Користувач:Osh-son/Чорнетка

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Еволюція[ред.]

Еволюція [<лат. evolutio розвиток]. Еволюція в широкому значенні—всякі зміни, розвиток, перетворення.

Предмет[ред.]

Іванов Порфирій Корнійович [1] (також має особисте ім'я Ош, прізвисько Паршек, Учитель народу, Бог Землі) пропонує нам усім вчення, основою якого є еволюція, тобто розвиток природи, людини, суспільства. Еволюція за вченням Іванова. Тут робиться аналіз його вчення. Вчення Іванова є наука.

Актуальність[ред.]

Практичний і теоретичний досвід Порфирія Іванова аутуальний для фізичного і духовного розвитку людства, тобто еволюції. Адже науці відомо факт, що людство як біологічний вид припинило свій еволюційний розвиток близько 50 тисяч років тому, в останній час розвивається тільки технічно. Еволюція людства — це життя.

Метод[ред.]

Для науки характерно мати практику і теорію. Практику Іванов створив сам на собі, це його загартування в природі, основна частина науки, описана в його працях. Також він зробив важливі висновки, щоб побудувати теорію. А теорію маємо розвивати ми, всі люди, хто знає практику загартування і розуміє. Іванов базувався теоретично на законах діалектики, вони витікають із його практики. Іванов пропонує нам усім, щоб на основі його практики побудували теорію. Коли на основі практики побудуємо теорію, то тоді й практику доведемо, і Учителя Іванова визнають. Коли побудуємо теорію, тоді побудуємо науку, бо наука складається з практики і теоретичного обгрунтування. Прийшов час, щоб теорія заговорила про Іванова. Пробуємо побудувати теорію з точки зору фізика. У Іванова основний прилад для наукових досліджень — це його живе тіло. Він — учений у природі, творить науку, вивчаючи своє тіло в природних умовах, його стан, почуття, думку тощо. Він шукав таїну в собі, а не в природі. Його досвід обєктивний і правдивий, кожен може перевірити на собі практично.

Закон єдності двох протилежностей[ред.]

Іванов із своєї практики сам творив теоретичні діалектичні закони. Це основний універсальний закон еволюції, із нього витікають як наслідок всі інші закони еволюції. Іванов приходить до висновку, що в природі є дві сторони, вони єдині. Одна без другої не існує, вони існують тільки разом як одне ціле. Приводиться приклад психологічного відчуття людей при їхній діяльності в природі. Одна сторона — почуття тепле і хороше. Друга — почуття холодне і погане. Між ними існує звязок, одне без другого не існує, вони існують тільки разом. Люди не люблять почуття холодного і поганого, бояться його, уникають його в своєму житті, тобто заперечують холодне і погане. Створюють у природі умови життя такі, щоб мати завжди почуття тепле і хороше. Це — їдять щодня досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами. Якщо люди через свої свідомі дії спочатку мають у природі почуття тепле і хороше, то потім природа сама їм підсовує умови, що вони мають почуття холодне і погане (хвороби, незадоволення, смерть). І навпаки. Якщо люди спочатку свідомо мають почуття холодне і погане (наприклад, через загартування холодом, голодом), то потім отримують від природи хороше і тепле (здоров'я, задоволення тощо). Природа сама посилає їм хороше і тепле. Ми бачимо, що в цьому випадку люди творять хороше і тепле в розвитку.

Можно привести в житті приклади, коли з нічого появляється дві протилежності. Візьмемо психічні явища, почуття поганого і хорошого, холодного і теплого. Спочатку в нас нема ні першого, ні другого, нема нічого. Це може перевірити на собі кожен. Ми обливаємо все тіло холодною водою, нам робиться холодно, ми отримали почуття холоду, поганого. На цьому почутті не закінчується, а скоро приходить нам інше почуття, хороше почуття, робиться тепло, краще не може бути. Кінцеве почуття протилежне початковому. Чим холодніша вода, тим краще потім. Нам погано, коли свідомо терпимо без їжі 42 години, а потім у кінці це дає нам хороше почуття. Якщо це робити регулярно, то відчуєте себе здоровим — це хороше. Ніщо — це нуль в числовій формі. Отже, з нічого ми отримали два протилежних почуття, в числовій формі сума їх дорівнює нулю. Ми не бачимо і не помічаємо, як після одного почуття приходить протилежне друге, часто нам невідоме. А щоб знати, треба вивчати вчення Іванова. Це закон. Вся природа побудована за одним законом, у цьому вона єдина. Цей закон можно застосувати і для фізичних явищ. Якщо одну протилежність позначити як додатню одиницю, то друга одиниця буде від'ємна одиниця, а синтез або сума двох протилежностей дорівнює нулю. Отже, до дії у нас був нуль, тобто ніщо, і після дії, коли появились дві протилежності, у нас є нуль, тобто ніщо. Закон збереження. Звідси висновок, стан до дії дорівнює стану після дії.

На основі практики Учителя Іванова можно сформулювати закон єдності двох протилежностей. Спочатку нема нічого, з нічого ніщо не виникає. Будь-яке явище в природі не виникає, а проявляється в житті як дві протилежні сторони, котрі існують в єдності. Якщо появляється явище однієї сторони, то слідом за ним появляється явище протилежної сторони, яке нейтралізує перше, а їх сукупність це початкове ніщо. Це стосується всіх явищ: фізичних, психічних.

Якщо люди своєю силою волі роблять улюблені життєві умови в природі такі, що дають початкове почуття хороше, то потім самі виникають в природі умови життя, які дають людям кінцеве почуття погане. Початкове почуття хороше перетворюється на кінцеве почуття погане.

Якщо люди своєю силою волі роблять улюблені життєві умови такі, що дають початкове почуття погане, то потім самі виникають у природі умови, які дають кінцеве почуття хороше. Початкове почуття погане перетворюється на кінцеве почуття хороше.

Практика нам доводить, що свідомість, бажання, почуття великої кількості людей впливають на рух природи взагалі. Масові почуття визначають рух природи. Масове почуття вплиаває на рух планет, сонця, атмосфери. Природа протидіє людям, дає рівне за величиною протилежне почуття. Висновок. Свідомість людей визначає буття, тобто рух природи. А природа, протидіючи, дає протилежне почуття. Свідомість повязана з думкою. Якщо припинити на якийсь час думку, то припиниться протидія природи на людей.

У природі люди свідомо створюють умови життя, що дають початкове хороше (погане) почуття. А природа відповідно сама, протидіючи, посилає умови, що дають рівне за величиною кінцеве погане (хороше) почуття.

З усіх можливих рухів природи в дійсності відбувається рух, який дає людям рівне за величиною початкове хороше (погане) і кінцеве погане (хороше) почуття.

Закони природи єдині для всіх явищ: фізичних, хімічних, психічних тощо. Почуття не виникають з нічого і не зникають, а перетворюються з одного виду в інший. Подібний закон збереження речовини спостерігається в хімічних явищах. У фізичних явищах спостерігається подібний закон збереження маси, єнергії тощо.

У цьому нема ніякого неприродного чуда, це фізичне явище в природі, це діє закон збереження в природі. Хороше виникає як протилежність поганого за законом збереження, їх різниця дорівнює нулю. Так що в природі в цілому нічого не виникає з нічого. Будь—яке почуття не може зникнути. За кожне слово доведеться відповідати перед природою.

Люди зробили в природі улюблені умови. Захопили на землі місце, присвоїли до свого імені, назвали своїм, стали трудитись, побудували дім з усіма вигодами. Зробили грядку, посіяли зерно, котре дало великий урожай. Зібрали урожай, зробили смачну їжу, наїлись досита, оділись до тепла в тілі в красивий одяг. Це все дало їм початкове хороше почуття. Вони називають таке життя хорошим. Але на цьому хорошому не закінчується. За це одержане початкове хороше природа пошле такі умови життя, що дадуть кінцеве погане почуття: втрата сил, хвороби, незадоволення, нещастя, смерть, зменшення тривалості життя, кризи суспільства тощо. Такий закон природи.

Люди посіяли мало зерна, а зібрали багато зерна. Це вже прогрес у житті, це люди отримали хороше, життя пішло вгору. Але в природі одне не буває. А за цей прогрес, за хороше природа дає погане: втата сил, хвороби. Люди хворіють, допомоги нема, люди вмирають, зменшується тривалість життя, виникають кризи, збитки. За прогрес, за хороше природа забирає життя — людям стає погано. Люди отримали технічний прогрес, зробили трактор, всяку машину, жити стало легко, хороше. А за цей прогрес природа посилає хвороби, всякі лиха, забирає життя, люди вмирають, зменшується тривалість життя — вони отримали погане. Скільки люди взяли хорошого, стільки отримали поганого.

Між початковим почуттям і кінцевим є залежність. Звичайно люди не знають про залежність між початковим почуттям і кінцевим, через це незнання маємо всі проблеми і біди в житті. Якщо початкове почуття змінюється на якусь величину, то на таку величину змінюється кінцеве почуття, між ними лінійна залежність, різниця між ними дорівнює нулю.

Початкові умови і початкове почуття є причина, а кінцеві умови і почуття є наслідок. Закон установлює причинно-наслідковий зв'язок між усіма діями людей і природи, між усіма явищами природи.

Свідомість визначає буття. Учителеві прийшла від природи свідомість. Чому люди одягаються до тепла, наїдаються досита щодня, живуть у домі з усіма вигодами, але вони не задовольняються, хворіють, умирають? Це їхня неправда. Він став шукати вихід, щоб людям допомогти, став жити без всяких таких потреб. Свідомість визначила буття, воно саме прийшло.

Люди отримали хороше почуття. Але в природі з нічого, тобто з нуля, не може взятись якесь почуття. А якщо взялось якесь почуття, то разом із ним береться рівне за величиною протилежне почуття, різниця між ними дорівнює нулю, тобто ніщо. Отже, природа в цілому перебуває незмінною, а всередині цілого відбуваються психічні явища і рух. Почуття хороше силою волі стає поганим почуттям, котре знову стає хорошим і так далі. Почуттів абсолютно нема, вони є в становленні. Із цього можна зробити висновок щодо буття. Буття – у становленні.

Якщо одна з протилежностей дорівнює 1, то і друга дорівнює 1, а їх різниця дорівнює нулю. Приклад з фізики. Якесь тіло як ціле, або атом, не має електричного заряду, тобто нейтральний, але всередині його є негативно заряджені частинки електрони і така ж кількість позитивно заряджених частинок. Ці заряди нейтралізують себе.

Всі об'єкти природи є протилежності. Всі об'єкти існують у становленні, їх абсолютно нема. Світу як такого нема, він у становленні. Що є перший поштовх для руху світу? Людське бажання отримати певне почуття. Нема бажання — нема світу. Свідомість визначає буття. У стані сну у нас нема думок, бажань, нема почуттів — тому нема тієї картини світу, яку бачимо в стані бадьорості. Наша свідомість породжує суперечності, що рухає природу. Чоловік Бог має свою свідомість, думки, бажання — таким чином Бог творить світ за своєю ідеєю. Людина є Бог, він є творець, у ньому є все, що треба для життя. Богові для життя не треба їжа, одяг, житловий дім. Люди мають своє бажання, думки, вони своїми думками творять рух природи в іншому напрямку. У світі багато вір, кожна віра має свого Бога, у котрого своя ідея, молитва. Свої бажання, просьби, ідеї люди називають молитвою, вони постійно моляться, таким чином у природі здійснюють свої бажання, ідеї.

