Як вчитись краще?/Версія для друку

Матеріал з Вікіпідручника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

"Освіченими можуть вважатися лиш ті, кого навчили як вчитись та змінюватись."
Карл Роджерс

Кожна людина навчається протягом всього свого життя. Тепер такий час що від цього нікуди не подінешся. Здатність неймовірно добре навчатись — це те що дозволило людському виду створити цивілізацію, та заволодіти планетою.

Маленькі діти вчаться самі собою, бо вони ще нічого не знають, але дуже хочуть, і їм це дуже потрібно. В школі знання потрохи починають надавати примусово, хоча кажуть що завдання школи — навчитися вчитися. Університет дає свободу та можливості для навчання, але абітурієнти, котрі звикли до того, що знаннями їх повинні годувати силою, іноді цього не помічають і багато втрачають.

Мета цієї книжки — відповісти на питання в назві, тобто розповісти як повніше використовувати можливості, котрі дає освітня система (якою б вона не була), і вчитись краще. Краще в тому розумінні, що отримувати більші об'єми знань за коротший час та з меншими витратами енергії. А також, навчитись отримувати від навчання задоволення.

Версія для друку

Зміст[ред.]

  1. Що вчити? — про пошук свого призначення, та вибір шляху до нього.
  2. Мотивація і воля — що чи хто змусить нас вчитись якщо не ми самі? Що робити якщо не хочеться?
  3. Енергія — про те, як правильно її витрачати, і де взяти її більше.
  4. Звички — про те як формувати корисні звички, та як позбуватись поганих.
  5. Зосередженість — про те чому ми такі розсіяні, і як нарешті зосередитись на тому що важливо.
  6. Форми навчання — про різні види навчальної діяльності.
  7. Конспекти — про те як краще писати конспекти.
  8. Інтернет — про те як ефективніше використовувати інтернет в навчанні.
  9. Університет — про курсові, лекції, та інші аспекти навчання в університеті.
  10. Співпраця — про спілкування з викладачем, з товаришами по групі і інші аспекти взаємовигідної взаємодії з іншими під час навчання.
  11. Іноземні мови — про вивчення мови, як особливий вид навчання. Специфічні для вивчення мов види навчальної діяльності.
  12. Пошук роботи — саме те, для чого нам потрібно знати більше та вчитись краще.
  13. Інша література та автори що пишуть про навчання та саморозвиток. Було б дивним припускати що людство вперше задумується про те що вчитись - важливо, і що варто це робити якомога краще.

Що вчити?[ред.]

Той, хто знає, для чого жити, той зможе витримати майже будь-яке як.
Віктор Франкль, Фрідріх Ніцше

Перед тим як навчитись вчитись краще, треба дізнатись для чого воно вам потрібно. А раптом взагалі не потрібно, і ви лише даремно витратите час читаючи цю книжку? А життя надто коротке щоб витрачати його на не потрібне.

Також варто знати чого ви хочете і навіщо це вам, щоб знати що саме вивчати. Тому що вивчити все - неможливо. Щодня на нашій планеті створюється більше інформації ніж ви зможете опрацювати за все життя. Але, на щастя, більша її частина для вас є неважливою.

То, як визначити що важливо, що ні, чого ви хочете, і для чого взагалі на цій планеті народились?

В чому сенс життя?[ред.]

Ми всі тут на Землі для того, щоб допомагати іншим. Для чого на Землі інші - я уявлення не маю.
Невідомий філософ

Cенс життя кожної речі лежить поза самою річчю. Сенс навчання в школі - аби поступити в гарний університет, сенс навчання в університеті - аби отримати високооплачувану роботу, сенс роботи - отримувати прибуток, сенс грошей - витрачати їх. Сенс життя - померти.

При цьому ми за засобами любимо забувати про кінцеву мету. Так хочемо гарно закінчити школу, щоб поступити в гарний університет, що забуваємо що знання нам потрібні щоб потім їх застосовувати в житті, а не щоб здавати вступні екзамени. На цю тему існує притча:

Один лицар дуже хотів пити. Прийшов до озера – а там дракон. Він почав битися з драконом, так вони день бились, а в кінці дракон запитав:

– Чого ти взагалі до мене лізеш?
– Хочу води напитись.
– То може напився би?!

До життя можна підійти й по іншому, і сказати що сенс життя лежить в самому житті. В його підтримуванні і примноженні. Здатність розмножуватись і розвиватись - те що відрізняє живу матерію від неживої.

Таким чином, можете вважати що сенс життя в тому аби створити нове життя, чи покращити якість наявного. Виховати дітей, або зробити так, аби іншим було легше втілювати свій сенс у життя. Розвиватись самому і допомагати розвиватись іншим. Допомагати найбільш близьким, чи всій планеті. Залежить від ваших амбіцій.

Навіть якщо ви обираєте не саморозвиток, а виховання дітей, саморозвиватись потрібно. Ви напевне захочете щоб вашою половинкою була не перша-ліпша людина, а людина якою можна захоплюватись і поважати. А ваша половинка напевне захоче того ж самого. Крім того як і кожні батьки, ви захочете щоб ваші діти були щасливими і успішними. Найкращий спосіб виховання - виховання на власному прикладі.

Таким чином не настільки важливо яка кінцева мета вашого життя, важливо як ви до неї йдете. І чи розумієте як кожна ваша дія наближає вас до вашої мети. Навіть мити посуд потрібно вміти добре. Навіть якщо ви збираєтесь стати президентом. Навчитись добре мити посуд простіше, ніж навчитись добре керувати країною, а щоб навчитись добре вчитись, треба починати з простішого, чи не так? :)

З іншого боку, правильний вибір дуже важливий, тому що життя в людини одне. І часу на нього виділено скінченну кількість. Тому думати над тим як інвестувати час треба набагато ретельніше ніж над тим як інвестувати гроші.

Інвестиції - це завжди ризик. Тому що завжди є ймовірність купити те що через певний час виявиться непотрібним нікому. Для зменшення ризику, використовують таку штуку як диверсифікацію, відому в народі приказкою "не кладіть всі яйця в одну корзину". Чим більше знань в різних сферах ви маєте - тим менший ризик для вас залишитись безробітним якщо в якійсь сфері буде період кризи.

Крім того в інвестиціях (як грошей, так і часу) працює закон який називається експоненційним. Сутність закону полягає в тому що дуже мало компаній стають успішними, але ті кілька які стають - отримують доходи більші ніж всі доходи галузі. Наприклад загальна вартість перших 12-ти технологічних компаній США перевищує 1 трильйон (тисячу мільярдів) доларів і є більшою за сукупну вартість всіх інших технологічних компаній країни. Таким чином диверсифікація хоча й зменшує ризики, сильно зменшує й прибутки.

Ви доб’єтесь дуже великих результатів, якщо крім достатніх знань в різних сферах, будете експертом в якійсь одній, яка справді принесе користь. Як підприємець ви не зможете заснувати одночасно 10 компаній і подивитись яка з них принесе найбільше прибутку. Як працівник ви не зможете влаштуватись на 3 роботи, кожна з яких займає по 40 годин в тиждень щоб подивитись на якій з них кар’єрне зростання буде найбільшим.

Тому все ж таки варто хоч приблизно визначити що вам подобається і в яку сторону потрібно розвиватись.

Заробляти багато[ред.]

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.


Тарас Шевченко, 1845

Гроші - теж непогана мета життя, і кількісна міра успіху. Маючи більше грошей ви зможете вирішувати цікавіші проблеми, дізнаватись більше, і взагалі здійснити більший вплив на світ.

Але є одне але. Вам потрібно знати для чого вам ці гроші. Тому що як показує досвід багатьох людей, щасливими є не ті хто може багато отримати, а той хто багато дає комусь іншому, і таким чином відчуває що він потрібен.

Дуже часто діти багатих батьків, які отримують в подарунок багато дорогих речей, освіту і кишенькові гроші, не люблять своїх батьків, тому що не можуть відчути що вони їм потрібні.

Заробляючи більше, ви зможете змінити світ сильніше. Головне - пам’ятати як ви хочете змінити світ, і тоді гроші з’являться і не зашкодять вам бути щасливими.

Як знайти ціль життя[ред.]

Це не так легко, тому на це можуть піти роки. Тому тренуйтесь постійно ставити собі питання, та визначати чого ви хочете. Запитуйте:

  • Що я хочу зараз зробити?
  • Для чого я хочу це зробити?
  • Що я робитиму після цього?

Також запитуйте себе що ви можете зробити зараз. Те що ви можете і те чого хочете, можуть бути дуже далеко одне від одного. Але це тому що ви поки що мало можете і не дуже добре знаєте чого хочете. Та якщо постійно запитувати себе чого ви хочете і можете - відповіді зближатимуться, як збільшуватимуться ваші знання про світ.[1]

Схильності і здібності[ред.]

Здібності бувають різними. Одні здібності можуть знадобитись лише за певних умов. Вміння патчити KDE2 під FreeBSD може знадобитись лише якщо під рукою є комп’ютер з даною ОС, та потреба в KDE2, а от гарна пам’ять чи здатність не здаватись після першої невдачі - якості що можна застосувати в багатьох різних ситуаціях.

Схильність до наполегливості[ред.]

Якщо людина має талант до чогось - цей талант може допомогти їй швидше й простіше досягти успіху, але талант не є його визначальною умовою. Набагато важливіша наполегливість і послідовність в навчанні. Талант може навіть зашкодити, тому що людині в такому разі не потрібно прикладати до опановування предметом стільки зусиль як її ближнім, і вона звикає до того що це їй даватиметься легко, в той час як інші вчаться важко працювати.

Мабуть, усі чули про те, що ті, що в школі вчилися на трійки, зазвичай в житті стають набагато успішнішими, ніж відмінники. Це пояснюють ніби тим, що відмінники погано пристосовані до справжнього життя, вміють лише працювати обмежені чіткою програмою (як от шкільною). Але я вбачаю причину в тому, що відмінники не вміють помилятися, тому дуже легко опускають руки після першої ж невдачі. Замість того, щоб шукати удачі та робити наступні спроби, вони перестраховуються та знаходять надійну роботу, не обтяжують себе відповідальністю, дозволяють іншим ризикувати, а самі діють в межах поставлених завдань. І зламати цього “відмінника” в собі дуже важко. Навчитися не боятися помилок. Вставати кожного разу, коли падаєш.[2]

Демосфен[ред.]

Як свідчать сучасники, першу промову Демосфена публіка зустріла градом глузувань: гаркавість і слабкий від природи голос оратора не імпонували темпераментним афінянам. Проте в цьому кволому на вид юнаку жив воістину могутній дух. Безупинною працею та тренуванням він здобув перемогу над собою. У древніх письменників знаходимо: Неясну, шепеляву вимову він долав, вкладаючи до рота камінці і читав на пам'ять уривки з поем, голос зміцнював бігом, розмовою на крутих підйомах…»

Щоб позбутися від мимовільного посмикування плечей, він вішав над собою гострий спис, що заподіював йому біль при будь-якому необережному русі. Наполегливість та енергія перемогли. Демосфен переборов фізичні вади, довів ораторську техніку до досконалості, став найбільшим політичним оратором. Своїм прикладом він підтвердив найважливіший принцип: оратором може стати практично кожний, якщо не пошкодує для цього часу і праці.

Принцип акумуляції потенціалу[ред.]

Коли не знаєш куди іти – іди вверх. Коли не знаєш, що взагалі робити в житті – вчись.[3]

Так само, коли не знаєш, що робити щоб досягти конкретної цілі – теж вчись. Коли дізнаєшся – будеш більш підготовленим.

Чому? Дуже просто. Життя не вічне. Коли з’явиться необхідність використати потенціал, часу його накопичувати може вже не бути. І потенціал дає більший вибір.

Потенціали бувають різні. Наприклад:

  • Падати з гори простіше ніж дертись на гору.
  • Сильний може поводитись як слабкий, а слабкий не може поводитись як сильний.
  • Багатий може поводитись як бідний, а бідний не може поводитись як багатий.
  • Розумний може вдати дурня, а дурень може вдати розумного лише коли всі навколо – дурні.
  • Найголовніший потенціал – ентропійний. Час рухається в напрямку зростання ентропії. Тому живі люди можуть померти, коли тільки захочуть, а мертві не стають живими без зовнішньої допомоги. Частіше просто взагалі не стають.

Думайте правильними словами[ред.]

Складаючи плани треба думати правильними словами. Важливо те, що потрібно рідше думати слово “хочу”, і частіше “маю намір”. Бо слово “намір” дозволяє думати імперативно а не декларативно. А дії це результат думок, так, але лише імперативних думок.

Думка “я хочу”, нічого не дає. Ну, справді, мало чого я там хочу. Хочу захистити диплом і отримати залік на сесії. Неправда. Насправді хочу щоб моя мама не переживала, але цю думку важко перетворити в конкретні дії. Крім того залік на сесії залежить не тільки від мене. Крім того “хочу відпочити” в мене цілком суміщається з “хочу текст дипломної”. І крім того, залік залежить не тільки від мене.

Зі словом “намір”, такі штуки не проходять. Якщо я маю намір в четвер після роботи дістати книжку про операційні системи, і прочитати її розділ про Лінукс, а потім прочитати його ще раз і виписати місця які не запам’ятав, після чого наступного дня з’явитись в деканаті і попросити заліковку, то це вже конкретний набір команд, який простіше виконати. І ніяких переживань про те що я не зможу прочитати цей розділ нема, бо я це зможу. Хіба що обставини вимагатимуть зміни намірів.

Мораль: Коли чогось хочеться – подумайте які в вас щодо цього наміри. Наміри повинні бути відповідними, і над ними потрібно думати частіше ніж над бажаннями. Про бажання які не тягнуть за собою намірів можна забути.[4]

Де вчитись?[ред.]

Вчитись напевне краще не вдома якщо є така можливість. Тобто якщо ви закінчували школу в одному місті - може бути корисним поступити в університет в іншому. Це дозволить вам пожити трохи подалі від батьків, повчитись робити речі які робили за вас батьки, і навчитись контактувати з людьми в гуртожитку, навіть якщо ви дещо асоціальний.

