Іменики
Іменики в міжслов'янській мові[ред.]
Так само як і в всіх слов'янських мовах іменики мають № роди(Чоловічій, Жіночій, Середній) Два числа(Множина та Однина)
і сім відмінків (називний, знахідний, родовий, давальний, орудний, місцевий, кличний).
Розберемося з ними по черзі
Класи Імеників[ред.]
Існує 4 класи імеників
- До першої відміни належать усі іменники чоловічого роду, що закінчуються на приголосний, а також іменники середнього роду, що закінчуються на -о або -е. І в середині даного класа розрізняють ще підкласи.
- До другої відміни належать усі іменники жіночого роду на -а.
- ІІІ відміна всі іменники жіночого роду на приголосний.
- Факультативна четверта („атематична”) відміна обговорюється нижче
Підкласи першого класу[ред.]
У межах першої відміни ми розрізняємо три типи. Ця різниця стосується лише називного, знахідного та кличного:
- Одушевлений чоловічий рід (тварини та особи чоловічої статі): знахідний відмінок завжди ідентичний родовому
- Неживі відмінки чоловічого роду (всі інші іменники чоловічого роду): знахідний відмінок завжди збігається з називним.
- Середній рід: називний, знахідний і кличний завжди ідентичні.
Ще розрізняють моделі твердого та м’якого відмінювання. М’які стебла – це стебла, які закінчуються на š, ž, č, c, j, љ або њ. Як правило, після м’якої основи -о і -ы закінчення стають -е, -є стає -и.
Відмінювання однини та множини[ред.]
Однина[ред.]
Множини[ред.]
Примітка[ред.]
Місцевий відмінок однини - це те, де слов'янські мови найбільше відрізняються. Рекомендоване закінчення -у (тобто те саме, що й давальний), яке в більшості мов зустрічається принаймні в деяких випадках. Крім того, можна використовувати -є після твердих приголосних і -и після м’яких приголосних (наприклад, братє, мужи). У кличному відмінку k, g і h стають č, ž і š перед e: чловєк → чловєче, Бог → Боже. Слова на -ец мають кличне закінчення -че замість очікуваного -цу: отец → отче. Деякі іменники, що закінчуються на твердий приголосний, мають у науковому правописі м’який приголосний, напр. гость „гість”, лєкарь „лікар, лікар”. Вони можуть мати як тверде, так і м’яке відмінювання: род.мн. гостов або гостев. Слова на -анин втрачають морфему -ин- у множині: наз.одн. Словјанин, род.одн. Словјанина, але: наз.мн. Словјани, род.мн. Словјанов. На -а є кілька слів, що позначають осіб чоловічої статі, наприклад слуга «слуга», колега «колега», судја «суддя» тощо. У множині вони відмінюються як брат або муж, але в однині вони дотримуються моделі другої відміни.
Приклади[ред.]
Відмінювання імеників чоловічого роду[ред.]
Практично всі іменники чоловічого роду закінчуються на приголосний. Загалом, для іменників чоловічого роду існує лише одна модель відмінювання, але слід пам’ятати кілька речей:
У випадку одушевлених іменників (тварини та особи чоловічої статі) знахідний відмінок завжди збігається з родовим, тоді як у випадку неживих предметів знахідний відмінок збігається з називним. Після м'якого приголосного закінчення -ом, -ов і -ы змінюються на -ем, -ев, -е. Одушевлені іменники мають закінчення називного відмінка множини -и замість закінчення -ы/-е неживих іменників. Чотири приклади: брат „брат”, дом „будинок”, муж „людина”, крај „країна”.
однина | множина | |
---|---|---|
наз. | брат | брати |
зн. | брата | братов |
род. | брата | братов |
Приклад | Приклад | Приклад |
Приклад | Приклад | Приклад |
Приклад | Приклад | Приклад |
Приклад | Приклад | Приклад |
Приклад | Приклад | Приклад |
Приклад | Приклад | Приклад |