Академічна модель електронної юрисдикції Костенка

Академічна модель електронної юрисдикції Олексія Костенка

Концепція електронної юрисдикції, розроблена Костенком, пропонує створення новітньої галузі електронного права, призначеної для регулювання суспільних відносин у віртуальному середовищі Metaverse. Ця модель, представлена як "Велика хартія законів Metaverse", базується на ключових принципах демократії, людиноцентричності, децентралізації, інтероперабельності, відкритості та адаптивності, і є відповіддю на потребу в уніфікованому правовому регулюванні в контексті Metaverse. Ця інноваційна академічна модель має за мету усунення прогалин у правовій регламентації Metaverse, пропонуючи уніфіковані правові механізми для організації суспільних відносин в цьому середовищі. Модель передбачає розробку консолідованого понятійного апарату та юридичної основи, включаючи доктринальні основи та нормативно-правові рамки, що спрямовані на чітке визначення ролей учасників та суб'єктів правових відносин у віртуальному просторі, а також на встановлення правил, обов'язків, відповідальності та механізмів розв'язання конфліктів. Академічна модель Костенка або "Велика хартія законів Metaverse" прагне досягти балансу між цифровими та аналоговими аспектами суспільства, адаптуючись до швидкого розвитку технологій віртуальної реальності. Це забезпечить гнучке правове регулювання та можливість адаптації до різноманітних сфер життя у Metaverse, враховуючи економічні, соціальні та культурні аспекти [1-6].

Історія створення моделі на основі розвитку від Web 1.0 до Web 3.0

- Web 1.0 (Кінець 1990-х – початок 2000-х): Перші спроби регулювання інтернет-простору, зосереджені на кримінальному переслідуванні злочинів у сфері використання комп'ютерів та мереж. В цей період формувались підходи до визначення кіберпростору як вільної зони, недоступної для державного регулювання.

- Web 2.0 (З початку 2000-х): Перехід до інтерактивності, соціальних мереж та платформ, де користувачі стають активними учасниками створення контенту. Розвиток "електронного" законодавства, що включає регулювання інтернет-ресурсів, кіберзлочинності, інформаційної безпеки тощо.

- Web 3.0 (Metaverse) : Перехід до децентралізованих, інтерактивних та віртуальних середовищ Metaverse з використанням блокчейну, штучного інтелекту, машинного навчання, технологій AR/VR/XR, ІоТ, ІІоТ, «цифрових близнюків тощо.

Враховуючи основні риси постіндустріального суспільства і тенденції перехідного періоду до нього від індустріального, Metaverse пройде наступні три фази розвитку: перша фаза ˗ оболонка Metaverse (базовий рівень програмного забезпечення та інженерії), суб’єкти та об’єкти повністю залежні від розробників та власників оболонки; друга фаза ˗ оболонка Metaverse, суб’єкти та об’єкти належать розробникам і частково належать власникам/користувачам; третя фаза ˗ Metaverse не належить конкретним розробникам, управління суб’єктами та об’єктами здійснюється або власником (апаратна біоідентифікація), або автономно (суб’єкти та об’єкти наділяються функціоналом та правами, притаманними власнику).

В майбутньому Metaverse стане більш структурованим і складатиметься з таких елементів, як: Персональний Metaverse (Personal Metaverse, PМ), Колективний Metaverse (Collective Metaverse, CМ), Корпоративний Metaverse (Corporate Metaverse CorpM), Metaverse Конфедерації (Confederate Metaverse (CfM), Державний Metaverse (State Metaverse, SM) та Мега Metaverse (MMV/WM), а також з автарів, електронних особистостей, електронних гуманоїдів тощо.

Metaverse прогнозується як обширна відкрита великомасштабована система, що розвивається універсально, інтегруючи кіберпростір, апаратні засоби від різних виробників та користувачів. Це створює широкий спектр застосувань у середовищах доповненої (AR) та віртуальної реальності (VR), формуючи тим самим супер-екосистему. Проте, абсенція адекватного правового регулювання може перетворити цю "віртуальну свободу" на деструктивний інструмент. Таким чином, правова наука відіграє ключову роль у регулюванні суспільних відносин у Metaverse.

У контексті нагальності цього питання, виникає необхідність у розробці уніфікованої моделі електронної юрисдикції, яка б слугувала фундаментом для законодавчої основи Metaverse. Цей інноваційний підхід наразі є безпрецедентним, і пропонована модель електронної юрисдикції Metaverse має стати основою не тільки для академічних дебатів, але й для правознавчих досліджень. Ці дослідження мають на меті створення прототипів законодавчих актів, які будуть сприяти правовому регулюванню суспільних відносин у Metaverse та ініціювати цифрову трансформацію існуючого аналогового законодавства.