Існує чудова стаття Пола Грема "Міста та амбіції"[5], яка каже що варто пожити в кількох місцях, поки ще молодий, щоб зрозуміти яке з них тобі подобається, і яке більше допоможе вам досягти своїх цілей в житті. Якщо у вас великі амбіції - треба їхати туди де є багато людей з подібними великими амбіціями. Якщо ви цінуєте багатсво - їдете до Нью-Йорка, якщо інтелект - до Кембриджа, якщо славу - в Лос-Анджелес. Якщо хочете бути стильним і любите мистецтво - в Париж. Але з часом голос і те повідомлення яке місто ніби каже своїм мешканцям може змінитись. Наприклад пізно їхати у Флоренцію, якщо ви хочете зустріти там дух геніальних художників відродження. Це було колись, зараз для міста важливе щось інше. Але може варто таки поїхати щоб спробувати там пожити, і переконатись що це не для вас. Чим раніше людина робить помилки, тим краще.

Так само як відрізняються міста, відрізняються університети одного міста. Кожен з них має якийсь свій посил. Наприклад Могилянка неначе каже своїм студентам: «будь активним, будь креативним, будь розумним, будь неординарним».[6] Університет Шевченка - "ми престижні, ми впевнені в собі, ми еліта". Впевненість в собі - це теж добре. Так само відрізняються і факультети і кафедри. Щоб дізнатись яку атмосферу має вуз - спробуйте поспілкуватись з його студентами. В наш час зробити це простіше, бо є інтернет і соціальні мережі. Трохи раніше були форуми. І невідомо які ще засоби спілкування будуть в майбутньому, але при виборі навчального закладу буде корисним знайти де саме спілкуються його студенти і освоїтись в середовищі. Крім того цей досвід буде корисним і в подальшому навчанні, якщо ви таки оберете той заклад.

Що все таки обрати?[ред.]

Написати сюди основи професійної орієнтації.

Що варто знати всім?[ред.]

В сучасних економічних умовах не можливо обійтись без того щоб спілкуватись з людьми. Навіть якщо ви хочете стати відлюдькуватим математиком, вас все одно змусять якщо не читати лекції студентам, то відвідувати конференції з колегами. Корисно мати якісь навички в комунікації.

Також, в епоху інтернету, телебачення, засилля реклами і пропаганди, критично вміти відрізняти правду і вигадки. Для цього потрібні хоча б основи філософії, психології та наукового методу. Це може не тільки зекономити гроші на купівлі непотрібних вам речей, а й здоров’я, якщо допоможе вам уникати гомеопатії та інших шахраїв.

Крім того, не залежно від того ким ви будете, дуже корисно знати іноземні мови. Дозволяє відкрити цілий новий світ, і купу додаткового матеріалу для навчання в будь-якій галузі. І чим більше мов ви знатимете - тим краще для вас. Першою іноземною без сумніву варто обрати англійську, а от яку вчити наступною - варто гарненько обдумати.

Як вибрати іноземну мову?[ред.]

Деякі навчальні заклади в Україні, окрім англійської, дають на вибір наприклад французьку та німецьку. Вчити обидві зразу - нерозумно і неефективно, тому варто все таки щось обрати.[7]

Як все таки прийняти рішення?[ред.]

Головна причина прихована за питанням "Що вчити?": страх нарешті почати щось робити. А "вибір" – це така собі обгортка цього страху, яка вслугує виправданням відкладання навчання на місяці.

Поставте собі 2 тижні як дедлайн для вибору. В межах двох тижнів зробіть вибір незалежно від кількості інформації, яку вдалось зібрати за цей час. І рухайтесь далі! Все одно знатимете усі правильні відповіді лише коли спробуєте і пройдете даний етап. Тому сидіти над вибором на початку – це даремна трата часу.[8]

Звісно, два тижні для вас може бути забагато чи замало, але тут важливе саме обмеження часу, а не тривалість цього обмеження. Оберіть час який потрібен вам для прийняття рішення і прийміть його за цей час!

Як переконати батьків?[ред.]

Часто батьки переконані що знають краще за дітей що дітям треба робити аби бути щасливими. Може коли діти маленькі вони й мають рацію, але коли справа доходить до того щоб обирати собі сферу навчання - діти зазвичай вже повинні були навчитись приймати власні рішення.

І краще буде, якщо ви приймете неправильне рішення самі, а потім самі виправлятимете його наслідки, ніж за вас його приймуть батьки, і ви звинувачуватимете їх за це все життя. Добре якщо ваші батьки це розуміють. Хоча часто буває що так не щастить, і батьки свято переконані що без диплому юриста лікаря чи ще якоїсь там престижної професії ви нічого серйозного так і не доб’єтесь.

На цю тему є чудовий фільм "3 ідіоти", який входить в список найрейтинговіших фільмів за версією IMDb, поряд з "Обличчям зі шрамом" та "Бункером". Покажіть його своїм батькам, може допоможе.

Посилання[ред.]

  • 42 - Блог одного кібера
  1. Потяг до програмування - Блог одного кібера
  2. Про слова, помилки та навчання - Гніздечко Гальці
  3. Принцип акумулювання потенціалу - Блог одного кібера
  4. Думайте правильними словами - Блог одного кібера
  5. Міста та амбіції
  6. університети й амбіції
  7. How to choose your target language - How to learn any language
  8. Як початківцю не відкладати на завтра той код, що можна закодити уже сьогодні! - Віталій Подоба

Мотивація і воля[ред.]

Ще дещо чого я не розумію — мотиваційні аудіозаписи, мотиваційні книги... Що трапилось? Одного дня всім раптом стало потрібно бути вмотивованими? Це досить проста річ — ви або хочете щось зробити, або ні. У чому велике таїнство? Крім того, якщо ви достатньо мотивовані для того щоб піти в магазин і купити мотиваційну книгу, хіба ви вже не достатньо мотивовані? Тому вам не потрібна книжка, покладіть її на місце і скажіть продавцю: «Пішов ти! Я вмотивований, я йду додому.»
Джордж Карлін

Щоб отримати від особистості необхідну продуктивність потрібно з'ясувати що її мотивує. Мотивація змушує особистостей діяти. Чому ви дивитесь телевізор замість того щоб читати книжку? Чому їдете одну зупинку замість того щоб пройтись пішки? Відповіді на це питання міняються від людини до людини і всі є правильними. Вони описують мотивацію кожної персони в різних ситуаціях.

Як це стосується кращого навчання? Це риторичне запитання. Потрібно подивитись всередину себе, щоб з'ясувати причину ставати краще. Ніхто не дасть вам відповідь. Це особисте рішення, яке потрібно прийняти. Як тільки ви відкриєте свою мотивацію ви зробите перший крок.

Хто стає успішним?[ред.]

Світ не створено для розумних. Його створено для впертих та твердолобих, які не можуть втримати в голові більше однієї думки заразом.
Мері Робертс Райнхарт

Успіх — це досягти того чого прагнув. Статистика показує, що успіху досягають не розумні люди. Успіху досягають люди, які знають чого хочуть, хочуть цього сильно, хочуть цього постійно і діють відповідно. З розуму мало користі якщо його не застосовувати. А от якщо мати бажання, і впертість, то розум можна виростити, чи накачати.

Зазвичай люди просто лінуються досягати того чого прагнули, і спихають все на зовнішні обставини. Кажуть що недостатньо розумні щоб щось зробити, замість того щоб хоча б спробувати боротися з лінню.

Що таке лінь?[ред.]

Лінь може приймати різні форми, але найчастіше - це коли ми робимо щось, що дає нам невелику користь (або жодної користі) зараз (байдикуємо), замість того, аби робити щось, що дасть нам велику користь колись в майбутньому. Великі переваги в майбутньому замість маленьких в теперішньому, називаються відкладеною винагородою (delayed gratification), і здатність надавати їм перевагу - риса характеру що визначає здатність досягти успіху.

w:Зефірний тест

Лінь — це відсутність мотивації. Її взагалі б то не мало бути, як не мало б бути від'ємної температури. Але вона є. І з нею треба боротись. Бо завдяки їй потенційні кандидати на попадання в світову історію стають звичайними овочами.

Лінь — аж ніяк не рушій прогресу. Люди придумали комп'ютери не тому, що їм було лінь думати. Легше було б прорахувати балістичні таблиці вручну, аніж конструювати комп'ютер. Але перемога в війні потребувала робити це швидше ніж вороги, ламати їх шифри швидше ніж вони зможуть придумати нові, прораховувати більше їх можливих дій і взагалі думати більше.

Прокрастинація[ред.]

Прокрастинація - корисна з точки зору еволюції, бо людям потрібен відпочинок. Неможливо ввесь день бігати за мамонтом. Тому прокрастинація каже тілу "полежи ще трошки". Тисячі років тому цей сигнал міг бути збалансований відповіддю "але я голодний", або "там вовк!", що підказувало людям коли закінчувати відпочинок.

Проте сьогодні більшість людей не відчуває прямого зв’язку між голодом і необхідністю працювати. Часто зміни в зарплаті не залежать від того як добре ви працюєте.

Структурна прокрастинація - http://www.structuredprocrastination.com/

Джерела мотивації[ред.]

Робіть те, що любите[ред.]

Щоб вчитись, ви мусите любити вчитись. Чи хоча б любити отримані результати. Якщо ви не радієте від того, що дізнались щось нове — задумайтесь, чи ви правильно вибрали напрям своєї освіти.

Якщо ви думаєте, що не любите нічого корисного, а тільки розваги, задумайтесь ще раз. Невже зовсім ніяка конструктивна діяльність не приносить вам задоволення?

Подумайте про результат[ред.]

Кожна дія має певну мету, і про цю мету корисно пам'ятати, хоча б для того щоб знати чи ви справді робите те що хочете робити.

Сенека казав: «Щоб позбутись зажерливості — погляньте на її вихід». Ефективний метод щоб позбутись апетиту, чи не так? Допомагає зрозуміти що не все що робити приємно, дає позитивні результати. Так само деякі неприємні і важкі речі варто перетерпіти, щоб в кінці отримати щось хороше.

Любіть те, що робите[ред.]

Якщо ви робите те, що любите, то любити те, що робите, ніби просто :). Правда, не завжди так щастить. Іноді ми робимо те, що не любимо, чи розлюбили в процесі роботи. Це погано вплине на ваші результати і буде сильно втомлювати. Дейл Карнегі придумав трохи способів, як це виправити[1]:

  1. Змагатися з самим собою (чи ще краще з кимось) в якійсь нудній справі.
  2. Багато людей з радістю виконували б вашу роботу і були б щасливі. Бо їм ще гірше. Уявіть, що ваша робота — робота мрії.
  3. Працюйте так, ніби ваша робота цікава. І вона стане такою. Працюйте так, ніби ви її любите.
  4. Крім ранкової зарядки проводьте ментальну зарядку. Розкажіть собі надихаючу промову!

Не послаблюйте самодисципліну[ред.]

Зазвичай чим далі до кінця року, тим гірше всі вчаться. У вас такого не було, що на початку року вирішуєте «Ну все, тепер увесь рік я роблю всі домашні, надуважно пишу конспекти і в кінці отримую підвищену стипендію».

Потім ви випадково засинаєте на парі, забуваєте одну домашню і думаєте: «А, та що там страшного — одна домашня». А страшне те, що почати вчитись краще набагато важче, ніж почати вчитись гірше. Це як штовхати камінь на гору. Якщо ви сядете відпочити, він почне котитись назад. І вам знову доведеться починати все звідти, куди ви докотились.

Лінь — це звичка. Звички можна змінити, і лінь ніколи не буде до вас повертатись.

Оберіть оточення[ред.]

Якщо навколо вас цілеспрямовані, енергійні та щасливі люди — частина цього настрою буде передаватись і вам. Звісно головне — щоб вони були зайняті тим же, що й ви — навчанням, спортом, цікавими хоббі, тощо

З іншого боку, так само передається й лінь та апатія. Таких людей можна або змінювати (якщо в вас самих є достатньо енергії та мотивації щоб поділитись), або зменшити кількість контактів.

Беріть приклад з героїв[ред.]

Якщо навколо вас немає людей, з яких варто брати приклад, можна взяти за взірець якогось літературного героя. Наприклад Мартіна Ідена чи Джонатана Лівінгстона.

Також можете тримати на робочому місці портрет якоїсь людини, з якої можна брати приклад. Класика — портрет Івана Франка чи Тараса Шевченка. Але варто обрати когось кого ви дійсно поважаєте. Підійде навіть Бетмен. :)

Не робіть нічого[ред.]

Людина не може нічого не робити. Лінь — це не тоді, коли ви нічого не робите. Людина, яка б'є байдики, насправді[2]:

  1. Спить
  2. Їсть
  3. Слухає музику
  4. Дивиться кіно
  5. Лазить по інтернету
  6. Грає в комп'ютерні ігри
  7. Читає книги
  8. Валяється на дивані
  9. Розмовляє, гуляє з друзями

Звісно, деякі з цих пунктів необхідні. Але їх варто робити після основної роботи. Як каже приказка: «Зробив діло — гуляй сміло». Тому, якщо вам важко змусити себе чимось зайнятись — не робіть нічого. Просто сядьте і чекайте, поки лінь сама вивітриться. Можна лягти, але якщо ви не хочете спати (Хоча спати загалом корисно і необхідно). З іншого боку, виспіться так, щоб ви більше не могли і вам захотілось чимось зайнятись. Тільки не робіть нічого зі списку вище.

Дій![ред.]

Кілька разів на день говоріть собі це, і в той момент коли ви це кажете, ви помічаєте, що займаєтесь діями, які абсолютно неефективні, швидко переходьте до ефективних дій![3]

А ввечері порахуйте, скільки дій ви здійснили, і засинайте з чистою совістю. А вставши зранку, скажіть: «Я не знаю, що буду робити в кінці дня, але прямо зараз я зроблю корисну дію. Дій!». І починайте робити зарядку.

А ще зранку можна послухати симпатичну музику.

Симпатична музика[ред.]

