Перейти до вмісту

Як вчитись краще?/Що вчити?

Матеріал з Вікіпідручника

Той, хто знає, для чого жити, той зможе витримати майже будь-яке як.
Віктор Франкль, Фрідріх Ніцше

Перед тим як навчитись вчитись краще, треба дізнатись для чого воно вам потрібно. А раптом взагалі не потрібно, і ви лише даремно витратите час читаючи цю книжку? А життя надто коротке щоб витрачати його на не потрібне.

Також варто знати чого ви хочете і навіщо це вам, щоб знати що саме вивчати. Тому що вивчити все - неможливо. Щодня на нашій планеті створюється більше інформації ніж ви зможете опрацювати за все життя. Але, на щастя, більша її частина для вас є неважливою.

То, як визначити що важливо, що ні, чого ви хочете, і для чого взагалі на цій планеті народились?

В чому сенс життя?

[ред.]

Ми всі тут на Землі для того, щоб допомагати іншим. Для чого на Землі інші - я уявлення не маю.
Невідомий філософ

Cенс життя кожної речі лежить поза самою річчю. Сенс навчання в школі - аби поступити в гарний університет, сенс навчання в університеті - аби отримати високооплачувану роботу, сенс роботи - отримувати прибуток, сенс грошей - витрачати їх. Сенс життя - померти.

При цьому ми за засобами любимо забувати про кінцеву мету. Так хочемо гарно закінчити школу, щоб поступити в гарний університет, що забуваємо що знання нам потрібні щоб потім їх застосовувати в житті, а не щоб здавати вступні екзамени. На цю тему існує притча:

Один лицар дуже хотів пити. Прийшов до озера – а там дракон. Він почав битися з драконом, так вони день бились, а в кінці дракон запитав:

– Чого ти взагалі до мене лізеш?
– Хочу води напитись.
– То може напився би?!

До життя можна підійти й по іншому, і сказати що сенс життя лежить в самому житті. В його підтримуванні і примноженні. Здатність розмножуватись і розвиватись - те що відрізняє живу матерію від неживої.

Таким чином, можете вважати що сенс життя в тому аби створити нове життя, чи покращити якість наявного. Виховати дітей, або зробити так, аби іншим було легше втілювати свій сенс у життя. Розвиватись самому і допомагати розвиватись іншим. Допомагати найбільш близьким, чи всій планеті. Залежить від ваших амбіцій.

Навіть якщо ви обираєте не саморозвиток, а виховання дітей, саморозвиватись потрібно. Ви напевне захочете щоб вашою половинкою була не перша-ліпша людина, а людина якою можна захоплюватись і поважати. А ваша половинка напевне захоче того ж самого. Крім того як і кожні батьки, ви захочете щоб ваші діти були щасливими і успішними. Найкращий спосіб виховання - виховання на власному прикладі.

Таким чином не настільки важливо яка кінцева мета вашого життя, важливо як ви до неї йдете. І чи розумієте як кожна ваша дія наближає вас до вашої мети. Навіть мити посуд потрібно вміти добре. Навіть якщо ви збираєтесь стати президентом. Навчитись добре мити посуд простіше, ніж навчитись добре керувати країною, а щоб навчитись добре вчитись, треба починати з простішого, чи не так? :)

З іншого боку, правильний вибір дуже важливий, тому що життя в людини одне. І часу на нього виділено скінченну кількість. Тому думати над тим як інвестувати час треба набагато ретельніше ніж над тим як інвестувати гроші.

Інвестиції - це завжди ризик. Тому що завжди є ймовірність купити те що через певний час виявиться непотрібним нікому. Для зменшення ризику, використовують таку штуку як диверсифікацію, відому в народі приказкою "не кладіть всі яйця в одну корзину". Чим більше знань в різних сферах ви маєте - тим менший ризик для вас залишитись безробітним якщо в якійсь сфері буде період кризи.

Крім того в інвестиціях (як грошей, так і часу) працює закон який називається експоненційним. Сутність закону полягає в тому що дуже мало компаній стають успішними, але ті кілька які стають - отримують доходи більші ніж всі доходи галузі. Наприклад загальна вартість перших 12-ти технологічних компаній США перевищує 1 трильйон (тисячу мільярдів) доларів і є більшою за сукупну вартість всіх інших технологічних компаній країни. Таким чином диверсифікація хоча й зменшує ризики, сильно зменшує й прибутки.

