По-еволюційному/Наука загартування

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Наука загартування — реакція організму у відповідь на сильну дію від холоду і голодування, викликану свідомо з метою тренування, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Історія[ред.]

Історія говорить, що загартування було відомо людям давно як засіб зміцнення здоров’я. Майже 2000 років тому Ісус Христос радив учням обливати ноги холодною водою собі і людям, він свідомо терпів без їжі 40 днів з метою досягти певний духовний стан. Зараз виникла необхідність наукового обгрунтування загартування, вивчення фізіологічних змін в організмі, викликаних загартуванням. В наші дні Іванов Порфирій Корнійович загартовувався особисто піввіку, створив на собі науку загартування, допомагав людям у здоров'ї, і він передав свій досвід людям. Він є прикладом для людей у житті.

Теорія стресу Ганса Сельє і практика загартування історично виникла незалежно одна від одної. Практика загартування і стресу доповнюють одна одну, розкривають суть. Загартування є тренування від стресового впливу. Загартована людина переживає неочікуваний стресор легше, ніж незагартована. Загартування запобігає хворобі адаптації, як усякій хворобі.

Адаптація — це є біологічна функція загартування. Загартування забезпечує захист організму від загрозливих та руйнівних впливів, як психічних, так і фізичних. Загартування означає, що людина включилась в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. При цьому в організмі розвивається функціональний стан, який характеризується комплексом реакцій нервової, гормональної та інших систем організму. Загартування – це є нормальна реакція здорової людини, захисний механізм.

Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію патогенних впливів[ред.]

Іванов називає основними факторами загартування холод і погане, тобто фактор, який викликає у людини погане відчуття. Це фізичні, соціальні, психічні чинники. Погане – це голод, безсоння.

Загартування можна вважати видом стресу. Обливати тіло холодною водою або свідомо терпіти без їжі декілька діб поспіль є стрес. Реакція організму при загартуванні та стресу є однакова. Процес загартування і стресу має три стадії розвитку: 1) Тривожності; 2) Активізація; 3) Виснаження. Вони утворюються за законами діалектики, вони є аналогічні по суті. Процес є незворотній.

Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який у свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується до нових умов.

Види загартування[ред.]

Фізіологічний вид пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Дві протилежні сторони є в природі стосовно відчуття людини: тепле, хороше, холодне, погане. Іванов називає умови теплими і хорошими такі. Люди одягаються до тепла в тілі в хороший одяг. Люди їдять їжу солодку, жирну, смачну досита щодня. Вони живуть у домі з усіма вигодами. Люди люблять хороші і теплі умови життя, вони вважають їх нормальними, стараються їх зберегти. Люди не люблять холоду і поганого, захищають своє тіло від цього. Іванов радить приймати всім дві сторони природи: тепле і хороше, холодне і погане – це загартування. Основними фаторами загартування є холод і голод, які сприяють еволюції людини, це холодне і погане..

Психоемоційний вид виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своїм поняттям, яке залежить від особистих характеристик, віку, життєвого досвіду. Здатність організму до адаптації поступово втрачається з віком.

Система загартування є народна[ред.]

Вона створена народом протягом багатьох тисячоліть і призабута. Порфирій Іванов зібрав ці народні правила в систему, він не називає цю систему своїм іменем, він радить виконувати всім цю систему загартування.

  1. Обливати тіло холодною водою двічі на день вранці і ввечері;
  2. Терпіти без їжі і не пити води 42 години з п'ятниці до неділі щотижня. Перед їдою робити вдих і видих на природі і просити тричі: «Учителю, дай мені здоров'я»;
  3. Здороватися з усіма людьми, які зустрічаються в житті, знайомими і незнайомими;
  4. Допомагати бідним, нужденним, хворим. Пожертвувати нужденному від свого труда зайве за можливостями, так робити завжди.
  5. Не вживати алкоголь, наркотики, не курити.