В людини є два типи нервової системи: симпатична та парасимпатична. Одна допомагає нам виконувати роботу і витрачати сили, а інша відпочивати та набиратись сил. І є музика, яка активізує одну, а є музика, яка активізує другу.

Я думаю, ви й самі можете розібратись, яка музика симпатична, а яка парасимпатична. І взагалі — це дуже персональна тема.

Тут варто також зауважити, що ритмічна музика допомагає виконувати механічну роботу. Творчу роботу, над якою треба подумати, краще виконувати в тиші. З іншого боку, навушники — хороший засіб ігнорувати зовнішні подразники.

Ти знаєш, що ти — людина?[ред.]

І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Тільки тварина робить те, що хоче в даний момент. Людина може переносити задоволення, і навіть страждати заради задоволень майбутнього. Така вже суть людини. Лінь — тваринна природа. І щоб стати дійсно великою людиною, цю тваринну суть треба притлумлювати.[3]

Сила волі[ред.]

Сила волі — поняття, яким часто зловживають. Кажуть: «Якби мені ще трохи більше більше сили волі, то я б…». Насправді, сила волі — сила, використання якої вимагає купу енергії і вона вичерпується дуже швидко. Сила волі — це як стартер, який має зрушити нашу ліниву (інертну) особу, дати їй початковий обертовий момент. Людина, яка вже почала щось робити, має робити це по інерції, сила волі тут ні до чого[4].

Також, варто пам'ятати що сила волі — як м'яз. Вона вичерпується коли її використовувати, але чим частіше її використовувати — тим міцнішою вона стає наступного дня.

Попередження втоми[ред.]

Втома теж буває причиною того, що ви не хочете чи не можете робити те, що треба.

Робіть короткі підходи[ред.]

Інколи люди не можуть приступити до роботи через те, що вона здається занадто великою. Ви не мусите і не можете зробити все і одразу. Але треба хоча б почати. Якщо не вийде з першого разу, зробіть коротку перерву і спробуйте знову.

Перерви взагалі не дарма придумали. Важливо лише на перервах не бити байдики, а справді відпочивати.

Чи займіться чимось іншим корисним. Можна, наприклад, мити унітази. Трохи допомагає зрозуміти, що можна прожити і без освіти.

Робіть тільки те, що приносить найбільше користі[ред.]

Множити матриці треба для того, щоб зрозуміти, що таке множення матриць. Якщо ви вже вмієте це робити, то переходьте до задач, які робити не вмієте. Бо інакше даремно переведете папір і нічого не навчитесь. Якщо ви вже навчились множити матриці і достатньо зрозуміли, що воно таке — напишіть програму, що зробить це за вас, чи використайте готову.

Є біологічні види, що ставлять рекорди у силі, швидкості, плодючості. Люди поставили рекорд у категорії «Час, проведений у неробстві». Люди як біологічні (не соціальні) істоти проводять майже усе життя у неробстві. Зате коли беруться до дійсно необхідних для тіла дій, то (диво!) виявляється, що мають усе потрібне: вдосталь їжі, питва, тепло, гігієнічні засоби, медицину. Людина — снайпер серед тварин: іде до столу раз і за раз наїдається.[5]

Виховання волі[ред.]

Краще не приймати рішення, ніж прийнявши не виконати його, тому що кожна наша дія має здатність наступного разу повторюватись простіше і перетворюватись в звичку. Тому найголовнішою умовою тренування сили волі має бути «кожне прийняте рішення повинне бути виконаним».

Однією з причин невиконаного прийнятого рішення є його невідповідність переконанням людини, її поглядам на життя, часто її моралі, і найчастіше — її можливостям. Ви можете не повірити що такі рішення взагалі можуть прийматись, але такі випадки не є такими вже й рідкісними в життєвій практиці. Вони трапляються тоді коли рішення приймається в стані емоційного збудження, роздратування, в ту мить коли людина недостатньо володіє собою чи взагалі втрачає над собою владу. Тут було б доречним згадати вислови «ранок вечора мудріший» та «сім разів відмір, раз відріж».

Іншою причиною невиконання рішень є їх недостатня конкретність. Насамперед конкретність рішення виражається в конкретності часу виділеного для його виконання. Людина що вирішила зайнятись вивченням іноземної мови і не приступає до виконання свого рішення заспокоює себе тим, що вона це рішення не відміняє і обов'язково коли-небудь почне втілювати свій намір.

Але коли саме? Саме це точне «коли?» відсутнє в рішенні вивчати мову і саме тому початок першого уроку відкладається. Інша справа, якщо б в рішенні максимально було вказано час першого заняття, наприклад «о 20:00 7 травня».

Примітки[ред.]

Енергія[ред.]

Людині потрібні повітря, сонце, квіти...
А не цілий день перед комп'ютером сидіти.

Bottle Green - "Він хакер"


Методики управління часом постійно твердять що в кожного з нас в добі є лише 24 години, і коли часу бракує, то найголовніше - правильно розставити пріорітети, скласти розклад, план, чи розпорядок дня, перестати втрачати час на дурниці, і тоді все вийде. Насправді, час навіть не настільки важливий ресурс як енергія. Саме через брак енергії ми дуже часто замість того щоб виконувати все заплановане, просто гаємо час.

Щоб добре почуватись, не втомлюватись і мати багато енергії та сил для виконання своїх планів людям потрібно робити наступні базові речі:

  1. Добре дихати
  2. Гарно висипатись
  3. Якісно харчуватись
  4. Рухатись
  5. Робити перерви на відпочинок

В цьому розділі ми розповімо про все це детальніше.

Аероби[ред.]

В цих штучках знаходиться енергія людини, а не в чакрах, як то дехто собі думає...

Існує дві системи виготовлення енергії в живих організмах:

Біологічні системи отримання енергії
Анаеробні Аеробні
Тип не окиснювані споживають кисень
Назва гліколіз окисне фосфорилювання
Паливо глюкоза Глюкоза або жирні кислоти
Відходи молочна кислота вуглекислий газ
Результат 2 АТФ до 38 АТФ

АТФ (аденозинтрифосфорна кислота) - носій енергії. З таблиці ми можемо бачити що аеробна система набагато ефективніша. Анаеробні системи не дають достатньо енергії щоб забезпечити багатоклітинне життя, не кажучи вже про таку функцію життя як свідомість.

Люди - аеробні істоти, себто хімічні реакції в нашому організмі завдяки яким ми отримуємо енергію для життя включають в себе кисень. Немає кисню - немає реакції, немає енергії. Все просто.

Працює все завдяки мітохондріям, які синтезують АТФ (клітинне паливо) з поживних речовин їжі (вуглеводів та жирів) і кисню. Мітохондрії правда мають також анаеробний режим, проте, як ми вже пересвідчились, виробництво АТФ з глюкози дає приблизно в 15 разів більше енергії при аеробному диханні, ніж при анаеробному.

Звісно, якщо ми зараз знаходимось не під водою, в негерметичному приміщенні, то кисень в повітрі навколо нас точно є. Та якщо ми відчуваємо втому, може статись так, що в крові його недостатня кількість.

  • Зробіть кілька глибоких вдихів та видихів.
  • Перевірте чи ваш ніс не закладено.
  • Якщо на вулиці гарна погода - відкрийте вікно,
  • Встаньте і пройдіться кімнатою,
  • або взагалі вийдіть на десятихвилинну прогулянку надворі.

Це має нагадати організму що його завдання - постачати добре збагачену киснем кров у мозок. А прогулянка на сонці нагадає організму що засинати будемо ще не скоро.

Окрім того, не забувайте пити воду. Зменшення кількості води в організмі збільшує в'язкість крові. Відповідно серцю стає важче її перекачувати, і рухається вона повільніше, знову ж таки гірше постачаючи кисень в клітини що потребують енергії.

Сон[ред.]

Студенти які жертвують сном заради чогось, потім жертвують лекціями заради сну. :)

Якщо нам не вистачає часу для завершення певного завдання, ми дуже часто для цього жертвуємо часом виділеним для сну. Здавалось би - якщо менше спати - більше часу залишиться на роботу. Але, чи справді ви зможете зробити більше за той час? Виявляється - якраз навпаки. Нестача сну погіршує нашу пам'ять, концентрацію і працездатність, а відповідно зменшує успішність.

Більше того, надмір сну, теж шкодить здоров'ю, скорочує життя (і не тому, що залишається менше часу в добі, а тому, що шкодить серцю), і що найдивніше - викликає сонливість та втому. Найкраще для людини спати щодоби від 6 до 8 годин, хоча для кожного це персонально.

Дехто вирішує проблему сну, сплячи дуже мало по буднях, сподіваючись надолужити все на вихідних. Це дуже погано, тому що збиває наш циркадний ритм. Це 24 - годинний біоритм, який регулює нашу температуру тіла, та сонливість. Він понижує температуру тіла на декілька градусів, і ми хочемо спати, та підвищує її, і ми почуваємось бадьорими. Якщо довго спати зранку - температура зростає повільно. Тому ми почуваємось сонливими та втомленими.

Як навчити себе висипатись за саме той час, який потрібен організму? По перше - почніть вставати щодня в один і той же час. Навіть на вихідних, хоча в цьому не має прямої необхідності, але це полегшить ваше життя тому, що не збиватиме організм з циркадного ритму.

Ранок[ред.]

Під будильник вставати важко. Іноді так хочеться натиснути кнопку "ну ще п'ять хвилин", і поспати ще трішки. В таких випадках не варто забувати що за 5 хвилин ви все одно не виспитесь, а переживати стрес пробудження доведеться двічі. Щоправда люди заради щастя тут і зараз, нехтують нещастям яке може звалитись на них навіть через п'ять хвилин. Це нерозумно, але люди звикають робити те що звикли, а не те що розумно. Такі звички треба змінювати. Тому швидше застеліть ліжко щоб не спокушатись знову залізти під ковдру. Крім того застелювання ліжка це така-сяка зарядка. Виконання якої теж допомагає прокинутись, але для цього потрібно мати трохи більше бажання.

А для сну, буде вечір. І не треба казати собі що якщо ще 5 хвилин не поспите то ввесь день будете сонні. Щоб не бути сонним треба поспати як мінімум на дві години більше. А година менше ще нікому не шкодила. Ввечері заснете раніше.

Крім того досить зручно ставити будильник подалі від ліжка, поближче до чайника, можна буде швидше зробити собі чаю, чи кави. Випийте рідини. За ніч з людини випаровується досить багато, води, тому кров стає в'язка, і ми відчуваємо деяку млявість. Хоча, звичайна вода набагато корисніша ніж чай чи кава.

Якщо в кімнаті холодно - покладіть штани, шкарпетки та футболку (чи що ви там зранку вдягаєте) на батарею, а коли підійдете до будильника (основне аби він був подальше від ліжка) - бігом надягайте штани, тоді не так буде хотітись залізти назад під теплу ковдру. Якщо батареї нема - покладіть штани під ковдрою біля себе. Тільки ввечері, бо поки зранку будете відігрівати одяг, ризикуватимете заснути.

Замість кави можна послухати важку музику (хоча дев'ята симфонія Бетховена теж підходить), вибравши її поенергійніше. Також, розсуньте штори. Якщо сонце не зійшло, ввімкніть світло. Світло - один з основних сигналів організму що пора вставати.

А ще можна вмитись холодною водою. Пробудження від цього напевне найсильніше.

Звісно для всіх цих садистських процедур треба мати якусь силу волі, але якщо це ввійде в звичку, то стане набагато легше. З іншого боку, якщо в вас ввійде в звичку три рази прокидатись і засинати під будильник, то позбутись її буде дуже важко.

Далі бажано поснідати вуглеводами. Вуглеводи - найшвидше джерело енергії для людського організму, вони перетворюються в енергію наших мітохондрій буквально за хвилини, і зранку найкраще снідати саме ними. Про харчування далі трохи детальніше.

Вечір[ред.]

Перестаньте переживати через те, що якщо ви вчасно не ляжете, то не встигнете нормально виспатись. Засинайте тоді, коли вам захочеться спати, тобто коли відчуєте себе сонним. Якщо ви почнете спати рівно стільки, скільки потрібно буде вашому організму - ви точно почнете висипатись. Взагалі, організм людини відновлюється за перші чотири години сну (тому й легенди про Маргатер Тетчер, чи Наполеона розповідають саме про те, що вони спали по чотири години), а решту часу займають сни. Проте, спати потрібно все одно не менше 7 годин, а більшості людей - всі вісім, тому не сидіть до пізна. Якщо відчуваєте що хочете спати - лягайте.

Для багатьох людей які засинають пізно, це проблема ментальності. Ви дивитесь на годинник, і думаєте "Ага, перша ночі. Не проблема, в мене є ще купа часу щоб подивитись фільм і потім взятись за підготовку до контрольної". Ні в тебе нема часу. Забий на контрольну (і тим більше на фільм) і йди спати! Якщо ви візьмете за звичку засинати після 12:00, ваше поняття "пізно" буде постійно відсуватись вперед в часі. Тому, наступного разу коли ви позіхаючи поглянете на годинник і побачите 23:20 (чи будь-який інший час, про який ви думаєте "рано"), облиште все що робите і спішіть в ліжко. Згадайте якими паскудними були ті дні, в ніч перед якими ви лягли занадто пізно, і як у вас тоді боліла голова, і наскільки мало ви змогли тоді зробити.[1]

Щоб мозок вчасно зміг подати вам сигнал до сну, вставайте щоранку в один і той же час, навіть на вихідних. Щоб не пропустити момент коли організм пошле сигнал що пора відпочивати, бажано десь за 8-9 годин до часу в який ви маєте прокинутись підготуватись до сну. Також, постарайтесь не їсти багато перед сном. Взагалі, за кілька годин до сну припиніть вживання їжі.

Перед сном, окрім стандартних гігієнічних процедур, бажано розслабитись і відпочити, хоча б 45 хвилин. Для цього, потрібно завершити всі справи дня. Але скоріш за все це неможливо зробити вчасно, тому краще виписати список недоробленого, щоб розслабитись, і звільнити голову від відповідальності. Можна наприклад вести щоденник. Крім того, відомим народним засобом, який сприяє зануренню в сон є склянка теплого молока.