Ви доб’єтесь дуже великих результатів, якщо крім достатніх знань в різних сферах, будете експертом в якійсь одній, яка справді принесе користь. Як підприємець ви не зможете заснувати одночасно 10 компаній і подивитись яка з них принесе найбільше прибутку. Як працівник ви не зможете влаштуватись на 3 роботи, кожна з яких займає по 40 годин в тиждень щоб подивитись на якій з них кар’єрне зростання буде найбільшим.

Тому все ж таки варто хоч приблизно визначити що вам подобається і в яку сторону потрібно розвиватись.

Заробляти багато

[ред.]

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.


Тарас Шевченко, 1845

Гроші - теж непогана мета життя, і кількісна міра успіху. Маючи більше грошей ви зможете вирішувати цікавіші проблеми, дізнаватись більше, і взагалі здійснити більший вплив на світ.

Але є одне але. Вам потрібно знати для чого вам ці гроші. Тому що як показує досвід багатьох людей, щасливими є не ті хто може багато отримати, а той хто багато дає комусь іншому, і таким чином відчуває що він потрібен.

Дуже часто діти багатих батьків, які отримують в подарунок багато дорогих речей, освіту і кишенькові гроші, не люблять своїх батьків, тому що не можуть відчути що вони їм потрібні.

Заробляючи більше, ви зможете змінити світ сильніше. Головне - пам’ятати як ви хочете змінити світ, і тоді гроші з’являться і не зашкодять вам бути щасливими.

Як знайти ціль життя

[ред.]

Це не так легко, тому на це можуть піти роки. Тому тренуйтесь постійно ставити собі питання, та визначати чого ви хочете. Запитуйте:

  • Що я хочу зараз зробити?
  • Для чого я хочу це зробити?
  • Що я робитиму після цього?

Також запитуйте себе що ви можете зробити зараз. Те що ви можете і те чого хочете, можуть бути дуже далеко одне від одного. Але це тому що ви поки що мало можете і не дуже добре знаєте чого хочете. Та якщо постійно запитувати себе чого ви хочете і можете - відповіді зближатимуться, як збільшуватимуться ваші знання про світ.[1]

Схильності і здібності

[ред.]

Здібності бувають різними. Одні здібності можуть знадобитись лише за певних умов. Вміння патчити KDE2 під FreeBSD може знадобитись лише якщо під рукою є комп’ютер з даною ОС, та потреба в KDE2, а от гарна пам’ять чи здатність не здаватись після першої невдачі - якості що можна застосувати в багатьох різних ситуаціях.

Схильність до наполегливості

[ред.]

Якщо людина має талант до чогось - цей талант може допомогти їй швидше й простіше досягти успіху, але талант не є його визначальною умовою. Набагато важливіша наполегливість і послідовність в навчанні. Талант може навіть зашкодити, тому що людині в такому разі не потрібно прикладати до опановування предметом стільки зусиль як її ближнім, і вона звикає до того що це їй даватиметься легко, в той час як інші вчаться важко працювати.

Мабуть, усі чули про те, що ті, що в школі вчилися на трійки, зазвичай в житті стають набагато успішнішими, ніж відмінники. Це пояснюють ніби тим, що відмінники погано пристосовані до справжнього життя, вміють лише працювати обмежені чіткою програмою (як от шкільною). Але я вбачаю причину в тому, що відмінники не вміють помилятися, тому дуже легко опускають руки після першої ж невдачі. Замість того, щоб шукати удачі та робити наступні спроби, вони перестраховуються та знаходять надійну роботу, не обтяжують себе відповідальністю, дозволяють іншим ризикувати, а самі діють в межах поставлених завдань. І зламати цього “відмінника” в собі дуже важко. Навчитися не боятися помилок. Вставати кожного разу, коли падаєш.[2]

Демосфен

[ред.]

Як свідчать сучасники, першу промову Демосфена публіка зустріла градом глузувань: гаркавість і слабкий від природи голос оратора не імпонували темпераментним афінянам. Проте в цьому кволому на вид юнаку жив воістину могутній дух. Безупинною працею та тренуванням він здобув перемогу над собою. У древніх письменників знаходимо: Неясну, шепеляву вимову він долав, вкладаючи до рота камінці і читав на пам'ять уривки з поем, голос зміцнював бігом, розмовою на крутих підйомах…»

Щоб позбутися від мимовільного посмикування плечей, він вішав над собою гострий спис, що заподіював йому біль при будь-якому необережному русі. Наполегливість та енергія перемогли. Демосфен переборов фізичні вади, довів ораторську техніку до досконалості, став найбільшим політичним оратором. Своїм прикладом він підтвердив найважливіший принцип: оратором може стати практично кожний, якщо не пошкодує для цього часу і праці.

