Перейти до вмісту

Метод Фур'є (відокремлення змінних)

Матеріал з Вікіпідручника

Метод Фур'є - один з основних методів розв'язування диференціальних рівнянь з частинними похідними. І незважаючи на те, що він доволі громіздкий його знання в будь-якому разі необхідне щоб здати СРП.

На прикладі задачі про вільні коливання струни, кінці якої жорстко закріплені.

Ця умова означає, що на струну не діють зовнішні сили, і вона рухається під дією власної сили натягу, яка з'явилась через початкове відхилення, та початкової швидкості. Кінці не рухаються. В рівняннях це означає:

δ2uδt2=a2δ2uδx2 0<x<l, t>0 (1)

вільні коливання

u(x,0)=φ(x), δuδt|t=0=ψ(x), 0≤x≤l (2)

початкове положення та швидкість

u(0,t)=u(l,t)=0, t≥0 (3)

закріплені кінці.

Відокремлення змінних

[ред.]

Спочатку шукаємо частинні розв'язки рівняння (1), які нерівні тотожньо нулеві, і задовольняють умови (3), у вигляді:

u(x,t)=X(x)T(t) (4)

Через формулу (4) метод назвали методом відокремлення змінних. Ця формула - один з ключових моментів.

Підставляємо (4) в (1), і отримуємо

T″(t)X(x)=a2T(t)X″(x)

Ділимо обидві частини на a2X(x)T(t), дістанемо

T″(t)a2T(t)=X″(x)X(x) (5)

Для того, щоб функція u(x,t)=X(x)T(t) була розв'язком рівняння (1) рівність (5) повинна задовольнятися тотожно, тобто для всіх значень незалежних змінних 0<x<l. Права частина рівності (5) є функцією тільки змінної t, а ліва - тільки x. Фіксуючи деяке значення x, і змінюючи t (або навпаки), дістанемо, що права і ліва частини рівності (5) при зміні своїх аргументів зберігають стале значення.

T″(t)a2T(t)=X″(x)X(x)=−λ (6)

де λ - стала, яка для зручності вибирається зі знаком "мінус", при цьому нічого не припускається про її знак.

Із співвідношення (6) дістаємо рівняння для визначення функцій X(x), та T(t):

X″(x)+λX(x)=0 X(x)≢0 (7)

T″(t)+a2λT(t)=0 T(t)≢0 (8)


Крайові умови (3) дають:

u(0,t)=X(0)T(t)=0

u(l,t)=X(l)T(t)=0

Звідси випливає, що X(0)=X(l)=0, бо інакше було б

T(t)≡0, u(x,t)≡0

але ж задача полягає у знаходженні нетривіальних розв'язків.

Таким чином для функції X(x) одержали так звану задачу Штурма-Ліувілля (задачу про власні значення): знайти ті значення параметра λ, при яких існують нетривіальні розв'язки задачі:

{X″(x)+λX(x)=0,X(0)=X(l)=0, (9)

а також знайти ці розв'язки. Такі значення параметра λ називаються власними значеннями, а відповідні їм нетривіальні розв'язки - власними функціями задачі (9).

Розглянемо окремо випадки, коли параметр λ від'ємний, дорівнює нулю, або додатній.

Випадок λ<0

[ред.]

Загальний розв'язок рівняння (7) має вигляд

X(x)=C1e−λx+C2e−−λx

Крайові умови дають

X(0)=C1+C2=0,

X(l)=C1eα+C2e−α=0 (α=l−λ)

тобто C1=−C2 і C1(eα+e−α)=0. Але в розглянутому вище випадку α - дійсне і додатне, а тому eα−e−α≠0 Тому C1=0 і C2=0. Отже, X(x)≡0 і, значить в цьому випадку задача не має нетривіальних розв'язків.

Випадок λ=0

[ред.]

В цьому випадку загальний розв'язок рівняння (7) має вигляд:

X(x)=C1x+C2

Крайові умови дають

X(0)=C2=0,

X(l)=C1l=0,

тобто C1=0. Отже, C1=C2=0, і значить X(x)≡0, тобто також не існує нетривіальних розв'язків.

Випадок λ>0

[ред.]

І нарешті останнє. Загальний розв'язок рівняння (7) в такому разі виглядає:

X(x)=C1sin⁡λx+C2cos⁡λx

Крайові умови дають

X(0)=C2=0

X(l)=C1sin⁡λl=0

Якщо C1=0, то і в цьому випадку буде X(x)≡0. Ми шукаємо нетривіальні розв'язки, тому C1≠0 і

sin⁡λl=0

або λ=πnl, де n=±1,±2,…,n≠0, тому що за умовою λ>0.

