Вишивка

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до: навігація, пошук

Що необхідно для вишивки[ред.]

Інструменти[ред.]

Для виконання вишивки руками, знадобляться наступні нескладні інструменти, такі як: голки, наперсток, ножиці, сантиметрова стрічка, дирокол, або пендель, ну і звичайно п'яльці.[1]

Голки для вишивання повинні не мають бути довгими, але обов'язково з подовженим вушком. У подовжене вушко голки, легко можна затягати нитку в декілька складань. Такі голки використовують для виконання рахункових і звичайних швів, а також для вишивання володимирівськими швами. Рахувати і відокремлювати нитки такими голками дуже просто і зручно. Важко затягається в голку шерстяна нитка. Її можна втягати з допомогою відрізка шовкової нитки. Нитку складають в двоє і роблять петлю, в яку вкладають кінець шерстяної нитки. У вушко протягують обидва кінці шовкової нитки і протягають їх разом з грубою, шерстяною ниткою.

Для вишивки на щільних та тоненьких тканинах (маркізет, шовкове полотно, батист) використовують тонкі голки з маленькими вушками. Товсті голки в місцях проколів залишатимуть дірочки, а у великому вушку погано триматиметься тоненька нитка.

Наперсток одягають на середній палець правої руки. Він захищає палець від уколів при проколах голки в тканину і буває необхідний при проштовхування голки через декілька шарів тканини, підшивання краю виробу та інші випадки. Наперсток бажано підібрати точно за розміром вказівного пальця.

Ножиці треба мати трьох видах: маленькі - гострі кінцях для підрізування і висмикування зайвих ниток з тканини, середніх розмірів із зігнутими кінцями для обрізання ниток під час вишивання і великі - для різання тканин і великих мотків ниток. Ножиці повинні бути дуже гострими, а кінці самих лез - повністю замикатися.

Сантиметрова стрічка призначена для визначення точного розміру виробу, розташування основних кінців узору і таке інше.

Дирокол, або по іншому пендель, - кістяна або дерев'яна паличка діаметром 5 мм із гострим кінцем; довжина її становить близько 6-8 см. Застосовують дирокол при вишивці білою гладдю, для виконання різноманітних дірочок.

Пальцями потрібно утримувати тканину в натягнутому стані і оберігати її від згинів. П'яльці бувають прямокутні або круглі. Зручними для роботи є круглі п'яльці. Вони складаються з двох дерев'яних обручів, що змикаються один в одному. Діаметром п'яльця становлять 20-40 см, висота обруча 1,5-2 див. Менший обруч має вільно входити в більший. Іноді для цього згладжують наждачним папером внутрішню поверхню більшого обруча (якщо менший обруч погано рухається у великому) або обмотують тканиною менший обруч (якщо він дуже малий і не тримається у більшому обручі). Тканину призначену для вишивки кладуть на менший обруч і вирівнюють від складок, щоб нитки не перекосилися. Зверху накладають великий обруч, натискають на нього, і тканина закріплюється в них. Щоб тонка тканина не рвалася при запяліванії, а також для того, щоб в самій роботі вишивальна тканина не бруднилася, наверх неї кладуть ще одну тканину з вирізаним в середині круглим діаметром. П'яльці існують з гвинтом, за допомогою якого їх можна закріпити біля столу. Або п'яльці, які є без гвинта можна закріпити, поклавши на них важкий предметом (книгу, праску та ін.)

Тканина[ред.]

Народні майстри й художники вишивають на натуральних тканинах — полотні (часто домашнього виготовлення), маркізеті, крепдишині, батисті та ін. Тип застосовуваної тканини залежить від техніки вишивання.

Для лічильної вишивки потрібна тканина з полотняним переплетенням ниток (лляне або бавовняне полотно, маркізет, бортівка), тобто така, на якій зручно лічити нитки. Є спеціальна вишивальна тканина, у якої нитки основи й утоку однакової товщини. Для лічильної вишивки придатна будь-яка канва. У продажу є густа канва, на якій відразу можна вишивати виріб, але продається й розріджена. Таку канву потрібно пришити до тканини наметувальними стібками й вишивати водночас на канві й на тканині. При цьому треба стежити, щоб голка з робочою ниткою входила саме в отвори канви. Закінчивши вишивати, поперечні й поздовжні нитки канви обережно висмикують. Під час роботи стібки легенько затягують, щоб після видалення ниток канви, вишивка лежала щільно на тканині.