Далі бажано прийняти горизонтальне положення, і почитати якусь не надто захоплюючу книжку. Тільки не беріть з собою в ліжко лептоп з інтернетом. Там занадто багато цікавого, і занадто багато людей, які неправі (Ілюстрація). Почитайте, наприклад, книжку по спеціальності. Тоді мозок продовжить працювати над цією інформацією під час сну, а з цього часто отримували вигоду великі вчені. Постарайтесь не читати книжку з планшетного комп’ютера, смартфона чи інших пристроїв з якскравим екраном.

Про шкоду ввечері від комп’ютера та телевізора, та інших приладів з екранами що світяться, варто поговорити окремо. Проблема з ними полягає в тому, що вони є джерелами яскравого світла блакитних відтінків. А протягом мільйонів років еволюції блакитне світло стало пов’язаним з ясним днем надворі (вечір харакретизується теплішими відтінками, захід сонця взагалі червоний). Це світло впливає на виділення мелатоніну - гормону сну. Коли воно відсутнє, його виділення збільшується і ми стаємо сонними, коли воно світить на нас - гормон не виділяється і день ніби продовжується.[2]. Таким чином варто обмежувати час за монітором після того як стемніє.

Якщо все таки ввечері комп’ютера ніяк не уникнути - можна спробувати спеціальну програму яка змінює яскравість та кольорову гамму монітора - f.lux.

Окрім штучного світла, також після обіду варто уникати кофеїну та інших збадьорюючих речовин. Тому утримуйтесь від споживання кави та чаю. Замість них пийте воду.

Сієста[ред.]

Доктор Едуардо Естівіль упевнено стверджує: «Для дітей до 5 років це просто необхідно, а для дорослих денний сон рекомендується, але в будь-якому випадку він повинен бути коротким. Не більше, ніж 30 хвилин». Проблема в тому, що в більшості країн з поширеною сієстою, обідня перерва значно перевищує цю межу.

Cієста тривалістю не більше 30 хвилин (більш тривала може збити природні біологічні годинники і викликати безсоння вночі) покращує здоров'я загалом і циркуляцію крові зокрема, а також попереджає стан пригніченості, збільшеного тиску і стрес. Крім того, покращує пам'ять і процес навчання, сприяє продовженню працездатності і змушує організм не спати до пізнього вечора, незважаючи на накопичену втому.

Такі видатні особистості, як Альберт Айнштайн та Вінстон Черчилль, які пишалися тим, що перейняли цей звичай на Кубі, були його затятими послідовниками. Це призвело до несподіваного результату: під час Другої світової війни їх колеги були вже втомленими до 2-ої години ночі, в той час, як вони виглядали свіжими і здатними продовжувати роботу.

Пересипання[ред.]

Якщо ви замало спите - вирішити цю проблему просто - треба спати більше. Проблема ж пересипання трохи складніша. По-перше, потреба в сні змінюється від людини до людини і залежить від віку, та багатьох інших факторів. Наприклад якщо ви хворієте чи переживаєте якийсь стрес, потреба в сні зростає. Проте, експерти все одно вважають що дорослій людині достатньо 7-8 годин для того щоб виспатись. [3]

Причинами пересипання можуть бути розлади сну, такі як апное, вживання якихось медикаментів чи алкоголю.

Пересипання дуже небезпечне, тому що збільшує розвиток діабету, ожиріння, серцевих захворювань і взагалі призводить до смерті, викликає головний біль, сонливість, спинний біль, депресію, тому якщо ви спите більше 8 годин на добу, варто звернутись за консультацією до лікаря. Хоча є версії що не пересипання викликає хвороби, а навпаки, є наслідком хвороб[4]. В будь-якому випадку - піклуйтесь про своє здоров’я.

Як найкраще провести безсонну ніч?[ред.]

Взагалі краще не доводити до ситуації в якій вам потрібно вчитися чи працювати всю ніч. Але, якщо іншого виходу немає - наука може дати кілька порад як полегшити ваші страждання.[5]

По перше, бажано щоб перед тим як провести безсонну ніч ви були виспаними. Тобто щоб бути готовим до всього - краще спати регулярно і достатньо. Якщо знаєте що цю ніч вам доведеться провести поза ліжком - подрімайте трохи перед тим як приступити.

Надмірна кількість вуглеводів теж може викликати сонливість. Повечеряйте білком - наприклад курятиною чи рибою.

Працюйте в яскравому світлі. Бажано світлодіодному з блакитним відтінком.

Ресурси мозку вичерпаються поки ви працюватимете, і ви будете менш здатні виконувати задачі що вимагають мислення. Тому спершу потрібно зробити все найскладніше, і відкласти рутинні задачі які можна робити "на автоматі" на пізніше.

Тримайтесь в теплі. Температура тіла досягає найнижчої позначки десь біля третьої години. Щоб холод вас не відволікав, майте при собі коц.

Якщо зранку ще є час виспатись - бажано щоб ви спали хоча б 100 хвилин, це відрізок часу в який поміщається один цикл сну.

Наступного вечора лягайте спати раніше.

Інші способи покращити сон[ред.]

Якщо кілька днів пожити на природі, використовуючи лише сонце як джерело світла, то циркадний ритм швидко приходить в норму, не залежно від того сова ви, чи жайворонок.[6] Спробуйте організувати похід на природу з наметом.

Щоб вставати зранку відразу, і не придумувати ніяких відмазок потрібно з вечора знати чітку причину навіщо вам це потрібно. Якщо ви ще не придумали навіщо вам вчитись і взагалі жити, подумати про це ніколи не пізно.

Зі сном також працює ефект плацебо, якщо ви вважатимете що виспались - мозок теж так вважатиме.[7]

Харчування[ред.]

Варто переглянути відео Nutrients for Better Mental Performance - Steven Wm. Fowkes, Google Tech Talks, 2009

Вода[ред.]

На конференціях, нарадах, та інших заходах де треба багато думати, ми часто бачимо на столах пляшки з водою.

Вживайте воду частіше, вона, як мінімум, не шкодить. (Якщо чиста). Звісно все потрібно вживати в міру, і якщо випити за раз 7-8 літрів води, можна померти тому що вона вимиє електроліти з нервових клітин, але таке можливо хіба якщо змагаєтесь в бігу на довгу дистанцію.

Рону Візлі вода навіть допомогла виграти гру в квідич![8] Вода - найкраще плацебо. А ще, за дослідженнями британських вчених, ті студенти які взяли з собою пляшку води на екзамен мають на 10% більші оцінки, ніж ті що не взяли.[9]

Ми вже згадували це раніше, але зменшення кількості води в організмі збільшує в'язкість крові. Відповідно серцю стає важче її перекачувати, і тому енергія доходить до клітин гірше.

Кофеїн[ред.]

Ергономіка[ред.]

Сиди прямо!
Ваша мама

Зазвичай навчання потребує сидіння. За партою чи за письмовим/комп’ютерним столом. І це проблема. Коли ви сидите, електрична активність у мускулах зменшується, і ви спалюєте лише одну калорію за хвилину, в той час як при повільній ходьбі, витрата енергії - три калорії на хвилину.[10]


[11]

Якісний відпочинок[ред.]

Гарні перерви короткі, розумово вільні та нудні. Прогулянка, просто мовчки посидіти і випити стакан води, чи просто п’ятнадцятихвилинна дрімота - гарна перерва. Соціальні мережі, SMS чи перегляд телебачення - погана.[12]

Посилання[ред.]

  1. How to Go to Bed Early - WikiHow
  2. How Light Affects Our Sleep - Mark's daily apple
  3. Physical Side Effects of Oversleeping - WebMD
  4. хhttps://bunyk.wordpress.com/2015/04/16/sleep-life-duration-correlation/ Кореляція тривалостей сну і життя]
  5. What the sleep doctors won't tell you
  6. Camping Trip Could Synch Your Internal Clock To Sunrise And Sunset - Huffington Post
  7. Study: Believing You’ve Slept Well, Even If You Haven't, Improves Performance
  8. Гаррі Поттер і напівкровний Принц
  9. Drinking water improves exam grades, research suggests - BBC News
  10. How Sitting All Day Is Damaging Your Body and How You Can Counteract It - LifeHacker
  11. http://www.wikihow.com/Sit-at-a-Computer - wikiHow
  12. How to Increase Your Ability to Focus - Scott H Young
  1. http://allentucker.com/why-am-i-so-tired/
  2. Хочете бути більш ефективними? Більше спіть!
  3. Sleep as a Competitive Advantage.
  4. How to Become an Early Riser
  5. Нормальний сон
  6. 55 Ways to Get More Energy
  7. http://productivity.stackexchange.com/questions/8651/best-practice-for-balancing-schedule-and-tiredness/8694#8694
  8. http://productivity.stackexchange.com/questions/1367/always-sleepy-tired-and-not-focused/1411#1411

Звички[ред.]

«Слідкуй за думками - вони стають вчинками. Слідкуй за вчинками - вони стають звичками. Слідкуй за звичками - вони формують характер. Слідкуй за характером - він стає долею»
персонаж Маргарет Тетчер у фільмі "Залізна Леді"

Знаємо ми про це чи ні, але ми всі маємо звички. Можливо це ведення щоденника, чи малювання, чи інший вид продуктивної звички, а можливо це просто перевірка вКонтакту. Важливо усвідомлювати які звички ви щодня тренуєте, і використовувати ці знання для власної вигоди.

Також важливо зробити навчання звичкою, тому що навчання схоже на спортивні тренування. Неможливо просто так взяти, і бігати протягом одного дня перед марафоном, а тоді взяти у ньому участь. Людський організм так не працює. Потрібні місяці регулярних тренувань, щоб м’язи і нервова система пристосувались до навантаження. З нервовою системою в навчанні - аналогічно.

Два вовки[ред.]

Існує притча, яка дуже поетично описує зміцнення повторно використовуваних нервових ланцюгів в людському мозку:

Якось старий індіанець племені Черокі вчив своїх онуків життю.
Він сказав: “Всередині мене відбувається страшна битва між двома вовками.
Один вовк злий – він є страхом, злістю, заздрістю, стражданням, скорботою, жадібністю, зарозумілістю, саможалем, провиною, обуренням, неповноцінністю, брехнею, необґрунтованою гордістю та его.
Інший добрий, він є радістю, миром, любов’ю, надією, обміном, спокоєм, смиренністю, добротою, милосердям, дружбою, співчуттям, щедрістю, правдою, жалістю і вірою.
Така сама битва відбувається всередині вас, і всередині кожної людини також.”
Вони задумались над цим на хвилю, і потім одна дитина спитала свого діда. “А який вовк переможе?”
Старий відповів: “Той, якого ти годуєш”.

Впровадження звичок[ред.]

Встановлені звички дозволяють звільнити мозок від зайвого напруження. Потрібно переконувати себе сідати за комп’ютер і працювати щодня, і це елемент стресу який ви привносите в своє життя. Але якщо це стане щоденною звичкою і частиною того що ви робите - чим воно і стане після місяця з лишком щоденного повторення, тоді нема ніякого розумового тягара. Все робитиметься без зусиль.

При впровадженні нової звички, потрібно справді старатись протягом 21 днів. Не зважаючи ні на що не порушувати звичку.

Винагорода[ред.]

Щоб видресирувати тварину люди використовують простий процес. Якимось чином тварині підказують що вона повинна зробити і коли вона це зробить - їй дають винагороду. Можливо в деяких випадках її карають коли вона не робить те що повинна. Це повторюють аж поки тварина не стане дресированою. Коли справа доходить до тренування себе, ми придумуємо мільйон дивних і неефективних способів це зробити.

Чому? Можливо тому що кожен з нас хоче знайти легкий шлях. Іноді люди роками шукають простого способу вивчити мову, чи позбутись зайвої ваги, в той час як обравши важкий шлях, вони вже давно б досягли мети.

Щоденна звичка[ред.]

Щоденні - один з найефективніших видів звичок. Щоденно - це просто магічна частота. Це не просто на 40% ефективніше за 5 днів на тиждень, це на сто процентів ефективніше. Коли ви робите щось щодня - ви позбуваєтесь великої долі можливих відмовок аби не робити це. Якщо ви робите щось тричі на тиждень, завжди можна знайти причину перенести це на наступний день коли нема настрою робити це сьогодні. Зі щоденним графіком таке неможливо.[1]

Також ви ніколи не втрачаєте кінетичної енергії. Після перерви завжди важко знову братись за роботу.[1]

Таку ж стратегію можна застосовувати не тільки до навчання чи роботи, а й до власних проектів чи хобі. Таким чином ви позбуваєтесь надмірного стресу, відкладаючи ідеї для власних проектів на вихідні, а потім не встигаючи їх на вихідних зробити. Щодня не потрібно робити багато, але потрібно робити хоча б мінімальний прогрес, хоча б крок.[2]

Для впровадження щоденної звички можна використати метод "не розривай ланцюг" який придумав Джері Сайнфелд[3]

Посилання[ред.]

  1. 1,0 1,1 The Magic of every day - Tynan
  2. Write Code Every Day - John Resig
  3. Jerry Seinfeld's Productivity Secret - Lifehacker
  1. The Basics - Tynan
  2. Training Yourself - Tynan

Зосередженість[ред.]

Увага[ред.]

  • Мимовільна, довільна

Як зацікавитись "нудним" матеріалом?[ред.]

Постійно запитуйте себе "Чому? Як? Що?". Передбачайте - відповіді на свої запитання, факти що містить наступний шматок тексту, до чого веде автор.

Усвідомте що тема настільки цікава, що дехто міг присвятити їй все своє життя.

Дійзнайтесь про тему більше. Може ви просто не знаєте достатньо щоб зацікавитись? Знайдіть ще причину для вивчення інформації, якесь її застосування. "Здати екзамен" - недостатня мотивація.[1]

Присутність в моменті[ред.]

Метод Помодоро[ред.]

