Як вчитись краще?/Форми навчання

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шість вірних слуг у мене є,
Що вчать мене всьому.
І так їх звати:
ЩО, ЧИЄ,
ЯК, ДЕ, КУДИ, ЧОМУ.

На Південь, Північ, Захід, Схід
Я їх щоденно шлю,
А тільки зроблять все, що слід,
Спочинок їм даю.

Спочинок з ранку до шести —
В цей час працюю сам.
Отак трудитися разом
Я, друзі, раджу й вам.

Редьярд Кіплінг

Загалом форми навчання поділяються на два основні види - активні та пасивні. Особливістю активної форми навчання є те що під час активного навчання ви можете помилитись і помітити цю помилку. При пасивному навчанні ви або не можете помилитись, або не можете помітити й виправити помилку. До пасивних форм навчання входять читання, прослуховування лекцій, перегляд відео з лекціями, прослуховування теле та радіопередач, бездумне конспектування, бездумне зазубрювання... До активних форм - розв’язування задач і вправи, вдумливе конспектування, пояснення матеріалу товаришам, вдумливе зазубрювання.

Активні форми ефективніші за пасивні через так званий "ефект тесту", який полягає в тому, що інформація запам’ятовується надійніше, якщо її деякий час після записування намагались кілька разів з пам’яті дістати (тестували себе), ніж коли її просто кілька разів під ряд перезаписували (зубрили)[1].

Існує легенда, що людина запам’ятовує 10% з того, що читає, 20% з того, що чує, 30% з того, що бачить, 50% з того, що одночасно бачить і чує, і 100% з того що робить. Звідки такі точні цифри - не відомо (зі стелі напевне :) ), але те що різні форми навчання мають різну ефективність - це правда. Детальніше кожну окремо ми розглянемо далі.

Хоча, якими би не були форми навчання, всі вони ґрунтуються на тому як працює наша пам’ять. А пам’ять в людей запам’ятовує факти створюючи асоціації з уже відомими. [2]

Лекції[ред.]

Лекції бувають нудні. Тут треба подумати над таким: якщо предмет здається вам не потрібним, і не вартим вашого часу, а на лекціях ви нічого не дізнаєтесь - все одно ходіть на лекції. Присутність на заняттях зменшує кількість матеріалу який доведеться знати щоб отримати залік. Крім того, прогул непотрібної пари створює спокусу прогуляти потрібну, а виробляти заново звичку все таки відвідувати пари буде важче ніж підтримувати існуючу. Тому на пари потрібно приходити, і на них вчитись. Якщо вона зовсім не для того призначена - вдавайте що пишете конспект, а самі готуйтесь до іншої пари.

Якщо ж лекція все таки буде по суті, то тут кілька порад як отримати від неї якомога більше користі.

  1. Готуйтесь до того що буде на лекції. Повторіть матеріал, почитайте підручники. Нерозуміння того що розповідають робить лекцію нудною, і вона стає марною тратою часу.
  2. Приходьте вчасно.
  3. Старайтесь навчитись бути гарним слухачем. Намагайтесь концентруватись на лекторі і не відволікатись на товаришів, телефон (вимкніть звукові повідомлення), та інші сторонні речі. Старайтесь виділяти важливе і неважливе в тому що вам розповідають. Підказка: зазвичай на дошці пишуть найважливіше, важливе але не настільки виділяють голосом та інтонацією.
  4. Пишіть конспект. Записуйте тільки найважливіше, своїми словами, використовуйте скорочення, різні позначення і т.п. Взагалі, бажано виробити власну систему ведення конспекту. Деякі поради щодо цього ви знайдете в окремому розділі, тому що це досить обширна тема.
  5. Задавайте питання. Взагалі це навіть важливіша причина щоб прийти на лекцію ніж написання конспекта. Бо його можна написати і по підручнику.
  6. Після лекції порівняйте конспект з конспектами одногрупників. Що ви могли пропустити на що ваші товариші звернули увагу?[3]

Читання[ред.]