Перемога себе є стресовий фактор. Треба перемагати себе, щоб зміцнити своє здоров'я. Іванов радить перемагати свої недоліки, вади, їх є сім:

  1. Жадність. — Не жаліти давати своє здоров’я і допомагати іншим, ділитися з усіма. Треба приймати однакову зарплату за ідеєю Учителя.
  2. Лінощі. — Не лінуватися мити ноги холодною водою щодня. Читати всі праці Учителя щодня, розуміти, виконувати.
  3. Самовдоволеність. — Любити людей, як себе. Бажати людям те, що хочеш собі.
  4. Користолюбство. — Старатися жити без усяких потреб, без чужого.
  5. Страх. — Не боятися холодного і поганого, старатися терпіти без їжі в суботу. Старатися переходити на автотрофне харчування.
  6. Лицемірство. — Бути справедливим завжди, не говорити неправду.
  7. Гордість. — Виконувати вчення Іванова. Здороватися з усіма незнайомими людьми першим. Бути нижчим. Просити: «Учителю, дай мені здоров'я». Треба вибачати людям провину, не судити, не карати, не саджати у в'язницю. Обрати спільне ім’я Ош. Це є рекомендації з учення Іванова, яким шляхом можна перемогти свої вади. Хто перемагає себе, той стає новим чоловіком.

Роль почуття холоду для виділення енергії в організмі[ред.]

Органічні речовини в організмі – білок, вуглеводи, жири – перетворюються в енергію, вона використовується на підтримання постійної температури організму, очищення організму від токсинів. Очевидно, почуття холоду організмом запускає механізм перетворення білку в енергію. Це явище спостерігається і використовується в загартуванні організму холодом, водою, повітрям. Коли людина покупається в холодній воді, їй робиться дуже тепло в тілі й хороше почуття, здоров’я. Це тепло виникає у відповідь на дію холоду на організм. Це тепло називається внутрішнім. Після купання в гарячій воді в організму виникає навпаки почуття холоду. Коли в організмі є внутрішнє тепло, люди є незалежні від одягу, житлового дому, вони можуть бути в житті без потреб одягу, дому. Учитель Іванов учить нас усіх бути в житті без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому.

Загартування ніг є корисним, кожному можна обливати ноги холодною водою до колін двічі на день щодня, ходити босим літом і зимою по землі, снігу. Також ходити без сорочки щодня. Ноги горять після обливання, а тепло внутрішнє виділяється в усьому тілі й оздоровлює. Дія холоду на виділення енергії в організмі продовжується близько 4 – 6 годин, тому треба обливатися два рази на день. Якщо людині треба зменшити зайву вагу тіла через ожиріння, то треба обливатися холодною водою періодично щодня, щоб білок у травній системі перетворювався більше в енергію, а не в жир. Внутрішня енергія сприяє очищенню організму. Внутрішнє тепло є життєва енергія. Коли життєва енергія є недостатня для роботи внутрішніх органів, шкіри, це приводить до накопичення шлаків, токсинів у організмі, через що виникають хвороби. Кожному загартуватися холодом необхідно щодня, щоб організм був здоровим завжди, ніколи не хворів.

Роль голодування для очищення організму від токсинів[ред.]

В організм людини попадають різні шлаки, токсини разом з їжею, водою, ліками, хімічними добавками, консервантами, повітрям, також після перетравлення продуктів. Токсини накопичуються особливо швидко, коли нема в тілі внутрішнього тепла. Токсини накопичуються поступово в організмі, можуть викликати різні хвороби, вони пригнічують ріст і розмноження мікрофлори кишечника, і це робить неможливим автотрофне живлення. Тому кожному необхідно очищати організм від токсинів, це перше завдання при переході на автотрофне живлення, оздоровленні. Організм омолоджується через очищення від токсинів, вік життя збільшується. Група учених, дієтологів, практиків практично довели, що голодування організму є простий, природний, найефективніший засіб очищення організму від токсинів для здоров’я. Наприклад, Пол Брегг рекомендує очищати організм голодуванням одну добу щотижня і 7 — 10 діб з водою кожні три місяці, він планував жити 120 років. Порфирій Іванов рекомендує очищати організм сухим голодуванням 42 або 108 години щотижня і шість діб декілька раз на рік. Під час голодування організм відпочиває від перетравлювання їжі, надходження токсинів в організм припиняється, організм направляє всі життєві сили на виведення токсинів з організму, що веде до оздоровлення.

Процес очищення організму від старих, хворих клітин, сміття клітин пояснює науково явище апоптоз і автофагія. При голодуванні організму стара клітина розпадається на частини, а інша сусідня стара клітина ділиться на дві молоді, одна з них займає вільне місце. Так через деякий час вся маса клітин заміняється поступово на молоді.