Помодоро – досить простий метод управління часом.[2] Його суть елементарна – якщо нам треба зробити задачу, ми виділяємо їй 25 хвилин часу, не більше й не менше, заводимо таймер і починаємо робити. Поки таймер тікає-такає, ми не дозволяємо собі ніяких зовнішніх переривань (“Відчепіться від мене, я в помідорі! Через 20 хвилин я вам допоможу.”), і ніяких внутрішніх переривань (Так, на пошту могло прийти щось цікаве, але це зможе почекати ще 15 хвилин. І так, думати про всі мої інші справи теж цікаво та потрібно, але в даний момент я маю задачу і повинен думати про неї).

Якщо справді з’являється цікава невідкладна ідея яка не стосується поточної задачі – її записують та відкладають. Немає невідкладних справ окрім пожежі, які б не можна було відкласти на 20 хвилин. Записувати нав’язливі ідеї дуже важливо, інакше вони далі лізтимуть в голову.[3]

Коли таймер продзвенів, потрібно кинути все, навіть якщо залишилось дописати ще всього лиш кілька рядків. Якщо ми не закінчили роботу за один помідор, значить задача займатиме два помідори. Якщо в помідорі залишається ще купу часу, а таймер не продзвенів – займаємось допилюванням і шліфуванням зробленого. Помідор – неподільна одиниця роботи. При обліку неможливо записати пів помідора. Якщо ви перервались на середині помідора і зайнялись чимось іншим – помідор скасовується. Почнете наступний, наступний вийде краще.

Якщо якась задача занадто дрібна для помідора (відповісти на лист), групуєте їх в серії. І за один помідор робите кілька.

Між помідорами обов’язково робити перерву хвилин на п’ять, під час якої можна випити чаю, сходити в туалет, подихати повітрям, помахати руками, поспілкуватись з іншими. Єдине що робити заборонено – роботу. Навіть думати про роботу заборонено. Потрібно якомога якісніше відпочити, аби під час наступного помідора бути більш сфокусованим та ефективним.

Кожні чотири помідори варто також робити довшу перерву, хвилин на 20-30.

Щоб працювати за цим методом потрібен таймер, розробники методу рекомендують механічний, тому що процес його заведення, та звуки таймера з часом починають асоціюватись мозком зі станом уваги та потоку, і завдяки утворенню умовного рефлексу перехід в цей стан відбувається швидше.

Посилання[ред.]

  1. Six Ways to Become Fascinated by a “Boring” Text
  2. Не чіпайте мене, я в помідорі!
  3. Ignore the Unicorn: Pomodoro for Those with A.D.D. - Pomodoro Technique
  1. How to Rebuild Your Attention Span and Focus - Lifehacker
  2. http://www.scientificamerican.com/article.cfm?id=mental-downtime
  3. Stimulation and How I Learned to Love Dishwashing
  4. http://blogs.hbr.org/2010/05/how-and-why-to-stop-multitaski/

Форми навчання[ред.]

Шість вірних слуг у мене є,
Що вчать мене всьому.
І так їх звати:
ЩО, ЧИЄ,
ЯК, ДЕ, КУДИ, ЧОМУ.

На Південь, Північ, Захід, Схід
Я їх щоденно шлю,
А тільки зроблять все, що слід,
Спочинок їм даю.

Спочинок з ранку до шести —
В цей час працюю сам.
Отак трудитися разом
Я, друзі, раджу й вам.

Редьярд Кіплінг

Загалом форми навчання поділяються на два основні види - активні та пасивні. Особливістю активної форми навчання є те що під час активного навчання ви можете помилитись і помітити цю помилку. При пасивному навчанні ви або не можете помилитись, або не можете помітити й виправити помилку. До пасивних форм навчання входять читання, прослуховування лекцій, перегляд відео з лекціями, прослуховування теле та радіопередач, бездумне конспектування, бездумне зазубрювання... До активних форм - розв’язування задач і вправи, вдумливе конспектування, пояснення матеріалу товаришам, вдумливе зазубрювання.

Активні форми ефективніші за пасивні через так званий "ефект тесту", який полягає в тому, що інформація запам’ятовується надійніше, якщо її деякий час після записування намагались кілька разів з пам’яті дістати (тестували себе), ніж коли її просто кілька разів під ряд перезаписували (зубрили)[1].

Існує легенда, що людина запам’ятовує 10% з того, що читає, 20% з того, що чує, 30% з того, що бачить, 50% з того, що одночасно бачить і чує, і 100% з того що робить. Звідки такі точні цифри - не відомо (зі стелі напевне :) ), але те що різні форми навчання мають різну ефективність - це правда. Детальніше кожну окремо ми розглянемо далі.

Хоча, якими би не були форми навчання, всі вони ґрунтуються на тому як працює наша пам’ять. А пам’ять в людей запам’ятовує факти створюючи асоціації з уже відомими. [2]

Лекції[ред.]

Лекції бувають нудні. Тут треба подумати над таким: якщо предмет здається вам не потрібним, і не вартим вашого часу, а на лекціях ви нічого не дізнаєтесь - все одно ходіть на лекції. Присутність на заняттях зменшує кількість матеріалу який доведеться знати щоб отримати залік. Крім того, прогул непотрібної пари створює спокусу прогуляти потрібну, а виробляти заново звичку все таки відвідувати пари буде важче ніж підтримувати існуючу. Тому на пари потрібно приходити, і на них вчитись. Якщо вона зовсім не для того призначена - вдавайте що пишете конспект, а самі готуйтесь до іншої пари.

Якщо ж лекція все таки буде по суті, то тут кілька порад як отримати від неї якомога більше користі.

  1. Готуйтесь до того що буде на лекції. Повторіть матеріал, почитайте підручники. Нерозуміння того що розповідають робить лекцію нудною, і вона стає марною тратою часу.
  2. Приходьте вчасно.
  3. Старайтесь навчитись бути гарним слухачем. Намагайтесь концентруватись на лекторі і не відволікатись на товаришів, телефон (вимкніть звукові повідомлення), та інші сторонні речі. Старайтесь виділяти важливе і неважливе в тому що вам розповідають. Підказка: зазвичай на дошці пишуть найважливіше, важливе але не настільки виділяють голосом та інтонацією.
  4. Пишіть конспект. Записуйте тільки найважливіше, своїми словами, використовуйте скорочення, різні позначення і т.п. Взагалі, бажано виробити власну систему ведення конспекту. Деякі поради щодо цього ви знайдете в окремому розділі, тому що це досить обширна тема.
  5. Задавайте питання. Взагалі це навіть важливіша причина щоб прийти на лекцію ніж написання конспекта. Бо його можна написати і по підручнику.
  6. Після лекції порівняйте конспект з конспектами одногрупників. Що ви могли пропустити на що ваші товариші звернули увагу?[3]

Читання[ред.]

Читання - це один з найменш ефективних способів навчання (гірше напевне хіба що погані лекції), і все одно, читання не замінять ні вчителі, ні відеофільми, взагалі ніщо. Також це один з найдоступніших (книжка дешевша за працю вчителя чи створення відеофільму), найпростіших (читати вміють всі) та найзручніших (книжку можна взяти з собою навіть в метро) способів навчання. Щоправда не такий ефективний як практичні заняття, але його ефективність теж можна підвищити.

Взагалі, вміння читати книги теж потрібно розвивати так само як і інші вміння. Потрібно також пам’ятати що вивчення чогось і прочитання чогось - це дещо різні речі. Вивчення потребує більше часу, зусиль і іншого підходу ніж читання. Потрібні мотивація, сила, та концентрація.

Міфи про читання[ред.]

Про ці міфи можуть не говорити, але багато їх чомусь вкорінені в голови учнів та студентів змалку. Наприклад не правда те що:

  • Потрібно читати кожне слово
  • Не можна пропускати абзаци
  • Достатньо прочитати раз
  • Чим швидше читаєш тим менше розумієш.[4]

Поради з ефективності[ред.]

Щоб збільшити ефективність не читайте пасивно:

  1. Робіть конспект. Можливо в формі інтелект-карти.
  2. Задавайте (хоча б собі) питання.
  3. Цитуйте книжку друзям (чи стіні, хоча друзям таки краще).
  4. Пов'язуйте з тим що ви вже знаєте. Наприклад перед тим як читати наступний розділ - намалюйте в конспекті інтелект-карту того що ви вже знаєте. Після чого почніть читати, і доповнюйте тим що ви довідались.
  5. Переказуйте своїми словами.
  6. Повертайтесь назад. Доповнюйте конспект якщо виявили що в ньому чогось бракує.
  7. Виконуйте вправи.
  8. Якщо не розумієте якогось слова - гляньте в словник (вікіпедію). Або ще краще, щоб не відволікати свою увагу - випишіть слова що не знаєте, і подивіться їх значення пізніше (якщо в самому тексті їх значення не пояснюється десь далі.)
  9. Виписуйте значення нових слів в конспект.
  10. Якщо читаєте підручник з математики - спробуйте розв'язувати приклади перед тим як читати їх розв'язання, а також доводити теореми. З програмування - тим паче - спробуйте переписати код що дається в прикладах по своєму.

Не варто пропускати вступні розділи. В них автори намагаються пояснити яким чином буде викладений матеріал, що він міститиме і всіляко підготувати читача до сприйняття книжки. [5]

Конспект прочитаного[ред.]

  1. Не записуйте все підряд. Мистецтво створення конспекту полягає у вмінні виділяти важливе.
  2. До того як читати розділ постарайтесь зрозуміти про що він. Підказка: зазвичай про те що написано у заголовку. :)
  3. Випишіть головну ідею розділу, та що ви вже на цю тему знаєте в конспект.
  4. Прочитайте розділ, доповнюючи те що ви знали деталями і тим що ви не знали.
  5. Пройдіться по розділу ще раз, і створіть два списки. Перше - список об’єктів, ідей та їх властивостей про які йдеться в тексті. Друге - список невідомих термінів та їх визначення.

Як справитись з нудним текстом[6][ред.]

Нудьга, Гастон Ля Туш, 1893

Зі складними текстами зустрічались напевне всі – від школярів до пенсіонерів. Всі напевне читали всілякі інструкції, чи договори під час відкриття рахунку в банку (хто взагалі тих юристів вчить таке писати?), чи щось подібне. Деякі нудні тексти ніхто не читає, як от ліцензія при інсталяції програмного забезпечення. Деякі, як от інструкції – треба читати, бо інші джерела інформації про якусь нову штуковину якою вам потрібно навчитись користуватись – відсутні.

Я от коли наткнувся на довжелезну 160-ти сторінкову інструкцію з встановлення та використання одного модуля системи яку ми підтримуємо, впав в легкий транс. Інструкція з інсталяції на 5 сторінок – це ще нічого, її можна просто бездумно виконувати крок за кроком, якщо все звісно пройде добре. Але от біда якщо треба читати 15 сторінок аби зрозуміти що то взагалі за штука і нащо ми її ставимо. Я почав гуглити “How to read boring manual”, і знайшов “Boring machine operators manual” – інструкцію для оператора бурильної (нудної :) ) машини.

До речі, сумний факт – нудних текстів на світі більше ніж цікавих. Тому що цікавий текст дуже й дуже важко написати, і мало хто це вміє. А не кожен виробник бурильних машин може найняти Роджера Желязни чи Ніла Стівенсона аби ті написали інструкцію. Цей текст, напевне, теж нудний, але без ваших підказок мені важко буде зробити його цікавішим.

Я вчасно навчився читати, що дало мені перевагу в молодших класах. Я прочитав буквар в перший день, і спитав маму де в школі попросити наступну книжку. В мене в селі була величезна бібліотека, і мало не половина літератури це були підручники з фізики, схемотехніки, мікроелектроніки, журнали “Наука і суспільство” (мій улюблений), Квант (другий за ним), “Фізика в школі” і т.п. Тому підручники з фізики я почав читати теж дуже рано.

Це був плюс, бо в школі я знав про купу речей таких як те що магнітний і географічний полюси це не одне й те ж, і що вісь нахилена під кутом 23 градуси до орбіти, і що літак літає бо в нього верхня площина крила має більшу площу. Далі підручник з фізики, наприклад містив рівняння Бернуллі:

На що я дивився приблизно так як от ви напевне дивитесь на оце:

不知彼而知己,一勝一負;不知彼

Тому тупо ігнорував формулу китайською і читав далі все що міг знайти українською. Ну й картинки звісно розглядав, ті які розумів.

А якби я знав що букви в формулах замінюють цифри, і що латинські та грецькі букви нічим не страшніші за українські, то може б й формули навчився читати, з не меншою цікавістю ніж сам текст, і може мав би більше любові до математики.

З цієї моєї розповіді варто зробити висновок що різні тексти треба читати по різному, і часом одного букваря мало. Для математики треба свій буквар, для чогось іншого – свій.

Далі перейдемо від прикладів до порад які мають трохи допомогти читати важкі тексти.

Підготовка до читання[ред.]

Перед тим як щось читати, треба з’ясувати чи воно вам треба. Це іноді важко зробити, поки не почнеш читати, але зазвичай люди підсвідомо це роблять, беручи до уваги інформацію що містить обкладинка, дізнаючись щось про автора (хто він, звідки, його вік і т.п.), оцінюючи об’єм книжки, переглядаючи окремі уривки щоб дізнатись яким стилем книжка написана. Можна прийняти до уваги хто вам радить цю книжку, якщо ви знаєте зацікавлення цієї людини і знаєте за якими критеріями вона підбирає собі літературу.

Читання повинно мати якусь мету. З читання просто так користі буде мало, а книжка буде нудною, бо ви не будете до кінця вірити що вона наблизить вас до вашої цілі. Навіть якщо мета – здати екзамен, цю мету треба чітко осмислити і дати собі зрозуміти що без читання цього не досягти.

Для великої книжки не варто боятись її розміру, а просто ставити собі задачу, наприклад, прочитати лише перший розділ. Часом ми маємо упередження що книжка буде нудна, чи складна, тому боїмось її починати, після чого, вже в процесі читання з’ясовується що страхи наші даремні, і книжка сторінка за сторінкою, але починає в себе втягувати. Тому, пригадайте собі що по обкладинці не судять, що ваше упередження може бути лише упередженням, відкиньте страх і просто починайте читати.