Метод загартування Іванова є один з усіх істинний, бо Паршек любив природу як матір рідну, був близьким до неї, жив по-природному. Ідея еволюції Іванова здійсниться в природі. Прошу читати щодня життєвий закон Паршека, у котрому Його ідеї для життя.

Природа і людство як протилежності[ред.]

Природу і людей можно розглядати як дві протилежності, котрі існують в єдності. Природа народжує і творить людей. І природа заперечує людство щодо життя, вона уметртвляє поодинці людей. А люди заперечують природі, вони роблять усе, щоби було життя людства. А люди природні в свій час досягають такого стану, що самі творять єнергію і матерію, вона єволюційно розвивається в дійсну природу, так люди народжують і творять природу в розвитку. В процесі єволюції виникає матерія в різних видах, галактики, планети, живі люди. Це перший цикл. А за ним іде другий цикл. Оновлена природа в процесі еволюції знову народжує нових людей, а ці люди нороджують і творять знову єнергію і матерію, з которої складається в єволюції природа, всесвіт. І так без кінця. Отже, людина є творець природи, тому вона називається Бог творець. При цьому кількість переходить в якість, і навпаки. Отже, природа народжує людину для життя. Нам, всім людям, треба жити, а вмирати не треба. Такий висновок Паршека.

Дія, протидія, синтез[ред.]

Кожній якості відповідає кількість. Кількість переходить у якість. Проявлення відбувається в кількості. Оскільки еволюційний процес існує в розвитку, то кількість виражається еволюційним рядом чисел. Будемо пробувати знайти такий ряд чисел, котрий виражає єволюційний процес.

Перший член ряду є вираз якоїсь дії в природі. Для простоти приймемо, що він дорівнює — 1.

Другий член ряду по суті заперечує перший, є протилежність дії, тобто першому члену. Тут діє закон двох протилежностей. Цей член повинен бути більше одиниці. Бо ми бачимо, що всесвіт розширюється, кільсть збільшується. Бо якщо ця одиниця буде залишатись незмінною, то не буде життя, розвитку, єволюції. Оскільки єволюція є, то це число має бути більше одиниці, воно дорівнює невідомому числу, позначимо його буквою — а. Отже маємо ряд:

1, а,

Ми бачимо, в природі існує закономірність. Має бути закономірний ряд чисел, тобто ряд має будуватися за якимсь законом. Отже, має бути геометрична або арифметична прогресія. Очевидно, це буде геометрична прогресія, бо в природі існує прискорений розвиток. Визначимо закон, за яким будується геометрична прогресія. Третій член синтез є запереченням або протилежністю перших двох, він будується за законом двох протилежностей. А кількісно третій член повинен дорівнювати сумі двох попередніх членів. Звідси виходить закон, за яким будується ряд геометричної прогресії — кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Отже, маємо ряд:

1, а, 1 + а...

Знаменник прогресії дорівнює — а.

Маємо рівність: а = (1 + а)/а. Звідси маємо квадратне рівняння: а2 — а — 1 = 0. Звідси отримуємо значення а. а = 1,618... Це число називається золотий перетин. Золотий перетин випливає із закону двох протилежностей. Еволюція твориться за законом золотого перетину.

Еволюційний ряд[ред.]

На практиці доцільно і зручно користуватись рядом цілих чисел, утвореним за законом кожен член дорівнює сумі двох попередніх, це еволюційний ряд: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...

В ньому відношення будь-якого члена до попереднього наближено дорівнює золотому числу. Також використовується еволюційний ряд, утворений множення кожного члена на 2:

2, 4, 6, 10, 16, 26, 42, 68, 110...

Від теорії до практики[ред.]

В практиці Паршека зустрічаються ряди чисел, які близько співпадають з теоретичним еволюційним рядом. Це—числа годин свідомого терпіння без їжі, періоди в історії.

Еволюційний ряд і свідоме терпіння[ред.]

Дорога ідея Учителя — кожному бути без потреби їжі, одягу, житла. Для цього є наше райське місце, де чоловікові слава безсмертна. Учитель сам навчився свідомо теерпіти без їжі в деякі дні і навчив людей. Привчати себе до свідомого терпіння без їжі потрібно поступово. Коли навчишся свідомо легко бути без їжі одне число годин, тоді можно для терпіння взяти інше число з еволюційного ряду. Паршек починав терпіння без їжі 42 години в тиждень з вечора пятниці до 12 годин неділі. Якщо терпіти без їжі 42 години важко, то можна терпіти 24 години в субботу. Спочатку терпіти важко. Коли стало легко, добавив 24 години, і став терпіти 66 годин в неділю. Коли на цьому терпінні утвердився, став терпіти без їжі 108 годин в тиждень. Потім терпів без їжі шість діб в тиждень. Потім учням на майбутнє говорив терпіти без їжі два тижні, потім місяць. Отжа, маємо практичний ряд чисел:

24, 42, 66, 108, 144, 288 (12 діб), 754 (31 доба).

Цей ряд співпадає з еволюційним рядом в межах похибки: 26, 42, 68, 110, 178, 288, 466, 754.

Висновок. Свідоме терпіння без їжі за ідеєю Паршека є еволюційним.

Еволюційний ряд і періоди історії[ред.]

В історії Іванова можна виділити сім періодів або днів. Це семиденна історія, як історія творення Бога. (Буття 1:1) За початок відліку візьмемо 1933 рік. Закінчується кожен період або день у визначеному році, вони утворюють ряд чисел, утворених золотим перетином: 6,10, 16, 26, 42, 68, 110. [2]. В кожному періоді або дні Іванов створив щось значне для життя людей, і в кінці дороги спочив від діл, показавши людям істинну дорогу в житті.

Перший день. Створив слово[ред.]

6 років пройшло від початку. В першому періоді Іванов створив слово, почав писати свою історію. Спочатку було слово, і слово було у Бога, і все через це слово стало бути. Одне сказане слово примусило чоловіка в природі шукати, на що обпертися в житті. [3]. Іванов сам весь час писав свою історію для людей.

Другий день. Створив біле світло[ред.]

10 років Божої дороги пройшло. Іванов створив світло. Коли він став зимою ходити без головного убору, він своїми очима побачив біле світло, котре сам створив. [4]. Через це він отримав здоров'я, і можливісь ходити літом і зимою без одягу. За цю якість створювати природне явище, тобто білий світ, люди його визнавали і визнають Богом творцем. За цю якість він має ім'я Ош, що в переклада означає «білий».

Третій день. Створив повітря[ред.]

16 років Божої дороги пройшло. Цей період тривав від 1943 до 1949 року приблизно 6 років. Іванов створив людям правильне ставлення до повітря. Він ходив взимку і влітку без одягу, без сорочки, крім шортів, і навчив цього інших. Показав, що це добре. Не треба відгороджуватись одягом від природи. Повітря — це наш брат, друг, його треба любити всім. Під час війни в 1941 році він виступив проти німців без сорочки і босим, без зброї. Його німці поважали, як Бога. Хотіли, щоб він допоміг їм перемогти у війні.

Четвертий день. Створив воду[ред.]

26 років Божої дороги пройшло. Четвертий період від 1949 до 1959 року приблизно 10 років. Иванов створив людям правильне ставлення до води. Вода — наша сестра, наш друг, вона пробуджує наше тіло, дає здоров'я. Сніг — наш друг. Воду треба любити [5]. Навчив обливати тіло холодною водою. Обливання холодною водою є однією з головних заповідей Іванова для оздоровлення.

Іванов сам практично вивчав якості води. У 1948 році з 23 листопада до 5 грудня Іванов зробив експеримент — прохід від Туапсе до Сочі по берегу Чорного моря. Прохід  починався під час 12—бального шторму на морі, як тільки Іванов зайшов у море, воно тут же заспокоїлось. Він 12 діб був в умовах природи без їжі, одягу, житлового дому. Періодично заходив у воду і був без дихання. Коли прийшов у Сочі, випав білий пухнастий сніг, люди його оточили на пляжі, як Бога, що спустився з гір. А він зайшов у море і просидів у глибині три години під водою без дихання. Його витягнули сіткою живого. [6]. В селі Оріхівка є живі свідки цього. Методика бути без дихання під водою описана в багатьох працях.

Пятий день. Створив землю[ред.]

42 роки Божої дороги пройшло. П'ятий період триває від 1959 до 1975 року приблизно 16 років. Він створив людям правильне ставлення до землі. Він любив землю, ходив босою ногою по землі літом і зимою. Благославляв людей, особливо молодь, ходити босим по землі літом і взимку. Таким шляхом можна завоювати мир між людьми. Він говорив, що землю не можна присвоювати, бо вона природна, спільного характеру, є суспільне надбання людства, вона належить усім. [7]. Через присвоєння землі між людьми існують війни. Люди воюють з природою, її знищують всякими шляхами, убивають живе. А він, як Бог, творив природу. Він був проти війни людей з природою. Він знайшов людям місце на землі для життя, назвав його райським місцем, освятив, у 1975 році благословив людей жити навколо райского місця без усяких потреб. [8] В майбутньому тут буде людям рай на землі, і люди завоюють безсмертя.

Шостий день. Створив чоловіка[ред.]

68 років Божої дороги пройшло. Шостий період тривав від 1976 до 2001 року приблизно 26 років. Учитель Іванов створив чоловіка, тобто учня, подібно до себе без потреб. У 1979 році прийняв учня, благословив виконувати його заповіді. У 1981 році учень звітував письмово перед Учителем, і Учитель прийняв лист—звіт, переписав у свій зошит, написав йому нове прізвище Ош, як отець синові. [9] Потім благословив редагувати і публікувати праці, приймати людей, продовжувати ідею Учителя бути без потреб. Це приклад для інших людей. У 1989 році учень прийняв ім'я, назвав Учителя Іванова Богом Отцем Ош, а себе сином Ош. Підтримав ідею Учителя на бугрі [10].

1983 рік. Іванов за два місяці до відходу з життя написав про підсумок своєї діяльності в житті за піввіку: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос» [11]. Учні Іванова визнали, що він виконав заповіді Христа і навчив людей, таким чином прославив Христа [12]. Іванов за це отримав від Ісуса Христа ім'я Великий, мудрий, а народ визнав Іванова за діло Учителем народу, Богом Землі. Іванов говорив, що він далекий від релігії. Його учні теж далекі від релігії.

Створивши учня подібно собі без потреб, Іванов спочив від діл. Чоловікові Богу слава безсмертна.

Сьомий день. Еволюція Святого Духа[ред.]

110 років Божої дороги від початку. Цей період триває від 2001 до 2043 року приблизно 42 роки. Учитель назвав цей період еволюцією Святого Духа. Він в історії виділяв три великих періоди, побудованих за законом золотого перетину. Бог отец — царське самодержавство, капіталізм. Бог Син — колективне суспільство, соціалізм. Бог Дух Святий — еволюція, незалежність, Божа дорога. Учитель Іванов пройшов цю дорогу [13]. Бог отець, капіталізм не задовольнив людей, його заперечує Бог син соціалізм. Син замінив отця. Соціалізм теж не задовольнив людей, його зареречує єволюція Духа Святого, вона прийшла замінити отця і сина.

