Столітня війна

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Всесвітня історія, 7 клас

Столітня війна

Розділ III. ЄВРОПА У Х — ХV ст.

Попередня тема Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій
наступна Франція у ХІ – ХV ст.

інтеграція (міжпредметні зв’язки)

Вікіресурси:[ред.]

Очікувані результати[ред.]

Після цього уроку учні зможуть:

  • показувати на карті напрямки бойових дій,
  • називати хронологічні межі війни;
  • описувати основні битви;
  • характеризувати результати бойових дій;
  • тлумачить поняття «столітня війна», «битва при Слейсі», «битва при Пуатьє», «Жакерія», «спалення Жанни д’Арк».
  • висловлювати судження щодо значення бойових дій англійців, французів та їх завоювань.

План[ред.]

  1. Причини Столітньої війни
  2. Хронологічні рамки війни.
  3. Причини початку війни.
  4. Привід для початку війни.
  5. Хід війни.
  6. Підсумки війни.

Основний матеріал уроку[ред.]

Причини Столітньої війни[ред.]

Існувало ще дві причини, через які почалася Столітня війна: суперечка англійської й французької династії за престол Франції та боротьба за вплив на багаті міста Фландрії. Після смерті сина Філіппа IV Красивого припинилося існування династії Капетингів, і на трон Франції став претендувати король Англії Едуард III - онук Філіппа IV Красивого. Французи не могли прийняти короля-англійця, і королем Франції був проголошений племінник Філіппа IV Красивого Філіпп Валуа, що став засновником нової династії.

Хронологічні рамки війни[ред.]

Королі Англії проводили військові реформи, в армії була дисципліна, усі підкорялися королю, діяв принцип «васал мого васала - мій васал». У французькій армії дисципліни не було. Зберігався принцип «васал мого васала - не мій васал». Лицарі підпорядковувалися лише своїм сеньйорам. Учитель пропонує учням знайти в підручнику й зачитати відомості, що характеризують військових сили ворогуючих сторін.

Причини початку війни[ред.]

Текст: Битва при Креси [20, С. 244]

Коли король Філіпп дійшов аж до того місця, поблизу якого розташувалися у бойовому порядку англійці, то, побачивши їх, кров скипіла у ньому, бо він дуже їх ненавидів. Він сказав своїм маршалам: «Пропустіть вперед наших генуезців (стрільців з арбалета) і починайте бій». Там було цих генуезьких стрільців з арбалета приблизно 15 тисяч, які не були в змозі почати битву, оскільки сильно втомилися і змучилися через тривалий перехід у 6 льє у повному озброєнні, несучи арбалети. Коли генуезці були всі зібрані, вишиковані й повинні були почати наступ, то вони почали дивно голосно горланити; і робили вони це, щоб уразити англійців, але англійці мовчки стояли на місці і не звертали на це ні¬якої уваги. Генуезці натягнули тятиви своїх арбалетів і почали стріляти. Англійські стрільці з лука, побачивши такий стан речей, просунулися трохи вперед і почали з великою майстерністю пускати у генуезців свої стріли, які летіли так густо, немов сніг. Генуезцям ніколи ще не доводилося зустрічатися в бою з такими стрільцями з лука, якими були англійці, - і коли вони відчули ці стріли, що пронизують їхні руки, ноги і голову, то були моментально розбиті. І багато хто з них перерізував тятиви своїх луків, а деякі кидали луки, - так вони почали відступ. Поряд з ними верхи на доглянутих конях і розкішно одягнені, стояли лицарі та спостерігали за сутичкою генуезців і за тим, як вони билися. Коли ж останні щільними рядами спробували повернути назад, то не змогли цього зробити. Бо король Франції, сильно розгнівавшись і побачивши їхній жалюгідний лад і те, що вони зазнали поразки, так повелівав і сказав: «Тепер же перебийте цю шушваль: вони обтяжують нас і без толку загромаджують нам шлях». І було видно, як лицарі, затиснені між генуезцями, почали їх бити, і багато хто спотикався серед них і падав між ними, не в змозі піднятися. А англійці, як і раніше, посилено стріляли у саму гущавину натовпу, і жоден постріл не було зроблено дарма...

Привід для початку війни[ред.]