Книжка може бути справді нудною, якщо її зміст не несе для вас нічого нового (наприклад ви вже раз читали і все пам’ятаєте) не вважаєте корисною для себе, чи не розумієте про що взагалі мова.

Книжку може бути важко читати, якщо вас в даний момент хвилює щось інше, чи ви просто втомлені, чи знаходитесь в середовищі що відволікає. Потрібно старатись позбутись цих зовнішніх перешкод.

Якщо вам незнайома лексика предметної області, що теж часто є причиною того що читати складно, варто запастись словником, глосарієм чи якоюсь іншою довідковою літературою. Можна, в кінці кінців, використати вікіпедію для створення власного глосарію.

Також треба змиритись що книжку все одно може бути важко читати. І це логічно, бо не всі книжки – це художня література, крізь деякі треба прогризатись.

Під час читання[ред.]

Кожен читає по різному, тому один може перечитувати текст по кілька разів, і все одно не зрозуміти, інший лише пробігтись оком, і зразу все схопити, дехто потребує тиші, а дехто може читати де завгодно. Хтось читає сторінка за сторінкою, а хтось задом наперед. Якщо ви читаєте якось по особливому – не варто вважати що це неправильно, правильних способів взагалі не існує.

Найважче – почати. Можете пообіцяти мозку що фокусуватись доведеться лише 25 хвилин, а далі буде відпочинок – винагорода

Під час читання варто задавати книжці питання, інакше дізнатись від неї щось буде важко. Питання потрібно задавати базуючись на тому що ви вже знаєте про книжку (ви ж її якось вибрали), на основі перегляду виділеного тексту (заголовків та відформатованих частин), та іншої інформації яку можна отримати до читання.

Старайтесь самі давати відповіді на свої питання ще до читання тексту. Вгадуйте про що йтиме мова далі. Цікаві книжки відрізняються від нецікавих тим, що створюють саспенс – постійне відчуття того що на наступній сторінці щось відбудеться, вам хочеться дізнатись що, тому ви гортаєте сторінку за сторінкою, забувши про час.

Але якщо ви не читаєте щось захоплююче – увага тікатиме. Якщо книжка справді нудна й важка – без цього ну ніяк. Просто силою повертайте увагу назад і перечитуйте ті місця які ваші очі просто пробігли, а мозок думав про щось інше і пропустив зміст. Перед чим постарайтесь згадати що ви пропустили. Це важко, але це така ж вправа як і підтягування – чим більше ви робитимете, тим легше виходитиме. Нагадуйте собі чому й для чого ви читаєте цю книжку, і що хочете з неї дізнатись, і повертайтесь до тексту.

Також варто буде перечитувати ті місця які ви не зрозуміли. Книжка може містити як зрозумілі так і важкі місця, і останнім доведеться приділити більше уваги.

Я дам тут цитату з книжки “Ви, напевне, жартуєте, містере Фейнман”, Річарда Фейнмана, щоб ви зрозуміли що навіть геніальним нобелівським лауреатам іноді живеться несолодко:

На конференції був один соціолог, який написав роботу щоб її прочитали всі ми – він написав її заздалегідь. Я почав читати цю чортівщину і мої очі просто полізли з орбіт: я ніфіга не міг в ній зрозуміти! Я подумав, що причина в тому, що я не прочитав жодної книги із запропонованого списку. Мене не відпускало це неприємне відчуття “своєї неадекватності”, доки я, нарешті, не сказав собі: “Я зупинюсь і прочитаю одне речення повільно, щоб зрозуміти, що, чорт забирай, воно означає”.

Отож, я зупинився – наугад – і прочитав наступне речення дуже уважно. Я зараз не пам’ятаю його точно, але воно було чимось на зразок: “Індивідуальний член соціального суспільства часто отримує інформацію через візуальні, символічні канали”. Я довго з ним мучився, але все таки переклав. Знаєте що це означає? “Люди читають”.

Потім я перейшов до наступного речення і зрозумів що його я теж можу перекласти. Потім це все перетворилось в безглузде заняття: “Іноді люди читають, а іноді слухають радіо” – і т.д. Це все було написано так заплутано, що я спершу навіть не зрозумів, а коли, нарешті, розшифрував, виявилось, що це повна нісенітниця.

З цього досвіду можна також зробити питання що багато місць можна пропустити без шкоди для себе, можливо автор просто хоче показати читачу скільки всяких слів він знає.

Якщо книжка вам незрозуміла, тому що містить багато незнайомих термінів – доведеться ставитись до неї так як до книжки іноземною мовою, завести словник, чи записувати “переклад” слів на полях чи в конспекті. Записування допоможе запам’ятати, і доведеться менше повертатись назад, щоб освіжити поняття що ховається за терміном. Боятись повертатись назад теж не варто. Читати текст який ви не розумієте нудно, а нудний текст майже неможливо. Тому змусьте себе розуміти.

Малюйте між термінами зв’язки. Взагалі пишіть конспект, хоча як писати конспект – це ціла окрема тема.

Якщо є щось зовсім не зрозуміле – можете скористатись “методом каченяти”, і сформулювати питання. Наприклад запишіть питання, для того щоб надіслати їх листом авторові. Може цього листа й не доведеться відправляти – дуже часто під час обдумування питання щоб його правильно сформулювати відповідь знаходиться. Якщо ж не знайдеться – до цих питань можна буде повернутись наступного дня, або пошукати в інших джерелах, спитати колег, ну й в кінці-кінців можливо й справді відправити автору – хай наступного разу пише краще. В будь-якому разі, мати список питань корисно тому, що можна буде повернутись до вивчення лише того матеріалу, який не знаєте, і не доведеться перечитувати все.

Після читання[ред.]

Якщо ви закінчили розділ і маєте ще час – не беріться зразу за наступний, залиште ще трохи часу після прочитання на те щоб осмислити текст, обговорити його з колегами і просто відпочити. Перерви в читанні такі ж важливі для запам’ятовування як і саме читання. Це майже аналогічно тому як воно є у спорті.

Корисно після читання буває поспати. Під час сну мозок переглядає інформацію що отримав за день і вирішує зберегти важливі факти та забути неважливі. Якщо ви читаєте перед сном – збільшується ймовірність того що те що ви читаєте вам присниться.

Метод SQ3R[ред.]

SQ3R - це метод розуміння тексту названий як акронім своїх п'яти кроків: survey (оглянути), question (запитати), read (прочитати), recite (переказати), та review (переглянути). Метод був вперше представлений Френсісом Робінсоном (Francis Pleasant Robinson) 1946 року, в книжці «Ефективне навчання».[7]

  1. Оглянути (Survey)
    Перший крок, огляд, або сканування, радить уникнути спокуси прочитати книжку, і натомість просковзнути крізь розділ щоб зауважити заголовки, підзаголовки та інші елементи що виділяються в тексті. Це робиться для того щоб ідентифікувати ідеї та сформулювати питання щодо вмісту розділу.
  2. Запитати (Question)
    Сформулювати питання про вміст тексту. Наприклад, перетворити заголовки та підзаголовки в питання, а тоді шукати відповіді у тексті секції. Можна також сформулювати інші більш загальні питання:
    • Про що цей розділ?
    • На які питання цей розділ намагається дати відповіді?
    • Як ця інформація допоможе мені?
  3. Прочитати (Read, R1)
    Використайте підготовчу роботу здійснену в пунктах «S» та «Q» для того щоб почати читати активно.
  4. Переказати (Recite, R2)
    Друга «R» відома як «Переказати/Переписати» чи «Пригадати.» Використовуючи ключові фрази потрібно ідентифікувати основні ідеї, та відповісти на питання з кроку Q для кожної секції. Це можна робити як усно так і письмово. Важливо щоб той хто застосовує метод використовував власні слова.
  5. Переглянути (Review R3)
    Якщо студент дотримався всіх рекомендацій, він повинен мати листок з питаннями, і повинен перевірити себе пробуючи пригадати ключові фрази. Сумлінний студент повинин негайно переглядати кожну секцію знаходячи ключові слова які забулись.

Подібним до цього методу є метод для читання наукових робіт в три фази[8]:

  1. Прочитати анотацію, вступ, заголовки розділів і використану літературу.
  2. Прочитати детально і записати питання і коментарі.
  3. Прочитати критично, піддаючи сумніву кожне твердження.

Метод Фейнмана[ред.]

Американський вчений і лауреат нобелівської премії Річард Фейнман, був відомим тим, що міг найскладніші теорії пояснити дуже просто. Тому на його честь названо метод, який допомагає розбиратись з складними поняттями, справді їх розуміти і надійно запам’ятовувати.[9][10]

Для цього вам потрібно:

  1. Взяти ідею яку ви не можете зрозуміти, взяти чистий листок паперу і записати її назву вгорі.
  2. Уявити що ви пояснюєте цю ідею комусь хто з нею не знайомий. І записувати пояснення. Це допоможе закріпити і впорядкувати ті частини які ви розумієте, та виявити ті частини які ви не розумієте.
  3. Як тільки ви потрапите в ступор, повернутися до підручника. Перечитайте матеріал, чи перепитайте викладача, і повторюйте це до тих пір, поки не зможете пояснити матеріал зрозуміло.
  4. Спрощувати і створювати аналогії. Як тільки ви побачите що ваші пояснення заскладні або надто багатослівні, спробуйте описати їх простіше, або пояснити за допомогою аналогії. Це допоможе запам’ятати все краще.

Це звісно довго, тому варто застосовувати не до всього матеріалу який потрібно вивчити, а лише до тих частин які вам важко зрозуміти чи запам’ятати.

Якщо ви готуєтесь до екзамену, спробуйте застосувати цей метод, не звертаючись до підручника, аж поки не виникне така необхідність. Це допоможе вам оцінити свій рівень готовності до екзамену.

Зазубрювання[ред.]

Іноді деякий матеріал доводиться вивчати на пам’ять. Особливо це стосується всіляких формул, вивчення іноземних мов, чи наприклад віршів.

Зазубрювати щось на пам’ять можна різними способами, і вони звісно поділяються на види. Перший поділ - це зазубрювати по частинах, або цілком. Коли ми зубримо щось частинами, наприклад вірш, ми спочатку зазубрюємо, постійним повторенням наприклад перші два рядки:

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина.

Після того як ці рядки зазубрені, ми починаємо зазубрювати наступні:

І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.

І так далі поки не вивчений ввесь вірш. Наступного дня відповідаючи на уроці, ми виходимо і кажемо "Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина.", а далі йде пауза, тому що слова "дика площина" викликають асоціацію з "я бачив", а не "і я, прикований ланцем". Тому зазубрювати матеріал частинами є не зовсім вигідним, бо встановлюються непотрібні асоціативні зв’язки.

Щоправда, такий висновок протилежний тому що всі зазвичай практикують. Чому так? Однією з причин є наша природня лінь. Ми швидше бачимо прогрес зазубрювання, коли вчимо спочатку невеликі шматочки, ніж коли пробуємо вивчити зразу ввесь матеріал. При зазубрюванні всього матеріалу відчуття впевненості в знанні з’являється на самому кінці заучування.

Щоправда в зазубрюванні матеріалу цілком є й свої недоліки. Наприклад, складність матеріалу може бути нерівномірною, і при повторенні такого матеріалу повністю, ми разом з повторенням того що ще не запам’ятали, витрачаємо час на повторення тих місць які вже знаємо. Крім складності, нерівномірною є також наша увага, яка є сильнішою на початку та в кінці матеріалу, тому середина часто запам’ятовується гірше.

Тому можна використовувати також проміжні методи, а саме - розбивати матеріал на змістовні фрагменти відповідно до їх складності, заучувати фрагменти і потім заучувати їх порядок.

Також, при спробі використати новий метод навчання, не варто вважати що він з першої спроби дасть вам кращі результати, ніж старий. Потрібно декілька спроб, щоб в результаті практики такий метод показав свої переваги. Звичка в школі використовувати зазубрювання частинами заважає засвоювати раціональніші методи.

Розподіл повторень[ред.]

Окрім розміру шматків матеріалу що вивчається, важливий також час між повтореннями.

Міфи щодо форм навчання[ред.]

Гіпнопедія[ред.]

Кажуть, що можна навчатись увісні, якщо увімкнути аудіозапис з матеріалом для вивчення. Ефективність такого методу наука довести не змогла.

Посилання[ред.]

  1. Make Things Memorable - David Myers (YouTube).
  2. How to effectively read and understand scientific literature? Productivity Stack Exchange
  3. Take Effective Notes HowtoStudy.com
  4. Active Reading: Comprehension and Rate - Academic Skills Center
  5. How to Study a Textbook
  6. Складний і нудний текст? - Блог одного кібера
  7. SQ3R - Вікіпедія
  8. How to Read a Paper
  9. Learn Faster with The Feynman Technique Scott H. Young - Youtube
  10. Never Forget an Idea Again with The Feynman Technique

Конспекти[ред.]

Виявляється конспект пишуть не для того, щоб потім по ньому вчитись. Точніше це просто не основне його призначення. Конспект пишуть щоб мозок працював над матеріалом, і відповідно якась частка його залишалась. Крім того, це не дає заснути :), і тримає увагу.

