Мова людства/Англійська

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вступ[ред.]

В сучасному глобальному суспільстві англійська мова, відіграє дуже важливу роль. По-перше, вона на даний час є основною мовою міжнародного спілкування, мовою, яка широко використовується в системі управління, господарстві, політиці, сфері освіти, науки, спорті, культури глобального суспільства, в багатьох установах і товариствах, особливо міжнародних. Англійська мова вивчається багатьма людьми у багатьох країнах нашої планети.

Історія розвитку[ред.]

Свій міжнародний статус англійська мова заслужила по праву. Для того, щоб перетворитися на міжнародну мову їй довелося пройти тривалий шлях розвитку. Упродовж всього свого розвитку англійська мова формувалася як суміш мов різних племен і народів. Основою для неї послужили мови стародавніх германських племен, англів і саксів, які переселилися до Англії. Ці племена належали до групи нижньогерманських племен - стародавніх вояків, піратів, моряків, лісовиків, рибалок і торгівців, володарів узбережжя Північного і Балтійського морів. Нащадками і духовними спадкоємцями цих племен крім сучасного англомовного населення Великої Британії, США і Австралії є також населення сучасних Нідерландів, північної Германії Балтійського морів виявилося повязаним великою кількістю різноманітних звязків, що відігравало велике значення на протязі всієї історії даного регіону.

В місцевостях, де знаходяться сучасні Велика Британія і Нідерланди землі вищезгаданих стародавніх германомовних племен межували з кельтськими племенами (галлами або гелами) - стародавнім населенням південної і західної Європи, людьми, нащадками яких себе вважає населення сучасної Франції, Бельгії, Ірландії, Шотландії тощо. Таким чином, після переселення англів і саксів до Англії англійська мова почала своє формування на межі двох різних груп племен і культур.

Наступним важливим періодом у розвитку англійської мови став період тісної взаємодії населення Британії з Римською імперією і отже англійської мови з латинською, який практично тривав до кінця XIX ст. (коли після розвалу Священної Римської імперії і занепаду її спадкоємиці Австро-Угорської імперії, латина остаточно втратила свій статус мови міжнародного спілкування, адміністрації, науки і культури в країнах Європи). Результатом цього періоду стало включення величезної кількості латинських слів і коренів до англійської мови, які на даний час становлять по деяким оцінкам близько третини словниково запасу.

В епоху Середньовіччя і Відродження, Англія, яка знаходиться на перетині морських шляхів з Північної Європи до Середземного моря зазнала впливу завойовників в образі вікінгів і французів, торгівців міст Ганзи (в першу чергу голландців і жителів півночі Германії - узбережжя Північного і Балтійського морів). Це відобразилося на тому, що з одного боку до англійської мови потрапило багато слів з французської мови, а з іншого англійська мова продовжувала розвиватися у тісному звязку з нідерландською, нижньонімецькою і скандинавськими мовами.

Бурхливий розвиток і поширення англійської мови в світі почалося після занепаду Священної Римської імперії і переходу важілів впливу на розвиток глобального суспільства до Британської імперії, а від неї до США, перетворення Британії і США на світові фінансові центри, а отже важливі геополітичні центри глобального суспільства. В ці часи англійська мова почала поповнювати свій словниковий запас за рахунок слів з різних мов світу.

Абетка[ред.]

При використанні будь-якої мови в наш час книжок, компьютерів і Міжмережжя важливо знати ті системи письма (абетки), які використовуються для запису цієї мови, в даному випадку англійської.

Для запису англійської мови використовується звичайна латинська абетка:

Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz

Завдяки цьому факту в більшості випадків букви позначають ті самі звуки, що і у більшості європейських мов. Це дозволило англійській мові запозичувати слова з цих мов майже не змінюючи їх написання і вимови. Але наслідком цього стало те, що в словах запозичених, скажімо, з латинської і французської мови одні й ті самі букви можуть читатись по різному. В першу чергу саме звичаєм залишати в англійській мові іншомовні слова в їх початковому написанні пояснюється та плутанина, яка існує в англійській мові з правилами вимови слів.

