Пастель

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пасте́ль — низка художніх матеріалів (колорових олівців) без деревини, спресованих у кольорові палички для малювання на шерехатих грунтах. Назва «пастель» розповсюджена також на малюнки в цій художній техніці.

Різновиди[ред.]

  • Пастель суха
  • Пастель воскова
  • Пастель олійна

== Три типи паперу для пастелі:

  • наждачний папір — призначений для художніх робіт, продається в аркушах великого формату;
  • пастельна дошка — виконується з крихітних частинок пробки;
  • оксамитовий папір — має бархатисту, оксамитову поверхню. При роботі з оксамитовим папером можна використовувати мінімальну кількість фіксажу.

Також можна використовувати папір для акварелі. Протонувати акварельний папір можна, використовуючи чай або каву.

Фіксація малюнка[ред.]

Створений малюнок пастелями потребує фіксації на грунтах, з котрими мало зв'язаний і має здатність осипати фарби.

Для захисту пастельного малюнка від змазування і осипання його треба зафіксувати. Для цього підійде звичайний лак для волосся або спеціальний фіксатор. Саме цей недолік (слабка адгезія) примушує не перевозити пастельні твори і показувати їх тільки на виставках.

Історія[ред.]

Історія використання пастелі сягає у давнину. Йшов постійний пошук матеріалів, здатних для швидкого малювання. Серед них були шматки крейдди, сік декотрих рослин та срібні гріфелі. Срібло дуло досить коштовним матералом і не могло бути широко доступним. Малюнки соком рослин з часом втрачали насиченість кольору (серед митців, що малювали соком рослин — небагатий Леонардо да Вінчі). Штрихи срібним олівцем з часом ставали приемного рожевого кольору. Пошуки дешевого замінника срібних олвіців привели до відкриття сангіни, що мала в малюнках колір, наближений до малюнків срібним грифелем.

В 16 столітті отримали розповсюдження малюнки, створені водочас чорним та рожевим олівцями, котрі і отримали назву «а пастеллю». Згодом назву перенесли на всі колорові олівці, створені з пресованої крейди та різнокольорових пігментів.

На зламі 17-17 ст. техніка пастелі була перенесена у Париж з Венеції. Цю техніку полюбляла венеціанська художниця Розальба Карр'єра. На працю у Париж її запросив французький багатій і меценат П'єр Кроза. Портрети в техніці пастель з її м'якими і оксамитовими штрихами сподобалась французьким аристократам і увійшла у шалену моду. Серед замовників Розальби Карр'єри був і королівський двір Франції. Пастель стала одною з важливих ознак стилю рококо.

В техніці пастель виконували не тільки портрети, а й пейзажі, натюрморти, сценки з театральних вистав тощо. Годилась пастель і для начерків та малюнків в учбових художніх закладах. Лише з винаходом та розповсюдженням графітових і кольорових олівців техніку потіснили на узбіччя мистецтва, а її значення дещо потьмяніло.

Обрані твори пастеллю[ред.]

Готова для використання виробнича пастель

Джерела[ред.]