завершено на 25%

Чуваська мова

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чăвашла калаçар-и? :)
Прапор Чуваської Республіки
Логотип Вікіпедії
Вікіпедія має пов'язану з цією темою інформацію на сторінці Чуваська мова

Це вільний вікіпідручник з чуваської мови. Будь ласка, не соромтеся виправляти та покращувати наявні сторінки та додавати нові.

Якщо щось раптом незрозуміло, — питайте. Ми намагатимемося відповісти на Ваші запитання і доповнити підручник з урахуванням Ваших відгуків.

Чуваська мова (Шаблон:Lang-cv) — національна мова чуваського народу, державна мова Чувашської Республіки, мова чуваських громад, що проживають поза Чуваської Республіки.

Чуваші поділяються на три етнографічні групи:

  • верхові чуваші (вирьял або тури) — проживають у північних і північно-західних районах Чувашії;
  • середньонизові чуваші (анат енчи) — проживають у центральних і північно-східних районах Чувашії.;
  • низові чуваші (анатри) — проживають на півдні Чувашії та за її межами.

Відповідно в чуваській мові виділяються три говори:

  • верховий («окаючий»);
  • середньонизовий («зона змішаних говірок»);
  • низовий («укаючий»).

У сучасній генеалогічній класифікації мов світу чуваська мова належить до булгаро-хозарської підгрупи тюркської мовної сім'ї і є єдиною живою мовою цієї групи. Інші мови цієї групи є мертвими.

На думку професора М. О. Баскакова, чуваська мова разом із стародавніми мовами — булгарською, хозарською, аварською (не плутати з аварською з дагестанської групи) та мовою суварів — утворює єдину спільність, яку він називає «булгарською підгрупою західнохунської гілки тюркських мов».

Від живих сучасних тюркських мов: азербайджанської, башкирської, гагаузької, казахської, татарської, турецької, туркменської, узбецької тощо — чуваська мова відрізняється за багатьма ознаками.

Вступ[ред.]

Історія чуваської мови[ред.]

  1. Чуваська мова у XIX столітті;
  2. Чуваська мова у XX столітті;
  3. Чуваська мова у XXI столітті.

Чуваська писемність[ред.]

Історію чуваської писемності представлено трьома відризками:

  1. часи давньочуваської писемності (до ХVI століття)
  2. доба старочуваської писемності (ХVIII століття — 1871 рік)
  3. доба нової чуваської писемності (з 1871 року) включає два підперіоди:
    1. 1871—1917 роки;
    2. з 1917 року до теперішнього часу[1].

Кожному зі ступенів історії чуваської писемності відповідають окремі алфавітні системи письма, що включали накреслювальні (графічні) символи (літери та небуквенні знаки письма) та прийоми, прийняті для фіксації на папері або іншому матеріалі текстів, висловлювань, повідомлень, складених чуваською мовою.

Добу давньочуваської писемності представлено двома алфавітами:

  • рунічний, що частково зберігся до XIX століття;
  • алфавіт на основі арабиці[2] (X—XV вв.).

За часи старочуваської писемності (ХVIII століття — 1871 рік) для запису чуваської мови використовувалася російська абетка без додавання особливих букв для звуків, питомих для чуваської мови.

Період нової чуваської писемності (з 1871 року по теперішній час) також представлено двома алфавітами, кожен з котрих тією чи іншою мірою було пристосовано під запис чуваської мови:

Розглянемо окремо кожну із чуваських систем письма:

  1. Чуваське рунічне письмо;
  2. Чуваська в'язь на основі арабиці;
  3. Чуваська абетка на основі кирилиці;
  4. Чуваська алфавіт на основі латиниці.

Чуваська фонетика[ред.]

Голосні звуки (уçă сасăсем)[ред.]

У чуваській мові 9 голосних звуків (фонем), які позначаються десятьма літерними знаками: а, ă, э (е), ĕ, и, ы. у, ӳ, о.

э (е), ĕ, и, ӳ — голосні переднього ряду (при їхній вимові язик просувається вперед, середня частина язика піднімається до твердого піднебіння).

а, ă, ы, у — голосні заднього ряду (при їхній вимові язик відсувається назад, задня частина язика піднімається до м'якого піднебіння).