Вимова і правила читання[ред.]

Одною з складностей, які існують в англійській мові є те, що слова часто вимовляються не так як пишуться, тобто відсутня однозначна відповідність між буквами і звуками, одна й та сама буква може позначати різні звуки і її вимова визначається лише у звязку з сусідніми буквами.

Вимова складів в більшості германських мов, зокрема в англійській залежить від того, яким є склад - наголошеним чи ненаголошеним, відкритим чи закритим, довгим чи коротким.

Основний наголос в англійській мові, так само як і в більшості германських мов падає як правило на один з складів кореня слова, зазвичай перший. Якщо слово відносно коротке ( 2 - 4 склади), то всі інші склади, як правило вимовляються дуже коротко. Якщо в слові багато складів, то деякі склади можуть приймати додатковий наголос.

Приклади: computer, vocabulary, to translate

Відкритість чи закритість складу в слові визначається тим, на який звук він закінчується - голосний або приголосний. На письмі це в більшості випадків визначається тим, яка буква стоїть в кінці складу - голосна чи приголосна.

Довгота/короткість складу визначається довготою/короткістю відповідного голосного звуку. Голосні звуки в англійській мові можуть позначатись однією або декількома буквами, перша з яких голосна, а інші можуть бути як голосні так і приголосні H, R, W, Y, наприклад A, AE, AH, AL, AR, AW, AY і т.д. У відкритому складі голосний як правило довгий, незалежно від того чи він позначається однією чи декількома буквами (law, late, there, site, love, lore, sure). У закритому складі голосний довгий, якщо він позначається більш ніж однією буквою (dark, week, sight, work, look, burn). Якщо він позначається лише однією голосною буквою, то він як правило короткий (man, men, stick, lock, but, luck).

Таким чином, одна й та сама буква, може позначати декілька голосних звуків - в ненаголошеному складі, в наголошеному відкритому складі, в наголошеному закритому складі, у сполученні з буквами R або H і у інших буквосполученнях.

В ненаголошеному складі голосні букви читаються як дуже короткий звук, схоже на українські звуки Е або И або не вимовляються зовсім: computer - [ кемпьюте ] ([ кимпьюте ], [ кмпьюте ])

В наголошеному відкритому складі вимову окремих букв дуже легко запам'ятати, оскільки звучать вони як правило так само як назви цих букв в англійській абетці - A (ей), E (і:), I (ай), O (оу), U (ю). Тобто - сake (кейк), sheep (ші:п), like (лайк), alone (елоун), use (юз) та ін.

В наголошеному закритому складі вимова цих букв виглядає наступним чином - A (е), E (е), I (и), O (о), U (а). Приклади - man (мен), let (лет), stick (стик), lot (лот), but (бат).

Більшість букв, які позначають приголосні звуки читаються подібно до англійського алфавіту - B, D, F, K, L, M, N, P, S, V, Z.

Буква C може читатись як К, С або Ч. Якщо після неї стоять букви I або E то вона читається як С. Словосполучення CH читається як Ч, в усіх інших випадках буква С читається як К.

В деяких випадках букви можуть не читатись. Наприклад буква E після приголосної в кінці слова не читається, а служить для того, щоб зробити попередній склад відкритим - late, make.

Мовотвір[ред.]

Словобудова[ред.]

В англійській словотворчі приставки (префікси-суфікси-закінчення) грають меншу роль ніж в українській, оскільки відсутнє таке явище як відмінкові закінчення в іменниках, прикметникові в прикметниках і майже відсутнє таке явище як особові закінчення в дієсловах. На значення слова і зміст речення сильно впливає місце слова у реченні, тобто порядок слів. Більшість приставок походять з латинської, староанглійської, французької мов або грецької мов.

a-, ad- - до- (add - додавати)

ab- - від- (abolition - зникнення, відсунення)

ex- - із-, ви- (excavator - викопувач, excalator - витягувач, підйомник)

-er - -ник, -ар, -ер, -ач, -учий (leader - ведучий, writer - письменник, reader - читач, master - майстер).

inter- - між- (international - міжнародний, міжнаціональний)

-less - без-, без (topless - безверхий, useless - без користі)

out- - із-, ви- (outstanding - видатний)

pro- - для-, на-, у напрямку (progress - прогрес, просування)

-ship - -ство (leadership - лідерство, partnership - партнерство)

-tion - -ання (addition - додавання)

-full - повний, -ий ( beautiful - красивий, красоти повний)

Дієслова[ред.]