Отже, нетривіальні розв'язки задачі (9) можливі лише при значеннях

λ=λn=(πnl)2

Цим власним значенням відповідають власні функції

Xn(x)=Dnsin⁡πnlx, (10)

де Dn - довільна стала.

Надалі будемо надавати n тільки додатні значення, оскільки при від'ємних n дістанемо розв'язки, які мають такий самий вигляд (адже Dn - довільні сталі, які можуть мати будь-який знак).


Знаходимо T(t)

[ред.]

Підставивши знайдені значення λn в (8), дістанемо рівняння

T′'n(t)+(πnal)2Tn(t)=0

загальний розв'язок якого має вигляд

Tn(t)=Cnsin⁡πnalt+Kncos⁡πnalt, n=1,2,…

де Cn та Kn - довільні сталі.

Частинні розв'язки

[ред.]

Підставивши (10) і (11) в (4) знайдемо частинні розв'язки рівняння (1), які задовольняють крайові умови (3). При цьому кожному значенню n=1,2,… буде відповідати розв'язок

un(x,t)=(Cnsin⁡πnalt+Kncos⁡πnalt)Dnsin⁡πnlx

Введемо позначення An=CnDn,Bn=KnDn. Тоді un(x,t) можна записати у вигляді

un(x,t)=(Ansin⁡πnalt+Bncos⁡πnalt)sin⁡πnlx (12)

Функції un(x,t) задовольняють початкові умови (2) вихідної задачі тільки для окремих випадків початкових функцій φ(x) і ψ(x).

За допомогою розв'язків (12) побудуємо розв'язок, який задовольняє початкові умови (2). Розв'язок рівняння (1), який задовольняє умови (2) і (3) шукатимемо у вигляді ряду:

u(x,t)=∑n=1∞un(x,t)=∑n=1∞(Ansin⁡πnalt+Bncos⁡πnalt)sin⁡πnlx (13)

Якщо ряд (13) збігається рівномірно, і його можна двічі продиференціювати по x і по t почленно, то сума ряду буде задовольняти рівняння (1) і крайові умови (3). Поставимо вимогу, щоб функція u(x,t), яка визначена рядом (13) задовольняла початкові умови (2):

u(x,0)=φ(x)=∑n=1∞Bnsin⁡πnlxδuδt|t=0=ψ(x)=∑n=1∞πnalAnsin⁡πnlx (14)

Ряд Фур'є

[ред.]

Припустимо, що функції φ(x) і ψ(x) задовольняють умови розкладу в w:ряд Фур'є за синусами на проміжку (0,l). Тоді

φ(x)=∑n=1∞φnsin⁡πnlx, φn=2l∫0lφ(ξ)sin⁡πnlξdξ, (15)

ψ(x)=∑n=1∞ψnsin⁡πnlx, ψn=2l∫0lψ(ξ)sin⁡πnlξdξ, (16)

Порівняння рядів (15) і (16) з формулами (14) показує, що для виконання початкових умов треба покласти

Bn=φn, n=1,2,…An=lπnaψn, n=1,2,… (17)

Таким чином розв'язок задачі (1)-(3), одержаний методом відокремлення змінних, має вигляд

u(x,t)=∑n=1∞[(2πna∫0lψ(ξ)sin⁡πnlξdξ)sin⁡πnalt+(2t∫0lφ(ξ)sin⁡πnlξdξ)cos⁡πnalt]sin⁡πnlx (18)

Це був розв'язок однорідного рівняння гіперболічного типу. І хоча це не всі класи рівнянь, але спосіб яким розв'язано це - найзагальніший, і входить у розв'язки багатьох інших. Проте людина, яка оцифровувала цю методичку вже здала сесію, і іде готуватись до наступної, тому продовження читайте з тридцятої сторінки методички зі списку літератури. Формула (19).

Література

[ред.]
  1. Методичні розробки до вивчення нормативного курсу "Рівняння математичної фізики" (класифікація рівнянь другого порядку, формули Даламбера і Пуассона, метод відокремлення змінних) для студентів факультету кібернетики. Упоряд. С.О.Войцеховський, В.І.Гаркуша, М.П.Копистра та ін.- Київ, 2001 р. 65 с.