  1. Правило перше. Конспект - це не стенограма лекції викладача чи ручне переписування підручника. Якщо ви встигаєте записувати все - це означає що мозок не опрацьовує інформацію, не намагається відділити важливе від неважливого і викласти все своїми словами. Конспект - це коротке і стисле викладення ідей, для допомоги в подальшому пригадуванні.
  2. Не забудьте підписати конспект. Зазвичай на першій парі мають сказати назву предмета та прізвище викладача, яке потім неявно стає першим питанням екзамену. Але окрім цього варто написати на конспекті своє ім'я, та контакти. Бо конспекти мають здатність губитись. А без них важко. Назву предмета краще написати зверху, аби конспект легше було знайти, якщо предметів багато.
  3. Виписуйте ключові слова. (Автор цього тексту виділяє їх так: [[ключове слово]], що означає "пізніше прочитати/виправити про це статтю в вікіпедії").
  4. Записуйте основні факти. По різному позначайте різні види фактів:
    1. Означення (Озн.), або виділяйте термін що означається підкресленням, рамкою, чи іншим способом.
    2. Теореми, аксіоми (T. Aкс.) та доведення теорем ()
    3. Приклади (Пр:)
    4. Свої власні коментарі і думки (наприклад за допомогою словесної бульбашки як у коміксах)
    5. Жарти викладача що вам сподобались теж варто позначати, наприклад якимось смайликом. Тому що навіть багато років по закінченню навчального закладу це те що тримається в пам'яті найкраще. Тому вони справді можуть допомогти запам'ятати пов'язані ідеї.
    6. Запитання до незрозумілих місць (???)
    7. Алгоритми (наприклад рисками)
    8. Домашні завдання, наприклад хатинкою.
    • Загалом вищеперелічене потрібно якось адаптувати під себе (може вас не вчать алгоритмів).
  5. Записуйте питання, які не зрозуміли. Якщо вони тупі (хоча таких не буває. Майже.) - можете запитати одногрупників. Якщо вони не надто тупі, то це допоможе швидко перервати незручну мовчанку яка з'являється в аудиторії коли викладач каже "Є питання?".
  6. Не надійтесь замінити свій конспект чиїмось вже готовим. На екзамені запросто - якщо в тому конспекті кращий почерк. Але повторюю: конспект пишуть не для того щоб по ньому вчитись.
  7. Промальовуйте зв'язки, хід міркувань і виведення лініями. Взагалі малюйте частіше. Спробуйте скетчноутінг[1][2][3] та інтелект карти
    • Хоча звичайні дерева іноді простіше і компактніше записувати за допомогою вкладених списків.
      • Особливо якщо конспект електронний.
        • Ви ж вмієте будувати вкладені списки?
  8. Конспект не повинен містити всі факти, бути красиво оформленим, і бути цілісним. Звісно це добре якщо він такий, але основне - це хоч якесь опрацювання матеріалу прямо на лекції.


Електронний конспект[ред.]

Ви ще не помічали своїх одногрупників на лекції за ноутбуками? В більшості випадків вони лекцію не пишуть, але є рідкісні випадки коли пишуть... Цифровий спосіб ведення конспекту має свої переваги та недоліки. Спробуємо їх тут розглянути.

Плюси:

  • Електронному конспекту не треба виривати сторінки, чи перекреслювати помилки.
  • Можна занотовувати швидше (особливо на нематематичних предметах).
  • Електронним конспектом легше ділитись з друзями. Ви можете працювати над ним спільно, виклавши його десь в Google Drive, GitHub чи на сторінках вікіпідручника. (Хоча в останньому випадку варто додатково врахувати ліцензію лекцій. І не забувати про авторські права викладача в інших випадках).

Мінуси:

  • Електронний конспект ненадійний. Комп'ютери зависають частіше ніж перестають писати ручки, а носити в сумці 2-3 запасних комп'ютери не так легко як 2-3 запасні ручки (чи позичити в одногрупника).
  • Важче малювати схеми та діаграми.
  • Якщо він ще й під'єднаний до інтернету - може сильно відволікати. Краще від'єднайте його від мережі.

Конспекти онлайн-курсів[ред.]

Для написання онлайн-курсів підходять майже всі поради вже згадані вище. Найважливіше - таки робити конспект, а не думати що він не потрібен, бо якщо щось не запам'ятається, то можна переглянути відео знову. Конспект легше знайти ніж відео до певної лекції і прокрутити те відео до певної хвилини, і крім того в конспектах націннішим для навчання є сам процес конспектування.

Конспекти онлайн-курсів зазвичай легше і простіше писати в паперовому вигляді. Тому що не треба перемикатися між текстовим редактором і відео.

Іншим виходом може бути використання окремих пристроїв або моніторів для перегляду відео, та написання конспекту. Можна також розмістити два вікна поряд, але щоб зупинити відео доведеться перемикатись. Але цей спосіб має обмеження описані в розділі про електронні конспекти.

Також, дуже важливим є розв'язувати задачі та інші завдання якщо такі трапляються посеред курсу. Особливо якщо вони не тривіальні.

Також, якщо ви вивчаєте програмування, корисно використовувати той код який вам показують і пробувати як він працює. Для кращого запам'ятовування, радять не копіювати його в IDE напряму, а перенабирати. Або навіть прочитавши приклад закрити його і спробувати відтворити самостійно.[4].

Посилання[ред.]

  1. http://calnewport.com/blog/2012/08/10/you-know-what-you-write-the-textbook-method-for-ultra-learning/
  1. https://www.smashingmagazine.com/2014/11/how-to-get-started-with-sketchnotes/ (англ.)
  2. http://graywolf.org.ua/2015/04/06/sketchnoting/
  3. http://studway.com.ua/sketchnouting/
  4. https://news.ycombinator.com/item?id=4921258

Інтернет[ред.]

Інтернет покриває все більше й більше аспектів людського життя, в тому числі й навчання. Всесвітня павутина була створена Тімом Берненсом-Лі для обміну інформацією в дослідницькому центрі CERN, а вже потім інші придумали як використати її для комерції та розваг.

Пошук інформації[ред.]

Вікіпедія[ред.]

Вікіпедія - це перше що ви знайдете, намагаючись вивчити будь-яку тему в інтернеті. Вона не обов’язково міститиме найкращий і найзрозуміліший матеріал, але зазвичай міститиме хоча б означення терміну та якісь посилання для подальшого дослідження.

Студенти часто скаржаться що викладачі забороняють використовувати вікіпедію як джерело у власних дослідженнях. В даному випадку викладачі праві. Вікіпедію може редагувати будь-який брехливий політик, чи інші люди зацікавлені в поданні недостовірної інформації. Посилатись на вікіпедію не варто, тому що сама вікіпедія, згідно своїх правил не містить оригінальних досліджень[1], і тому, в ідеалі, кожне твердження в кожній статті має якесь своє джерело за межами вікіпедії. В такому разі варто зразу посилатись на оригінальне джерело. При цьому вказати десь недалеко від списку літератури що певні статті вікіпедії допомагали в роботі але не є основними джерелами буде ознакою гарного тону.

Ви зможете отримати від вікіпедії набагато більше користі і досвіду, якщо не тільки користуватиметесь нею пасивно, а додасте відсутні посилання, виправите фактичні чи мовні помилки, візмете участь в обговоренні статті (в кожної статті є обговорення, і певна ймовірність що автор відповість на ваші питання), чи сконтактуєтесь з автором статті (їхній список можна подивитись на вкладці "Переглянути історію"). Також, якщо ви вже попрацювали над своїм матеріалом, здали його й отримали оцінку, чому б не віддячити іншим, які допомогли вам в цій роботі, і допомогти їм, поділившись своєю роботою, та опублікувавши її частини, що були відсутні на вікіпедії?

Масові відкриті онлайн-курси[ред.]

Coursera[ред.]

Coursera була заснована професорами інформатики Ендрю Нґ та Дафні Коллер зі Стенфордського університету у квітні 2012 року. Вона співпрацює з університетами з різних країн світу для викладання курсів цих навчальних закладів онлайн. Наразі пропонуються сотні різних курсів в наступних галузях: інженерія, гуманітарні науки, медицина, біологія, суспільні науки, математика, бізнес, інформатика та інші. У разі успішного закінчення яких користувач отримує сертифікат про проходження курсу.

Шаблон:Section-stub

edX[ред.]

Шаблон:Section-stub

udacity[ред.]

Шаблон:Section-stub

Prometheus[ред.]

Підходи до навчання в масових онлайн-курсах[ред.]

  1. strategies on taking MOOCs

Вивчення мов[ред.]

  • Memrise
  • Coursera
  • Lingualeo

Організація та планування[ред.]

Google Calendar[ред.]

Це надзвичайно чудовий інструмент, який назавжди вирішить такі проблеми:

  • Яка зараз пара?
  • В якій аудиторії зараз пара?
  • По чисельнику, чи по знаменнику?
  • Які завтра пари, і чи є ще заплановані події?
  • Розпланувати більшість подій на рік вперед. Коли вас будуть питати "Ти зайнятий тоді-то й тоді?" гордо відповідати "Зараз я гляну в свій порядок денний".

Початок[ред.]

Щоб почати роботу - відкрийте сторінку https://www.google.com/calendar/.

Ви побачите таблицю подібну до такої:

Calendar week empty.png

Перед тим як заповнити цю таблицю, варто провести маленькі налаштування. Наприклад календар може не одразу ввімкнутись в українській версії, і не всі одразу можуть здогадатись що agenda - це порядок денний, а тиждень починається з неділі. Тому, справа вгорі натискаємо Settings -> Calendar Settings.

І перше ж налаштування: Language: вибираємо "Українська".

Внизу "Save", і календар за секунду українізується. Після цього обираємо звичний формат дати, формат часу, місцерозташування (корисно, якщо ввімкнете в календарі відображення часу сходу сонця), часовий пояс, і багато інших уточнень.

Додавання подій[ред.]

Заповнимо наш календар подіями:

Day in calendar.png

Для цього зручно створити кілька різних календарів, кожен з яких буде містити свої типи подій. Наприклад календар "Пари"...

Посилання[ред.]

  1. Вікіпедія:Жодних оригінальних досліджень

Курсові[ред.]

Мені здається, що час проведений в застінках ВНЗ варто сприймати як таке собі дозвілля відведене для самоосвіти і підготовки до самостійного життя, до того що решту відведеного вам часу доведеться вджобувать, а не "я прийшов щоб з мене тут зробили $НАЗВА_ПРОФЕСІЇ", як час протягом якого до тебе не чіпляються з предки з непристойними пропозиціями піти на роботу. Не варто покладатися лише на те що буде викладатися на лекціях і на папірець в кінці. І менше заморочуйтесь оцінками.[1]

Наукові роботи[ред.]

Види[ред.]

Курсові і дипломні роботи - це по суті майже одне й те ж, тільки вимоги відрізняються, бо курсову пишуть в кінці кожного курсу, а дипломну - лише перед одержанням диплому. Таким чином час виділений на курсову - менший ніж на дипломну, і вимоги до курсової - менші.

Дисертація - це як дипломна робота, але вже на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. В дисертації майбутній вчений доводить що він справді може принести щось нове в науку, якою хоче займатись. А для цього йому треба опрацювати ВСІ існуючі знання на цю тему, і отримати якісь нові. Тому дисертацію можуть закінчувати і в 40 і в 50 років.

Дипломну закінчують перед закінченням навчання, тоді ж, коли складаються випускні іспити. В дипломі студент доводить що він може займатись самоосвітою в обраній професії, вміє шукати і опрацьовувати матеріал та формулювати свої думки. Дипломи найкращих студентів можуть за рівнем не поступатись дисертації, але новизна не вимагається. Допустимими є й дипломи-компіляції, головне аби обрана тема була описана вичерпно.

Мета[ред.]

Дипломні роботи пишуть для того щоб навчитися вчитися, як банально це б не звучало. Університет не може навчити вас всьому що треба знати про вашу майбутню професію, та й навіть якби міг, все одно вона б з часом змінилась і вам довелось доучуватись. Дипломна робота якраз і є навчанням самостійної роботи. Якщо ви можете розібратись з темою своєї дипломної, знайти матеріали, ґрунтовно їх опрацювати і створити звіт про отримані факти, який можуть читати інші, а потім ще й доступно пояснити про що ви писали на захисті - тоді ви зможете це робити й у вашій майбутній роботі. А ким би ви не працювали - вам доведеться читати книжки чи статті по своїй спеціальності, ділитися знаннями зі співробітниками, відвідувати і проводити конференції. Дипломна - це підтвердження того що ви зможете розвиватись самостійно, без допомоги університету.

Вибір теми[ред.]

Щоб написати курсову спочатку потрібно обрати тему. Десь на кафедрі (або в іншому місці вашого університету) може бути список викладачів які не проти бути науковими керівниками, і списки тем наукових робіт які вони пропонують вам писати. (Деякі викладачі можуть навіть не бути проти, якщо ви запропонуєте їм тему придуману самостійно).

З науковим керівником потрібно поговорити якомога раніше, і постаратись дізнатись про вимоги до курсової (суть задачі, об'єм, оформлення). Бажано також десь отримати зразок оформлення, оскільки форматування кінцевого документа для приведення його у відповідність до вимог оформлення може зайняти надзвичайно багато часу.

Робота з джерелами[ред.]

Після цього починайте збирати матеріал (чи писати програму, якщо ваша робота справді полягає у створенні чогось).

Не забувайте записувати посилання на джерела, бо знайти їх потім буде майже неможливо. До речі, до оформлення посилань теж існують вимоги. Заведіть файлик в який виписуйте найважливіші уривки, теж з посиланнями на джерела. Для курсової можуть висуватись вимоги робити зноски на джерела[2].

Написання[ред.]

Далі можна сісти за основну роботу - власне написання тексту. Про те які програми можуть допомогти редагувати науковий текст - можна прочитати в майбутній книжці Написання наукових статей. Якщо ви будете писати все в стандартному офісі, то напевне й самі знаєте що до чого. Але якщо збираєтесь писати щось серйозніше, прочитайте книжку "Не надто короткий вступ в LaTeX"[3].

Захист[ред.]

До захисту часто вимагають підготувати слайди. Але зі слайдами чи без - презентацію треба готувати. А головне в ній - виступ доповідача, який варто щонайменше прорепетирувати.[4]

Посилання[ред.]

  1. Повідомлення користувача Invader - Український форум програмістів
  2. На зразок таких. Це не посилання, а просто зноска.
  3. http://www.ctan.org/tex-archive/info/lshort/ukrainian
  4. Як зробити презентацію краще?
  1. Титулка диплому (Київський політехнічний інститут)
  2. Курсова за 6 днів

Співпраця[ред.]

Досі мова йшла про те як вчитись в індивідуальному порядку, самостійно. Але погодьтеся, без інших вчитись взагалі було б не можливо. Навіть якщо ви вчитесь суто по книжках та інтернету, в книжок є автори, у сторінок інтернету - також, а на форумах і в чатах сидять люди. Крім того є велика ймовірність що ви відвідуєте якісь курси, університет чи школу, і в такому разі для вас цей розділ повинен бути ще корисніший. В ньому мова піде про навички та методи ефективної співпраці з людьми, які вас вчать, чи разом з якими ви вчитесь, з метою покращення навчального процесу.