Деталізована концепція моделі електронної юрисдикції

Правове регулювання суспільних відносин у Metaverse ґрунтується на моделі електронної юрисдикції Костенка, основою якої стане новітнє базове законодавство ˗ Велика хартія законів Metaverse (GLM), яка буде складатися із наступних елементів: Конституція. Велика хартія законів; Загальних норм та складу законів Великої хартії; Загального права WM; Судової системи WM; Закону про електронний Офіс WM; Режиму транскордонної взаємодії у WM; Кодексу фундаментальних технічних регламентів WM; Сертифікатів управління ідентифікацією WM; Кодексу немайнових електронних активів WM; Кримінального електронного кодексу WM; Кодексу кіберзахисту WM; Військового регламенту WM; Великого електронного судового кодексу WM та і інші нормативно-правових актів. Електронна юрисдикція, електронне правосуддя є одним з ключових елементів електронних суспільних відносин у Metaverse. Е-правосуддя на початковому етапі може базуватися на традиційному «аналоговому» правосудді, яке трансформується відповідно до розвитку електронних суспільних відносин у Metaverse. Створення механізмів правового регулювання суспільних відносин у Metaverse вирішить багато законодавчих проблем, пов’язаних з відмінностями в нормативних актах різних юрисдикцій, що регулюють використання інформаційно-комунікаційних технологій, процедури ідентифікації, авторське право, право власності на немайнові активи, відповідальність за заподіяння шкоди, перелік злочинів і примусові заходи держави за їх вчинення.

Структура та Основні Принципи

Концепція моделі електронної юрисдикції, яка була розроблена в контексті Metaverse, включає наступні основні елементи: 1. Правова база — розробка "Великої хартії законів Metaverse", яка визначатиме основні правові принципи та норми поведінки у віртуальному світі. 2. Суб'єкти та об'єкти правовідносин — чітке визначення суб'єктів (фізичні особи, аватари, електронні особистості) та об'єктів (віртуальні активи, цифрові гуманоїди) правовідносин у Metaverse. 3. Механізми регулювання та вирішення спорів — створення ефективних механізмів для вирішення конфліктів та спорів між учасниками Metaverse, включаючи арбітражні суди та системи медіації. 4. Захист прав та свобод — забезпечення захисту основних прав та свобод учасників Metaverse, включно з правом на приватність, захист інтелектуальної власності, недискримінацію тощо. 5. Інтероперабельність та сумісність — розробка норм та стандартів, які забезпечуватимуть сумісність та взаємодію різних віртуальних світів та платформ у рамках Metaverse.

Застосування

Реалізація моделі електронної юрисдикції передбачає подолання низки викликів, зокрема: • Технічні виклики — розробка універсальних технічних рішень, які б дозволили інтегрувати правові механізми безпосередньо в архітектуру Metaverse. • Правові виклики — адаптація існуючого національного та міжнародного права до особливостей віртуального середовища, забезпечення юрисдикційної компетенції та визнання електронних доказів. • Соціально-культурні виклики — врахування культурної та соціальної різноманітності учасників Metaverse, забезпечення доступності та інклюзивності правових механізмів. Запропонована модель електронної юрисдикції має потенціал стати фундаментом для розвитку правових відносин у віртуальних світах, сприяючи їх безпечному, справедливому та ефективному функціонуванню.

Розгорнута концепція електронної юрисдикції

1. Визначення електронної юрисдикції Електронна юрисдикція в контексті праць Олексія Костенко та моделі Metaverse визначається як сукупність правових норм, принципів, та інституцій, які регулюють відносини у віртуальних просторах. Це включає регулювання взаємодій між фізичними та віртуальними суб'єктами та об’єктами, вирішення юридичних питань, що виникають у процесі використання віртуальних активів, та захист прав і свобод учасників віртуального світу. 2. Основні принципи Основні принципи електронної юрисдикції охоплюють:

- Децентралізацію: Враховуючи розподілену природу віртуальних світів, юрисдикція має підтримувати децентралізовані механізми управління та вирішення конфліктів. - Гнучкість і адаптивність : Юрисдикція повинна бути спроможна адаптуватися до швидкого розвитку технологій та зміни користувацьких вимог. - Взаємодію і сумісність : Забезпечення взаємодії між різними віртуальними світами та їх правовими системами. - Захист прав та свобод : Включає захист особистих даних, інтелектуальної власності, та забезпечення недискримінації.