Принцип акумуляції потенціалу

[ред.]

Коли не знаєш куди іти – іди вверх. Коли не знаєш, що взагалі робити в житті – вчись.[3]

Так само, коли не знаєш, що робити щоб досягти конкретної цілі – теж вчись. Коли дізнаєшся – будеш більш підготовленим.

Чому? Дуже просто. Життя не вічне. Коли з’явиться необхідність використати потенціал, часу його накопичувати може вже не бути. І потенціал дає більший вибір.

Потенціали бувають різні. Наприклад:

  • Падати з гори простіше ніж дертись на гору.
  • Сильний може поводитись як слабкий, а слабкий не може поводитись як сильний.
  • Багатий може поводитись як бідний, а бідний не може поводитись як багатий.
  • Розумний може вдати дурня, а дурень може вдати розумного лише коли всі навколо – дурні.
  • Найголовніший потенціал – ентропійний. Час рухається в напрямку зростання ентропії. Тому живі люди можуть померти, коли тільки захочуть, а мертві не стають живими без зовнішньої допомоги. Частіше просто взагалі не стають.

Думайте правильними словами

[ред.]

Складаючи плани треба думати правильними словами. Важливо те, що потрібно рідше думати слово “хочу”, і частіше “маю намір”. Бо слово “намір” дозволяє думати імперативно а не декларативно. А дії це результат думок, так, але лише імперативних думок.

Думка “я хочу”, нічого не дає. Ну, справді, мало чого я там хочу. Хочу захистити диплом і отримати залік на сесії. Неправда. Насправді хочу щоб моя мама не переживала, але цю думку важко перетворити в конкретні дії. Крім того залік на сесії залежить не тільки від мене. Крім того “хочу відпочити” в мене цілком суміщається з “хочу текст дипломної”. І крім того, залік залежить не тільки від мене.

Зі словом “намір”, такі штуки не проходять. Якщо я маю намір в четвер після роботи дістати книжку про операційні системи, і прочитати її розділ про Лінукс, а потім прочитати його ще раз і виписати місця які не запам’ятав, після чого наступного дня з’явитись в деканаті і попросити заліковку, то це вже конкретний набір команд, який простіше виконати. І ніяких переживань про те що я не зможу прочитати цей розділ нема, бо я це зможу. Хіба що обставини вимагатимуть зміни намірів.

Мораль: Коли чогось хочеться – подумайте які в вас щодо цього наміри. Наміри повинні бути відповідними, і над ними потрібно думати частіше ніж над бажаннями. Про бажання які не тягнуть за собою намірів можна забути.[4]

Де вчитись?

[ред.]

Вчитись напевне краще не вдома якщо є така можливість. Тобто якщо ви закінчували школу в одному місті - може бути корисним поступити в університет в іншому. Це дозволить вам пожити трохи подалі від батьків, повчитись робити речі які робили за вас батьки, і навчитись контактувати з людьми в гуртожитку, навіть якщо ви дещо асоціальний.

Існує чудова стаття Пола Грема "Міста та амбіції"[5], яка каже що варто пожити в кількох місцях, поки ще молодий, щоб зрозуміти яке з них тобі подобається, і яке більше допоможе вам досягти своїх цілей в житті. Якщо у вас великі амбіції - треба їхати туди де є багато людей з подібними великими амбіціями. Якщо ви цінуєте багатсво - їдете до Нью-Йорка, якщо інтелект - до Кембриджа, якщо славу - в Лос-Анджелес. Якщо хочете бути стильним і любите мистецтво - в Париж. Але з часом голос і те повідомлення яке місто ніби каже своїм мешканцям може змінитись. Наприклад пізно їхати у Флоренцію, якщо ви хочете зустріти там дух геніальних художників відродження. Це було колись, зараз для міста важливе щось інше. Але може варто таки поїхати щоб спробувати там пожити, і переконатись що це не для вас. Чим раніше людина робить помилки, тим краще.