Прокляття знання, або чому викладачі так складно пояснюють[ред.]

На якійсь лекції викладач написав величезну формулу на пів дошки, сказав "з цього очевидно випливає що" і написав іншу формулу такого ж розміру. Потім задумався, сказав "а хочааа..., зачекайте", і вибіг з аудиторії. Через 30 хвилин повернувся з купкою списаних листків і сказав: "Так, я був правий, це й справді очевидно".
Студентський анекдот

Може статись так, що ваш викладач використовує купу слів які ви не розумієте (на зразок антидисестеблішментаріанізм, інших -ізмів чи чогось подібного), не тому щоб показати вам який він розумний порівняно з вами, а просто тому що не уявляє собі, як можна не знати того що знає він. Це когнітивне упередження називається "прокляттям знання"[1].

Це прокляття стосується не тільки вашого викладача, а й вас. Ви теж покладаєтесь на те що люди розуміють слова які ви кажете, чи знають як щось робити, в той час як вони можуть взагалі не мати жодного поняття про це.

Цього важко уникнути, тому вам доведеться або вивчити мову вашого викладача і терміни якими він користується самостійно, або змушувати його часто пояснювати терміни і задавати багато питань. Головне не соромитись, і не вважати себе дурним через те що так багато не розумієте. Можливо корисно буде пояснити викладачу що "прокляття знання" існує, і що йому варто про це пам’ятати.

Ваша самооцінка[ред.]

Вчитись важко. Часто настільки важко що вам може здаватись що це не для вас, що всі навколо набагато кращі і що ви позер і потрапили в університет (чи де ви вчитесь) випадково. Це теж відома помилка в роботі мозку яка називається "синдром самозванця"[2]. Чим більше ви знаєте, тим більше ви знаєте про те скільки всього не знаєте, але це не повинно вас демотивувати. Те що ви не знаєте чогось сьгодні не означає що ви не зможете цього опанувати завтра.

Протилежним явищем є Ефект Даннінга-Крюґера[3], який полягає в тому що люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки та невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє усвідомити це. Через це вони страждають на уявну зверхність по відношенню до інших, вважаючи свої здібності вищими за пересічні. Це призводить до того, що менш компетентні оцінюватимуть свої здібності вище за тих, в кого вони насправді вищі. Тому не варто мати й завищену самооцінку, бо вона теж заважатиме вам задавати запитання іншим і ефективно вчитись.

Педагогіка навиворіт, або мистецтво допиту[ред.]

Якщо ваш викладач хоч щось знає, але дуже погано викладає - ще не все втрачено. Життя дає вам шанс взяти контроль в свої руки і отримати навички, які потім будуть надзвичайно корисними в житті - діставати з людей потрібну вам інформацію.

В реальному житті ви підете на роботу, яка спершу буде для вас незнайомою, і як добре ви б не вчились до того, доведеться дізнаватись про її тонкоші в колег. Колеги можуть знати багато, але не вміти пояснювати, чи не хотіти, чи не мати часу. Тут дуже знадобиться вміння ставити питання.

Насправді, не варто боятись запитувати бо людям це подобається. Всі відчувають задоволення, коли можуть показати комусь що вони щось знають, і що вони корисні.

[4][5]

Робота в команді[ред.]

Якщо хочеш дійти швидко - йди сам. Якщо хочеш дійти далеко - йди разом.
Африканське прислів’я

Розподіл роботи при підготовці до екзамену[ред.]

Якщо до екзамену потрібно підготувати шістдесять питань, і у вас є група з десяти людей, то кожен може для шести питань детально опрацювати конспект, підручники, інші джерела, гарно описати все й оцифрувати, а тоді роботу всіх об’єднати, і отримаєте матеріал по всьому екзамену, який поодинці отримати було б не можливо, або надто важко. Звісно далі кожному доведеться працювати над всім матеріалом, щоб його запам’ятати (якщо не планується використання шпаргалки) але зате самостійно не доведеться шукати відповіді на запитання, що економить час.

В такому підході до підготовки до екзамену є окрім зменшення обсягу роботи інший плюс. Обіцянку дану товаришам набагато важче порушити ніж обіцянку дану викладачу чи собі. Тому є більша ймовірність того, що свої шість питань ви підготуєте сумлінніше. І останній термін виконання своєї частини роботи буде дещо раніше ніж сам екзамен, тому що всім буде потрібен ще час щоб опрацювати об’єднаний матеріал. А мати додатковий дедлайн перед основним дедлайном корисно хоча б тому що не все робитиметься в останній момент.


Інструменти для співпраці[ред.]

Можна перелічити багато різних, починаючи від найпростіших - електронної пошти та соціальних мереж.

В 2010-му деякі групи факультету кібернетики КНУ використовували для співпраці при підготовці до екзамену Google Wave - програму що настільки випередила свій час що від її підтримки вирішили відмовитись, бо користувачі не зрозуміли. Це було щось середнє між Google Docs та Google+ Hangouts.

  • Google Docs
  • Wiki

Навчальні групи[ред.]

Сусіди[ред.]

Під час навчання багато хто живе в гуртожитку чи на квартирі з сусідом. Від того хто ваш сусід і як ви з ним живете, також залежать ваші успіхи в навчанні.

http://www.nytimes.com/2010/07/25/education/25roomscience-t.html?pagewanted=all&_r=1&

Посилання[ред.]

Іноземні мови[ред.]

План майбутньої сторінки[ред.]

  1. Класичний підхід
  2. Метод Іллі Франка
  3. Ще краще, правда тільки для англійської http://lingualeo.ru/
  4. Англійська - куди не ткнись - всюди вона, тому вивчити її можна навіть випадково
  5. Розподілене повторення
  6. Есперанто - пропедевтичний ефект

Посилання[ред.]

Пошук роботи[ред.]

Чим більше ми знаємо та вміємо - тим цінніші ми на ринку праці. Після того як ми багато над собою працювали та вчились, перед нами з'являється інша задача - продати себе подорожче. Це може звучати трохи цинічно, але в більшості випадків у нашому суспільстві споживання вибору майже немає. Можна хіба що стати приватним підприємцем, або завести натуральне господарство. Тільки ми - товар специфічний, бо існуємо в одному екземплярі. Тому наше завдання - продати не якнайбільше, а якнайдорожче.

Резюме[ред.]

Ваше резюме - це етикетка по якій роботодавець буде визначати чи варто вас взагалі пробувати. Тому починати складати резюме потрібно ще до того як починаєте шукати роботу, і регулярно його вдосконалювати.

  1. Файл з резюме не повинен називатись "Резюме", "CV", чи якось подібно. Їх роботодавцю можуть присилати десятками. Тому краще напишіть в назві файлу своє прізвище.
  2. Напишіть своє прізвище, ім'я, і коротко про себе - вік, громадянство, стать, спеціальність, можна додати фото (а може й не варто).
  3. Коротко опишіть роботу яку шукаєте.
  4. Список контактів (як мінімум телефон та електронну пошту).
  5. Освіту в порядку зворотньому до хронологічного (останнє місце навчання згори)
  6. Досвід (ті проекти над якими ви працювали, і що конкретно робили). Вкажіть посилання (якщо такі є) власне на самі проекти а також на те місце де можна подивитися на джерельний код програм які ви писали. Якщо таких немає, створіть (зареєструйтесь на GitHub).
  7. Навички (те що стосується вашої професії, знання мов, знання комп'ютера). Простого перерахування всіляких слів замало. Опишіть на якому рівні володієте мовою програмування чи технологією, інструментом. Хоча, якщо у вас більш-менш великий стаж, то це робити необов'язково.
  8. Чим коротше резюме, тим більша ймовірність що його прочитають повністю.
  9. Вкажіть посилання на ваші аккаунти в соціальних мережах. Профіль на Linkedin'і і ваш персональний блоґ чи сайт (звісно якщо він є) цілком достатньо. Перед тим як показувати їх потенційному роботодавцеві "почистіть" їх.
  10. При оформленні документу дотримуйтесь єдиного стилю. Постарайтесь зробити резюме індивідуальним. Але не варто використ. купу різноманітних шрифтів, кольорів картинок etc. Той хто буде читати ваше резюме повинен легко сприймати текст і не відволікатися на оформлення. Трохт про індивідуальність і легкість сприйняття: багато людей зазвичай тулять який-небудь Times New Roman, але сімейство шрифтів serif погано підходить для екрану. Візьміть шрифти сімейства sans-serif. Текст буде краще виглядати і проявите трохи індивідуальності. Якщо в тексті документу є URL адреси, то оформляйте їх саме як гіперпосилання.
  11. Питання формату. Скоріш за все в тому місці куди ви відсилаєте резюме є піратський пакет ПЗ Microsoft Office, але, на мою думку, краще все таки pdf або звичайний txt. Можна відіслати zip архів (для роботи з zip файлами підійде і Explorer з Windows. Жодних додаткових програм не потрібно.) з файлами в обох форматах. Але слідкуйте за розміром файлу а також за тим чи коректно ваш txt буде опрацьовано в якому-небудь notepad.
  12. Запам'ятайте, що найголовніше в резюме це довгий список виконаних робіт і великий стаж. Все інше має другорядне значення.

Пошук[ред.]

  • Спитайте своїх друзів, одногрупників, однокласників (співробітників :) ), де працюють вони, і як вони на цю роботу натрапили. Особливо якщо у вас спільні інтереси. Пошук роботи в своїй соціальній мережі (мається на увазі не сайт в інтернеті) іноді виявляється набагато ефективнішим ніж пошук в інтернеті.

Співбесіда[ред.]

Найкращий спосіб підготувати себе до співбесіди - сходити перед співбесідою на кілька співбесід, тоді у вас буде досвід. Як інший варіант - можете почитати в інтернеті враження інших людей від співбесід.[6], хоча досвід інших запам’ятовується не так як свій власний, і не настільки допомагає побороти хвилювання.

Найкраще що можна робити на співбесіді - це бути присутнім на ній цілком і повністю, та уважно слухати того з ким спілкуєшся. Вважайте це не випробуванням, а шансом познайомитись з людиною що проводить співбесіду (що насправді так і є). Тому що люди дуже хочуть щоб їх слухали, і якщо ви будете слухати - вони помітять це і відчують що ви їх поважаєте. Це майже так само важливо як і показати гарні знання. Ну і звісно, якщо уважно слухати те що вам кажуть - то менше шансів неправильно зрозуміти питання і дати неправильну відповідь, що відповідно збільшує шанси на успіх. А якщо успіх все таки вас омине - ви матимете більше досвіду, ніж якби розсіяно думали про щось інше, а не співбесіду - про майбутню роботу, про якісь свої проблеми чи плани.

Ну а далі - ще кілька порад про те як справити на співбесіді краще враження, і отримати від неї більше користі:

  • Приходьте вчасно. Бажано заздалегідь.
  • Не варто приходити на співбесіду втомленим. Якщо ви будете виглядати і поводитись на ній мляво, в роботодавця можуть виникнути сумніви в вашій здатності працювати.
  • Ваша зовнішність повинна бути акуратною але скромною. Не потрібно вдягати занадто багато дорогоцінних прикрас, щоб в роботодавця не виникало думок про те, що йому доведеться все це оплачувати.
  • Взагалі бажано дізнатись про дрес-код організації куди ви влаштовуєтесь, щоб не виділятись серед інших співробітників під час співбесіди. Він зазвичай залежить від професії, та розмірів організації.
  • Треба показати зацікавленість в своїй роботі. Відвідайте сайт фірми, дізнайтесь чим вона займається.
  • Також іноді на співбесіді кажуть "Може в вас є якісь запитання?". Це теж спосіб визначити як і чим саме ви цікавитесь.
  • Уважно слухайте запитання.
  • Намагайтесь бути об'єктивними щодо себе. Не будьте занадто скромними, але й не перебільшуйте своїх можливостей.
  • Це ж, стосується і зарплати. Якщо вас запитають про бажану зарплату, вам потрібно якомога точніше вказати свою ринкову ціну. На час випробного періоду вона все одно буде меншою.
  • Завчасно підготуйте відповіді на питання про ваше хобі, захоплення, біографію, плани на майбутнє взагалі, плани на майбутнє саме в цій конторі, про те в якому колективі, і в якому офісі, ви б хотіли працювати, про те чому саме ця ОС, мова програмування, фреймворк, технологія, фірма в яку ви прийшли. Можете лицемірно брехати вивчивши шаблонні тексти відповідей на подібні запитання (якщо такі десь є).
  • Варто бути готовим, до того що співбесіда буде проходити англійською мовою.
  • Якщо в повсякденному житті ви розмовляєте суржиком, то на співбесіді краще цього не робити. По-перше, звучить паскудно. По-друге, непрофесійно. По-третє, можуть подумати, що селюк, а це не добре. Потренуйтесь розмовляти чистою російською або українською мовою. Можливо має сенс використовувати ту ж мову що й людина яка веде співбесіду (шовінізм, націоналізм, стереотипи, психологічні заморочки).
  • Якщо перед співбесідою вам давали заповнювати якісь бланки, опитування чи треба було виконати тестове завдання, то перед тим як йти туди відправте результати вашої праці ще раз, запишіть на USB флешки і візміть їх з собою, завантажте це на якийсь dropbox, вивчіть нарешті пароль від власної електронної поштової скриньки.

Посилання[ред.]

  1. TutaMC Як писати резюме
  2. Як не писати резюме
  3. better cover letter
  4. Деякі типові питання співбесіди для програмістів
  5. http://dou.ua/lenta/articles/k-sobesedovaniyu-bud-gotov/
    1. w:Прокляття знання
    2. w:en:Impostor syndrome
    3. w:Ефект Даннінга-Крюґера
    4. How to Ask a Question Intelligently
    5. How to Be Amazingly Good at Asking Questions
    6. 40 собеседований за год. Success story