Звуки а, э (е), у, о вимовляються приблизно так само, як і відповідні голосні в українській мові; ы [ɨ] та и [i] вимовляються як російські відповідники.

Вправляйтеся у вимові:

а) ав, лав, сав, тав, ар, лар, пар, тар, мар, кар, вар, сар, чар, ма, мал, ман, тан, кан, кам, алса, таса, така, паха, аван, айван, аван, тамаша, такана, сарлака, саркалан, танлаштар, танлаштарар;

б) эй, эп, эс, элче, элем, элет, эмел, элек, этем, этеп, эреш, эрне, эшкер, эрмен, эрлен, зртел, элчел, эйпет, элекле, эптерле, эрлентер, эрешле, эрешлентер, эрешлентерер, ушкерлен;

в) ыт, ыр, пыр, выр, сыр, хыр, ых, ыйт, йыт, ыш, шыв, сыв, хыв (фонема ы на відміну від інших голосних не зустрічається наприкінці слова);

г) ил, кил, пил, вил, ир, пир, тир, чир, вир, сир, хир, вит, пит, ирт, ирхи, хирти, ир-ир, иреи, килти, тирти, им-сим, Пикшик;

д) ур, хур, пур, сур, су, ку, хур, хуп, суп, туп, пут, хут, хурт, сут, сул, хул, пул, тул, тух, пух, хух, туе, ус, пус, пустуй, суту, туху, пуху, чупу, улшу, унку, пуллу, хуру, хурхух, туппур, тупру-пухчу;

е) фонема о представлено лише у нових російських запозиченнях й у діалектній мові т. з. вірьялів — «верхових» чувашів, що проживають в основному в північно-західній частині республіки (Ядрінський, Моргаушський, Чебоксарський, Красноармійський, Красночетайський, Аліковський р-ни).

Звуки Ă та Ĕ — короткі (порівняно з попередніми гласними вони мають меншу тривалість).

Ă відповідає т. з. звуку шва [ə], інакше кажучи голосному середнього ряду середнього підняття.

Приклади: пăр, сăр, тăр, хăр, чăр, сăрт, шăрт, хăрт, пăрă, хăра, сăна, сăрă, тăрă, вăрă, турă, ăсан, ăман, тăман, ăнлан, тăнлан, ăс, сăс, сăсăл, сăсар, сăтăр, сăхăм, сăхăлăх, ăрăмçă, ăрăмлă, ăс-тăнлă, ăшăлла, тăнк, тăнкăр-танкăр, тăнкăр-тăнкăр, шăпăр, шăпăр-шапăр, шăпăр-шăпăр, шăпăрт, тăнкăрти, тăнкки-тăнкки, тăп-тăп, тăпăр-тăпăр, тăп-тан, тăп-тăваткал, тăван.

Звук Ĕ вимовляється точно як українське И [ɪ], відповідаючи неогубленому ненапруженому голосному передньо-середнього ряду середньо-високого підняття.

Приклади: тĕн, чĕн, сĕн, хĕн, мĕн, тĕп, чĕп, лĕп, кĕр, вĕр, сĕн, тĕр, чĕр, тепĕр, пĕр-пĕр, кĕпер, кĕпĕр, кĕпĕртет, кĕрпе, кĕрпеллĕ, кĕпĕрлен, кĕпĕрленчĕк, кĕсъе, кĕске, кĕп-кĕске, кĕскĕ, лĕпĕ, лĕпĕш, лĕпĕллĕ, мĕкĕр, тĕкĕр, тĕпĕр-тĕпĕр, кĕпĕр-кĕпĕр, кĕптĕр-кĕптĕр, ĕн, ĕне. ĕнер, ĕнен, ĕнĕк, ĕм, ĕмĕр, ĕмĕрле, ĕмĕр-ĕмĕр, ĕмĕт, ĕмĕтлен, ĕмĕтлĕн. ĕмĕтсĕр, ĕмĕтсĕрле, ĕмĕтсĕрлех.

Гласний ӳ вимовляється як німецьке або французьке ü, він нагадує звук Ю (у положенні після приголосного) у українських словах, запозичених з названих мов. При вимові ӳ язик знаходиться в положенні, що займається при вимові звуку І, а губи витягнуті й округлені як при вимові звуку У.