3. Суб'єкти та об'єкти правовідносин. Суб'єктами правовідносин у віртуальному світі є фізичні особи, аватари, електронні особистості, електронні гуманоїди, юридичні особи та розробники віртуальних світів. Об'єктами є віртуальні активи, цифрові товари, віртуальна нерухомість та інші цифрові ресурси.

4. Механізми регулювання та вирішення спорів. Розробка механізмів регулювання включає створення ефективних і доступних засобів для вирішення спорів, які можуть включати арбітражні електронні суди у віртуальному світі, медіацію та інші форми альтернативного вирішення конфліктів на основі штучного інтелекту та блокчейну. 5. Інтероперабельність та сумісність. Розробка стандартів та протоколів, які забезпечують інтероперабельність та сумісність між різними віртуальними світами, між віртуальними світами та реальним фізичним середовищем та їх правовими системами, є ключовим для створення єдиної електронної юрисдикції.

Застосування

Реалізація концепції електронної юрисдикції зіштовхується з викликами, які включають необхідність гармонізації національного та міжнародного законодавства, адаптацію правових норм до специфіки віртуальних світів, та розвиток технологічних засобів для їх застосування. Ця концепція передбачає створення глобальної, гнучкої, та адаптивної системи правового регулювання, яка відповідає унікальним викликам та можливостям віртуальних світів, забезпечуючи захист прав та свобод учасників, сприяння інноваціям, та вирішення конфліктів.

Анотація.

Історично наша цивілізація пройшла три комунікаційні епохи ˗ вербальну, коли інформація в суспільстві передавалася лише усно; вербально-знакову, коли інформація передавалася як усно, так і за допомогою спеціальних символів ˗ літер, слів, дій, подій; вербально-писемну, під час якої з’явилася друкована література. На сьогодні людство вступило в четверту епоху ˗ епоху домінування електронної комунікації, де відбувається інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій з попередніми формами комунікації. Ця епоха також пройшла шлях трансформації від архаїчних комп’ютерів до універсальних технологій. Метавсесвіт (Metaverse) стає не тільки прогресивною епохою комунікації, але й новим науково-технічним центром розвитку суспільства, акумулятором і конструктором сучасних технологій, генератором нової гнучкості, інструментом, що допомагає людям виживати. Він стає самостійним середовищем, що функціонує паралельно з фізичним світом і законами, що вимагає певного переосмислення в нинішньому суспільстві [1].

У сучасний період спостерігається значний прогрес у розвитку інформаційних технологій, що веде до переосмислення наукових концепцій і методологій у контексті аналізу ефективності та необхідності юридичного регулювання суспільних взаємовідносин. Ці взаємовідносини ускладнюються з розвитком глобальної системи електронних ресурсів, що охоплюють передачу інформації та інтернет-даних, еволюціонувавши від Web 1.0 та Web 2.0 до сучасного етапу Web 3.0 та Metaverse. В цьому контексті, проблематика формування ролі електронної юрисдикції у публічних відносинах набуває актуальності, особливо в умовах відсутності цілісного правового регулювання сучасних відносин у віртуальних та доповнених реальностях, які базуються на технологіях Web 3.0.

Існуючі правові інструменти, засновані на принципах аналогового права, вже застосовувались для розв'язання окремих випадків правової невизначеності в цифровому просторі, включаючи встановлення прав власності на віртуальні нематеріальні активи, процеси їх купівлі/продажу, а також відповідальність за неправомірне заволодіння такими активами. Проте, зростаюча складність віртуальних взаємодій та їх вплив на суспільні відносини вимагає більш комплексного підходу до правового регулювання, що виходить за рамки традиційних аналогових норм. Таким чином, актуальною залишається потреба у розробці нових нормативних актів, спрямованих на адекватне регулювання віртуальних середовищ з урахуванням їх унікальних характеристик та викликів.

Адекватне рішення викликів, пов'язаних із правовим регулюванням віртуальних взаємодій, може бути досягнуте через створення всебічної електронної юрисдикції, а також розробку фундаментального нормативного документа, знаного як "Велика хартія законів Metaverse". Цей підхід передбачає формування нової галузі електронного права, спеціалізованої на регулюванні суспільних відносин у цифровому просторі Metaverse. Виходячи з сутності проблематики, було запропоновано модель "Великої хартії законів Metaverse", яка має на меті встановлення всебічної електронної юрисдикції у Metaverse. Така модель дозволить сформулювати базові терміни, доктринальні підходи, нормативно-правові принципи, визначити об'єкти та суб'єкти правовідносин, а також основні форми правових та соціальних взаємодій у Metaverse.