Автофагія – процес перетравлення клітиною власних органел та ділянок ц|итоплазми за допомогою лізосом. Автофагія потрібна для позбавлення від старих і пошкоджених частин, а також може активуватись в умовах голодування. (див. Автофагія – Вікіпедія). Автофагія є самопоїдання клітин. В цьому процесі сміття клітин перетворюється в амінокислоти і білок, необхідний для організму. Одноденне голодування запускає цей процес. В результаті періодичного голодування організм очищається від шлаків, решток клітин, токсинів тощо. Періодичне голодування – це перший крок до оздоровлення, до переходу на автотрофне живлення.

Стадії загартування[ред.]

Три стадії розвитку загартування. Спочатку люди живуть по-своєму в теплих і хороших умовах, вони хворіють, умирають. Між двома протилежними сторонами існує суперечність, бо люди не отримують життя. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін, які є заперечення теплого і хорошого, люди починають загартовуватися холодом, голодом. Відповідні фізіологічні зміни відбуваються в організмі у відповідь на дію загартування. Це є перша стадія тривожності, потім стадія активізації.

Стадія тривожності[ред.]

Організм перейшов свідомо до холодних і поганих умов життя. Загартування почалося за системою. Стадія характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.

Стадія активізації[ред.]

Перехід до якості «холодного і поганого» пов'язано з накопиченням кількості. Кількість переходить в нову якість, яка є запереченням холодного і поганого, тобто вона переходить в якість «хороше і тепле». При цьому розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Люди не застуджуються, не хворіють. Існуюча хвороба щезає, а нові хвороби не нападають. Люди запобігають будь-якій хворобі, застуді. Люди отримують здібність допомагати людям в здоров'ї через свої руки.

Стадія виснаження[ред.]

Якості другої стадії накопичують кількість, вона переходить в нову якість, яка є запереченням попереднього хорошого і теплого. Тобто вона переходить у «холодне і погане». Стійність та протидія організму до надзвичайних подразників знижується, активність спадає, безсилля виникає. Це є подвійне заперечення. Вплив патогенного фактору не припиняється при загартуванні за одною системою протягом багатьох років, через це розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і закінчуються загибеллю організму (смертю).

Тривалість життя людей становить 80 – 90 років, якщо загартування відбувається за однією системою близько 50 років. Це є досвід Іванова. Тривалість життя є основним показником для еволюції людей. Тривалість життя може бути більша, якщо тривалість свідомого терпіння без їжі буде більше 42 годин в тиждень. Іванов радив терпіти без їжі поспіль 42, 66, 108 годин в тиждень, шість діб, два тижні, місяць. У зв'язку із цим деякі люди відмовляються від їжі і води зовсім. Люди намагаються переходити на автотрофне живлення.

Система Іванова переходу на автотрофне живлення[ред.]

Система автотрофного живлення будується на основі сухого голодування. Спочатку треба пройти підготовчий період: оздоровитися за системою Іванова, виконувати п’ять заповідей. Треба навчитися жити без їжі і води 42, 108 годин щотижня. Треба перейти на вегетаріанство, сироїдіння, очистити організм від токсинів, отримати свідомість за вченням Іванова. Методика будується на основі сухого голодування, яке проводиться шість діб щотижня. Їжу треба вживати протягом однієї доби, у неділю. Якщо спочатку це зробити важко, то можна робити поступово. Можна спочатку вживати їжу 4, 3, або 2 доби, потім одну добу. Можна спочатку робити сухе голодування 3, 4, або 5 діб, потім шість діб. У цій справі треба поступовість, індивідуальний підхід, щоб не нашкодити собі. Іванов написав у праці про автотрофну систему і що вона дасть людству: «Нам доведеться їсти в тиждень в одну неділю один місяць, його треба завоювати досвідом, потім протерпіти шість місяців, і слідом за цим самим рік, і зовсім розпрощатися із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилося і робиться на указаному місці, там де всі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо жити вічно. Це буде наше діло». 8302-91. «У кожної людини є найдорожча ідея бути без усякої потреби. Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна». Основна потреба є їжа. Кожен має право і може жити без усяких потреб навколо райського місця в Оріхівці, тут є умови і можливість бути без їжі.