Читання - це один з найменш ефективних способів навчання (гірше напевне хіба що погані лекції), і все одно, читання не замінять ні вчителі, ні відеофільми, взагалі ніщо. Також це один з найдоступніших (книжка дешевша за працю вчителя чи створення відеофільму), найпростіших (читати вміють всі) та найзручніших (книжку можна взяти з собою навіть в метро) способів навчання. Щоправда не такий ефективний як практичні заняття, але його ефективність теж можна підвищити.

Взагалі, вміння читати книги теж потрібно розвивати так само як і інші вміння. Потрібно також пам’ятати що вивчення чогось і прочитання чогось - це дещо різні речі. Вивчення потребує більше часу, зусиль і іншого підходу ніж читання. Потрібні мотивація, сила, та концентрація.

Міфи про читання[ред.]

Про ці міфи можуть не говорити, але багато їх чомусь вкорінені в голови учнів та студентів змалку. Наприклад не правда те що:

  • Потрібно читати кожне слово
  • Не можна пропускати абзаци
  • Достатньо прочитати раз
  • Чим швидше читаєш тим менше розумієш.[4]

Поради з ефективності[ред.]

Щоб збільшити ефективність не читайте пасивно:

  1. Робіть конспект. Можливо в формі інтелект-карти.
  2. Задавайте (хоча б собі) питання.
  3. Цитуйте книжку друзям (чи стіні, хоча друзям таки краще).
  4. Пов'язуйте з тим що ви вже знаєте. Наприклад перед тим як читати наступний розділ - намалюйте в конспекті інтелект-карту того що ви вже знаєте. Після чого почніть читати, і доповнюйте тим що ви довідались.
  5. Переказуйте своїми словами.
  6. Повертайтесь назад. Доповнюйте конспект якщо виявили що в ньому чогось бракує.
  7. Виконуйте вправи.
  8. Якщо не розумієте якогось слова - гляньте в словник (вікіпедію). Або ще краще, щоб не відволікати свою увагу - випишіть слова що не знаєте, і подивіться їх значення пізніше (якщо в самому тексті їх значення не пояснюється десь далі.)
  9. Виписуйте значення нових слів в конспект.
  10. Якщо читаєте підручник з математики - спробуйте розв'язувати приклади перед тим як читати їх розв'язання, а також доводити теореми. З програмування - тим паче - спробуйте переписати код що дається в прикладах по своєму.

Не варто пропускати вступні розділи. В них автори намагаються пояснити яким чином буде викладений матеріал, що він міститиме і всіляко підготувати читача до сприйняття книжки. [5]

Конспект прочитаного[ред.]

  1. Не записуйте все підряд. Мистецтво створення конспекту полягає у вмінні виділяти важливе.
  2. До того як читати розділ постарайтесь зрозуміти про що він. Підказка: зазвичай про те що написано у заголовку. :)
  3. Випишіть головну ідею розділу, та що ви вже на цю тему знаєте в конспект.
  4. Прочитайте розділ, доповнюючи те що ви знали деталями і тим що ви не знали.
  5. Пройдіться по розділу ще раз, і створіть два списки. Перше - список об’єктів, ідей та їх властивостей про які йдеться в тексті. Друге - список невідомих термінів та їх визначення.

Як справитись з нудним текстом[6][ред.]

Нудьга, Гастон Ля Туш, 1893

Зі складними текстами зустрічались напевне всі – від школярів до пенсіонерів. Всі напевне читали всілякі інструкції, чи договори під час відкриття рахунку в банку (хто взагалі тих юристів вчить таке писати?), чи щось подібне. Деякі нудні тексти ніхто не читає, як от ліцензія при інсталяції програмного забезпечення. Деякі, як от інструкції – треба читати, бо інші джерела інформації про якусь нову штуковину якою вам потрібно навчитись користуватись – відсутні.

Я от коли наткнувся на довжелезну 160-ти сторінкову інструкцію з встановлення та використання одного модуля системи яку ми підтримуємо, впав в легкий транс. Інструкція з інсталяції на 5 сторінок – це ще нічого, її можна просто бездумно виконувати крок за кроком, якщо все звісно пройде добре. Але от біда якщо треба читати 15 сторінок аби зрозуміти що то взагалі за штука і нащо ми її ставимо. Я почав гуглити “How to read boring manual”, і знайшов “Boring machine operators manual” – інструкцію для оператора бурильної (нудної :) ) машини.