Дана концепція слугуватиме фундаментом для подальшого реформування традиційного законодавства, сприяючи його адаптації та частковій інтеграції у цифрове середовище. Вона також стимулюватиме розробку нових законодавчих актів, орієнтованих на регулювання віртуальних взаємодій у різноманітних правових галузях, та сприятиме розвитку нових форм електронних суспільних відносин. Модель, запропонована Костенком, включає в себе інноваційну правову структуру, ключові елементи юрисдикції та механізми для відокремлення електронних правопорушень, а також взаємодії з традиційними юрисдикціями. Електронна юрисдикція, втілена у "Великій хартії законів Metaverse", забезпечить ефективне правове регулювання не лише безпосередньо у віртуальному просторі Metaverse, але й у ширшому контексті суспільних відносин, які охоплюють взаємодії між аналоговим та цифровим світами [2].

У сучасному науковому дискурсі ідентифіковано існування множини віртуальних середовищ, що відомі як Metaverse, серед яких Horizon Worlds, Ceek City, Baidu Xi Rang, Facebook's Metaverse, Decentraland (на базі Ethereum), Metaverse Emirates, а також розширені віртуальні світи, як-от Qualcomm Nvidia Omniverse. Ці платформи інтегрують передові технології, включаючи штучний інтелект (AI), доповнену (AR) та віртуальну реальність (VR), голограми, перехресні реальності (XR), блокчейн, нейронні мережі, а також квантові технології, серед інших технічних інновацій. Актуальним для наукової спільноти є питання юридичного регулювання прав у цих віртуальних просторах, яке наразі характеризується як погранична зона між електронним ігровим програмним забезпеченням та прикладними продуктами. Правове регулювання Metaverse виявляється фрагментарним і ситуативним, базуючись на застосуванні існуючих аналогових законодавчих рамок, включаючи кодекси, положення та стандарти. Така ситуація підкреслює необхідність адаптації та розробки нових нормативно-правових актів, спрямованих на адекватне регулювання юридичних відносин у складних і динамічно розвиваючих цифрових екосистемах.

В академічній літературі і практиці визнається методологія створення та впровадження тимчасових експериментальних правових режимів, часто описуваних як «регуляторні пісочниці». Цей інструмент дозволяє урядовим структурам та корпоративним організаціям визначати спеціалізовані правові норми для конкретних періодів та секторів з метою стимулювання розвитку середовищ розширеної (AR) та віртуальної реальності (VR). Використання такого підходу у контексті Metaverse вже демонструє низку випадків, де окремі нормативні акти застосовувалися для усунення правових невизначеностей у віртуальних середовищах. Це включає регулювання таких питань, як встановлення прав власності на віртуальні нематеріальні активи, їх купівлю та продаж, відповідальність за незаконне заволодіння віртуальними активами, що супроводжується дискримінацією або моральним насильством, а також поширенням расистських та фашистських ідеологій.

Одночасно з цим, спостерігається зростання специфічних для Metaverse деліктів, які вимагають унікального правового регулювання виключно в рамках цього середовища. Особливу увагу заслуговує питання регулювання використання ідентифікаційних (персональних) даних, які стають фундаментом для створення та функціонування віртуальних аватарів або електронних гуманоїдів у Metaverse, вимагаючи ретельного нормативного підходу для забезпечення правової визначеності та захисту особистих даних. Модель електронної юрисдикції, на основі якої розроблятиметься законодавча база для Metaverse не має аналогів. Головний принцип моделі – всі події в Metaverse є похідними від ідентифікаційних даних суб’єктів та об’єктів, як є ключем доступу до екосистем та відправною точкою всіх ланцюжків взаємодії, які фіксуються блокчейном. Саме завдяки цьому створюється структура ієрархічних взаємозалежностей подій у Metaverse - це комплексна модель, що представляє всі події в Metaverse як ієрархічно організовані та взаємопов'язані елементи, які випливають із первинних ідентифікаційних даних суб'єктів та об'єктів. Ці первинні дані слугують основою для доступу до різноманітних екосистем і виступають як початковий елемент усіх ланцюжків взаємодій, зафіксованих у блокчейні. Завдяки такій організації даних, утворюється динамічна структура, що дозволяє ефективно відстежувати, аналізувати та управляти складними взаємозв'язками та залежностями між подіями, сприяючи розвитку та інтеграції цифрових взаємодій в межах Metaverse.