Нитки[ред.]

Історія та цікаві факти[ред.]

В Україні зафіксовано понад 150 технік вишивання і понад 20 технік ткання. Майже всі вони використовувалися при виготовленні рушників.[2]

Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури. [3]

Кожна дівчинка до свого повноліття сама собі мала приготувати придане. В її скрині, до приходу сватів, накопичувалося до 100 вишитих рушників, багато скатертин, пошиванок, святкового одягу і десятків метрів полотна, витканого її руками. До весілля з дівочого приданого влаштовували своєрідну виставку, і гості мали оцінити вміння нареченої.

Сьогодні таких традицій вже не дотримуються. Вишивкою переважно займаються для свого задоволення. Та завжди приємно здивувати своїх друзів чудовими витворами мистецтва.

Традиційні орнаменти та кольори[ред.]

Вишивки передають характерні ознаки місцевості і відрізняються одна від одної орнаментом, технікою виконання і гамою кольорів.

У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних стародавніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках поступово втрачався, але традиції їхнього використання не зникали. За мотивами орнаменти вишивки поділяються на три групи:

Та не лише візерунок, а й кожен колір несе в собі потужну енергетику, символіку, і тим самим впливає на власника вишиванки.

  • Червоний підсилює енергію. Найчастіше він присутній на весільних чоловічих сорочках. Такий життєрадісний орнамент символізує любов, пристрасть та агресію. Оскільки він стимулює всі функції, надто активним людям його не радять.
  • Білий – символ кохання та невинності.
  • Жовтий – означає радість. Підсилює веселий норов і відкритість людини. Такі відтінки переважають на Гуцульщині, оскільки саме гуцули славляться своєю щирістю та комунікабельністю.
  • Оранжевий розміщували у межах дітородного центру. У вишивках зустрічається нечасто – його більше використовують як акцент, який підсилює життєву енергію.
  • Вишневий та коричневий вважають енергетично важкими кольорами-вампірами. У вишивках вони не домінують, але на Полтавщині зустрічаються як акценти, оскільки там фарбували нитки дубовою корою.
  • Блакитний, зелений та рожевий символізують духовний спектр. Ці кольори переважають на Поділлі та Бойківщині і вважаються благодатними, сприяють спокійному життю.
  • Синій символізує воду, тобто жіноче начало. На Київщині на вишивках переважають сині та червоні кольори.
  • Фіолетовий – найбільш благодатний колір, що тонко поєднує чоловічу та жіночу сутність. З давніх зразків української вишивки відомо, що саме такі відтінки полюбляли діти та вагітні жінки.
  • Чорний – поглинаючий. Колір закритості, який свідчить про те, що людина прагне замкнутися в собі. Вишивальниці часто трактують його як колір землі, хоча найчастіше одяг із чорним орнаментом вдягали під час посту. [4]

Види швів технік[ред.]

Шви поділяються на основні і додаткові. Основні в свою чергу діляться на декоративні і лічильні.

  • В декоративних (вільних) швах стібки вишивають по намальованому контуру орнаменту. Ними вишивають рослинні орнаменти. Це двостороння гладь, полтавська гладь, художня гладь, рушникові шви. Також сюди належать прості декоративні шви: позадголку, попередголку, стебловий шов, ланцюжок (тамбурний шов), а також шов качалочки, яким виконують і геометричні та рослинно-геометричні орнаменти.
  • Лічильними називаються такі види швів, для виконання яких необхідно порахувати нитки полотна. Це пряма і коса гладь, занизування, набирування, низинка, хрестик, зерновий вивід, виколювання, вирізування, різноманітні види мережок та ін. Лічильними швами виконують геометричні або рослинно-геометричні орнаменти.
  • Додаткові шви – це краєві шви (ними оформлюють краї серветок, рушників), з’єднувальні шви (змережування, яким можна з’єднати окремі деталі блузок, суконь, спідниць та ін.), зубцювання (шви, якими оформлюють краї манжетів, рукавів, комірців в виробах), пухлики.
  1. Вільні шви
  2. Лічильні шви
  3. Ажурні шви

Примітки[ред.]

  1. Етно дім Ручна вишивка. Уроки
  2. Art-time Сайт присвячений вишивці та рукоділлю
  3. ya-ukrainets.com.ua - Про вишиванку
  4. Символіка традиційних мотивів української вишивки, Олена Власюк, м. Рівне