До речі, сумний факт – нудних текстів на світі більше ніж цікавих. Тому що цікавий текст дуже й дуже важко написати, і мало хто це вміє. А не кожен виробник бурильних машин може найняти Роджера Желязни чи Ніла Стівенсона аби ті написали інструкцію. Цей текст, напевне, теж нудний, але без ваших підказок мені важко буде зробити його цікавішим.

Я вчасно навчився читати, що дало мені перевагу в молодших класах. Я прочитав буквар в перший день, і спитав маму де в школі попросити наступну книжку. В мене в селі була величезна бібліотека, і мало не половина літератури це були підручники з фізики, схемотехніки, мікроелектроніки, журнали “Наука і суспільство” (мій улюблений), Квант (другий за ним), “Фізика в школі” і т.п. Тому підручники з фізики я почав читати теж дуже рано.

Це був плюс, бо в школі я знав про купу речей таких як те що магнітний і географічний полюси це не одне й те ж, і що вісь нахилена під кутом 23 градуси до орбіти, і що літак літає бо в нього верхня площина крила має більшу площу. Далі підручник з фізики, наприклад містив рівняння Бернуллі:

На що я дивився приблизно так як от ви напевне дивитесь на оце:

不知彼而知己,一勝一負;不知彼

Тому тупо ігнорував формулу китайською і читав далі все що міг знайти українською. Ну й картинки звісно розглядав, ті які розумів.

А якби я знав що букви в формулах замінюють цифри, і що латинські та грецькі букви нічим не страшніші за українські, то може б й формули навчився читати, з не меншою цікавістю ніж сам текст, і може мав би більше любові до математики.

З цієї моєї розповіді варто зробити висновок що різні тексти треба читати по різному, і часом одного букваря мало. Для математики треба свій буквар, для чогось іншого – свій.

Далі перейдемо від прикладів до порад які мають трохи допомогти читати важкі тексти.

Підготовка до читання[ред.]

Перед тим як щось читати, треба з’ясувати чи воно вам треба. Це іноді важко зробити, поки не почнеш читати, але зазвичай люди підсвідомо це роблять, беручи до уваги інформацію що містить обкладинка, дізнаючись щось про автора (хто він, звідки, його вік і т.п.), оцінюючи об’єм книжки, переглядаючи окремі уривки щоб дізнатись яким стилем книжка написана. Можна прийняти до уваги хто вам радить цю книжку, якщо ви знаєте зацікавлення цієї людини і знаєте за якими критеріями вона підбирає собі літературу.

Читання повинно мати якусь мету. З читання просто так користі буде мало, а книжка буде нудною, бо ви не будете до кінця вірити що вона наблизить вас до вашої цілі. Навіть якщо мета – здати екзамен, цю мету треба чітко осмислити і дати собі зрозуміти що без читання цього не досягти.

Для великої книжки не варто боятись її розміру, а просто ставити собі задачу, наприклад, прочитати лише перший розділ. Часом ми маємо упередження що книжка буде нудна, чи складна, тому боїмось її починати, після чого, вже в процесі читання з’ясовується що страхи наші даремні, і книжка сторінка за сторінкою, але починає в себе втягувати. Тому, пригадайте собі що по обкладинці не судять, що ваше упередження може бути лише упередженням, відкиньте страх і просто починайте читати.

Книжка може бути справді нудною, якщо її зміст не несе для вас нічого нового (наприклад ви вже раз читали і все пам’ятаєте) не вважаєте корисною для себе, чи не розумієте про що взагалі мова.

Книжку може бути важко читати, якщо вас в даний момент хвилює щось інше, чи ви просто втомлені, чи знаходитесь в середовищі що відволікає. Потрібно старатись позбутись цих зовнішніх перешкод.

Якщо вам незнайома лексика предметної області, що теж часто є причиною того що читати складно, варто запастись словником, глосарієм чи якоюсь іншою довідковою літературою. Можна, в кінці кінців, використати вікіпедію для створення власного глосарію.