Функціонування електронної юрисдикції характеризується використанням цифрових процедур для обробки запитів про електронні інциденти, що надходять від суб'єктів та об'єктів, асоційованих з WM. Електронний офіс WM виконує аналіз складу правопорушень на основі чинного законодавства WM та положень Великої хартії законів Metaverse, встановлює механізми територіальної відповідальності та визначає коло учасників процесуальної діяльності. В контексті юрисдикційних меж, правопорушення, що підпадають під дію національного "аналогового" законодавства, підлягають розгляду в межах відповідних національних юрисдикцій. Випадки, що стосуються особливостей між юрисдикціями різних Metaverse, вирішуються в рамках Палати Великого електронного суду WM.

На даному етапі розвитку WM та Великої хартії законів Metaverse існує потреба в реконфігурації або модернізації національних законодавчих систем для забезпечення їх сумісності з умовами і потребами Metaverse. Норми та правила поведінки в WM ще формуються з урахуванням аналогій з фізичним світом та мають корпоративний характер. Водночас спостерігається тенденція до транспозиції норм суспільної моралі в Metaverse через моделювання космополітичних електронних соціальних відносин без явних атрибутів державності в Metaverse.

Розвиток глобального електронного законодавства Metaverse сприятиме модернізації національних законодавчих рамок. Запропонована модель електронної юрисдикції WM має на меті виявлення ключових і проблемних питань, пов'язаних з еволюцією суспільства та розвитком технологій віртуальної реальності, формуючи таким чином основу для регулювання суспільних відносин у Metaverse та визначення напрямків розвитку електронного права. Основними цінностями та об’єктами Metaverse, що підлягають захисту в електронній юрисдикції, є:

1. Довіра та репутація, які формуються кожним суб’єктом та об’єктом Metaverse з моменту його реєстрації в Metaverse за допомогою технології блокчейн.

2. Цілісність, достовірність та обґрунтованість ідентифікаційних даних, за допомогою яких здійснюється ідентифікація фізичних та юридичних осіб, інших суб’єктів та об’єктів у Metaverse: біометрична ідентифікація фізичних осіб, як особливо цінний та унікальний атрибут або код доступу до Metaverse; ідентифікаційні дані IoT (універсальні ідентифікатори об’єктів систем ідентифікації (OID), електронний код продукту (EPC), універсальний унікальний ідентифікатор (UUID) та міжнародний ідентифікатор мобільного зв’язку (IMEI)); ідентифікаційні дані AI, AAI та ASI (електронні сертифікати квантових криптографічних систем, які захищатимуть ядро AI від зовнішніх атак); ідентифікаційні дані інших типів об’єктів.

3. Права інтелектуальної власності та право власності на немайнові електронні активи в Metaverse, смарт-контракти, NFT тощо.

4. Інформаційна безпека та кібербезпека. Створення Великої хартії законів Metaverse потребує залучення великої кількості фахівців у галузі права та сучасних електронних технологій, а також спеціалістів, які проводитимуть міждисциплінарні дослідження у багатьох сферах. Проект «Велика хартія законів Metaverse» ˗ це проект, який буде розроблятися за ініціативи та участі організацій, корпорацій Metaverse та науково-дослідних інститутів, а також провідних фахівців Metaverse, які працюють у галузі права та сучасних електронних технологій.

Використана література

1.Kostenko, O., Furashev, V., Zhuravlov, D. & Dniprov, O. (2022). Genesis of Legal Regulation Web and the Model of the Electronic Jurisdiction of the Metaverse. Bratislava Law Review, 6(2), 21-36.

2. Kostenko O. (2022). Electronic Jurisdiction, Metaverse, Artificial Intelligence, Digital Personality, Digital Avatar, Neural Networks: Theory, Practice, Perspective. World Science, 73(1), 1-13.

3. Kostenko, O. (2021a). Identification Data Management: Legal Regulation and Classification. Scientific Journal of Polonia Universit, 43(6), 198-203.

4. Kostenko, O. (2021b). Identyfikatsiia IoT. Juris Europensis Scientia, 1, 77-83.

5.Електронний уряд 6.Цикл Всесвіту Автори Огірко О. І. Огірко Ігор Васильович. Користувач:Огірко