Дієслово - це дослівно слово, яке позначає дію. Особливістю англійської мови є те, що в ній дуже легко можна утворити дієслова практично від будь-якого іменника, назви предмета чи явища. Для цього часто достатньо додати перед цим словом службове слово to - щоб, до.

Приклади. work - робота, to work - робити, робити, працювати.

        measure - міра, to measure - міряти, вимірювати і т.д.

Також поширені деякі дієсловотворчі приставки: -ize (to maximize), -fy (to notify) і т.д.

Таким чином, неозначена, словникова форма дієслова має вигляд to дієслово, де дієслово - це так звана основна, базова форма дієслова, форма дієслова простого теперішнього часу для всіх осіб крім 3-ої особи однини, яка утворюється додаванням до основної форми закінчення -s (яке в староанглійській записувалось як -th і отже нагадує російське -т - работает, пишет, читает і т.д.):

Приклад (Простий теперішній час - Simple Present Tense).

to work - працювати.

I work - я працю(ю)

You work - ти працю(єш)

He

She works - він, вона, воно працю(є)

It

We work - ми працю(ємо)

You work - ви працю(єте)

They work - вони працю(ють)

Наступна важлива форма дієслова - це активний дієприкметник теперішнього часу і одночасно назва дії, який утворюється додаванням до базової форми дієслова закінчення -ing:

to write - писати -> writing - пишучий, писання

На основі цієї форми в англійській мові утворюються форми часів дієслова тривалої групи - continuous tenses, які дозволяють передавати тривалу дію, яка відбувається в той період часу, про який іде мова в реченні. Ці форми мають вигляд:

I am writing - Я є пишучий (тобто я пишу)

I was writing - Я був пишучий (тобто я писав)

I will be writing - Я буду пишучий (тобто я писатиму)

I have been writing - Я маю був пишучий (тобто я писав і на даний момент закінчив)

I had been writing - Я мав був пишучим (тобто я писав і на моент про який іде мова вже закінчив).

і т.д.

Наступна форма - це форма простого минулого часу дієслова. В більшості випадків вона утворюється правильно (тобто по правилам), додаванням закінчення -ed до базової форми дієслова, яке наближено відповідає українським закінченням минулого часу -ав, -ив (писав, читав, говорив):

I worked, You worked, He,She,It worked, We worked, You worked, They worked.

Остання важлива форма дієслова - це пасивний дієприкметник минулого часу (форма Participle II). Ця форма наближено відповідає українській формі дієприкметника дієслова робити - зроблений і для правильних дієслів утворюється додаванням закінчення -ed до базової форми дієслова, тобто співпадає з формою простого минулого часу.

Таким чином вся система часів в англійській мові побудована на наступних формах дієслова (на прикладі дієслова робити) - роблю, робив, роблячий, зроблений. Крім того широко використовуються у якості службових слів форми дієслів бути (to be), мати (to have) і бажати (to will). Вони дозволяють будувати конструкції типу - я маю написану книгу (I have written book), я є пишучий книгу (I am writing book), я хочу бути пишучим книгу (I will be writing book) і т.д.

Англійська мова має також багато модальних дієслів, які на відміну від інших дієслів не позначають діє або стани, вони позначають відношення мовця до дії, яка виражається інфінитивом у сполученні з модальним складеним присудком compound modal predicate.

Модальні дієслова в англійській мові по своїй суті виражають можливість, не можливіть якоїсь дії, ймовіність або неймовірність, обов'язковість (obligatory), необхідність, бажаність, сумнів тощо.

У цій мові є декілька модальних дієслів:


Також до модальних слів англійської мови мовознавці відносять to have to та to be.

Ресурси для вивчення мови[ред.]

Повернутися до змісту