Також треба змиритись що книжку все одно може бути важко читати. І це логічно, бо не всі книжки – це художня література, крізь деякі треба прогризатись.

Під час читання[ред.]

Кожен читає по різному, тому один може перечитувати текст по кілька разів, і все одно не зрозуміти, інший лише пробігтись оком, і зразу все схопити, дехто потребує тиші, а дехто може читати де завгодно. Хтось читає сторінка за сторінкою, а хтось задом наперед. Якщо ви читаєте якось по особливому – не варто вважати що це неправильно, правильних способів взагалі не існує.

Найважче – почати. Можете пообіцяти мозку що фокусуватись доведеться лише 25 хвилин, а далі буде відпочинок – винагорода

Під час читання варто задавати книжці питання, інакше дізнатись від неї щось буде важко. Питання потрібно задавати базуючись на тому що ви вже знаєте про книжку (ви ж її якось вибрали), на основі перегляду виділеного тексту (заголовків та відформатованих частин), та іншої інформації яку можна отримати до читання.

Старайтесь самі давати відповіді на свої питання ще до читання тексту. Вгадуйте про що йтиме мова далі. Цікаві книжки відрізняються від нецікавих тим, що створюють саспенс – постійне відчуття того що на наступній сторінці щось відбудеться, вам хочеться дізнатись що, тому ви гортаєте сторінку за сторінкою, забувши про час.

Але якщо ви не читаєте щось захоплююче – увага тікатиме. Якщо книжка справді нудна й важка – без цього ну ніяк. Просто силою повертайте увагу назад і перечитуйте ті місця які ваші очі просто пробігли, а мозок думав про щось інше і пропустив зміст. Перед чим постарайтесь згадати що ви пропустили. Це важко, але це така ж вправа як і підтягування – чим більше ви робитимете, тим легше виходитиме. Нагадуйте собі чому й для чого ви читаєте цю книжку, і що хочете з неї дізнатись, і повертайтесь до тексту.

Також варто буде перечитувати ті місця які ви не зрозуміли. Книжка може містити як зрозумілі так і важкі місця, і останнім доведеться приділити більше уваги.

Я дам тут цитату з книжки “Ви, напевне, жартуєте, містере Фейнман”, Річарда Фейнмана, щоб ви зрозуміли що навіть геніальним нобелівським лауреатам іноді живеться несолодко:

На конференції був один соціолог, який написав роботу щоб її прочитали всі ми – він написав її заздалегідь. Я почав читати цю чортівщину і мої очі просто полізли з орбіт: я ніфіга не міг в ній зрозуміти! Я подумав, що причина в тому, що я не прочитав жодної книги із запропонованого списку. Мене не відпускало це неприємне відчуття “своєї неадекватності”, доки я, нарешті, не сказав собі: “Я зупинюсь і прочитаю одне речення повільно, щоб зрозуміти, що, чорт забирай, воно означає”.

Отож, я зупинився – наугад – і прочитав наступне речення дуже уважно. Я зараз не пам’ятаю його точно, але воно було чимось на зразок: “Індивідуальний член соціального суспільства часто отримує інформацію через візуальні, символічні канали”. Я довго з ним мучився, але все таки переклав. Знаєте що це означає? “Люди читають”.

Потім я перейшов до наступного речення і зрозумів що його я теж можу перекласти. Потім це все перетворилось в безглузде заняття: “Іноді люди читають, а іноді слухають радіо” – і т.д. Це все було написано так заплутано, що я спершу навіть не зрозумів, а коли, нарешті, розшифрував, виявилось, що це повна нісенітниця.

З цього досвіду можна також зробити питання що багато місць можна пропустити без шкоди для себе, можливо автор просто хоче показати читачу скільки всяких слів він знає.

Якщо книжка вам незрозуміла, тому що містить багато незнайомих термінів – доведеться ставитись до неї так як до книжки іноземною мовою, завести словник, чи записувати “переклад” слів на полях чи в конспекті. Записування допоможе запам’ятати, і доведеться менше повертатись назад, щоб освіжити поняття що ховається за терміном. Боятись повертатись назад теж не варто. Читати текст який ви не розумієте нудно, а нудний текст майже неможливо. Тому змусьте себе розуміти.

