Дерев'яна архітектура

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дерев'я́на архітекту́ра — різновид архітектури, пов'язаний з використанням дерева (на відміну від архітектури кам'яної, де використовують кам'яні брили, цеглу, комбінації природного каменю та цегли, бетон тощо). Притаманна багатьом культурам у котрих дерево є місцевим матеріалом, доступною сировиною, багатими лісами міцевостями, культом деревини (дерев'яний ідол) тощо. В мистецтві і архітектурі деяких країн впродовж століть мала переважну роль.

Історія[ред.]

Дерев'яна архітектура практично передувала появі архітектури кам'яної. В місцинах, багатих лісом, вона розвинулась доволі швидко і надала можливість створювати безліч потрібних споруд — житло, хліва для свійської худоби, приміщення для зберігання зерна та сіна, млини, стайні, фортеці, храми тощо. Від селянського двору з його господарчими спорудами до боярського і князівського палацу та фортеці — все будувалося з деревини.

Ліс вкривав більшу частину місцевості, де виникла Київська Русь. Деревина, дешева, доступна і суха, стала головним будівельним матеріалом для пересічної архітектури майже до зламу 18-19 ст. Але деревина як будівельний матеріал мала і помітні недоліки. Деревина нетривка у вологому оточенні та добре горить. Пожежі знищували вщент міські чи сільські споруди, позаяк у тих же середньовічних містах забудова була доволі щільною. Погорілі дерев'яні мури вперше замінили на кам'яні в місті Київ ще 1037 року, бо небезпека фортеці була засобом виживання у ворожому оточенні.

Нетривалість і пожежонебезпечність дерев'яних споруд не дозволяє дослідникам зазирнути у давню минувшину і роздивитись, якими були початкові етапи дерев'яної архітектури, бо вся вона знищена. В нагоді стали археологічні знахідки, малюнки у середньовічних рукописах, схематичні малюнки на іконах, описи іноземних мандрівників і шпигунів, невелика кількість споруд народної архітектури, котра утримала стародавні форми внаслідок сталої традиції. Низка житлових будинків минувшини з деревини досягає 150-200 років, холодні дерев'яні храми без опалення 300-350 років. Одиниці серед випадково збережених споруд датовані 16 століттям. Але дерев'яна архітектура до 16 століття пройшла довгий шлях розвитку і вдосконалення.

Вкрай небезпечною якістю для дослідників у ранніх дерев'яних споруд була колишня відсутність підмурків чи фундаментів. У кам'яної споруди по залишкам фундаменту можна відтворити план зниклої споруди і навіть її стилістику побудови у реконструкціях. Зниклі дерев'яні споруди без фундаментів — зникають назавжди.

Спроби захисту деревини[ред.]

Лише в декотрих країнах з розвиненою дерев'яною архітектурою в практику увійшли примітивні засоби захисту деревини від зайвої вологи та гниття. Під кути дерев'яних споруд клали валуни або великі брили, аби зменшити контакт деревини з вологим грунтом. При відсутності камню кути розміщали на пні або шматки коротких колод, так звані «стулья».

В скандинавських країнах селян зобов'яували збирати смолу хвойних дерев, котра йшла на мастила для дерев'яних колод і тим збільшувала їх захист від вологи. Змащування смолами і лаками дерев'яних колод практикували і в середньовічній Японії, де існувала власна школа національної дерев'яної архітектури.

Надійних засобів від пожеж, однак, не було знайдено. Тому в практику увійшли заготівельні колоди для житла, котрі при наявності грошей можна було придбати постраждалим від пожеж. Нашвидкоруч з цих колод можна було швидко відновити житло і не страждати від примх природи та захистити залишки власного майна, худобу тощо. Але так — лише до нової пожежі.

Пропорціонування[ред.]

Впливи на кам'яну архітектуру[ред.]

Країни поширення дерев'яної архітектури[ред.]

  • Японія
  • Норвегія
  • Фінляндія
  • Росія
  • Україна
  • Білорусь
  • Чехія
  • Польща
  • Сполучені Штати Америки


Зразки сакральної дерев'яної архітектури України[ред.]

Дерев'яні костьоли України (випадково збережені)[ред.]

Обрані фото (галерея)[ред.]

Див. також[ред.]

Джерела і рекомендована література[ред.]

  • «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Киев, «Будівельник», в 4-х томах, 1985, (рос)
  • М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
  • Мильчик М. И., Ушаков Ю. С. Деревянная архитектура Русского Севера: Страницы истории. — Л.: Стройиздат, 1981 год.(рос)