Французька мова/Запозичення
Лексичні запозичення є основним способом поповнення словникового складу тієї чи іншої мови від самого початку її існування і до сьогодення. Це міжнародна взаємодія між мовами в окремій галузі, яка виникає завдяки співдіяннями між різними народами. Останнє десятиліття наступ англійської мови був дуже поширеним, починаючи з банального weekend і завершуючи новим утворенням Monikagate,саме тому французький уряд ухвалив рішення вдатися до заборони англіцизмів на телебаченні. Другим чуттєвим ударом став указ про додаткову сплату реклами, у якій використовувалися слова англійського походження. Проте вжиті заходи були даремними. Майже всі англіцизми повністю «увійшли» до французької мови, їх можна знайти у французьких тлумачних словниках із транскрипцією та поясненням значення.
В іспанських запозиченнях, варто зауважити, що їхня кількість невелика у французькій лексиці. Перші іспанські запозичення з’явилися ще в XIII ст.: tripe,basane, alambic. Проте найбільше запозичень з іспанської мови випадає на XVIII ст. Зазвичай це книжні запозичення чи екзотизми (chocolat, cédille, matamore).
Явище запозичення присутнє у всіх мовах. Запозичуються слова не тільки побутового вжитку, а також термінологія. Запозичене слово засвоюється немеханічно, а змінюється, стаючи частиною системи даної мови.
Зміна слова в процесі засвоєння може відбуватися з різних напрямків:
• перш за все змінюється фонетичний вигляд слова: чужі звуки замінюються своїми: roastbeef і rosbif, beefsteak і bifteck;
• змінюється і морфологічний образ слова (country-dance і countredanse);
• змінюється значення запозиченого слова (court – тенісний корт, спочатку це слово означало королівський двір);
• запозичені можуть бути не тільки слова, але й окремі словотворчі елементи.
Запозичення з мертвих мов – з латинської та з грецької мови, перед тим,як стати частиною словникового запасу французької мови, пройшли процес прийняття через регіональні мови Франції: провансальську, норманську чи альзаську. Але чимало запозичень з латини зберегли свою початкову форму, до прикладу: omnibus, aquaruim. Ці запозичення мають в більшості одне значення (моносемічні запозичення). Запозичення з латинської найчастіше використовують у сфері побуту, запозичення з грецької мови мають відношення до сфери науки чи техніки: psychologie, dactylographie, téléphérique.
Примітки:
1. Білас А. А., Тісевич Х. І. Особливості запозичень у французькій мові. Івано-Франківськ : Молодий вчений, 2018. Вип. 10. С. 181-184.
2. Мусійчук С. М. Англіцизми у французькій мові та особливості їх перекладу. Кривий ріг : Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного університету, 2013. Вип. 9. С. 304-311.
3. Рабош Г. М. Запозичення з різних мов у французькій мові. Львів : Вісник Львівського університету. Сер. : Міжнародні відносини, 2011. Вип. 28. С. 294-304.