Порівн.: а) бюджет, бюлетень, сюжет, сюїта, сюрприз, сюрреалізм, комюніке, трюмо, тюль, кювет, кюрій, фюзеляш; трюфель, тюрингіт, флюгер, фюрер, бюргер, дюкер, рюкзак, Мюнхен, Нюрнберґ;

б) пӳре, сӳре, тӳре, тӳпе, тӳ, тӳк, тӳч, тӳс, сӳт, сӳс, сӳн, тӳн, тӳн-тӳн, сӳ-сӳ, ӳ-ӳ, тӳп, тӳпе, тӳпетей, тӳпелешӳ, ӳпре, ӳпне, ӳпле, ӳпке, пӳске, ӳсĕр, пӳсĕр, тӳрĕ, тӳп-тӳрĕ, тӳп-тӳлĕк, ӳт-пӳ, ӳркенӳ, ӳлешӳ, кĕрешӳ, кӳренӳ, ĕненӳ, ĕнентерӳ, пĕлтерӳ, чĕрĕлӳ.

Приголосні звуки (хупă сасăсем)[ред.]

Приголосних звуків у чуваській мові 22. З них тільки фонема Ç не має відповідності в українській мові. Це щілинний, глухий звук, що дещо нагадує українське с' (сь). Його фокус розташований між фокусами [сь] і [шь].

Вправляйтеся у вимові:

çи, çак, çук, çăк, куç, пуç, шуç, хуç, çиç, çӳç, çеç, çар, çур, çыр, çура, çурă, çырă, çăрăк, çамрăк, çĕрĕк, çуçе, çиçĕм, çиçтĕр, çеçпĕл, çеçкĕ, çеçенхир, çиçтепи, çулевĕç, çимĕç, çинçе, çине-çине, çулçă, çулçӳревçĕ.

За способом утворення приголосні звуки поділяють на три групи:

в, й, л, м, н, р — сонорні (тобто «звучні» приголосні; при їхньому утворенні голос переважає над шумом);

б, г, б, ж, з — дзвінкі шумні приголосні (вимовляються за участю голосу, але переважає шум);

к, п, с, т, х, ч, ш, с, ф, ц, щ — глухі шумні приголосні (вимовляються без участі голосу).

Дзвінкі шумні (б, г, д, ж, з) і три глухих приголосних ф, ц, щ зустрічаються тільки в російських запозиченнях.

Наприклад: бригадир, журнал, завод, фотограф, цирк, щётка.

Наголос (ударени, пусăм)[ред.]

У чуваській мові наголос зазвичай падає на останній склад. Утім:

1) якщо голосний звук останнього складу короткий (ă або ĕ), то наголос переноситься на попередній голосний повного утворення;

2) якщо в слові всі голосні короткі, наголос падає на перший склад.

За наявності афікса (з голосним повного утворення) запозичення з російської підпорядковуються загальному правилу.

Незалежно від наголосу, всі звуки у чуваській мові вимовляються чітко, ясно.

Вправляйтеся у вимові:

а) лаша, ĕне, пăлан, кĕтӳ, тамаша, кĕнеке, уйăхĕпе;

б) каçăр, савăт, ӳсĕм, çеçпĕл; ывăткăç, ӳсĕмлĕ, тĕпренчĕк;

в) шăршă, пăсăк, чĕрĕп, тĕпкĕч, шăпăрçă, пăрăнăç, тĕршĕнчĕк;

г) тортпа, портран, шефсем, актра, профессорпа, преподавательтен, аудиторинчисем.

Задзвінчення шумних приголосних[ред.]