Іванов пише про своє вчення, як науку загартування для всіх. Тут важливо сказати про історичні періоди, як члени ряду, побудованого за природним законом золотого перетину. У ньому кожен член є синтез або сума двох попередніх. Розглянемо три періоди від початку людського роду до теперішнього часу. Перший період — люди були близькі до природи, були незалежні від природи, жили в єдності з природою, як у раю. [14]. Загартування було джерелом життя. Цей період Порфирій Іванов називає — загартування в природі. (Ів 8211:163). Другий період — люди не стали приймати загартування, відійшли від природи, стали залежні від природи. Тут характерний початок переходу до вчення Ісуса Христа, церква передає досвід апостолів Христа. Відбувався приблизно до 2000 року. Третій період за наукою є синтез двох попередніх періодів. Так є в дійсності. Вчення Порфирія Іванова в дійсності є синтез повного виконання людьми вчення Ісуса Христа і загартування в природі за наукою Порфирія Іванова, тобто синтез двох попередніх періодів. Віднині люди житимуть за вченням Порфирія Іванова Великого, мудрого Ош, котрий один виконав усі заповіді Христа. [15]

2000 років від народження Христа можна представити як сім періодів або днів. Їхня тривалість була в роках від народження Христа — 754; 466; 288; 178; 110; 68; 42 роки. Сума цих чисел приблизно дорівнює 1900 років, що підтверджує еволюційність процесу. Відомо, що тривалість періодів зменшувалась. Комуністична система розпалась у 1991 році, проіснувавши 73 роки, в теоретичному еволюційному ряду це число 68, що близько до 73. Вчення говорить, що комуністична формація є остання. Після неї починається період еволюції Духа Святого. Іванов наперед говорив, що все приготовлено до 2000 року, тобто еволюція.

Докладно про період еволюції, що людям треба робити, Іванов описав у своїй збірці праць. Ці праці треба всім читати, розуміти, виконувати. Це істинний шлях розвитку людства.

Збірка праць Порфирія Іванова[ред.]

Відомо близько 300 рукописних зошитів Іванова, котрі охоплюють період 1933 – 1983 рр. Іванов хотів, щоб його праці були надруковані й опубліковані, тоді його зрозуміють і визнають люди. Офіційні видавництва не видавали праці Іванова. Тоді Іванов благословив учня редагувати і видавати його зошити, тобто збірку праць, у друкованому варіанті [16]. Більшість зошитів уже відредаговано й опубліковано в електронному форматі на сайті, розповсюджується вільно безплатно в основному через Інтернет, також паперовим шляхом. Письмова мова Іванова – це суміш російської, української та давньоруської мови, котра тепер не вживається в літературній мові. Це мова українця, який живе серед російськомовних людей. Українських слів у зошитах понад 500, їх нема в російському словнику. З них зроблено окремий словник з перекладом на російську мову. Іванов використовує українську граматику, закони благозвучності мови тощо. Наприклад: він вживає префікс «без» замість «бес», «в» замість «у» тощо. Пише без розділових знаків, не вживає м'який і твердий знак. Так писали русичі тисячу років тому. Редагується в двох варіантах. Перший. Зберігаються всі слова, котрі є в рукопису, внесені редактором слова виділяються круглими дужками. Другий. Редагуються тексти на літературній російській мові, щоби була можливість перекладати тексти на інші мови всіх земних народів з допомогою словників. Всі праці Іванова тепер належать усім людям всіх національностей, суспільне надбання людства, подарунок Іванова всім земним людям, на підставі заповіту Іванова, котрий він написав у своїх працях [17]. Іванов любить всі національності однаково [18]. Згідно заповіту кожен бажаючий має право перекладати праці Іванова на свою рідну національну мову і розповсюджувати вільно, як подарунок. Значна частина праць Іванова перекладена на українську мову. Іванов написав праці, щоб усі люди всього світу читали, розуміли, старалися самі себе зробити досконалими і здоровими, як він. У збірці праць зафіксована наука загартування, наука незалежність.

Люди люблять хороше і тепле[ред.]

Висновки Порфирія Іванова

Нас по дорозі зустріла стихія, ми захворіли, нас оточила неміч за те, що ми нічого не робили в житті, щоб не захворіти. Нас люди цьому не вчили. Люди показують історію таку, де можна тільки від цього всього захворіти. Наше хороше й тепле в житті нас веде до відмирання, поганого й холодного – смерті; гіршого, ніж це, не може бути. Люди вибрали, люди зробили, у людях це вийшло. Вони цим самим не побачили правду, а побачили вони неправду. Люди стали в цьому хворіти, простуджуватись і вмирати. 7502-181

Це все робили люди, вони в себе ввели шило для життя, ніж, сокиру, молоток і пилку. Усякого роду станок і струм, зроблений в природі. Воно дає в природі технічне діло. Чоловік у ній цим збагачується. Він у цьому живе хороше й тепло. А це все ним зроблене, воно всіх людей веде по дорозі прямо до гибелі. Він у цьому ось умирає через чуже діло. 7507-126

Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого імені, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. 7507-166

За моїм визначенням, люди помилилися своє наявне робити. Їх умови примусили бути в природі чужими, із природою воюють, у неї крадуть, її убивають. Вона від них сильно-сильно терпить, але зате вона така в житті: якщо захоче чоловікові завадити, вона на це здатна. Усі сили її — погані і холодні, котрих люди не люблять, від цього біжать, як ніколи бояться залишитись. Вони говорять: ми простигнемо, захворіємо, умремо. А якщо вони не люблять, відходять, то вони сильно хворіють і простуджуються. Це ми в житті так зробили, помилились, що прийняли в себе техніку, оточили себе нею. Вони стали в природі залежні. Це джерело чуже природне, а ми його тягнемо, від неї прибавляємо, вважаємо, говоримо: це буде наше. Як своїм хвалимось, вважаємо: це наше дала природа.7510-25

Люди ввели технічне, штучне, вони оточили себе мертвим, а хімічним задовольнили себе досита. Це ми самі все це зробили. Нам стало хороше й тепло. Що може бути від цього всього краще. Люди це все отримали, потім ми захворіли. Ми простигли, поболіли, поболіли, умерли—це холодно і погано. 7510-29.

Чоловік помилився в своєму житті: своє тіло став оточувати технічно, штучно огородився, він хімією задовольнив себе. Став жити не по-новому, а по-старому. Стара дорога чоловіка—через штучне, щоб йому було хороше й тепло. Усі люди цього хотіли, вони в цьому ділі вмерли. Їх це діло примусило прийти до холодного і поганого. Чоловік весь час оточував себе залежністю, йому треба в житті одне, друге, третє. Люди жили, користуючись джерелом землею, повітрям, водою, а самі боялися цього, як ворога. Вони в цьому застуджувались, хворіли та із цим вільно вмирали. Їх ніяке штучне, ніяка хімія, ніяке діло не рятувало. 7510-33

Нам треба одне, а за друге ми, усі люди, забули—це холодне й погане, котре оточило нас усіх. Цим ми прожили та сваволили в ній, а потім умерли на віки-віків—нам зробилось погано, холодно, від чого ніхто з усіх у своєму житті не уник. А Іванов цю таїну в природі фактично розкрив, оточив себе холодом і поганим, став жити не по-нашому, а по-Божому. 7510-39

Мав цей весь продукт – є, чим живитись. А от жити: хто його знає, доведеться чи ні? Так само в природі готується одяг не на один день, а на багато часу. Так само ставиться людьми дім, він не на один рік робиться для того, щоб жити. А в ньому люди всі живі вмирають вічно. Це все наше є хороше й тепле, вона нас веде до смерті. Ми вмирали в цьому, умираємо в ньому, і будемо ми вмирати. Це все нами знайдено, ми його знайшли і цим оточили себе. Стали жити в природі нелегально. Це все для нас чуже є залежне, ним ми живемо на білому світі за рахунок цього добра один раз, сваволимо. А іншого разу нас природа своїми силами находить і саджає виразку чи грибок на тіло. 7510-74

Ми в цьому помилились: не треба було ховатися від природи, відходити. Жити треба було разом із близькими друзями, це повітря, це вода, це земля. А те, що ми з вами робили, зробили, у нас це є, як говорили неодноразово про це діло, для нас це смерть. Ми в цьому вмираємо. Що треба зробити в природі, щоб вона з нами, з такими людьми, згодилась і стала з нами жити в спокої? Вона їх буде любити, якщо не будуть у природі однобоко жити, візьмуться за кругозір (різнобічність). У природі є дві сторони: є хороша й тепла, є холодна й погана. Ми, усі люди, цього всього держимось, ми любимо хороше й тепле, тому нас природа через це все карає, вона підсовує погане й холодне своє. 7510-75

А друге, у чому чоловік живе й надіється на це жити, а йому природа заважає, бере й саджає своїми силами болячку або грибок. Ми ж із вами жили, нам у цьому хороше і тепло. А це хороше, тепле губить. 7512-17

Ми стараємось одержати в природі хороші й теплі якості — це наше таке бажання. А його нам природа не дає. У неї природна сторона: холодне й погане. Вона ці якості робить хорошими й теплими природно. Ми так жили, ми так живемо, ми й будемо так у цьому ділі жити. Наше життя між нами в природі проходить так, як ми її бачимо. У природі воно нами всіма так робиться хороше й тепло. Це єше однобоке життя. Ми боїмось природи й її не знаємо, яка вона є біла в снігу, а холодна в морозі. Ми з вами відходимо від цього, самі себе робимо технічними людьми, від природного відходимо. Ми з вами не любимо природу. За що вона нас буде жаліти? 7512-36

У процесі чоловік такий вийшов. Він з перших днів свого народження таким нестатком захворів, його тіло. По природі шукали краще від цього, що ми маємо, і так ми не знайшли. Із цим, що маємо, ми вмерли; нас це діло не врятувало. А тепер ми, усі люди, про це діло багато разів мріяли – ми не задовольнили себе. 7606-18

Економіка зробила злочинця, а злочинець народив юстицію. Бунтівника судили, посадили в тюрму. А тюрма зроблена людьми, вона себе розвила. Якби ми не мали економіки й політики, ми б не робились злочинцями й хворими людьми. Нас умови примусили це зробити. Ми сіли в тюрму й лягли в лікарню через це діло. Ми — вихідці з капіталістів, свою форму розвинули по-своєму по-соціалістичному так жити, як не жили, а хороше й тепло. А ми з вами в цьому як умирали, так ми вмираємо тепер. Потік один, він був між нами й зостався між нами таким. Що може бути гірше, ніж це діло? А в природі є життя одне з усіх. Треба жити, а ми вмираємо.7606-44

Ми з ними живемо хороше й тепло. Це все нас із вами веде до поганого й холодного. У нас із вами всередині нема такого тепла, щоби бути без усього цього, чим ми живемо. 7608-121

Усі люди, що живуть на білому світі, вони нічого не роблять у природі, щоб їм від цього діла було погано й холодно. Вони свої сили в жертві кладуть, щоб їм було хороше й тепло. А хороше й тепле нас усіх веде до поганого й холодного. Усі адміністратори жили хороше й тепло, їх не стало, вони вмерли. І повмирали всі живущі люди. Учитель — це Іванов, він учить для порятунку свого життя. Говорить: перш ніж бути розумним чоловіком, треба бути дурнем. Дурень у казці буває, він ніколи так не помирає. Умирає розумний чоловік – робиться дурнем. 7701-177