Так само як відрізняються міста, відрізняються університети одного міста. Кожен з них має якийсь свій посил. Наприклад Могилянка неначе каже своїм студентам: «будь активним, будь креативним, будь розумним, будь неординарним».[6] Університет Шевченка - "ми престижні, ми впевнені в собі, ми еліта". Впевненість в собі - це теж добре. Так само відрізняються і факультети і кафедри. Щоб дізнатись яку атмосферу має вуз - спробуйте поспілкуватись з його студентами. В наш час зробити це простіше, бо є інтернет і соціальні мережі. Трохи раніше були форуми. І невідомо які ще засоби спілкування будуть в майбутньому, але при виборі навчального закладу буде корисним знайти де саме спілкуються його студенти і освоїтись в середовищі. Крім того цей досвід буде корисним і в подальшому навчанні, якщо ви таки оберете той заклад.

Що все таки обрати?

[ред.]

Написати сюди основи професійної орієнтації.

Що варто знати всім?

[ред.]

В сучасних економічних умовах не можливо обійтись без того щоб спілкуватись з людьми. Навіть якщо ви хочете стати відлюдькуватим математиком, вас все одно змусять якщо не читати лекції студентам, то відвідувати конференції з колегами. Корисно мати якісь навички в комунікації.

Також, в епоху інтернету, телебачення, засилля реклами і пропаганди, критично вміти відрізняти правду і вигадки. Для цього потрібні хоча б основи філософії, психології та наукового методу. Це може не тільки зекономити гроші на купівлі непотрібних вам речей, а й здоров’я, якщо допоможе вам уникати гомеопатії та інших шахраїв.

Крім того, не залежно від того ким ви будете, дуже корисно знати іноземні мови. Дозволяє відкрити цілий новий світ, і купу додаткового матеріалу для навчання в будь-якій галузі. І чим більше мов ви знатимете - тим краще для вас. Першою іноземною без сумніву варто обрати англійську, а от яку вчити наступною - варто гарненько обдумати.

Як вибрати іноземну мову?

[ред.]

Деякі навчальні заклади в Україні, окрім англійської, дають на вибір наприклад французьку та німецьку. Вчити обидві зразу - нерозумно і неефективно, тому варто все таки щось обрати.[7]

Як все таки прийняти рішення?

[ред.]

Головна причина прихована за питанням "Що вчити?": страх нарешті почати щось робити. А "вибір" – це така собі обгортка цього страху, яка вслугує виправданням відкладання навчання на місяці.

Поставте собі 2 тижні як дедлайн для вибору. В межах двох тижнів зробіть вибір незалежно від кількості інформації, яку вдалось зібрати за цей час. І рухайтесь далі! Все одно знатимете усі правильні відповіді лише коли спробуєте і пройдете даний етап. Тому сидіти над вибором на початку – це даремна трата часу.[8]

Звісно, два тижні для вас може бути забагато чи замало, але тут важливе саме обмеження часу, а не тривалість цього обмеження. Оберіть час який потрібен вам для прийняття рішення і прийміть його за цей час!

Як переконати батьків?

[ред.]

Часто батьки переконані що знають краще за дітей що дітям треба робити аби бути щасливими. Може коли діти маленькі вони й мають рацію, але коли справа доходить до того щоб обирати собі сферу навчання - діти зазвичай вже повинні були навчитись приймати власні рішення.

І краще буде, якщо ви приймете неправильне рішення самі, а потім самі виправлятимете його наслідки, ніж за вас його приймуть батьки, і ви звинувачуватимете їх за це все життя. Добре якщо ваші батьки це розуміють. Хоча часто буває що так не щастить, і батьки свято переконані що без диплому юриста лікаря чи ще якоїсь там престижної професії ви нічого серйозного так і не доб’єтесь.

На цю тему є чудовий фільм "3 ідіоти", який входить в список найрейтинговіших фільмів за версією IMDb, поряд з "Обличчям зі шрамом" та "Бункером". Покажіть його своїм батькам, може допоможе.

Посилання

[ред.]
  • 42 - Блог одного кібера
  1. Потяг до програмування - Блог одного кібера
  2. Про слова, помилки та навчання - Гніздечко Гальці
  3. Принцип акумулювання потенціалу - Блог одного кібера
  4. Думайте правильними словами - Блог одного кібера
  5. Міста та амбіції
  6. університети й амбіції
  7. How to choose your target language - How to learn any language
  8. Як початківцю не відкладати на завтра той код, що можна закодити уже сьогодні! - Віталій Подоба