Комунікативна концепція інформаційного суспільства
Комунікативна концепція інформаційного суспільства (англ. Communicative concept of information society) — концепція, яка спирається на теорію комунікації. Власне, виникнення як ідеї комунікації, так і спеціальної сфери знань — комунікативістики відбулося дещо раніше за появу електронних засобів масової інформації (ЗМІ), комп'ютерних систем та мереж. Дослідження велися спочатку стосовно звичайних неелектронних ЗМІ та телебачення. З виникненням же новітніх інформаційних технологій розроблене в межах комунікативістики поняття комунікації як процесу передачі повідомлень, що передбачає наявність відправника, адресата, процесів кодування й декодування, поширилося й на нові технології. Сама ж теорія комунікації при ньому розширилася за рахунок введення таких понять, як інтерактивність, віртуальність, зворотний зв'язок тощо.
Складові комунікативної концепції інформаційного суспільства
[ред.]- В комунікативній концепції інформаційною суспільства поняття комунікації залишається пов'язаним також і з неелектронними ЗМІ та телебаченням. Можна сказати, що формування інформаційного суспільства в межах його комунікативної концепції насамперед зумовлюється значним зростанням впродовж попереднього (ХХ-го) століття кількості та швидкості поширення тієї або іншої інформації серед усе більших мас населення земної кулі.
- Саме це зростання швидкості поширення й обсягу інформації та створення можливості доступу до неї більшості населення і співвідноситься із формуванням інформаційного суспільства, тобто суспільства, члени якого, за даними уявленнями, мають можливість доступу до великої за обсягом, однорідної за якістю й завжди актуальної інформації[1].
Інформаційна епоха та її конкретний прояв — інфосфера — це принципово новий етап розвитку цивілізації, де домінувального значення набувають інформація та знання, а тому більшість населення задіяна у виробництві знань, завдяки чому збільшуються можливості для духовного та інтелектуального розвитку людини. Сучасне суспільство постає, як суспільство знань, головною цінністю якого є інвестиції в нематеріальний, людський і соціальний капітал, а основною рушійною силою — знання і творчість. Зокрема, З. Бжезінський вважає, що «в технотронному суспільстві буде розвиватися тенденція збирання в одне ціле індивідуальних різноспрямованих зусиль мільйонів громадян, які легко піддаються впливу магнетичних і привабливих особистостей, які ефективно використовують останні досягнення комунікаційної техніки для маніпулювання емоціями і контролю за розумом»[2].
Вважається, що інформаційна культура – це сукупність всіх цінностей в інфосфері створених людством протягом історичного розвитку; сукупність знань та вмінь щодо ефективної інформаційної діяльності, тобто такої інформаційної діяльності, яка досягає поставленої цілі. Також її варто розглядати як алгоритми людської поведінки і символічних структур в інфосфері, які надають цій поведінці сенсу і значущості з позиції людини[3].
Інформаційна культура
[ред.]
- Інформаційна культура — розглядається як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною[4].
- Поняття інформаційної культури сформувалося в процесі активізації дослідницької уваги до механізмів інформаційного обміну у зв'язку з колосальним посиленням ролі інформації в соціокультурних процесах в другій половині ХХ ст. (яку пов'язують у певних теоріях з формуванням нового, постіндустріального типу суспільства, в якому головну роль відіграє не матеріальне виробництво, а обробка інформації), розвитком математичного моделювання процесів інформаційної обробки, появою автоматизованих інформаційних систем та швидким розвитком засобів передачі інформації. Не зважаючи на те, що інформаційна культура не є спеціалізованою формою культури, оскільки будь-яка форма культури будується на інформаційних процесах, інформаційна культура, тим не менш, є важливою евристичною характеристикою як панкультури, так і субкультури, котру виокремлюють за певним критерієм (етнічним, соціально-груповим, історико-типологічним та іншими).
- Окрім власне інформації, яку в інформаційних теоріях прийнято класифікувати і оцінювати, беручи за основу величезну кількість смислових критеріїв (повнота, актуальність, достовірність, точність та інші), до інформаційної культури відносяться процеси, пов'язані з функціонуванням інформації в соціокультурному просторі. Ці процеси прийнято розділяти на три типи — кумуляція (накопичення), обробка (будь-які трансформаційні зміни), трансляція (передача).
Інформаційна культура, як особливий аспект соціального життя, виступає в якості предмету, засобу та результату соціальної активності, вона відображає характер та рівень практичної діяльності людей. Це результат діяльності суб'єкта та процес збереження створеного, розповсюдження і споживання об'єктів культури[5].
Тенденції у суспільстві, яке спирається на інформаційну культуру
[ред.]Сучасний стан суспільства характеризується збільшенням кризових явищ та тенденцій, девальвацією традиційних цінностей, різкою зміною темпів життя, значним розмежуванням поколінь, прискоренням процесів відчуження. Тому виникнення інформаційного суспільства викликає зміни в аксіосфері, актуалізуючи значимість професіоналізму у використанні сучасних технологій, переважання інтелектуальних цінностей над матеріальними, уміння миттєво реагувати на нові теоретичні досягнення та технологічні розробки. Тепер індивід засвоює соціальний та культурний досвід не лише спадковим шляхом, але й завдяки активній взаємодії із соціальним інформаційним середовищем[6].
Як уже зазначалося, у інформаційному суспільстві головною цінністю стає інформація, яка активно впливає як на функціонування суспільства, так і на процес соціалізації особистості, яка повинна мати необхідні знання про інформаційну сферу, розуміти закони її функціонування та розвитку, бути мобільною у світі сучасної інформації. Разом з тим, упровадження інформаційних технологій у функціонування соціуму призводить до негативних наслідків, зокрема це — маніпулювання свідомістю індивіда, перетворення інформаційних технологій на засіб тотального контролю над свідомістю споживача інформації, виникнення феномену психологічної залежності людини від комп'ютера та орієнтації на віртуальну реальність, що призводить до зменшення частки безпосереднього спілкування між людьми[7].
Примітки
[ред.]- ↑ http://readbookz.com/books/187.html
- ↑ Цит. за: Гуманістичний вимір інформаційного суспільства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції [Філософські семінари. Випуск 7] / Мин-во освіти і науки, Полтавський нац. тех. ун-т ім. Ю. Кондратюка. — Полтава: ПолтНТУ, 2008. — 155 с.
- ↑ Михайлов В. А., Михайлов С. В. Культура информационного общества // Социально-политические процессы в меняющемся мире. Межвузовский сборник научных трудов. Вып. 7. Тверь: ТвГУ, 2006. С. 52-62.
- ↑ Морзе Н. В.. Інформаційна культура та її складові// Українська педагогіка (освітній портал). — (04.03.2009).
- ↑ Силаева Е. Г. Методологические основы взаимосвязей информационной культуры личности и общества. //Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее. Международная научная конференция. Краснодар:- Новороссийск — 11-16 сентября 1996. — с. 10-12.
- ↑ Гуманістичний вимір інформаційного суспільства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції [Філософські семінари. Випуск 7] / Мин-во освіти і науки, Полтавський нац. тех. ун-тім. Ю. Кондратюка. — Полтава: ПолтНТУ, 2008. — 155 с.
- ↑ Чікарькова, М. Ціннісні орієнтації сучасного інформаційного суспільства та проблема контркультури / М. Чікарькова // Освіта та управління: науково-практичний журнал / АН Вищої школи. — 2008. — т.7. — № 4. — С. 70-80.