Навчання сліпого методу набору в українській школі

Матеріал з Вікіпідручника

В даній статті викладено погляд автора на вивчення учнями української школи сліпого методу набору.

Навчання грамоти[ред.]

Велику увагу в школі приділяють навчанню грамоті. В 1 класі є такий предмет, який в народі називають письмом, а звучить як «навчання грамоти». Вчитель приділяє увагу грамотності учнів не лише на уроках письма, уроках рідної мови в старших класах, але і на уроках алгебри, історії, фізики тощо. Тобто бал знижується і за контрольну з математики, якщо учень написав «тачка» замість слова «точка». Так і повинно бути, бо грамотність - це є важлива компетентність, яка повинна виробитися на рівні навичок у кожного учня. Але чи дійсно в умовах сучасного суспільства школа може зробити учня грамотним?

Як тільки учень вперше сідає за комп'ютер, що в реаліях сучасного життя стається ще до 1 класу, він починає тикати одним пальцем по клавіатурі при цьому мало дивлячись на монітор, тобто на те, що він пише. Як наслідок, в одному реченні у нього виходить 5−8 помилок. А коли цей учень ще й "соціально активним" стане, тобто зареєструється у Контактах, Однокласниках тощо, про його грамотність можна буде забути. Учень хоче писати швидко, та ще й ніхто цього не перевірить і не поставить поганої оцінки. Після цього в соціальних мережах можна побачити: власні імена з помилками і з малої букви, відсутність розділових знаків, купу помилок у словах. Так ми пишемо і так, звичайно, читаємо — тобто в цілому ми абсолютно не грамотні люди. То для чого нас стільки років вчили грамотно писати? Вся проблема в тому, що грамотно друкувати нас ніхто не вчить, наша система освіти вважає, що це має прийти під час вивчення роботи з текстом, а цього не стається.

То що ж робити? Школа повинна давати навички грамотного друку, а їх основа — сліпий десятипальцевий метод набору. Крім грамотності він виробляє ще й культуру правильного сидіння за комп'ютером, бо коли відпадає потреба дивитися на клавіатуру відпадає потреба горбитися. Учень, який сидить за комп'ютером і дивиться на клавіатуру, сидить за комп'ютером «зігнувшись у троє», намагаючись розгледіти на чорній клавіатурі сіро-білі літери. Натомість людина, яка не дивиться на клавіатуру під час роботи за комп'ютером, сидить рівно, менше втомлюється і менше навантажує зір, що теж є дуже важливим для сучасного учня.

Грамотне введення інформації у початковій школі[ред.]

Навчання грамотному введенню інформації повинне починатися ще у початкових класах. У молодших класах діти можливо не мають ще добре розвинутих пальців рук, щоб повноцінно вчитися сліпому методу друку. Але вчитель вже в початкових класах повинен наголошувати на тому, щоб діти використовували дві руки: ліву - для користування клавішами з лівої частини клавіатури, і праву - для правої. У пропедевтичному навчальному курсі «Сходинки до інформатики» є вправа «Кіт-рибалка», яка стане в нагоді для попереднього вивчення клавіатури учнями початкової ланки. При цьому слід уникати введення великого обсягу тексту учнями молодших класів; достатньо щоб вони могли ввести свої ім'я та прізвище.

Вивчення сліпого методу набору[ред.]

Вивчення сліпого методу набору доцільно розпочинати з 5 класу, хоча це можна робити також і в 4 або 6 класі. Та оскільки 5 клас є першим класом середньої ланки, вивчення сліпого методу набору у цьому класі є найзручнішим. Вивчення сліпого методу набору може базуватися на використанні довільного клавіатурного тренажеру, наприклад: «Соло», «Руки соліста», «Клавіша», «Стаміна» тощо.

Якщо б такий урок можна було проводити 3-4 рази на тиждень по 20 хвилин, то для повного вивчення сліпого методу набору учнями вистачило б і кількох місяців. Але оскільки наша система освіти розрахована на навчальні роки, а не навчальні семестри, а урок триває 45 хвилин, а не 25 то пропонується вивчати двічі на тиждень протягом цілого навчального року. При цьому робота з клавіатурним тренажером може займати лише 20- 25 хвилин, а протягом іншої частини уроку можна вивчати призначення клавіш, роботу з текстом, правила форматування та редагування тексту засобами текстового редактора. Можна також працювати в текстовому редакторі, вводячи при цьому текст сліпим методом друку. Тобто, якщо учні за допомогою клавіатурного тренажеру вивчають середню лінію клавіатури, то і в текстовому редакторі вони мають вводити слова, літери яких містяться на середній лінії клавіатури. Такий урок можна урізноманітнити цікавими вправами та завданнями. В одній приватній школі Великої Британії існує практика під час вивчення сліпого методу друку фарбувати нігті учнів відповідними кольорами (це також можуть бути кольорові наклейки). Важливо приділяти увагу не швидкості друку, а техніці, тобто даний курс не повинен ставити за мету навчити учнів друкувати швидко, а перш за все навчити учнів грамотно вводити інформацію. Швидкість друку в кінці навчального року може бути на рівні 20-40 символів за хвилину при цьому усі учні мають володіти сліпим методом друку, навіть ті, які будуть друкувати дуже повільно. Результатом буде правильна постава під час введення тексту і грамотне введення інформації.

Навички сліпого методу друку[ред.]

На цьому не повинно закінчуватися вивчення сліпого методу набору. Таку навичку потрібно розвивати та підтримувати протягом усього навчання в школі. Якщо учням 6 класу дозволити дивитися на клавіатуру під час вивчення текстового редактора, навички можуть бути втрачені. При введенні та редагуванні тексту в текстовому редакторі, електронних таблицях тощо, вчитель повинен постійно нагадувати про правильну поставу, правильне введення інформації. Вчитель інформатики має не лише звертати увагу учня на технічну сторону виконання практичних завдань, а також на правильне та грамотне введення інформації. Як і на уроках математики та фізики, на уроках інформатики має знижуватися оцінка, якщо учень не грамотно ввів текст, припустився помилки у назві каталогу чи файлу. Таким чином можна виробити у школярів навички сліпого методу друку, що дасть їм можливість не лише легко і грамотно спілкуватися на форумах та вести свої блоги, але зробить їх більш конкурентоспроможними на ринку праці, а також збереже їх здоров'я.

Автор статті - вчитель інформатики Двірцівського НВК, Сокальського району, Львівської області Глюз Наталія.

Посилання[ред.]