Найголовніше в житті нашому — це є наші люди. Вони захочуть, то зроблять. Вони пожили один час, сваволили в хорошому й теплому ділі, що й примусило нас умирати. Ми вмирали тільки через це. 7702-187

А от живе енергійне — у любові. Цього в людях не робилось і не робиться. А от це діло вводиться, від чого ми вмираємо. Наше незнання примусило доглядати за землею, плоди придбавати, одяг робити теплий, дім житловий з вигодами ставити. Життя наше таке проходить по природі один раз хороше й тепло. Ось чого ми з вами в цьому добились — смерті, але не життя. 7704-29

Люди йдуть зі своїм хорошим і теплим тільки до поганого й холодного, крім цього – ні до чого. Чоловік у цьому всьому вмирає. 7704-79

Хіба ми задоволені люди в природі? Самі живемо, а іншому не даємо життя. Революція повинна народити нам у людях еволюцію, вона повинна дати чоловікові розум у житті й силу, щоб наші люди жили легко. Нам принесе це еволюція через тіло Іванова. Він – Бог землі, друг природи. 7704-83

Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє. 7707-70

Краще не жити й не женитись, ніж народжувати чоловіка й пускати його в бій. Він не йде за поганим і холодним, він іде за своїм хорошим і теплим. У нього буде що? І те, й інше. А якщо нападає стихія, то йому робиться погано й холодно. 7707-87

У людей одне — перед ними стоїть місто зі своїми штучними прикрасами, хімія прогресує. Це таке проходить у них хороше й тепле життя. Воно довго не живе в природі, воно змінюється в житті поганим і холодним. Люди втратили своє попереднє здоров'я. Вони оточили себе нездоров'ям, вони стали хворіти, їх природа простудила. Вони захворіли, їх оточив нежить, соплі течуть. Йому як чоловікові вже нездоровиться. Він оточив себе поганим і холодним. У людей зародився нестаток, їм нема, де взяти. Вони хворіють, якщо мисль вони кидають. А мисль — це є діло щось робити. А в ділі народжується живий факт. 7707-133

Хіба дім житлового характеру чоловіка зберігає, коли чоловік у ньому живе й робить те, від чого йому робиться в житті хороше й тепло? Це буває один раз, а потім це все рветься й перетворюється в інше — чоловік неміччю оточується. Він здоровим буває один раз, а в другий раз він робиться дефектним, він утрачає своє здоров'я із самого першого початку першого діла. Чоловік почав робити своє діло, він його недоробив, помилився в цьому, він захворів і вмер, його не стало. 7707-150

Сніданок прийшов, потім – обід, вечеря. Вона привела ніч. Люди спати лягають і всю ніч сплять. Це все діло, зроблене ними, вони його продовжували, вони його продовжують. Хороше й тепле зустрічають, а від поганого й холодного ховаються. І врешті все веде всіх наших людей до поганого й холодного в їхньому ділі. Вони в своєму ділі втрачають своє особисте здоров'я. Вони стали відчувати погане, запалення, хвороба чоловіка оточила. Він застогнав, полежав, захворів, похворів, і вмер на віки-віків. 7707-152

Якби не приватна індивідуальна власність свого характеру, злочинця як такої особи не було б. Усе це наробило своє місце. Любов чужого чоловіка примусила ненавидіти чоловіка іншого. 7707-168

Природа — це є наша мати, її треба берегти, цінувати. А ми її ловимо, убиваємо, смажимо, варимо, поїдаємо й говоримо, що нам від цього робиться хороше. Так за що ж нас буде жаліти природа? Вона нас усіх до одного чоловіка народила, але ми всі до одного боїмось її, ховаємось у свої хороми, одягаємо на себе. Вона нас у будь-якому місці дожене й зробить те, що захоче. У неї на це сили є. Вона людей за їхнє діло карає. Люди від цього діла втрачають своє природне здоров'я. 7710-16

А тепер сама природа, самі люди захотіли, щоб між ними, такими людьми, народився Бог через своє корисне діло. Він прийшов на землю для того, щоб від цієї стихії, від цієї розвинутої смерті їх врятувати, не дати їм гинути так, як вони гинули до цього. Це велике діло. Помилка людей була в тому, що стали проти нашої рідної матері-природи озброюватися своїм технічним ділом, зробленим штучно, з введеною хімією. Від цього стало жити хороше й тепло. А це хороше й тепле веде в житті до холодного й поганого, тобто нашої смерті, котра зустрічає із своїми силами нашого земного чоловіка й хоче йому це бажання відірвати. Усьому діло є природа. Вона і мати, і зберігає. Вона може зустріти всякого чоловіка й нанести йому будь-якими засобами шкоду. Чоловік у природі — воїн, він для цього діла озброївся. Якщо його зброї підкоряються всі природні сили якийсь час, то в інший раз природа, володарка всьому, захоче – у баранячий ріг згорне. А захоче – чоловіка в людях зробить Богом.7710-106

Люди перед Богом не прогрішили. Їх Бог своїм ділом не карає за їхній такий обман. Люди помилились у своєму ділі: узялись його робити, щоб зробити, а природа не дала сил довести це діло до задуманого кінця. Воно залишилось у людях недоробленим. Чоловік захворів, похворів і вмер. Його не стало. 7710-119

Бог невинуватий, що люди зробилися бідними. Це все люди зробили самі, не знаючи, що вони роблять. Вони думали, що вони роблять хороше для людей. Ми думаємо, що від цього діла одержимо користь, та ще яку. Ми хотіли, щоб земля нам у цьому році родила величезний урожай, котрим ми залишимось на весь рік задоволені. 7710-131

Їхнє діло – з природою боротись, брати у неї найкращі якості, вони треба людям. А в природі є більше поганого, ніж хорошого. Люди роблять те, що вони не знають. 7712-76

Природа всюди є, вона нам ледь не скаже свої любимі слова. А вони є у неї, але люди не розуміють одне, що природа — мати наша рідна. Вона нас своїми силами представила в наше життя. Ми з вами її як таку не послухались. Самі куди ми попали зі своїми тілами? Нас сперш у всьому нашому житті оточувало повітря, вода й земля. Ми із цим не порахувались: з ними жити так, як вона хотіла з ними жити. Ми в ній виявились такі ось люди свавільні. Облюбували це місце, присвоїли, і на ньому стали робити своє діло. Воно нас усіх примусило трудитись. У труді ми втомились, нам стало тяжко, нас зустріла хвороба, та ще яка. Ми такої хвороби не зустрічали. Вона сама нас, таких забіяк, зустріла й на нас напала. Ми почули самі, що якась неприємність у тілі. Ми стали про це все думати. А щоб поміч у цьому знайти — ми, усі люди, безсилі це зробити. Нам природа не дає, ми не заслужили в цьому ділі. Ми бідні є люди, тому що не стали слухатися того, хто нас створив — це природа. 7712-269

Ми в цьому ділі помиляємось. У чужому ми, живі люди, опинились. Нас це все не задовольнило. Ми люди такі є в своєму житті: нам дай, ми більше від цього нічого не знаємо. Нас оточує наше незнання. Ми хвалимося чужим. Один мужик цього ось села в своєму домі як ніколи в ділі, за свій стіл він сідає їсти, як завжди чоловік. Його добро ним приготовлено наперед, а сьогодні за цим ось місцем доводиться до відмови їсти стільки, скільки хочеш. А коли ти наїсися досита, одягатись тепліше треба нам. А на вулиці зійшлись мужики, своїм добром хваляться, хто чим. А я — цим ось чужим. Мало того, що я наївся, одівся — усе це чуже. 7812-79

Це наша в цьому ділі помилка не мала, а велика. Через нашу нелюбов, через це ось кипуче діло всі люди цим ділом незадоволені. А зробити вони нічого не зможуть. Це є їхня така в цьому хвороба. Самі люди в природі так і зостались при своєму ділі. 7901-37

Ось що ми з вами, учені люди, так ось зробили. Ми з вами болісно повмираємо. Що може бути гірше, ніж це. Це все дало нам хороше й тепле. Ми що їли? Солодке, жирне, смачне. А як ми одягаємось? Фасонним, теплим хорошим одягом. А де ми живемо? У своєму домі з усіма вигодами. Це наша всіх така є людська звичка. Наш сільський мужик її зробив. Хліб із степу возом повозив у двір, помолотив, повіяв, чисте зерно в засіки засипав, муку намолов, їсть хліб. 7901-136

За рахунок чужого жити неможливо, природа своє має тіло, воно живе природне. У ньому струм, магніт, електрика – невмираюча істота, вічно живуща сама природа. Вона так жила, вона живе й буде так жити. 7901-146

Ми з вами почали робити для того, щоб вийшло хороше й тепле, але врешті-решт ми із цим прийшли до холодного й поганого. Нас за це вбила природа, ми вмерли на віки-віків свого життя. 7804-60

А ви мені скажете: ми, мовляв, жили хороше й тепло. А я вам на це відкажу: так живіть, все рівно прийде час, вас оточить погана й холодна сторона, ви вмрете. Кому ви це робили, і що ви в цьому одержали? Ваше хороше й тепле. Ви ж у цьому вмерли на віки-віків. 7804-121

А за рахунок чужого довго жити не будеш, поживеш самовільно, а природа, все рівно вона тебе за твоє все це, зроблене тобою, покарає. У природі дві сторони в людях: одна — хороше й тепле, друга — холодне й погане. Люди зрозуміли одну сторону, стали її в цьому знаходити й користуватись нею, а від другої сторони стали відгороджуватись: досита їсти, до тепла одягатись, а в домі з усіма вигодами жити. 7804-150

Люди самі це зробили в природі. Для того вони це ось у себе робили, щоб їм у цьому жилось хороше й тепло. А де ж ділось у природі погане, холодне? Воно до нас приходить через це діло. Ми в процесі цього всього зустрічаємось із цим ділом, нас оточує природа, вона нам це ось створює. Ми в цьому робимось хворими. Що поробиш у житті своєму, якщо треба для життя свого, а його нема. А раз нема, що ти зможеш зробити? А природа без усякого діла нічого не дає. Спочатку треба зробити. 8009-110

Люди чужим огороджені[ред.]