Текст: Битва при Пуатьє. Із «Нормандської хроніки XIV ст.» [22, С. 82-83]

Англійці виставили два крила зі своїх лучників по обидві сторони своєї бойової лінії й вишикувались у бойовому порядку на великому полі... Король Іоанн мав до 12 тис. важко озброєних, але мало інших солдат, як-от: лучників і стрільців з арбалета, і тому англійські стрільці влучали певніше, коли битва уже розпочалася. Король Іоанн виставив кілька бойових ліній і доручив першу з них маршалам, які так поспішали зіткнутися з ворогом, що лінія короля була ще далеко позаду, а маршали пройшли вже крізь огорожу (поля) і схопилися з англійцями... І одразу ж вони були розбиті... Згодом по тому підійшов герцог Нормандський, який мав дуже щільну лінію важкоозброєних воїнів, але англійці зібралися біля проломів огорожі і вийшли трохи вперед; дехто з людей герцога перейшов за огорожу, але анг¬лійські лучники почали пускати таку хмару стріл, що лінія герцога почала задкувати, і тоді англійці перейшли у наступ. ...Англійці з’єднали свої ряди і трохи перепочили, а король і його люди пройшли великий і довгий шлях, що їх дуже виснажило. Тоді король і його корпус почали змикатися, і тут сталася велика і жорстока битва, і багато англійців повертали назад і тікали, але французи так скупчилися під жорстоким обстрілом лучників, які влучали їм в голови, що більшість з них не могла битися, і вони падали один на одного. Поразка французів була очевидною. Тут були взяті в полон король Іоанн та його син Філіпп...

Текст: Біди французьких селян. З «Хроніки Жана де Венетта. XIV ст.» [22, С. 83-84]

У цьому 1358 р. багато неукріплених селищ перетворило свої церкви на справжні замки, обкопавши їх ровами, встановивши на баштах і дзвіницях військові машини, каміння і балісти, щоб захищатися від англійських найманців у разі їх нападу, а це, як здається, траплялося дуже часто. Ночами на вершинах цих башт стояли вартові. Стояли там діти, щоб попередити про наближення ворога. Помітивши їх здалеку, вони здіймали тривогу, б’ючи у дзвони і сурмлячи у труби. Почувши цей сигнал, селяни, залишаючи свої хати і поля, якомога швидше шукали притулку в церкві. Інші, на берегах Луари, проводили ночі зі своїми сім’ями та худобою віддалік від своїх хат на островах річки або ж у човнах, поставлених на якорі посеред її течії. Цього року виноградники, джерела благотворної вологи, що тішить серце людини, не оброблялись; поля не орались і не засівались; бики і вівці не випасались; церкви і будинки... скрізь мали на собі сліди руйнівного вогню або являли собою купи сумних, ще тліючих руїн. Око не тішили, як раніше, зелені луки і жовті ниви, скрізь були самі колючки й бур’ян. Дзвони не дзвонили радісно, закликаючи віруючих до служби Божої, а лише били на сполох, подаючи селянам сигнал тікати при наближенні ворога.

Текст: Ремонстрація про управління державою [20, С. 251-252]

Це послання було відправлено університетом Парижа королю Франції. 2. ...Усім відомо, що англійці у Вашій державі і багато інших збройних загонів, як Вашого королівства, так й інших країн, розоряють Вашу країну і шкодять Вашим підданим: 3. Граф Арманьяк, який є Вашим підданим, не звертає уваги і не виконує клятви щодо вищезгаданого миру, але завжди підтримує та веде війну у Вашій державі, як то кажуть... 11. Так само є великі зловживання у... грошовій палаті. Урядовці збирають дуже великі суми грошей і використовують їх за іншим призначенням, а не для Вашої користі. 15. Що стосується відновлення Ваших замків, млинів, ярмарок та ін., - все руйнується та занепадає.

Текст: З листа Жанні Д’арк королю Англії [22, С. 85]

Ви, король Англії..., виявіть справедливість щодо короля неба: віддайте діві, посланій сюди Богом, ключі від усіх добрих міст, які ви здобули і піддали насильству у Франції. Вона прийшла сюди, щоб зажадати назад королівську кров. Вона цілком готова прийти до мирної угоди, а саме: якщо ви бажаєте як слід задовольнити її, поверніть Францію і заплатіть за те, що володіли нею. І ви всі, лучники, військові товариші, джентльмени та інші, що стоїте під Орлеаном, забирайтеся, прошу вас Божим ім’ям, до своїх країн, а коли не зробите так, чекайте вістей від діви, яка скоро прийде до вас, на ваше велике горе. Якщо ви, король Англії, не зробите так, то я беру на себе керівництво війною і, де б не застала ваших людей у Франції, примушу їх піти з власної волі або проти волі... Я послана сюди Богом, небесним королем як його заступниця, щоб вигнати вас з усієї Франції. По ходу розповіді вчитель просить учнів знайти у документах історичні свідоцтва подій. Один або декілька учнів роблять повідомлення про Жанну д’Арк.

Хід війни[ред.]

Підсумки війни[ред.]

Рефлексія[ред.]

Поглиблене вивчення (творчий рівень)[ред.]

Вікіресурси[ред.]

Джерела[ред.]