменти портретів, не чекаючи декількох етапів висихання олійних фарб. Особливо вдалими були її жіночі портрети, в котрих достовірно відтворювала зачіски, фактуру різних транин, серед котрих були вишивка, мереживо тощо.

Потяг до психолочних станів людини[ред.]

Як портретистка мала помітний потяг до психологічних станів осіб, коли ті давали згоду на портретування. Сеанси позування обов'язково мали сеанс чаювання разом з нею. Цей засіб вона запозичила у художника Сєрова, що теж тривалий час вивчав модель у різних станах і настроях, шукаючи композицію майбутнього портрету та виразний жест.

Під час чаювання художниця пильно роздивлялась в поведінку особи, її жести, в її впевненість, щирість чи скутість. Потім вона зізналась, що під час чаювання шукала виразні жести, котрі могла використати в портреті. Створювала як портрети-погруддя, так і портрети з руками та аксесуарами, особливо в жіночих портретах.

Питала у моделей, чи є якісь обов'язкові побажання (дехто не любив чорну фарбу, інші не хотіли зображення у профіль тощо). Раділа, якщо у моделі улюбленим кольором був зелений, як і у неї.

Ставлення до телебачення[ред.]

Не любила радянське телебачення та телевізор як такий. Вважала, що телевізор заважає нормальному спілкуванню і принципово не утримувата його у власній майстерні. До того ж, телебачення маскувало особу, котру художниця вивчала, аби створити достовірний портрет.

Дивувалась, якщо хтось вже позував художнику, іноді не одному чи не по одному разу. Мала потяг до гостей та моделей, котрі рано отримали «вітамін спілкування», самі непогано спілкувались чи могли підтримати запропоновану тему або запропонувати тему самі. Мимоволі серед відвідувачів її майстерні бували педагоги, актори, студенти, котрі зналися на спілкуванні і не були нудними. Всі інші в її майстерні не затримувались надовго.

В основі творчості - реалізм[ред.]

Не була прихильницею соціалістичного реалізму як такого. Але мала доволі точну руку в малюванні і дотримувалась стилю реалізм. Іноді відходила від традиційних основ для портретів. Частка її швидких начерків і замальовок облич чи фігур була створена на шпальтах газет, обирались шпальти з малою кількістю ілюстрацій. Малювала чорною пастеллю, що наближало ці портретні начерки і замальовки до друкованої графіки за враженнями.

Серед її улюблених художників минулого — Густав Клімт, твори його пізнього періоду.

Ставлення до музики[ред.]

Була прихильницею класичної музики. Так, могла запропонувати візітерам власної майстерні послухати музику Скарлатті, Жана-Філіпа Рамо або іншого композитора. В цьому був невеликий іспит, бо під час прослуховування музики художниця спостерігала за моделями та їх настроями.

Серії пастеллю[ред.]

Створила декілька серій в техніці пастель. Прослуховування музики подарувало тему «Музика і портрет», серед котрих були і її автопортрети.

Обрані твори (неповний перелік)[ред.]

  • «Автопортрет»
  • «Ревекка»
  • «Актор лялькового театру»
  • «Студентка філологічного факультету»
  • «Бібліотекар Бела в синьому»
  • «Бібліотекар Бела в червоному»
  • «Ольга Девяткіна»
  • «Портрет священика»
  • «Портрет студента-медика з птахом в руці»
  • «Портрет студентки консерваторії» ( Надя )
  • «Сергій Володимирович Петров»


Підписи на творах[ред.]

Монограма художниці Тамари Васильковської, 1979 р.

Зазвичай ставила на портретах власної роботи підпис. Він був монограмою з двох літер «ЛЮ» та вплетеної в літери дати.

Лише особам, котрі з якихось причин були духовно близькі художниці, ставила на портреті повне власне ім'я та прізвище.

Мешкала з матір'ю в районі старовинної Грецької слободи (тоді Ленінград). Майстерня художниці була в домі на Лермонтовському проспекті.

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

  • Матеріали періодичних видань
  • Матеріали приватного архіва
  • Стаття в журналі «Творчество»