Висновки Порфирія Іванова

Він його одягнув на себе для того, щоб ним хвалитись. А те він не знав, що він належить чужому. А чуже — це не своє. А раз не своє, воно чужим вважається в житті — значить воно належить до мертвого створіння. Воно одівається й тепло забирає в живого тіла енергійного. 8204-122

Ми всі живемо в чужому, у природному. Вона нас жене з дороги за те, щоб ми не вбивали, не крали, не присвоювали до імені свого. Природа є природа, вона нам робить у житті діло. Ми робимо й у ньому помиляємось, із вами горимо в цьому ділі. Простудились, захворіли, похворіли, і вмерли на віки-віків. Нам, живим людям, героям у цьому — гріш ціна. Не жаліємо самі себе. 8102-49

Це ось зернятко як розвивалось, воно колись так вводилось через природу людям, це ось початкова смерть чоловіка. Потягнула до себе земля магнітом сьогодні одного, завтра інший десь умер — ця система ввелась природою за наше все чуже. Ми винуваті в природі, вона дала за наш учинок, зроблений нами. Ми це зернятко знайшли в природі, його застосували, у землю посадили для одержання прибутку в природі. А вона за це саме на чоловіка болячку посадила, за те, що чоловік у природі прогрес зробив. Через це все життя людське в природі пішло — і тут же десь узялась смерть. Людська радість, вони прибуток одержали — тут же втрата десь узялась, хвороба людського життя. Вона з путі його за це саме забрала. Так це в житті в природі не обійшлось за те, що зробив над природою чоловік. Він скопав землю, туди посадив зерно, а це зернятко багато дало зерен — уже це технічна така сторона, зовсім чужа, зроблена в природі в житті його за рахунок природи, за рахунок її умов і всіх можливостей. Природа так даремно своє тіло не дає, твоє життя за це відбирає. Вона в цьому ділі масовому терпить, хоче сказати нам: «Чого ви до мене лізете? Я жила й буду жити сама без вас, у мене сили природні, а у вас технічні. Ви до мене по-одному лізете, а я спільними силами своїми». 8102-94

Чоловік у природі не живе, а вмирає. Нам, усім людям на нашій землі, не плюс, а мінус. 8102-45

У вас усіх залишилось ваше діло, воно з вами живе; його скільки не роби, а помилятися буде треба. Ми в цьому ділі самі вмираємо. Нас оточило величезне незнання. Природа так мені сказала про нашу історію життя чоловіка, зроблену нами: наша, усіх людей, велика така помилка. Ми помилились, це перше. А друге, нас ображає сама смерть. Ми в цьому вмираємо й будемо в цьому ділі вмирати. Чуже таке ось діло наше – без кінця й краю з природи все робити. 8001-96

Ми цим ось сильно помилились, стали життя своє в природі продовжувати за рахунок чужого добра. Думали: краще буде, якщо ми самі будемо як своїм добром розпоряджатись, ним як таким користуватись. Це наше є все. Ми в цьому всьому самі знайшли. У природі свого нема, а все воно є чуже. Йому ніякого права не давалось, він самовільно це все зайняв. 8009-3

Ви своє в себе майте, своїм похваліться. А чужим хвалитись не треба. Земля чия? Вода чия? Повітря чиє? Паршек говорить: не людське, а природне. Весь час її ви як таку на кусочки рвали, прибутком задовольнялись. А тепер на це прийшов Паршек, він із своїм тілом прийшов. Не думайте так даремно. Зараз ви про нього не знаєте: а хто він такий є? Завтра ви про нього узнаєте, скажете: це він, кого ми ждали. 8104-101

Якби цього в житті не було, що ми в цьому ділі мали, ми б у цьому ділі не вмирали. Це нам дає природа, чим ми в житті радіємо. Від неї ми прибуток одержуємо, а в прибутку — все життя таке. Завдяки цьому всьому гроші завелися, пішли зайві витрати, діло загуділо, а хазяїн став багатіти. Його розширювання оточило. Робились хазяї від конячки, від корівки та пари бичків; словом, від самого курчати до самого верблюденяти. Усе це не моє таке є — чуже воно є, природне. Я це все на ходу ловив, убивав вогнепальною. Робив я в житті своєму хомут, ярмо надівав, примушував, щоб тварина мене, такого існуючого багача з усіма своїми такими умовами. Я мав віжки, батіг, не жалів їх, бив по заду. Їм як таким доводилось підкорятись, вони для мене робили те, що треба. Я на них землю цю завойовував, по ній катався, грав пісні, танцював, усе робилась мною в житті слава. Я не збирався так ось умирати через це діло, як умирали всі через це діло. Воно ними робилось не для життя свого, вони це робили в природі на смерть свою. Їх пісні веселили, танці танцювали не для свого цього життя, а для чужої смерті. Усі граючі, усі співаючі, танцюючі люди, вони у праху давно в землі лежать, їх умови держать. Ми — селяни, хлібороби, робітники, уся інтелігенція, весь аристократичний народ, воїни-вбивці – усі ми робили чуже діло тільки для своєї смерті. Усе в нас усередині є чуже, ми одягаємо чуже, зовнішність уся наша чужа, через що ми помираємо. Це було все природне, воно так і зосталось. А жити так, як ми в цьому живемо, не треба. 8109-14

Природа, вона цього не хотіла, щоб у ній такий чоловік, він у житті таким народжувався. У зв'язку із цим ділом люди народжуються. У людях — злодій. Він чужим живе і старається сам себе показати чесним чоловіком. Йому це подобається, ця ідея, він скромно це все робить. Він у цьому ділі професіонал, уміє цю роботу в людях робити. 8109-18

А природа, від цього всього вона терпить. Їй доводиться цим людям необхідне давати. Вони брали, вони цим не були задоволені, шукали інше, краще. Але природу не обдуриш, вона людей примусила мати своє місце, до нього ніхто не доступний. Це ж є моє таке місце. Я на ньому живу королем, роблю важко, від чого дуже втомлююсь. Не робив би, але умови примушують, наша всіх необхідність. Ми їмо, одягаємось і в домі живемо – це наша турбота це в житті робити. Ми дуже в цьому помилились: це місце в природі зайняли самовільно й на ньому стали харкати та плювати, за що нас як таких природа своїми силами й покарала. Вона в нас сили наші відібрала, ввела нам свою хворобу. Ми хворіємо, дуже сильно захворіли. Від такої хвороби в природі засобів нема й чоловіка нема, щоб врятувати. Це все починалось чоловіком. Він став робити в природі в житті своєму те, що шкідливо природі: чоловік став технічний, увів у себе штучне, став хімію прищеплювати. А це все йому дало в житті неприємність. Природа, за це саме вона людям пристосувала природне, найлегший початок у житті — посадити виразку чи грибок. Дуже вільний доступ до цього діла. Природа людині все для цього самого віддала, а сама за це ось саме взяла душу й серце. Чоловік у природі завоював смерть. Він оточив себе в природі приватною власністю, вона його зустріла цим. Людина у природі частина є. Вона для природи – шкідлива. Те вона йому дає, що треба. Природа людину втягує не на життя, а на смерть. Людині треба в житті своєму техніка, йому треба штучне й хімія. А в природі є природне: повітря, вода й земля — найголовніше це в житті, що дає чоловікові все. Він від цього ось усього одержує зброю, із цією зброєю він направляється в Арктику, він летить у космос. Для чого? Сам не знає. Це його є наука в природі це робити. Сьогодні одне, а завтра інше. Такому розвитку в людях не видно кінця. Як народжувався в цьому чоловік, так він і вмер із цим. Якби чоловік у природі нічого не робив у житті, він би жив вічно. Його з путі зняла природа за його зроблене діло. Йому права ніхто не давав сваволити, це місце присвоювати до свого імені, тому в цьому захворів. Природа є йому ворог, вона не зброєю стріляє, а природним. Смерть починається від курчати та каченяти, гусеняти, індичка, від теляти, конячки, верблюденяти, від поросяти, ягняти. Ложки, вилки, ножі, тарілки, чашки і т. д. і т.п. Приладдя, в яке запрягають. Це воно належить мертвому чужому, зовсім природному, котре зроблено чоловіком у його нужді. Це, можна сказати, украдене й убите, як живе. Хто тебе за це ось помилує, якщо ти, це чоловік, зробив у природі неприємність, ти оточив себе в ній не своїм, а чужим? Природа, вона ж є для всіх людей мати, вона нас породила для життя, щоб жити. А люди не схотіли, пішли на свій великий злочин: не своє, а чуже брати, до свого імені присвоювати. Це, мовляв, моя земля. Що захотів, над нею зробив . 8109-26

А дім для життя на цьому місці побудував і сказав у природі свої слова: «Це дім мій». Він його своїми руками створив. Це нічого ні від кого не відбереш. Чоловік у цьому в усьому — злодій і вбивця природи. 8109-30

Я не боюсь природи так, як ви її. Вона — мій любимий друг. Де б я не був, в яку біду я не попадався, вона — за мене. Я її прошу як матір свою. Вона мені в усьому помагає, за що б я не брався корисне людям робити. Вона мене як друга любить. А вас усіх таких вона карає своїми силами за те, що ви вкрали в природі. Ви в природі — злодії, убивці добра живого. Хто вам дав таке право в себе мати це ось місце, де ви живете, зайняти? Це все не ваше, а природне. Ви ж у цьому ділі свавільні. 8109-42

Природу ніхто не обдурить. Вона як була, вона є і буде. А чоловік народився для того, почав робити діло, недоробив, умер. Спитайте в усіх людей на землі: хто з них хоче вмирати? Таких у житті нема. Усі люди, чужим вони користувались, вони користуються й до сих пір чужим. І через це вони в цьому вмирали, умирають, і будуть вони вмирати. 8109-52

У природі природна сторона, ми боїмось природи, як ворога, у цьому в усьому простуджуємось, хворіємо, врешті-решт умираємо на віки-віків від цього. Ми, учені й невчені люди, не пішли. Нас догнала природа, покрутила силами своїми, грибок і виразку на тіло посадила. А щоб ми знайшли такий засіб від цього діла позбавитись, це ми шукали й не змогли знайти. Чоловік наш, він від цих усіх дій ішов із життя, і він іде так ось із життя. 8109-75

Зрозумійте ви, добрі такі ось люди: ми з вами сьогодні живемо, завтра помираємо. Гіршого, ніж це, немає. А ми вмирали, умираємо і будемо вмирати. Це нас примусила природа чуже зробити. А ми пішли по тій дорозі, котра стала давати чоловікові прибуток, не своє, а природне, зовсім чуже, чим чоловік радувався. Йому як хазяїну, як ділку в цьому, де що взялось у дворі з ножем: курочка чи півник, ягнятко, поросятко. Це все чоловікові дано для життя. А він визнав: це ось — моє це діло. Став цим ось користуватись як таким. Став збирати, став направо, наліво менжувати. Що він захотів, те він над нею зробив. У нього на це — ніж, у нього на це — позбавлення права. Куди хочу, туди я діну. Мені природа дає, я заводжусь багато чим, багатію, гроші в цьому збираю. Роблюсь у людях чужим, усіх близько я в цьому не визнаю. 8109-81

Не радість, а вічно невмираюча скорбота — робити те, що робили всі. 8202-16

Ми розпоряджаємось, ми хвалимось чужим, і вмираємо в ньому вічно. За що тільки не візьмись робити, воно є чуже. Ти не маєш ніякого права ним розпоряджатись, воно не твоє. А раз узяв — значить ти злодій і вбивця цього діла, у чому ти й умер. Тебе природа за це все твоє умертвила. Це було, це є, воно й буде в цьому ділі. Воно чуже, воно мертве, з чим жити не можна. А от своїм можна хвалитись, і можна з холодним жити — це живе, живуще на білому світі вічно. Паршек цю ідею всім людям показав на собі, а люди його тіло зненавиділи, його женуть із цивілізованості, говорять: «Відійди, нас цим не турбуй; ти не наш, а чужий. Місця тобі нема. Геть із землі». Не дають можливості жити. 8202-17

У нас не вийшло: велика в цьому й сильна помилка. Ми зробили це ось діло, але недоробили його, умерли на віки-віків. Знайшлись інші такі люди це діло продовжувати, і все ж вони це діло так, як це слід, не зробили, вони цим не задовольнили себе. Це діло перед ними так і залишилось недороблене. Треба буде робити. Від цього всього діла ми з вами ніякої користі в цьому не одержали. У цьому ділі ми як помирали, так і до сих пір ми помираємо. Ми не навчились у природі, щоб нам жити без усякої смерті. Ми з вами звикли гроші заробляти. 8202-45

