Мистецтво Давньої Греції
Класичний період в історії Грецької цивілізації вирізняється часом розквіту, а V-IV ст. до н.е. часом найбільших досягнень. У цей час передові позиції займають Афіни, насамперед завдяки становленню демократії.
Архітектура[ред.]
Греки уславилися своїм мистецтвом у всьому світі. Архітектура, скульптура, мистецтво художнього слова Давньої Греції справили величезний вплив на розвиток європейської культури. Давньогрецьке мистецтво називають класичним, тобто досконалим, зразковим.
Житлові будинки греків були скромними. Зате вони дбали про красу храмів, стадіонів, інших громадських місць, де вільний грек проводив більшу частину свого часу. На жаль, грецькі пам'ятки дійшли до нас у дуже зруйнованому вигляді. Проте й зруйновані, вони вражають нас своєю красою і досконалими пропорціями.
Греки були гарними математиками. Будуючи храми, вони додержувалися правила "нічого надміру", або правила "золотої середини".
Грецькі храми не високі і не низькі. Архітектори вибирали такі пропорції, які найбільше радують людське око. Храми завжди будували на якомусь підвищенні, на горі або на штучній платформі. Прямокутну будівлю храму з усіх боків оточували мармуровими колонами — портиком. Портик робив храм прозорим і легким на вигляд і, крім того, захищав людей від сонця.
Греки використовували колони трьох типів (ордерів): дорійські, іонійські, коринфські. Спочатку виникли дорійські колони. Вони були прості й суворі на вигляд, зверху до низу покриті жолобками. Верхня частина колони називається капітель. Іонійські колони виникли пізніше. Вони стрункіші і тонші за дорійські. Капітель іонійської колони зроблена у вигляді двох завитків. Прийнято порівнювати дорійську колону з суворим і мужнім воїном, а іонійську — зі стрункою і ніжною жінкою. Пізніше за всіх виникли коринфські колони. Їх капітелі робили у вигляді кошика з квітами.
Нерідко греки замість колон використовували кам'яні статуї, які своїми головами або руками підтримували дах чи карниз. Такі статуї-колони у вигляді чоловіків називалися атлантами, у вигляді жінок — каріатидами.
Усі три типи колон — дорійські, іонійські та коринфські, а також атланти та каріатиди широко використовуються архітекторами всього світу. Їх можна побачити на фасадах у Києві, Львові, Чернівцях, Полтаві, в інших містах.
Скульптура[ред.]
У Греції жили уславлені скульптори — Фідій, Мірон, Поліклет та багато інших. Вони оспівували красу людського тіла. Богів і людей зображували однаково — молодими, сильними, прекрасними. Греки вважали, що людина подібна до богів. Статуї виливали з бронзи або висікали з білого мармуру. Мармурові статуї нерідко розфарбовували. У храмах, на майданах і вулицях грецьких міст стояли бронзові й мармурові статуї богів, видатних людей і спортсменів.
Після перемоги над персами в греко-перських війнах греки ще довго оспівували в мистецтві мужність, відвагу і міць воїнів. Скульптори також прославляли переможців у спортивних змаганнях. Атлетів зображували сильними і красивими. Зазвичай статуї переможців замовляли на кошти міста, від якого виступав спортсмен, або на його власні. Статуї атлетів ставили там, де було здобуто перемогу, або в його рідному місті.
Греки ніколи не зображали потворних людей, вони вважали, що оспівувати варто лише красу.
Скульптор Поліклет запровадив спеціальні правила, за якими треба робити статуї. Пропорції тіла мають бути такими: голова чоловіка повинна вкладатись сім разів в висоту фігури, профіль голови — наближатися до квадрата, а лінії носа й лоба становити одну лінію.
Найвідомішими є статуї: "Дискобол" ("Метальник диска") Мірона, "Афродіта" (богиня краси та кохання) Праксителя, "Афродіта Мілоська" та "Аполлон Бельведерський" невідомого скульптура і "Геракл з левом" Лісіппа.
Грецький театр[ред.]
Стародавня Греція — це батьківщина європейського театру. Театри будували на крутому схилі гори. Знизу вгору по схилу півкругом піднімалися місця для глядачів. Внизу організовували круглий майданчик, на якому виступали актори та співав хор. Майданчик називався орхестра. Збоку біля орхестри було приміщення, яке називалося скене (звідси наше слово "сцена"). На скене ставили декорації, там передягалися актори.
Наприкінці V — початку IV ст. до н.е. театри були вже в усіх великих грецьких містах. "Театр" — грецьке слово, в перекладі означає "місце для видовищ". В Афінах театр було влаштовано на схилах Акрополя. Це був один з найбільших театрів у Елладі — на 17 тис. глядачів. У грецьких театрах була чудова акустика. Усе, що говорили актори, було добре чути навіть на задніх рядах.
У театрі на виставі[ред.]
Греки дуже любили театр. Веселі, жартівливі п'єси, які показували в театрі, називалися комедіями, а сумні й серйозні — трагедіями. Для того щоб театр могли відвідувати навіть бідняки, держава давала їм на це гроші.
Хор, який складався з п'ятнадцяти або двадцяти чотирьох чоловік (у комедіях), співом виражав своє ставлення до героїв п'єси та їх вчинків. У п'єсі, крім хору, грали три актори. Жіночі ролі виконували чоловіки.
Актори були в театральних костюмах . Обличчя вони закривали череп'яними масками, що виражали різні почуття: радість, горе, гнів, благання. Розмальовані маски було добре видно глядачам навіть з задніх рядів театру. Щоб здаватися вищими актори взували на ноги сандалі з дуже товстими підошвами — котурни. Сюжети п'єс були, як правило, міфологічні.
Трагіки Есхіл і Софокл[ред.]
Надзвичайно популярними були трагедії Есхіла. Він брав участь у Саламінській битві й описав її в трагедії "Перси". В іншій його трагедії "Прикутий Прометей" розповідається про титана Прометея.
Великої популярності набула трагедія Софокла "Антігона". Цар заборонив ховати вождя, який загинув у бою, і наказав залишити його на поживу хижакам. За грецькими уявленнями, це було дуже погано, бо душа не знаходить собі спокою без поховання. Сестра вбитого Антігона порушила заборону і поховала брата. За це цар наказав живцем замурувати Антігону в печері. Син царя, який кохав Антігону, з горя заколовся мечем. Мати юнака, цариця, не пережила цього. Жорсткий цар залишився самотнім.
Комедіограф Арістофан[ред.]
У грецьких комедіях висміювалися брехливість, зажерливість, дурість та інші людські вади.
Знаменитим автором комедій у V ст. до н.е. був афінянин Арістофан. У п'єсі "Птахи" він змалював казкове пташине царство зі справедливими законами. Це царство розташоване між небом і землею. Там щасливо живуть птахи. Вони перехоплюють дим, що підіймається із землі від людських вогнищ, на яких люди спалюють жертви богам. Боги, позбавлені їжі, злякалися, що помруть з голоду. У своїй п'єсі Арістофан відобразив мрію простих людей про справедливе життя.