Іванов говорить про період шестиденок. 8204-164: «Ми не будемо вживати їжу і воду всі шість днів, жити доведеться за рахунок однієї неділі. Це період життя буде такий». Іванов писав у 1983 році: «Радість у житті загартування появилося в людях. Воно досліди свої принесло, а Учитель Паршек їх на людях сіє. Він говорить свої слова. Я зостаюсь у природі 239 днів, а тепер час настав такий: треба їсти в тиждень раз в неділю». 1983.02:88. Учитель говорить, що послідовникам настав час з 1983 року терпіти шість діб в тиждень декілька раз в рік за своїми можливостями, і терпіти по шестиденкам зараз треба частіше. Спочатку це треба робити під наглядом послідовника, який успішно терпів шестиденки без їжі. Після декількох шестиденок очищається печінка і жовчний міхур, після очищення цих органів шестиденки проходять легко.

Синонім автотрофного живлення є незалежність від їжі. Іванов вживає поняття незалежність від їжі і залежність від їжі. Він прийшов до висновку, що незалежність від їжі веде людей до життя вічного, а залежність від їжі веде людей до смерті.

Під час сухого голодування шість діб організм періодично щотижня живе за рахунок автотрофного живлення частину тижня, а частину тижня живе за рахунок рослинної сирої їжі. Такий перервний стан є природний, правильний, за законом діалектики. Критерій автотрофного живлення є постійна вага тіла без їжі протягом дня. Практика показує, що кожен може бути шість діб на сухому голодуванні, якщо він буде на автотрофному живленні частину тижня. Дана система автотрофного живлення доступна для багатьох людей бажаючих. Це система поступового переходу людини із соціально гетеротрофного стану на соціально автотрофний стан. Ніхто нікого не примушує і не просить переходити на автотрофний стан. Людство саме стає автотрофним свідомо поступово.

Захворювання, викликані стресом[ред.]

Загартування запобігає хворобі адаптації. Хоча адаптація має захисний та пристосувальний характер, в деяких випадках можливі хвороби адаптації.

Ішемічна хвороба серця. Найбільш розповсюдженим розладом серцево-судинної системи, який виникає в результаті частого психоемоційного збудження є ішемічна хвороба серця та атеросклероз. У процесі дії стресора активізується гіпофіз, гіпоталамус, наднирники, виділяється адреналін. В результаті підвищується пульс, артеріальний тиск, дихання. У крові збільшується рівень жироподібних речовин – ліпідів. Якщо організм не витрачає їх м'язовими зусиллями або через холод, жир відкладається на внутрішній поверхні стінки судин. Згодом там утворюється сполучна тканина, накопичується кальцій. На цих ділянках звужується просвіт судин, погіршується їх пружність, розвивається атеросклероз, а згодом й ішемічна хвороба.

Артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба виникає в результаті порушення тонусу судин, який регулюється нервовою системою. Якщо людини постійно стикається з ситуаціями при яких підвищується психоемоційне напруження, тонус судин весь час залишається високим, патологічним щодо повсякденних потреб організму. Це призводить до підвищення артеріального тиску.

Виразкова хвороба. Постійні розлади нервової системи відіграють певну роль, а в деяких випадках і провідну у виникненні захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит та виразка шлунку і 12-палої кишки. В нормальних умовах шлунковий сік діє тільки на їжу, яка потрапляє у шлунок. Під час стресу, в результаті збудження нервової системи, шлунковий сік починає виділятись не залежно від того є у шлунку що перетравлювати чи нема. Він порушує цілісність (роз'їдає) слизову оболонку шлунку та 12-палої кишки. Коли це продовжується тривалий час, на ній виникають ерозії, а згодом і виразки. Довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи. А при зниженні імунітету у людини частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання.

Психічні хвороби. До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної утоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Синдром хронічної втоми можна спостерігати у кожної другої людини що працює. Неврози розвиваються частіше у людей, яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоліків. Істерія — результат слабкого типу нервової системи. Вона характеризується перевагою емоційних реакцій, близьких до безумовних рефлексів. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування.

Важливо навчитись виявляти у себе ознаки стресової напруги та переводити ці сигнали зі сфери почуттів (емоційної) у сферу розуму (раціональну) і тим самим ліквідувати небажаний стан. Ознаки стресової напруги: 1. Неможливість зосередитись на будь-чому; 2. Занадто часті помилки в роботі. 3. Погіршення пам'яті. 4. Постійне відчуття втоми. 5. Дуже швидке мовлення. 6. Думки зникають. 7. Безпричинні болі у голові, спині, шлунку. (див. Стрес – Вікіпедія).