Малюйте між термінами зв’язки. Взагалі пишіть конспект, хоча як писати конспект – це ціла окрема тема.

Якщо є щось зовсім не зрозуміле – можете скористатись “методом каченяти”, і сформулювати питання. Наприклад запишіть питання, для того щоб надіслати їх листом авторові. Може цього листа й не доведеться відправляти – дуже часто під час обдумування питання щоб його правильно сформулювати відповідь знаходиться. Якщо ж не знайдеться – до цих питань можна буде повернутись наступного дня, або пошукати в інших джерелах, спитати колег, ну й в кінці-кінців можливо й справді відправити автору – хай наступного разу пише краще. В будь-якому разі, мати список питань корисно тому, що можна буде повернутись до вивчення лише того матеріалу, який не знаєте, і не доведеться перечитувати все.

Після читання[ред.]

Якщо ви закінчили розділ і маєте ще час – не беріться зразу за наступний, залиште ще трохи часу після прочитання на те щоб осмислити текст, обговорити його з колегами і просто відпочити. Перерви в читанні такі ж важливі для запам’ятовування як і саме читання. Це майже аналогічно тому як воно є у спорті.

Корисно після читання буває поспати. Під час сну мозок переглядає інформацію що отримав за день і вирішує зберегти важливі факти та забути неважливі. Якщо ви читаєте перед сном – збільшується ймовірність того що те що ви читаєте вам присниться.

Метод SQ3R[ред.]

SQ3R - це метод розуміння тексту названий як акронім своїх п'яти кроків: survey (оглянути), question (запитати), read (прочитати), recite (переказати), та review (переглянути). Метод був вперше представлений Френсісом Робінсоном (Francis Pleasant Robinson) 1946 року, в книжці «Ефективне навчання».[7]

  1. Оглянути (Survey)
    Перший крок, огляд, або сканування, радить уникнути спокуси прочитати книжку, і натомість просковзнути крізь розділ щоб зауважити заголовки, підзаголовки та інші елементи що виділяються в тексті. Це робиться для того щоб ідентифікувати ідеї та сформулювати питання щодо вмісту розділу.
  2. Запитати (Question)
    Сформулювати питання про вміст тексту. Наприклад, перетворити заголовки та підзаголовки в питання, а тоді шукати відповіді у тексті секції. Можна також сформулювати інші більш загальні питання:
    • Про що цей розділ?
    • На які питання цей розділ намагається дати відповіді?
    • Як ця інформація допоможе мені?
  3. Прочитати (Read, R1)
    Використайте підготовчу роботу здійснену в пунктах «S» та «Q» для того щоб почати читати активно.
  4. Переказати (Recite, R2)
    Друга «R» відома як «Переказати/Переписати» чи «Пригадати.» Використовуючи ключові фрази потрібно ідентифікувати основні ідеї, та відповісти на питання з кроку Q для кожної секції. Це можна робити як усно так і письмово. Важливо щоб той хто застосовує метод використовував власні слова.
  5. Переглянути (Review R3)
    Якщо студент дотримався всіх рекомендацій, він повинен мати листок з питаннями, і повинен перевірити себе пробуючи пригадати ключові фрази. Сумлінний студенти повинин негайно переглядати кожну секцію знаходячи ключові слова які забулись.

Подібним до цього методу є метод для читання наукових робіт в три фази[8]:

  1. Прочитати анотацію, вступ, заголовки розділів і використану літературу.
  2. Прочитати детально і записати питання і коментарі.
  3. Прочитати критично, піддаючи сумніву кожне твердження.

Метод Фейнмана[ред.]