Глухі приголосні (к, п, с, ç, т, х, ч, ш) у двох випадках (фонетичних положеннях) вимовляються з невеликою участю голосу — набувають напівдзвінкого характеру:

1) між двома гласними;

Порівн.: а) базар (рос.) — пасар (чув.), губерниякĕпĕрне. обед (обід) — апат, дубецтăпач, жаба (ропуха) — шапа, табортапăр, дёготь (дьоготь) — тикĕт, книгакĕнеке, ЕгорЯкур, одеяло (ковдра) — утиял, пожар (пожежа) — пушар;

б) капуста — купăста, лопатка — лапатка, стол — сĕтел, корыто — курите, Пётр — Петĕр, молоток — мăлатук, чашка — чашăк, кошка — кушак, кисель — кĕсел, сахар — сахăр, соха — суха;

2) між сонорним (в, й, л, м, н, р) та голосним:

а) арбуз (рос.) — арпус (чув.), амбарампар,

горбункурпун, колбасакалпасси, солдатсалтак, карандашкăранташ, деньгитенкĕ, пиджакпиншак, корзинакарçинкка;

б) крупакĕрпе, церковьчиркӳ, тарантастăрантас, конторакантур.

А між голосним (спереду) та сонорним (ззаду) задзвінчення не відбувається:

грабли (рос.) — кĕрепле (чув.), добро — тупра, кудри — кăтра, родня — ратне, ведро — витре, ядро — йĕтре, каждый — кашни, праздник — праçник, разный — расна, Козловка — Куславкка.

Гармонія голосних[ред.]

На відміну від української мови в чуваській мові діє закон гармонії (співзвучності) голосних. Голосні звуки в слові уподібнюються голосному першого складу: після голосного переднього ряду, як правило, слідують голосні переднього ряду (е, ĕ, и, ӳ), а за голосним заднього ряду — голосні заднього ряду (а, ă, ы, у).

Порівн.: а) хитререххи, чĕлтĕрти, çеçкеллĕ, кĕвĕлĕх, вĕрентекенĕмĕрсем, ӳпкелемĕпĕр, чĕвĕлтеттерекенсемшĕн;

б) асăнмалăх, вăлчаллă, уçăмсăррăн, чăкăлтăшлан, уралантармашкăн, ытларахăш, шыраттараймарăмăр.

Закон гармонії голосних найчастіше порушується у запозиченнях з російської, у складних словах та при використанні одноваріантних афіксів.

Відповідно до закону гармонії голосних афікси зазвичай мають два варіанти: один — з голосним переднього ряду, інший — з голосним заднього ряду. Одноваріантними афіксами є: -сем.

Пом'якшення приголосних[ред.]

У сусідстві з голосними переднього ряду (е, ĕ, ӳ, и) приголосні в чуваських словах завжди вимовляються м'яко. Однак на письмі це не відображається (тобто м'який знак у таких словах не ставиться).

Порівн.: а) укр. віл (кастрований бик) — чув. вил (читається: віль) «померти»; ил (іль) «брати»; пир (пірь) «полотно»; тир (тірь) «шікра»; мел (мєль) «спосіб»; тем (тємь) «невідомо що»; тĕрек (тьирєкь) «опора»;

б) укр. піт (тілесний) — чув. пит (піть) «обличчя»; тен (тєнь) «може бути», кил (кіль) «приходить», сĕт (сьить) «молоко», эртел (ертьель), шел (шєль), хĕвел (хивєль) «солнце», кĕсел (кисєль).

Розвиток мови[ред.]

Чуваська мова постійно розвивається. У ній з'являються нові слова й утворюються нові фразеологічні звороти, починають використовувати нові граматичні конструкції і вводяться нові орфографічні правила.

Чуваська мова обслуговує людські діяльності, дозволяючи людям обмінюватися інформацією та при цьому правильно розуміти один одного. Для цього в мові створено відповідну термінологічну базу по кожній із царин діяльності:

Уроки[ред.]

  1. Аудіоуроки чуваської мови;
  2. Голосні звуки;
  3. Приголосні звуки;
  4. Місце наголосу на слові;
  5. М'яка вимова приголосних;
  6. Випадки дзвінкої вимови глухих приголосних;
  7. Основи граматики;
  8. Адреса;
  9. Час — Вăхăт;
  10. Міський транспорт — Хулари транспорт;
  11. Оселя;
  12. Їжа — Апат-çимĕç;
  13. Мовний етикет — Пуплев этикечĕ;
  14. Родина — Çемье;
  15. Універмаг;
  16. Навчання — Вĕренӳ;
  17. Людина — Çын;
  18. Рослини — Ӳсен-тăран.

Додатки[ред.]

Технічна допомога учням[ред.]

Література[ред.]

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]