У природі робимо для цього діла все. Але одного не зрозуміли всі люди, що живуть на білому світі: ми живі є люди в природі, але чужим огороджені. Усе в нас є, і багато. Це не порятунок в житті. А ми стараємось добитись, щоби було в нас це чуже природне. Через це терпить вона, а ми її не жаліємо. Своїм умінням грабуємо, для неї є злодії й убивці її здоров'я. А про це ми не знаємо. Ми з вами незадоволені й у цьому не можемо задовольнити себе. 8202-154

Це добро, що ми маємо в житті, є чуже природне. Ми не маємо (права) розпоряджатися землею, і не можемо на ній будувати. Це таке ось життя, воно ж робить те, що треба. Це природа, вона зробить усе мені. 8204-148

Чоловік багато думає й багато робить, а в ділі своєму він помиляється, і на віки-віків гине. Діло він почав робити маленьке, а довелось робити величезне. Ми в житті самі не знаємо, що таке робимо. Дім ставили на куті свого місця й недобудували: самі вмерли. І цей весь початок, що ми робимо, це буде наша смерть. Ми для цього всього почали робити, ми зробили, у нас є, чим хвалитись. Воно в нас усе — чуже й мертве, вона нам не дає живого життя. Ми не живемо, а вмираємо через це саме. Нас природа за це ось не жаліє, а карає своїм шляхом. У неї є все, що хочеш. Вона стоїть своїми силами за себе. Це не природного характеру — технічне, штучне, хімічне — зовсім неживого характеру. 8209-109

Гроші — це є в житті ніщо. А от життя має бути, зостатись без усяких цих мільйонів. Здоров'я єсть природа, вона не повинна продаватись і не повинна ніяк куплятись. Живе природне — зовсім чуже, воно мертве робиться так людьми, і буде воно так робитись. У кожному зробленому ділі є велика помилка. Ми її копаємо, колупаємо на кусочки — це все є вбивче діло. Ми, люди, усе це робимо. А що із цього всього ми одержуємо? Одну з усіх смерть. Нас природа цим оточила, вона нам наносить утрату життєву. На тіло садить виразку або грибок. Невиліковне таке діло — це є для медицини мінус. Вона бідна є в житті. А життя є. Ми в цьому всьому люди такі є, котрі не живуть, а відмирають. 8302-70

А за Паршековою справою, своє місце ніхто не мав права займати, як його зайняла назначена особа. Він це місце тимчасовим явищем у себе в національності зайняв до одного моменту до випадку. А Паршека обрала одного за ділом самородка, а джерело його – це загартування-тренування. Паршек один у цьому ділі трудиться на благо всього світу всіх людей. Він говорить нам усім таким ось людям, треба кидати так індивідуально сам себе захищати, щоб у чужому доводилось жити. Це — бездушне, воно зовсім мертве, але не живе, а з ним як із таким жити не можна буде. Більшість у природі цього, воно тягне живе на смерть. Чоловік тому так у житті своєму й помирає, у нього на це не вистачає своїх таких сил. 8302-191

Люди люблять холодне і погане[ред.]

Висновки Порфирія Іванова

Люди роблять у природі умови життя, що дають початкове погане почуття, а природа, протидіючи, сама підсовує умови життя, що дають кінцеве хороше почуття

А чоловікові треба для життя фізична сторона: по землі ходити босим, повітрям задовольнятись, водою купатись — це є пробудження центральної нервової частини мозку, найлегший спокій. 7606-68

Технікою, штучним не задовольнили себе люди наші, так ми і залишилися бідними людьми. А в природі ці життєві якості є, але ми не вміємо й не хочемо їх у природі шукати. А я знайшов, оточив себе ними, хочу сказати. У холодному й поганому ділі є все, лише б чоловік за це взявся. 7606-107

Це сторона холодна й погана. Вона була, вона є в природі й буде. А люди не хотіли цього в себе бачити, не хотіли цього робити. У них це діло не виходило, гинули в цьому ділі. Іванов ці якості знайшов, ними оточив себе, тепер хоче сказати всім людям: треба буде робити, щоб не хворіти, не простуджуватись. А коли ми цим оточимо себе, то в нас буде продовження. Ми це життя переробимо на нове невмираюче діло. Життя моє, воно нам, усім людям, у природі покаже. Ми, усі люди, побачимо на ньому цю істину, котра ним робиться. Це природа, це повітря, це вода, це земля. А вони є мої милі друзі, я їх один полюбив, ними оточив себе, як любимими друзями. Вони мені помогли, вони мені помагають, і будуть вони мені помагати за моє все зроблене. 7606-112

А Бог — це є твоє діло в природі. Ти його робиш і повинен його зробити, щоб вийшов живий у людях корисний факт. Ось чого треба буде в природі добитися своїм терпінням фізичного тіла — себе примусити зустрічатися з природою однаково: як із теплом, так із холодом. Треба вчитися жити холодно й тепло. А ми прийшли до хорошого й теплого, а від холодного й поганого ми в природі відходимо. Ми так природу недолюблюємо: своє тіло оточуємо зсередини та ззовні чужим, не живим, бездушним. Хочемо ми жити в цьому здоровими, сильними — це люди всі хочуть, але в них ця чара не виходить. У них усіх бажання жити хороше й тепло, а природа підсовує своє погане й холодне. Вони потрапляють у біду, часто хворіють і завжди вони вмирають. Це вважається не кругозорі, а однобокі умови життя. Людське, але не Боже. Люди не захотіли Богом бути, а жили по-людському. Бог то Бог, але не будь сам поганий. Це найгірше, коли сам хочеш те, що людям не треба. А треба побажати людям те, що сам хочеш. Бог — це Іванов, він своє місце не присвоює. Дуже просить, запрошує: будь ласка, ставайте й робіть ви, усі люди, за цим ученням. 7608-128

Люди для Божого діла не старались що-небудь зробити, щоб у людях зостатись Богом через одну любов до природи, через холодне й погане. А через хороше й тепле можна втратити Бога. 7710-25

Я показував їм ненормальне холодне й погане. А вони своє мали: хороше й тепле, що приводило їх до поганого й холодного — це їхня смерть. Тому вони вмирали й будуть умирати в цьому ділі. Я кричав людям: для чого ви це робити, що проти природи озброюєтесь? Люди вважають її ворогом, хочуть її знищити. Їхнє таке право: природу люди стали з першого разу розводити й тут же знищувати. Їх таке право, що вони купляють і продають живого чоловіка за гроші. 7710-75

Оля наша скупалась. У неї я питаю: “Як почуваєш?” Вона мені як Учителеві говорить: “Хороше”. Хто тільки захоче в себе бачити хороше, той буде оточений поганим. 7710-97

Ми через це все вмираємо, і будемо ми так умирати до тих пір, поки ми свій потік не змінимо. Ми винуваті в цьому ділі: холодне й погане не полюбили. Хто нас таких полюбить, якщо в природі дві сторони? Індивідуальна, вона хороша й тепла. А світоглядна — це холодне й погане. Чоловік не виживає, а вмирає. Як же так тепер у цьому Паршекові 46 років літом і зимою? Такого чоловіка, його нема й не буде, щоб він між нами залишився живим. Тисячу разів Паршекові довелось умерти. Він живий лише тому, що він стоїть за життя. 7804-78

Він цю звичку, цю торгівлю жене з колії. Продавати, менжувати — нікому цього права не давалось. У Паршека чужого нема, щоб ним як своїм розпоряджатись. А тепер гроші не в моді, щоб купити за них здоров'я. Цього природа не дає. А всіх до одного чоловіка вона рядом поставила й держить у себе в черзі. 8009-4

Їхнє діло одне — іти в природу, там шукати як чуже. Треба його красти, убивати, тягнути в двір, як своє присвоювати, ім'ям його називати. Це моє поїдати, зношувати, нікому не давати. Якщо потребуєш на моє таке ось напасти, іди — буде між нами війна. Так воно робиться, і буде воно робитись до тих пір, поки ми від чужого не відмовимось, а своє як природне будемо берегти. Ми оточимо себе Духом Святим. Для чого нам це чуже? Ви навчіться жити в природі своїм. Здорове тіло — здоровий дух. Не присвоюйте природне до людей. Вони люди такі, як і всі. Живуть чужим, а самі себе закопують у могилу. 8009-36

Моя ідея, вона живе без усяких грошей. Вони не рятують в житті, за них чоловіка вбивають. Я, як у цьому ділі ділок, гроші в житті не визнаю. Моя ідея: їх попалити. Вони помагають смерті, вона через них живе. Якби не гроші в нашому житті, ми б з вами не продавались. Гроші в цьому відіграють роль у нас. А той чоловік, котрий їх у себе накопичив, він ними в цьому багатіє. Гроші здобувають гроші, ними треба вміло керувати. Грошами гроші наживаються. За гроші будують міста. Між цим самим народжується в людях ненависть велика. Один проти одного ворога посилають, щоб інший знав, за що на його люди накидаються. Це все робиться в природі. Для цього діла зброю розум людський зробив, що продукцію, вона має в цьому вжитись: у природі так ось нічого не пропадає, своє намічене, як ніколи, візьме. Природа сама дозволила це все зробити, вона примусила людей у цьому всьому воювати. 8104-156

Те, що люди роблять, це не до душі й серця, не людське воно, вчинок людський. Отець є отець, а син є син, вони чужі між собою, а люди в них продані за гроші, їх гроші зберігають. Вони за хорошим підуть усі. А хорошого мало в житті, поганого більше. Знати в отця можна, тільки треба підкорятись, служити слугою. Так діло обходиться в сина. Усіх людей у житті не задовольнило це хороше. Вони пожили та сваволили, потім умерли на віки-віків. Паршек цього не хоче бачити. Він чуже не держить, воно — мертве, бездушне. З ним жити не доводиться, бо мертве — не живе. Технічний чоловік — безсилий, він у природі чужий, зовсім чужий незнаючий чоловік. А якщо він тебе не знає, що він може сказати? Це велике незнання. 8109-71

Любити все природне[ред.]

Висновки Порфирія Іванова.

Любити однаково умови життя в природі, що дають погане почуття і хороше.