Американський вчений і лауреат нобелівської премії Річард Фейнман, був відомим тим, що міг найскладніші теорії пояснити дуже просто. Тому на його честь названо метод, який допомагає розбиратись з складними поняттями, справді їх розуміти і надійно запам’ятовувати.[9][10]

Для цього вам потрібно:

  1. Взяти ідею яку ви не можете зрозуміти, взяти чистий листок паперу і записати її назву вгорі.
  2. Уявити що ви пояснюєте цю ідею комусь хто з нею не знайомий. І записувати пояснення. Це допоможе закріпити і впорядкувати ті частини які ви розумієте, та виявити ті частини які ви не розумієте.
  3. Як тільки ви потрапите в ступор, повернутися до підручника. Перечитайте матеріал, чи перепитайте викладача, і повторюйте це до тих пір, поки не зможете пояснити матеріал зрозуміло.
  4. Спрощувати і створювати аналогії. Як тільки ви побачите що ваші пояснення заскладні або надто багатослівні, спробуйте описати їх простіше, або пояснити за допомогою аналогії. Це допоможе запам’ятати все краще.

Це звісно довго, тому варто застосовувати не до всього матеріалу який потрібно вивчити, а лише до тих частин які вам важко зрозуміти чи запам’ятати.

Якщо ви готуєтесь до екзамену, спробуйте застосувати цей метод, не звертаючись до підручника, аж поки не виникне така необхідність. Це допоможе вам оцінити свій рівень готовності до екзамену.

Зазубрювання[ред.]

Іноді деякий матеріал доводиться вивчати на пам’ять. Особливо це стосується всіляких формул, вивчення іноземних мов, чи наприклад віршів.

Зазубрювати щось на пам’ять можна різними способами, і вони звісно поділяються на види. Перший поділ - це зазубрювати по частинах, або цілком. Коли ми зубримо щось частинами, наприклад вірш, ми спочатку зазубрюємо, постійним повторенням наприклад перші два рядки:

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина.

Після того як ці рядки зазубрені, ми починаємо зазубрювати наступні:

І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

І так далі поки не вивчений ввесь вірш. Наступного дня відповідаючи на уроці, ми виходимо і кажемо "Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина.", а далі йде пауза, тому що слова "дика площина" викликають асоціацію з "я бачив", а не "і я, прикований ланцем". Тому зазубрювати матеріал частинами є не зовсім вигідним, бо встановлюються непотрібні асоціативні зв’язки.

Щоправда, такий висновок протилежний тому що всі зазвичай практикують. Чому так? Однією з причин є наша природня лінь. Ми швидше бачимо прогрес зазубрювання, коли вчимо спочатку невеликі шматочки, ніж коли пробуємо вивчити зразу ввесь матеріал. При зазубрюванні всього матеріалу відчуття впевненості в знанні з’являється на самому кінці заучування.

Щоправда в зазубрюванні матеріалу цілком є й свої недоліки. Наприклад, складність матеріалу може бути нерівномірною, і при повторенні такого матеріалу повністю, ми разом з повторенням того що ще не запам’ятали, витрачаємо час на повторення тих місць які вже знаємо. Крім складності, нерівномірною є також наша увага, яка є сильнішою на початку та в кінці матеріалу, тому середина часто запам’ятовується гірше.

Тому можна використовувати також проміжні методи, а саме - розбивати матеріал на змістовні фрагменти відповідно до їх складності, заучувати фрагменти і потім заучувати їх порядок.

Також, при спробі використати новий метод навчання, не варто вважати що він з першої спроби дасть вам кращі результати, ніж старий. Потрібно декілька спроб, щоб в результаті практики такий метод показав свої переваги. Звичка в школі використовувати зазубрювання частинами заважає засвоювати раціональніші методи.

Розподіл повторень[ред.]

Окрім розміру шматків матеріалу що вивчається, важливий також час між повтореннями.

Міфи щодо форм навчання[ред.]

Гіпнопедія[ред.]

Кажуть, що можна навчатись увісні, якщо увімкнути аудіозапис з матеріалом для вивчення. Ефективність такого методу наука довести не змогла.

Посилання[ред.]

  1. Make Things Memorable - David Myers (YouTube).
  2. How to effectively read and understand scientific literature? Productivity Stack Exchange
  3. Take Effective Notes HowtoStudy.com
  4. Active Reading: Comprehension and Rate - Academic Skills Center
  5. How to Study a Textbook
  6. Складний і нудний текст? - Блог одного кібера
  7. SQ3R - Вікіпедія
  8. How to Read a Paper
  9. Learn Faster with The Feynman Technique Scott H. Young - Youtube
  10. Never Forget an Idea Again with The Feynman Technique