Українська мова/Апостроф

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Апостроф — графічний знак, який не позначає звука, але за його допомогою відокремлюються йотовані голосні літери від попередніх губних приголосних та «р».

Апостроф ставиться:

  • після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї: п'ять, дев'ять, ім'я, зв'язок, пам'ять
  • після префіксів, котрі закінчуються на приголосні перед я, ю, є, ї: з'єднання, від'ємний, під'їзд
  • після р перед я, ю, є, ї, якщо в них чути звук й: кар'єра, матір'ю, міжгір'я
  • в іншомовних словах, якщо там чути звук й: прем'єра, ін'єкція, Г'юстон.

Апостроф не ставиться, і вимова є плавною, а не роздільною:

  • якщо букви я, ю, є, ї передають м'якість попереднього приголосного: цвях, свято, тьмяний, дзвякнути
  • в іншомовних словах, якщо вони вимовляються не роздільно: нюанс, бюджет, кювет, гравюра