Кілометрова сітка. Географічні і прямокутні координати

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Основні умовні позначення топографічних карт та планів населених пунктів · Вимірювання за масштабом і кілометровою сіткою. Використання азимутів

Вікіресурси[ред.]

Очікувані результати[ред.]

Після цього уроку учні зможуть:

  • називати елементи топографічної карти
  • розрізняти географічні та прямокутні координати точок, види масштабу
  • визначати за топографічною картою географічні та прямокутні координати точок
  • читати топографічні карти
  • розв'язувати задачі за топографічною картою

План[ред.]

  1. Географічні координати
  2. Кілометрова (прямокутна) сітка
  3. Прямокутні координати
  4. Практична робота

Основний матеріал уроку[ред.]

Географічні координати[ред.]

Кілометрова (прямокутна) сітка[ред.]

Для визначення на топографічній карті положення точки за допомогою прямокутних координат на карту наносять кілометрову (прямокутну) сітку координат. Вона утворена системою ліній, паралельних осьовому меридіану зони (вертикальні лінії сітки - y) і перпендикулярних до нього та паралельних до екватора (горизонтальні лінії сітки - x), виражених у кілометрах. Відстані між сусідніми лініями кілометрової сітки залежать від масштабу карти. Наприклад, у карти масштабу 1:200 000 відстань між лініями становить 2 см (4 км), у карти масштабу 1:100 000 — 2 см (2 км), у карти 1:50 000 — 2 см (1 км), у карти 1:25 000 — 4 см (1 км).

Кілометрова сітка координат є безперервною для кожної з 60 зон на поверхні Землі, що збігаються з 60 колонами аркушів карт масштабу 1:1 000 000. Різниця полягає лише в нумерації: оскільки відлік координатних зон ведеться від нульового меридіану, а відлік колон аркушів мільйонної карти від меридіану 180°, то номер зони відрізняється від номера колони на 30. Тому, знаючи номенклатуру аркуша карти, легко визначити, до якої зони він відноситься. Наприклад, аркуш М-35 розташований в 5-й зоні, бо 35 − 30 = 5, а аркуш К-29 — в 59-й зоні, бо 29 + 30 = 59.

Кінці ліній кілометрової сітки аркушу карти підписують значеннями їх прямокутних координат в кілометрах. Крайні на аркуші лінії підписують повними (чотирьох-п'ятизначними) значеннями зональних координат в кілометрах. Решту ліній сітки підписують двома останніми цифрами значень координат (скорочені координати).

Координата x (підписана на вертикальних краях аркуша карти) відповідає відстані до екватора, а координата y (підписана на горизонтальних краях аркуша карти) — номер зони (перші одна або дві цифри значення) і положення щодо центрального меридіана зони (останні три цифри значення). Центральному меридіану зони присвоюють значення 500 км (оскільки ширина зони не може перевищувати 668 км, тризначного числа достатньо, щоб записувати координату в її межах). Наприклад, точка з координатами x = 6216 і y = 7350 знаходиться за 6216 км від екватора і за 150 км (500 − 350 = 150) на захід від базового меридіана 7-ї зони (39° східної довготи).

Щоб усунути труднощі з використанням координатних сіток, що відносяться до сусідніх зон, зазвичай в межах смуг протяжністю 2° довготи вздовж західного і східного кордонів зони показують виходи ліній координатної сітки не тільки своєї зони, але і найближчої сусідньої.

Прямокутні координати[ред.]

Прямокутні координати — система координат, яка дозволяє однозначним чином визначити кожну точку на площині за допомогою пари числових координат, які задають знакові відстані до точки відносно двох визначених перпендикулярно спрямованих прямих, що задано в однакових одиницях довжини. Кожна така пряма, від якої відкладається відстань, називається віссю координат, а точка, де вони перетинаються, називається початком координат. Координати також можна визначати як положення проекцій точки на ці дві осі, що задаються як знакові відстані від початку координат.

Вперше таку систему координат запропонував відомий французький математик Рене Декарт близько 1637 року в праці «Геометрія», одному з додатків до видатного філософського твору «Міркування про метод», тому часто її називають Декартовою.

Рефлексія[ред.]

Поглиблене вивчення (творчий рівень)[ред.]

Джерела[ред.]