Він любить своїм тілом усю нашу природу, вона його полюбила за його все те, що він зробив у ній. Він свою мисль проклав для того, щоби по-людському не робити. Від хорошого й теплого треба відійти геть, а до холодного, поганого звернутись. Ось чому Іванов у дружбі є з повітрям, з водою, із землею. Це його любимі, вічно невмираючі друзі. Він їх як природу просить у біді, щоби вони йому помагали. 7502-96

Не люди людей мусять примушувати, як треба буде жити, а люди людей мусять просити в природі, щоб люди навчилися користуватися природою в житті. 7502-138

А в природі з душею, із серцем усі люди народжені однаково — їм треба життя однакове від старого до малого, 33 карбованці всім. Ось що нам еволюційність приносить — свідомість. Одна пройде по землі між людьми дружня ввічливість. Люди візьмуться за холодне й погане в природі, за природне. 7502-104

Люди хочукть так зробити самі хороше і тепле.А треба робити для того, щоб оточити себе холодним і поганим. Це робить між нами сам Учитель. Він є для цього Учитель, його діло одне — щоб жити. 7507-135

Він може ходити по траві, по росі, по грязі, по суші, по снігу тільки роззутим. Це все дає йому приємне почуття для його такого життя. Це — засоби природні: повітря, вода й земля. Я як Учитель ці якості знайшов у ній, ними оточив себе. Мені, моєму тілу погано, красоти на мені нема, і без одягу дуже холодно. Але я добре зрозумів у цьому, що погане й холодне, воно чоловікові дає хороше й тепле. Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого ймення, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. 7507-166

А моя ідея є, вона людям говорить: здорове тіло — здоровий дух. Це треба оточити себе холодом і голодом. 7510-29

Ось які засоби треба людям ввести, щоб вони жили з людьми, кожен чоловік повинен це робити. Ми не повинні боятись холодної води або холодних умов. Ми не повинні звертати з дороги правильної. Ми повинні йти по дорозі з кругозором (різнобічно). Не треба з усього цього вибирати, а треба все, що є в житті, приймати з любов'ю всюди. Ми не повинні бути в умовах таких бідних, щоб ми з вами нічого не робили й у нас нічого не виходило. Ми з вами повинні це зробити в людях: своє взяти, а іншому такому хворому, ображеному чоловікові помогти, щоб він тяжко не мучився, щоб йому було від цього всього легко. Ось що треба нам, усім багатонаціональним людям, треба поважати в себе свідомість це робити. А те, що ми з вами зробили, інші люди ввели свої війська, це не нове, а старе. Образа була, образа буде вічно. Задоволеними люди не стануть. Ось що треба нам, усім людям, у природі зробити: стати своїм тілом близько до природи, щоб вона не була нашим учинком незадоволена. 7510-37

Тільки я своїми ногами у природі виробив у своєму тілі природне тепло. Усі умови, що бувають на покрої землі, я босими ногами проходив. Не так це було хороше, але терпіти можна. Я вам не надіну ні за які гроші. Мені буде краще, якщо моя нога буде стояти й у самого себе довільно робити. 7512-39

А коли ми холодом оточуємось, ми є близькі до єства, у нас тепло розвивається, від чого є наше людське життя, воно робиться на чоловікові сильне. Найголовніше в житті є наші люди, їх природа народила по-своєму, природно, а вони стали відходити від цього діла. Їм треба руки в брюки, нічого не робити. А коли чоловік робить, він оточений думкою. Вона його примушує, одне кінчає, а інше починає. Цьому всьому нема кінця-краю. Краще буде нам нікому не вірити й нічого не робити. Це буде істина наша людська, самих себе зберегти в природі за рахунок її повітря, води й землі. Це людям є все, вони нам дали в житті все. Ми в ній народились, ми в ній і вмерли.7606.7

Як Бог просить природу? Як матір свою. Це є сила в природі й у житті. Правда — це єсть природа, вона з чотирьох кінців приходить говорить нам, людям. Пожили з південної сторони — переходьте на північ. Ми жили на заході, тепер поживемо на сході. Усе це наше, людське. Пожили, похвалились, потанцювали, проспівали свої пісні, а тепер візьмемось за найгірше в житті й холодне. Що може бути краще від природи, від повітря, від води, від землі? 7606-40

Іванов — аналізатор цього діла, творець у житті, за наше все, зроблене нами, буде судити. Ми— люди нелегального характеру. Наше діло—умри, а дай. Це яма, котру ми вирили в землі й у неї поклали людину. Все це не є життя таке. А природа така є, вона говорить: побуло одне хороше й тепле — тепер треба взятись за холодне й погане. 7606-53

Чоловік має жити в природі, щоб йому було тепло й холодно, хороше й погане, щоб не гидував природою. Вона ж нашим тілам – мати, вона всіх людей зустрічає однаково повітрям, водою, землею. А ми не схотіли, узялись за діло робити діло, щоб нам було в цьому хороше й тепло. А нас оточила втома. Ми в природі захворіли. А щоб у цьому помогти комусь, у нас засобів нема й нема такого чоловіка. Учитель у нас єсть для цього діла, він чоловіка в холодній воді купає, повітрям задовольняє. Вдих і видих робить глибоко через гортань і по землі повзає босим у будь-яку пору. Це не технічний шлях жити за рахунок штучного, а треба жити фізично в природі на ногах. 7606-101

Ми з вами від цього, як від свого імені, відмовимось, визнаємо це все природним добром, ніким воно не присвоєне, і на ньому робити не будемо. Ми, люди, навчимось жити в природі за рахунок самих себе. Ми перестанемо чужим природним користуватись, візьмемось за своє живе енергійне. А те, що ми робили на цьому місці, ми більше робити не будемо. 7606-113

А ми —однобокі люди, живемо один раз хороше й тепло. А від холодного й поганого ковуримось (ховаємось), не хочемо це робити, що зробив у житті Іванов. Він пройшов це хороше й тепле, усе це зоставив позаду. Тепер він купається в холоді, оточує себе поганим. Він любить природу, а з кругозором живе, не боїться ворога так, як ми з ним зустрічаємось. 7606-114

А Бог — це є твоє діло в природі. Ти його робиш і повинен його зробити, щоб вийшов живий у людях корисний факт. Ось чого треба буде в природі добитися своїм терпінням фізичного тіла —себе примусити зустрічатися з природою однаково: як з теплом, так і з холодом. Треба вчитися жити холодно й тепло. 7608-128

Хочете в природі жити еволюційно, незалежно в ній — фізично сильно терпіть від холоду й поганого. Вам показати на фактах у житті можна буде. Старе минуле — гниле, воно нам не треба. Ми обійдемось без усього цього. Як легко й життєрадісно буде, коли чоловік не буде їсти, не буде одягатись і в домі жити не буде. Це — першого початкового нашого земного чоловіка. Він був Бог землі, зберігав сам себе, як робить тепер Іванов. 7608-141

Самі із собою воюють, говорять: ми є всьому ділу хазяї присвоювати собі чуже. Вони говорять: це все наше. Ні капіталісти, ні соціалісти — ніхто не має права присвоювати собі чуже. Вони обоє завоювали на землі своє життя, котре не знало, що за ним іде дух еволюційного характеру. Капіталісти — це за історією лежить Бог Отець. А соціалісти, радянська влада — Бог син, народжений людьми. А слідом іде еволюція — вона Бог Дух Святий. Вона нічого такого не присвоює, своїм не називає, а це все — природне, спільного характеру. Якщо я як такий чоловік природного характеру, незалежний не від кого. Природний чоловік повинен жити й дружити в природі, усі умови любити. 7701-181

Ми з вами зробимося такими людьми, як наш є Іванов. Він наш рідний Учитель, який зберігає наші душі й серця. Ми з вами ніколи не будемо вмирати. А раз ми з вами цього доб'ємось, то природа свої природні сили змінить і нас не буде так непокоїти. Ми з вами будемо вічно жити, у нас буде тепло всередині чоловіка, сили. Ми з вами знайшли й оточили себе ними, хочемо сказати всім, великій матері природі, всесвіту, атмосфері. Ми теж єсть раса людська, а тіло — природа. Коли в нас усередині загоряться полум'ям наші в цьому серця й душі, нас із вами ніхто так не переможе. 7702-57

Це діло, що ми робимо, нам буде погано й дуже холодно, але зате ми оточимо себе здоров'ям таким. На нас жодна сила не накинеться, запах не дасть напасти. Усе це зробить нам, таким людям, природа. 7702-167

Не треба ждати завтрашній день, що прийде. Завжди держись поганого, то тоді прийде хороше. Я є автор своїх слів. Хочу нашим людям сказати. Не треба думати про іншого погане, а треба вважати його завжди хорошим. 7704-136

Роблять суботник усією Росією. А якби ми не їли, яка була б у цьому економіка. Не треба нічого. 7707-14

Техніка не буде відігравати такої ролі, щоб у цьому довелось чоловікові помагати. Техніка сама щезне, а зародиться в людях свідомість, вона визначить буття. Ми з вами навчимось, як треба буде в природі жити. Хороше й тепле відійде, а оточить нас усіх холодне й погане. Люди цього бояться, їм робити буде нічого. Люди це створили — вони це й зруйнують. 7707-33

Його (дитину) люди зустріли з найкращою матеріальністю — це сторона нехорошого порядку. Перш ніж жити хороше, треба жити погано без цього всього. Воно не претендувало, щоб ми йому створювали це хороше діло. Люди не змогли зостатись без цього, задоволення знайшли, чим його зародити: усередині зробити продукт, щоб він псувався, переходив у негоже. 7707-101

Лише б вона захотіла, її сили ображають тіло чоловіка грибком, виразкою оточують. Не дають йому такого спокою, щоб він жив хороше й тепло. У неї є холодне й погане, що все в житті перемагає. А найголовніше, є в природі холод — білий енергійний сніг. Білішого й холоднішого від нього нема нічого в житті, тому люди цих умов бояться, у них є до цього всього недовіра. Учитель народу, він цю енергію зберігає своєю любов'ю. У нього милі невмираючі друзі — це повітря, вода, земля у чому вся енергія розташована. 7707-110

Мені холодно й погано, зате здорово. І красоти одягу на мені нема, і я не потребую його: він єсть чужий. Ми його зробили руками, він став річчю, котру ми стали купляти й продавати. Значить, усьому діло єсть гроші. Адже гроші єсть теж продукт, здобуваються людьми. А люди єсть продукт у природі, він зберігається нею. Значить, треба нам, усім людям, робити в житті те, що треба буде нам усім для нашого здоров'я. Треба любити природу, з нею нарівні жити хороше й тепло, холодно й погано. 7707-141

Скажіть, шановні читачі: що буде краще, штучне чи здоров'я? А його дає не руки чоловіка, а природа через великий холод і дуже погане. А в природі це є, воно бережеться нею. 7707-157

А кому забороняється в себе Бога мати? У природі є умов дуже багато, особливо для людей є дві сторони. Одна — коли люди придержуються в житті хорошого й теплого, а друга — холодного й поганого. Кому забороняється бути чоловіком Божим? Це єсть любов. А ми, коли захворіємо, скоріше в лікарні шукаємо порятунок у житті. А найголовніше в цьому — холодне й погане любити й берегти. Будеш це робити — будеш Бог. Паршек є чоловік такий, як усі люди. Він любить хороше й тепле, а також холодне й погане. Завдяки цьому він загартувався в природі, сил набрався, ними оточив себе. 7710-9

Люди для Божого діла не старались що-небудь зробити, щоб у людях зостатись Богом через одну любов до природи, через холодне й погане. А через хороше й тепле можна втратити Бога. 7710-25

Їм (людям) хороше й тепло. А на мені як Учителеві красоти нема. Я без усякого одягу. Мені холодно, мені погано. Я живу для людей, своїм тілом убиваю біль. Ось що Учитель людям робить. Його діло — робити одну користь. 7710-107

Учитель нам усім говорить, що треба не одного чоловіка любити, а треба любити природу, її дні, що прийшли. Вони до нас приходять і літом, і зимою, але ми всі їх зустрічаємо неоднаково: одні любимо, а інші не любимо. Які ж ми є люди, якщо ми не любимо природу, найголовніше в житті. Природа — це повітря, вода й земля — усе це нам життя дало. 7710-144

А тепер ми найшли таку ідею, їй не доводиться зустрічати хороше, а проводжати погане. Для ідеї Іванова все в природі на білому світі є хороше, відвертатись не доводиться. Для даного чоловіка весь розвиток не поганий, а хороший. Усіх людей треба вважати однаково, щоб жити з ними не так погано, як нам до цього доводилось жити — ми жили дуже погано. 7710-192

Іванов вносить свою пропозицію щодо чоловіка життя. Ми, усі люди, повинні цього діла діждатись. Це буде потік людського життя. Зміниться це хороше й тепле, відійде від людей; прийде на зміну цього всього холодне й погане. Життя почнеться нове небувале. Хороші й теплі умови примушували чоловіка вмирати. А от холодні та погані умови примусять жити вічно. Природа вирішить це ось питання в житті нашому. Ми як такі люди цим оточимось, нас природа пожаліє. 5 жовтня. Після такого сильного дощу стало холодно. Значить, треба не їсти, це веде до хорошого. Люди цього в житті доб’ються, вони цим заслужать, їх природа за це діло не буде карати. Ми забудемо ці ось могили. Ми по-старому не будемо так рано вставати з постелі, а потім братись за ту мисль, котра не забувала в цьому готуватись. 7712-17

Це все, ним зроблене, не помогло, а примусило в цьому ділі більше тяжко трудитись, придбавати для самих себе це. Чоловік став робити діло, сам він у цьому помилився, став хворіти, похворів і вмер у цьому. Я ці засоби знайшов у природі, ними оточив себе, став робити те, від чого мені стало хороше й тепло. Цю можливість мені дало холодне й погане. Я не прагнув жити так, як живуть усі люди. Вони ненавидять холодне й погане, стараються мати в себе чуже природне явище, тобто добро. Воно народжене природою. Вона ради чоловіка дала, і буде вона давати чоловікові. Хіба погано буде, коли люди не будуть простуджуватись і не будуть хворіти, їх оточить сміливість? Вони будуть упевнені в житті. Смерті як такої не стане, буде прогресувати життя. Люди як такі не будуть боятись природи. Будуть гарантовані щодо свого здоров'я. Їх примусить це сили в природі одержати. Ми зробимось господарями. Це все будемо берегти, як око своє. Так наступати, так убивати ми не станемо джерело. Не будемо ми завойовувати в природі те, що треба. Хіба буде від цього погано, якщо ми не будемо обжиратись. Від нас воняти не буде. Ми більше харкати не будемо. А одягатись? Свою красоту знімемо, фасонне одягати не будемо. Трудитись ми перестанемо. А от легкими ми з вами будемо. Нас як таких повітря прийме, підемо сміло по воді. Це так природа буде нас оточувати. Ми потребувати нічого не станемо. Бідність свою ми з вами зживемо. Ось які ми в цьому ділі зробимось багатими людьми. Ворога більше не буде. 7712-44

Ось які в нас будуть у цьому діла. По-новому будуть жити люди в природі. Не літаки, не супутники, а люди цього доб'ються. Чоловік піде своїм тілом по воді. Ось чого люди самі доб'ються. Їх за це природа не буде карати. Люди заслужать від неї увагу. Природа зробиться для людей матір'ю, годувати, одягати перестане, дім не треба буде. Ось де життя нове почнеться, ніколи не бувале. Ми не будемо потребувати, апетит відійде зовсім від нас. Тепло проявиться в енергійному тілі, воно вмирати більше не буде. Ось чого ми доб'ємось у природі. Бог усім він простить. У нього в ідеї не буде злочинного світу. І не будуть простуджуватись та хворіти. Тюрма й лікарня щезнуть, люди туди попадати не будуть. Рай на землі засяє. Люди цього діждуться, їх оточить правда. Усі із загробних умов піднімуться. Той, хто чоловіка закопував, він його відкопає. Це зробить сам Бог. Його зараз не визнають за його діло, а тоді його визнають. Він своїх людей візьме із собою й скаже: “Ви, мої рідні, знали мене й робили те, що треба”. А зараз люди Бога забули, не хочуть його бачити. А він народився тепер, живе з нами й хоче нас усіх любити своїм ділом. Він за це діло сам особисто не їсть і не буде зовсім їсти ради людей. Це є його зброя, котра прямо по теорії стріляє. Мій Дух Святий докаже всім ученим. Вони хваляться чужим. Це їхня техніка, створена ними; штучне, котрим огородились; хімія, що введена в життя людям. Вони забули цілком і повністю Бога. Я, як Дух Святий, їм свої сили як ніколи покажу, що буде в житті своє й що буде в природі чуже. Ми всі, як один чоловік, зариті в землю в могилу, свої місця зайняли. В історії сказано Богом про свій прихід у люди. Вони його теж ждуть новим у загробному житті. Вони ждуть на собі суд й воскресіння з мертвих у живі. А для чого я не їм, і для чого ходжу в такій формі? Мені як такому чоловікові холодно, і мені некрасиво, з мене люди сміються. А я ж не звертаю уваги. 7712-48

А я, як Учитель народу, Переможець природи, Бог землі. На мені красоти нема, тепла не роблю. Мені сильно холодно. Я живу в цьому холодно й погано. Моє життя Боже є. Ніхто йому не вірить і не робить, і не хоче, щоб воно було таке. Я ж — чоловік, живу по-своєму. У мене мисль така: треба зовсім кинути цю звичку щодня їсти. Ця звичка в житті нікуди негожа. Легше й здоровіше, коли ти не їси. 7712-74

Є можливість зробити їм такий корисний спокій, що не заважає, щоб ти від цього всього діла залишився задоволеним рештою усього живого. Вони хотіли, щоб їм було від цього ось усього хороше й тепло. Це може зробити в житті тільки Бог. Він своїм ділом, своєю любов'ю всіх утихомирить, цим люди задовольнять себе, образи ніякої. Усі люди зостануться задоволені. Погане, черга щезне, її не буде. Ось чого люди в цьому доб'ються. Тюрма з лікарнею через це все відійде. Це все зробить у цьому Паршек. Він де б не був, що б не робив у цьому, йому на відстані робиться. Лише б чоловік, ображена чим-небудь особа, мене такого попросив, йому обов'язково в цьому поможуть. Він оточить себе цим, що просив. Він обов'язково задовольнить себе. 7901-106

Хто не любить у природі поганого й холодного, умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі різнобічно (любить холодне, погане і хороше, тепле), той живе вічно в природі, йому слава в ній. Бог, він назвався ним через відкриття очей. У нього тіло заслужено бути ним. 7804-60

А ми ось люди такі, котрим треба не відходити від такої справи — погане, холодне. Це життя характерне, живе, пробуджуюче. Воно невмираюче, вічно живе. А тепле, хороше — воно довго не живе й зі своїм добром себе веде до поганого, холодного. Це кінець йому всьому, далі одне ціле, це буде нашому тілу смерть, кінець на віки-віків. 8001-91

Я, Паршек, такий на білому світі чоловік, знайшов істину в природі, нею оточив себе. Хочу я сказати про любов свою: для мене холод — це є все. Мені не треба буде тепла пора, щоб доглядати за землею й сіяти в неї зерно, щоб природа дала врожай. Ним усі люди заінтересовані на цьому куску землі. Примушують її, щоб вона нам родила такий урожай. 8202-59

А треба нам усім братись за холод, за погане в житті, це буде нам хороше. 8204-119

Жити за рахунок чужого не можна ніяк. Учитель говорив і буде говорити: якщо свого тепла в тілі не буде, природного, то технічне не обігріє. Живе енергійне – котре одержано через повітря, воду, землю – краще, ніж це все чуже. 7804-153

Ні на що не подивлюсь, а своє все рівно зроблю, дорогу дам усім, волю. Тюрми не стане, лікарні теж не буде, а буде рай на землі. Через це харкати, плювати не стануть, і не будуть робити цього люди. Свідомість визначить буття. Мої діла, вони невидні. Сам собі думаю: підождіть, це не все ваше, моє прийде на арену всього світу. Я прийду на арену вашу, у вас як у таких спитаю: як же ви жили? Це було моє, так воно й залишилось моїм. Землі своєї не видно, є своє тільки тіло. Свого в людей такого не було, усе — чуже, природне. Від цього всього хазяїна нема. Свої люди, вони стали мати чуже. На тіло своє ніхто не піде війною. А на чуже? Кожний чоловік сильний в цьому, він піде як на чуже, він буде правий. Чуже є наше, їхнє теж чуже. Якби цього не було в житті нашому, такої війни в людях ніколи не було. А якщо ми з вами чужим оточені, то чому сила в житті буде мовчати? 8102-5

Я — за ображеного, хворого, психічного, щоб природа його не карала. А треба запобігти його такому захворюванню, такій біді, а він нею мучився. Я цьому всьому — спаситель, особливо здоровому чоловікові. Якби в мене цього засобу не було, що б я в цьому робив? Без природи я ніщо. А коли за мене природа! Та ще ув’язнений, мученик від адміністративної особи. Моя ідея така: від чужого треба відмовитись. 8102-26

Паршек для того народився, щоб сам генерал відмовився від армії, від дивізії — полковник, від полку — майор, від батальйону — капітан, і лейтенант — від роти, і прапорщик — від взводу; солдат нікому не буде потрібний. Це діло – самого генерала помилка. У житті ворога не було, і не буде його. Він зробився в цьому ділі, у цій науці. Ми для цього робимо всю належну техніку, учимось бути такими. Коли ми в житті визнаємо цю велику помилку, сам генерал визнає цю помилку всіх, війни ні в нас, ні в них не буде ніякої. Солдата не буде, кому запрошувати, і не буде, кого слухати. Таке ж робиться всіма людьми, це ж саме діло, від чого доводиться нам, усім людям, в усьому відмовлятись. Це все чуже відійде, його більше не буде між нами такими, завдяки цьому всьому моєму ділу. 8102-35

Своє самовілля робити як місце своє, котре він захопив і ним він розпоряджався. Це місце не твоє, ти його захопив, нікому не хочеш віддати. Ти зробився своїй дружині чужим чоловіком – це теж така єсть у житті природи неправда. Вона так само присвоюється своєю, як і місце. У природі такого власного нема — є спільного характеру, для всіх однаково. 8202-64

Місто чиє? Ми в ньому народились, це місто наше. Ми в ньому трудимось, те ми робимо, що треба. Чим ми жили? Це наше діло, у котрому ми сильно помилились, присвоїли до свого імені: це моє. А моє — це приватна власність, індивідуальний капітал. Його ніхто не має права собі присвоювати, щоб назвати своїм ім'ям. Одна природа в силах поділити цього хазяїна добро. Цьому хазяїнові за це все вона подала його призначену природою смерть. 8303-18

Не звикай у природі чужому заздрити. Твої завидки — твоє діло рветься. У тебе цей нестаток появився, ти пав від сусіда через твою таку мисль. Ти про це саме не думай, а більше старайся з душею, із серцем робити. За тебе природа, ніколи вона так не забуде. А ти хочеш без усякого труда одержати. Труд — усьому діло в усьому. А любов — найголовніше. Не сиди зайвий час, і не старайся відпочивати. Бийся, колотись, а своє роби. Природа, таких вона ніколи не забуває, невидимо дає вона. 8102-87

Примітки[ред.]

Джерела і література[ред.]

  • Книга життя Ош. (Упор. Ош В. О.). — Вінниця: Книга-Вега. 2005.— 272 с. — ISBN 966-621-293-3

Посилання[ред.]